ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2026 року справа №200/8811/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницький області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року (головуючий суддя І інстанції Шинкарьова І.В.), складеного в повному обсязі 06 березня 2025 року у справі № 200/8811/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницький області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницький області (далі відповідач), в якому просив суд:
визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 01.10.2024 №052530004436 про відмову в призначенні пенсії позивачу;
зобов`язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу роботи на провідній посаді з повним робочим днем під землею періоди роботи з 25.10.2017 по 19.02.2018, з 03.04.2018 по 15.04.2019, з 24.04.2019 по 17.04.2024 відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;
зобов`язати відповідача донарахувати позивачу до стажу роботи на провідній посаді з 08.01.2008 по 04.03.2014, з 11.03.2014 по 02.11.2014, з 25.11.2014 по 08.10.2017, з 25.10.2017 по 03.02.2018, з 13.03.2018 по 01.04.2018, з 03.04.2018 по 15.04.2019, з 24.04.2019 по 17.04.2024 за кожен повний рік роботи додатково по 3 місяці, а загально 4 роки додаткового стажу відповідно до Постанови КМУ № 81 від 22.02.1992, та Роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8;
зобов`язати відповідача призначити пенсію позивачу з 19.03.2024 відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницький області від 01.10.2024 № 052530004436 про відмову в призначенні пенсії.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницький області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу працівників провідних професій відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV періоди: з 25.10.2017 по 19.02.2018, з 03.04.2018 по 15.04.2019, з 24.04.2019 по 17.04.2024.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницький області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.04.2024 про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду викладених в рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погодившись із судовим рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд зобов`язати відповідача донарахувати позивачу до стажу роботи на провідній посаді з 08.01.2008 по 04.03.2014, з 11.03.2014 по 02.11.2014, з 25.11.2014 по 08.10.2017, з 25.10.2017 по 03.02.2018, з 13.03.2018 по 01.04.2018, з 03.04.2018 по 15.04.2019, з 24.04.2019 по 17.04.2024 за кожен повний рік роботи додатково по 3 місяці, а загально 4 роки додаткового стажу відповідно до Постанови КМУ № 81 від 22.02.1992, та Роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 та призначити пенсію.
Вказує, що задоволення позовних вимог вищевказаним способом не призведе до повторного звернення до суду та є повним захистом його прав.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі № 200/8811/24 та відмовити у задоволені позовних вимог.
Вказав, що стаж позивача зараховано до норм діючого законодавства, а рішення пенсійного органу про відмову у призначені пенсії позивачу є правомірним
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп`ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».
Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».
Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 17.04.2024 звернувся до головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Заява позивача від 17.04.2024 розглянута за принципом екстериторіальності головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
За результатами розгляду заяви та наданих документів страховий стаж позивача з урахуванням пільгового стажу на підземних роботах склав 37 років 4 місяці 29 днів, в тому числі: - пільговий стаж роботи на підземних роботах за провідними професіями - 8 років 7 місяців 6 днів; - пільговий стаж на підземних роботах за Списком робіт, затвердженим Постановою № 202 - 8 років 1 місяць 26 днів. - військова служба - 1 рік 23 дні.
Рішенням від 25.04.2024 № 052530004436 позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах згідно з ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу на підземних роботах не менше 25 років або за провідними професіями не менше 20 років.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.07.2024 у справі № 200/3617/24, яке набрало законної сили згідно з постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19.09.2024, зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача від 17.04.2024 про призначення пенсії, зарахувавши до його пільгового стажу роботи за Списком робіт затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202: з 03.09.2001 по 07.09.2004.
На виконання рішення суду від 10.07.2024 у справі № 200/3617/24 відповідачем зараховано до пільгового стажу роботи за Списком робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 № 202, період з 03.09.2001 по 07.09.2004 та повторно розглянуто заяву позивача від 17.04.2024 про призначення пенсії за віком згідно з ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатами виконання рішення суду страховий стаж особи з урахуванням пільгового стажу на підземних роботах склав 41 рік 7 місяців 29 днів, в тому числі: - пільговий стаж роботи на підземних роботах за провідними професіями - 9 років 5 місяців 22 дні; - пільговий стаж на підземних роботах за Списком робіт, затвердженим Постановою № 202- 11 років 2 місяці 2 дні; - військова служба - 1 рік 23 дні.
Згідно наданих для призначення пенсії документів до пільгового стажу заявника зараховано всі періоди роботи за виключенням зазначених у документах відпусток без збереження заробітної плати.
Рішенням відповідача від 01.10.2024 № 052530004436 позивачу відмовлено в призначенні пенсії на пільгових умовах згідно з ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу на підземних роботах не менше 25 років.
Позивач оскаржує рішення відповідача від 01.10.2024 № 052530004436, та ставить вимогу про застосування роз`яснення №8. Вказує, що з доданого розрахунку пільгового стажу роботи, який є додатком до оскаржуваного рішення вбачається, що цього разу відповідач не зарахував до пільгового стажу роботи на провідній професії періоди роботи з 25.10.2017 по 19.02.2018, з 03.04.2018 по 15.04.2019, з 24.04.2019 по 17.04.2024, а враховано до стажу роботи за Списком робіт затвердженим Постановою КМУ від 31.03.1994 №202. Крім того за стаж роботи на провідних посадах відповідач не донараховав додатково по три місяці відповідно до роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 №8.
Як вбачається з довідки форми РС (дата звернення 17.04.2024), позивачу до його пільгового стажу роботи на провідній посаді (ст. 14 П/П, підземні, сп.1) з повний робочим днем під землею були зараховані наступні періоди: з 08.01.2008 по 04.03.2014; з 11.03.2014 по 02.11.2014; з 25.11.2014 по 08.10.2017; з 13.03.2018 по 01.04.2018.
До пільгового стажу (ст. 14 П/П, підземні, сп.1) позивача відповідачем зараховано всі вище вказані періоди роботи за виключенням зазначених у документах відпусток без збереження заробітної плати. Позивач, в контексті не зарахування відпусток без збереження заробітної плати у даній позовній заяві не оскаржує, а тому суд не надає оцінки даним обставинам.
Разом з тим, періоди роботи позивача з 25.10.2017 по 19.02.2018, з 03.04.2018 по 15.04.2019, 24.04.2019 по 26.03.2024 зараховано до стажу, як пільговий відповідно до постанови №202 (ст. 14, пост. 202, підземні, сп.1).
Як вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 позивач до додання заяви про призначення пенсії (17.04.2024) продовжував працювати на підприємстві «Шахтоуправління «Покровське» прохідником підземним з повним робочим днем у шахті
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд погоджує висновки суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац перший частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV).
Частиною 3 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пільгових умовах пенсія за віком призначається, працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Відповідно до Постанови № 202 та частини 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» робота за вказані періоди зараховуються до стажу, необхідного до для отримання пенсії незалежно від віку.
Згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії. Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частини друга, п`ята статті 45 Закону № 1058-IV).
Згідно ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
Згідно зі ст. 101 Закону України Про пенсійне забезпечення органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
У відповідності до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі також Постанова № 637), у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).
Пунктом 17 Постанови № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов`язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.
Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.
Суд зазначає, що відповідач не в повному обсязі використав свої права, надані йому Законом та Порядком при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення позивачу.
Як вбачається з довідки форми РС-право (дата звернення 17.04.2024), позивачу до його пільгового стажу роботи на провідній посаді (ст. 14 П/П, підземні, сп.1) з повний робочим днем під землею були зараховані наступні періоди: з 08.01.2008 по 04.03.2014; з 11.03.2014 по 02.11.2014; з 25.11.2014 по 08.10.2017; з 13.03.2018 по 01.04.2018.
Отже з наданої відповідачем форми РС-право щодо позивача випливає, що вище вказані періоди пільгового стажу зараховано до пільгового стажу (ст. 14 П/П, підземні, сп.1 - тобто провідні професії). Тому відсутні підстави для зобов`язання повторно зарахувати ці періоди до пільгового стажу, як провідних.
Крім того, як вказує відповідач, до пільгового стажу (ст. 14 П/П, підземні, сп.1) позивача відповідачем зараховано всі вище вказані періоди роботи за виключенням зазначених у документах відпусток без збереження заробітної плати. Позивач, в контексті не зарахування відпусток без збереження заробітної плати у даній позовній заяві не оскаржує, а тому суд не надає оцінки даним обставинам.
Щодо періодів роботи позивача з 25.10.2017 по 19.02.2018, з 03.04.2018 по 15.04.2019, 24.04.2019 по 26.03.2024, які зараховано до стажу, як пільговий відповідно до постанови №202 (ст. 14, пост. 202, підземні, сп.1).
Як вбачається з трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 :
з 25.10.2017 по 19.02.2018 позивач працював прохідником підземним с повним робочим днем під землею. Звільнений за власним бажанням.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , вбачається робота в підземних умовах з повним робочим днем під землею, а саме записи:
з 03.04.2018 по 15.04.2019 позивач працював прохідником підземним с повним робочим днем під землею. Звільнений за власним бажанням.
з 24.04.2019 по 17.04.2024 (дата подання заяви про призначення пенсії) працював прохідником підземним с повним робочим днем під землею; 01.05.2020 переведений прохідником 5 розряду підземним, з повним робочим днем в шахті.
Вказані періоди з 25.10.2017 по 19.02.2018, з 03.04.2018 по 15.04.2019, з 24.04.2019 по 17.04.2024 підтверджується відповідними записами трудової книжки позивача, тому відповідач безпідставно не зарахував цей період до пільгового стажу працівників провідних професій відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV.
Відтак, оскаржуване рішення є протиправним і підлягає скасуванню.
Щодо застосування роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 «Про порядок врахування трудового стажу, що дає право на пенсію незалежно від віку працівникам, безпосередньо зайнятим повний робочий день на роботах, передбачених ст.14 Закону України "Про пенсійне забезпечення"» суд зазначає наступне.
Суд вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги позивача щодо зобов`язання відповідача донарахувати позивачу до стажу роботи на провідній посаді з 08.01.2008 по 04.03.2014, з 11.03.2014 по 02.11.2014, з 25.11.2014 по 08.10.2017, з 25.10.2017 по 03.02.2018, з 13.03.2018 по 01.04.2018, з 03.04.2018 по 15.04.2019, з 24.04.2019 по 17.04.2024 за кожен повний рік роботи додатково по 3 місяці, а загально 4 роки додаткового стажу відповідно до Постанови КМУ № 81 від 22.02.1992, та Роз`яснень Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8 та призначити пенсію, оскільки відповідач ще не ухвалював рішення щодо призначення пенсії позивачу за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону №1058, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при призначенні йому пенсії на пільгових умовах будуть порушені.
З урахуванням того, що спірні правовідносини виникли не з приводу врахування роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 № 8, а з приводу призначення пенсії відповідно до положень ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-ІV, зокрема у контексті не зарахування позивачу до пільгового стажу працівників провідних професій відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV періоди: з 25.10.2017 по 19.02.2018, з 03.04.2018 по 15.04.2019, з 24.04.2019 по 17.04.2024. Ці періоди не були враховані до стажу. Тобто, питання врахування цього стажу із застосуванням певних коефіцієнтів відповідачем не розглядалося, тому підстави його вирішення в судовому порядку на теперішній час відсутні.
Також суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд зобов`язати відповідача здійснити врахування роз`яснення Міністерства соціального забезпечення України від 20.01.1992 №8.
Оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені в майбутньому, ці позовні вимоги є передчасними.
Щодо позовних вимог в частині зобов`язання призначити пенсію суд зазначає, що ст.58 Закону № 1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.04.2018 у справі № 348/2160/15-а.
З наведених підстав підлягають частковому задоволенню вимоги позивача щодо визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницький області від 01.10.2024 № 052530004436 про відмову в призначенні пенсії із зобов`язанням управління зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу працівників провідних професій відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону № 1058-IV періоди: з 25.10.2017 по 19.02.2018, з 03.04.2018 по 15.04.2019, з 24.04.2019 по 17.04.2024 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду викладених в рішенні.
Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду попередньої інстанції.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скарги без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційні скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницький області - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2025 року у справі № 200/8811/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02 вересня 2026 року.
Судді А.В. Гайдар
Т.Г.Гаврищук
Е.Г. Казначеєв