Унікальний номер справи 333/12036/25
Номер провадження 2/333/1655/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2026 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого - судді Ковальової Ю.В., секретар судового засідання - Березовська Д.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: територіальна громада в особі Запорізької міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
в с т а н о в и в:
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ.
Позивач звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Позов обґрунтований тим, що позивач зареєстрована і проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 у якій також зареєстрована, але тривалий час не проживає відповідачка по справі. Квартира не приватизована, є комунальною власністю. Відповідачка є її онукою, але з 2008 року вони не спілкуються, місце її фактичного проживання невідоме. Вирішити питання добровільного зняття відповідача з реєстрації неможливо, через її відсутність у квартирі та неможливість встановити її місцеперебування, у зв`язку з чим позивачка вимушена звернутися з вказаним позовом до суду.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
Ухвалою судді від 25.12.2025 р. за цим позовом відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті позову, призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 10.02.2026 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - територіальну громаду в особі Запорізької міської ради, підготовче засідання відкладено.
Ухвалою суду від 03.03.2026 р. підготовче провадження по справі закінчено та призначено справу до розгляду.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15.04.2026 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , витребувано з Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради відомості щодо зареєстрованих з 2008 року по теперішній час осіб за адресою: АДРЕСА_1 .
ІІІ. ЗАЯВИ (КЛОПОТАННЯ) УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
В судове засідання позивач не з`явилась, від її представника надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.
Треті особи - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, надали заяву про розгляд справи за їх відсутності, проти позовних вимог не заперечували.
Представник третьої особи - Територіальної громади в особі Запорізької міської ради в судове засідання не з`явився, від них надійшли письмові пояснення, в яких вказали про розгляд справи без їх участі та прийняти рішення на розсуд суду в межах діючого законодавства.
Відповідач в судове засідання не з`явився з невідомої суду причини. Судова повістка направлялась за зареєстрованим місцем проживання і була повернута підприємством поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній». На підставі ч. 8 ст. 128 ЦПК України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання.
ІV. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 04.09.2007 року ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Згідно витягу з реєстру територіальної громади та копії паспорту громадянина України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 29.12.1978 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , де постійно проживає.
З акту про не проживання особи за місцем реєстрації від 17.12.2025 року, складеного за підписом голови правління ОСББ «Бузок 2016» та сусідів квартири АДРЕСА_2 встановлено, що ОСОБА_2 , яка зареєстрована за вказаною адресою, фактично не проживає за місцем реєстрації.
З відповіді Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради, наданої на виконання ухвали суду, встановлено, що за адресою АДРЕСА_1 в період з 2008 року по теперішній час були зареєстровані наступні особи:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 27.01.2005 по теперішній час;
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 29.12.1978 по теперішній час;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 15.10.1997 по теперішній час;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 19.11.2007 по теперішній час;
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 10.11.2015 по теперішній час.
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з 29.12.1978 по 17.03.2015 (померла ІНФОРМАЦІЯ_6 );
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 10.11.2015 по 13.07.2023.
Крім того, вказані позивачем обставини підтвердили допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які зазначили, що востаннє бачили відповідачку ще маленькою у колясці, з 2008 року невістка заявниці з дитиною виїхали та більше за спірною адресою не з`являлись.
V. МОТИВИ СУДУ ТА ЗАСТОСОВАНІ НОРМИ ПРАВА.
Житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них (ст. 379 ЦК України).
Відповідно до ст. 9 ЖК УРСР житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
За правилом ст. 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Аналіз норм статей 71, 72 ЖК Української РСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням за одночасної наявності двох умов: не проживання особи в житловому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин на це. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.
Вичерпного переліку поважних причин не проживання в житловому приміщенні законодавством не встановлено, у зв`язку з чим зазначене питання суд вирішує в кожному конкретному випадку, з урахуванням конкретних обставин справи і правил ЦПК України щодо оцінки доказів.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст. 13 ЦПК України).
Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.
Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.
Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (частина третя статті77 ЦПК України).
Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 81 ЦПК України).
За правилом ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з цивільним процесуальним законом, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача.
При вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, враховуються причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого жилого приміщення.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 454/2025/15-ц, провадження № 61-46621св18.
Відповідач більше шести місяців без поважних причин не проживає за місцем своєї реєстрації, що є підставою для визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням відповідно до ст.ст.71,72 ЖК України.
Як роз`яснив Пленум ВСУ у постанові від 12.04.1985р. «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст.71 ЖК), необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Оскільки, як було встановлено судом, відповідач як член сім`ї наймача не мешкає за адресою: АДРЕСА_1 без поважних причин, понад вісімнадцять років, тому суд вважає, що така свідома поведінка відповідача свідчить про втрату ним інтересу до такого жилого приміщення, інше не встановлено домовленістю між ними, тому на підставі ст.ст.71,72 ЖК України, відповідач може бути визнаний таким, що втратив право користування житловим приміщенням, і тому позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 247, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 9,71,72 ЖК України, суд -
В и р і ш и в :
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог: територіальна громада в особі Запорізької міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_3 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Третя особа: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Третя особа: Територіальна громада в особі Запорізької міської ради, ЄДРПОУ 04053915, юридична адреса: м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206.
Суддя Ю.В. Ковальова