ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
02 вересня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4430/26-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лелюка О.П., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови №ОПШ096007 від 23 грудня 2025 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.
Ухвалою суду від 18 серпня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено строки для подання заяв по суті справи; витребувано докази у відповідача.
До суду від відповідача надійшла заява про залишення позову у даній справі без розгляду, яка обґрунтована тим, що про існування оскаржуваної постанови позивачу стало відомо 20 січня 2026 року, оскільки саме в цей день ним отримано засобами поштового зв`язку оскаржувану постанову. Однак позивач з невідомих причин не вживав жодних заходів, спрямованих на оскарження постанови №ОПШ096007 від 23 грудня 2025 року в судовому порядку, натомість такі були вжиті ОСОБА_1 лише після відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про застосування адміністративного-господарського штрафу та накладення арешту на банківські рахунки.
З огляду на викладене, відповідач вказав про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом, який підлягає обчисленню з 20 січня 2026 року (тобто з дня вручення ОСОБА_1 оскаржуваної постанови) і тривав до 19 липня 2026 року, однак даний позов подано до суду лише у серпні 2026 року.
Ухвалою суду від 21 серпня 2026 року частково задоволено заяву Державної служби України з безпеки на транспорті про залишення позову без розгляду у даній справі; залишено без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання заяви (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання вказаної ухвали суду позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Так, в обґрунтування поважності причин пропуску строку позивач зазначив, що він особисто не отримував поштове відправлення 20 січня 2026 року, в якому згідно з твердженнями відповідача містилась оскаржувана постанова, не ставив відповідний підпис в отриманні такого відправлення, а наявний на поштовій квитанції про вручення повідомлення підпис позивачу не належить. Крім цього звертав увагу суду на те, що він не брав особистої участі під час рейдової перевірки, внаслідок якої було прийнято оскаржувану постанову, а транспортний засіб, який перевірявся уповноваженими особами Укртрансбезпеки, був знятий ОСОБА_1 з обліку 09 серпня 2024 року. Відповідно, фактично транспортний засіб не перебуває у користуванні позивача і йому не відомо, хто ним керував у день проведення рейдової перевірки. Також зазначено, що позивач не володіє інформацією щодо обставин здійснення перевезення пасажирів (вантажу) таким транспортним засобом. Фактично, про існування постанови №ОПШ096007 від 23 грудня 2025 року позивач дізнався лише з моменту арешту державною виконавчою службою його банківського рахунку, що мало місце у серпні 2026 року, після чого позивач невідкладно вжив заходи з оскарження вказаної постанови в адміністративному та судовому порядку.
З огляду на наведені обставини, позивач вважає, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин, тому просить його поновити.
Розглянувши подану позивачем заяву про поновлення строку звернення до суду та перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Згідно частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою вказаної статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, особа має право звернутися до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів протягом шестимісячного строку, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, строк, передбачений у статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
У постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22 колегія суддів зазначила, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №9901/405/19, вказала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Таким чином, суд приходить до висновку, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Подібні висновки викладені і Верховним Судом у постанові від 10 січня 2024 року у справі №420/1782/23, де вказано, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2024 року у справі №140/9165/23 вказав, що питання поновлення пропущених процесуальних строків вирішується судом в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Найпоширенішими підставами, за яких може бути поновлений пропущений строк звернення до суду, є, зокрема, форс-мажорні обставини або такі, що перебували поза контролем особи (аварії, катастрофи, природні явища) та інші об`єктивні причини, що не залежали від її волі (тяжка хвороба, неправомірні дії інших осіб тощо).
Як вбачається зі змісту наявних у справі матеріалів, копію постанови від 23 грудня 2025 року №ОПШ096007 про застосування адміністративно-господарського штрафу до ОСОБА_1 було направлено на адресу позивача засобами поштового зв`язку супровідним листом від 05 січня 2026 року №406/44.1/24-26. Вказаним листом позивача попереджено, що у разі несплати штрафу протягом 15 днів з дня отримання копії постанови така буде надіслана до відділу державної виконавчої служби для її виконання в примусовому порядку відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно з поштовою квитанцією про вручення повідомлення, яке було додано представником відповідача до заяви про залишення позову без розгляду, поштове відправлення з оскаржуваною постановою та супровідним листом від 05 січня 2026 року №406/44.1/24-26 вручено 20 січня 2026 року.
Однак, досліджуючи зміст зазначеної поштової квитанції про вручення повідомлення, судом встановлено, що поштове відправлення з копією постанови від 23 грудня 2025 року №ОПШ096007 було вручено адресату за довіреністю (відповідна відмітка міститься на копії поштової квитанції про вручення), а не особисто ОСОБА_1 . При цьому не зазначено кому саме було вручено документи.
Належних та достовірних доказів того, кому саме було вручено 20 січня 2026 року поштове відправлення з оскаржуваною постановою відповідач суду не надав.
Водночас позивач у поданій заяві наголошував на тому, що він особисто не отримував поштове відправлення з постановою №ОПШ096007 від 23 грудня 2025 року, і що йому не належить підпис на поштовій квитанції про вручення такого відправлення.
Враховуючи викладене у своїй сукупності, суд вважає передчасними твердження відповідача про отримання саме позивачем оскаржуваного у цій справі рішення 20 січня 2026 року.
У зв`язку з цим та враховуючи наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом (доводи позивача про те, що він не брав особистої участі під час рейдової перевірки, внаслідок якої було прийнято оскаржувану постанову, а транспортний засіб, який перевірявся уповноваженими особами Укртрансбезпеки, був знятий ОСОБА_1 з обліку 09 серпня 2024 року; про те, що транспортний засіб не перебуває у користуванні позивача і йому не відомо, хто ним керував у день проведення рейдової перевірки; про те, що позивач не володіє інформацією щодо обставин здійснення перевезення пасажирів (вантажу) таким транспортним засобом; про те, що про існування постанови №ОПШ096007 від 23 грудня 2025 року позивач дізнався лише з моменту арешту державною виконавчою службою його банківського рахунку, що мало місце у серпні 2026 року) суд приходить до висновку про можливість визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з цим позовом.
Вирішуючи указане питання суд також враховує і те, що відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Згідно практики Європейського Суду з прав людини, у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.
Стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Таким чином, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі Белле проти Франції (Bellet v. France), заява №23805/94).
Отже, заява ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду підлягає задоволенню.
З огляду на викладене та керуючись статтями 121, 122, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
1. Задовольнити заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
2. Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.
3. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з цим позовом та продовжити розгляд цієї справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Лелюк