Справа № 496/3597/23
Провадження № 4-с/496/14/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 серпня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючої - судді Портної О.П.,
за участю:
секретаря - Сурженко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Біляївського районного суду Одеської області скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник, на рішення та бездіяльність старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кудряшова Павла Юрійовича у виконавчому провадженні № 73810266, -
В С Т А Н О В И В :
До Біляївського районного суду Одеської області звернувся ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Василович Анна Мірчівна, зі скаргою на дії та бездіяльність старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кудряшова Павла Юрійовича у виконавчому провадженні № 73810266. В обґрунтування скарги зазначено, що на виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі перебуває виконавче провадження № 73810266, відкрите 15.01.2024 року на підставі виконавчого листа № 496/3597/23, виданого Біляївським районним судом Одеської області 21.12.2023 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на її утримання у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 22.05.2023 року до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказані обставини підтверджуються наданими до скарги виконавчим листом та матеріалами виконавчого провадження. 29.02.2024 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку направлено за місцем його роботи до Головного управління Національної поліції в Одеській області. Як зазначає скаржник, 14.03.2024 року Головне управління Національної поліції в Одеській області повідомило державного виконавця про неможливість проведення відрахувань за вказаним виконавчим провадженням у зв`язку з тим, що із доходів ОСОБА_1 вже здійснювалися відрахування у максимально допустимому розмірі за іншим виконавчим документом. Копію відповідного повідомлення долучено до скарги. На переконання скаржника, після отримання зазначеного повідомлення державний виконавець фактично припинив вчинення виконавчих дій, оскільки у період з 14.03.2024 року до 13.04.2026 року не вжив інших передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів, спрямованих на виконання судового рішення. При цьому місце роботи боржника було відоме державному виконавцю, ОСОБА_1 продовжував проходити службу в органах Національної поліції України та отримувати офіційний дохід. 13.04.2026 року державним виконавцем повторно винесено постанову про звернення стягнення на доходи боржника, а 20.05.2026 року - постанову про арешт коштів боржника та постанову про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами. Вказані виконавчі дії відображені у матеріалах виконавчого провадження та документах, доданих до скарги. Скаржник вважає, що утворення та збільшення заборгованості зі сплати аліментів відбулося не внаслідок ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення, а внаслідок тривалої бездіяльності державного виконавця, який, будучи обізнаним про місце роботи та отримання боржником офіційного доходу, своєчасно не вжив належних заходів для виконання рішення суду. Окремо скаржник не погоджується з постановою державного виконавця від 20.05.2026 року про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. Зазначає, що ОСОБА_1 проходить службу на посаді інспектора відділу реагування патрульної поліції Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області, а виконання його службових обов`язків, за твердженням скаржника, безпосередньо пов`язане з необхідністю керування транспортними засобами. У зв`язку з цим вважає, що застосоване обмеження може позбавити боржника основного законного джерела засобів для існування та, відповідно, існували передбачені законом обставини, які виключали можливість застосування такого обмеження. Крім того, скаржник посилається на бездіяльність державного виконавця щодо розгляду поданих ним заяв. Так, 08.06.2026 року представником боржника подано заяву про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій. Копія зазначеної заяви міститься у доданих матеріалах. Також представник боржника звернувся до державного виконавця із заявою про зняття арешту з рахунку, на який, за твердженням заявника, надходить заробітна плата ОСОБА_1 . До заяви додано, зокрема, відповідь Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Одеській області щодо отримання ОСОБА_1 грошового забезпечення та перерахування його на зазначений банківський рахунок. На думку скаржника, державний виконавець належним чином цю заяву не розглянув та арешт із рахунку не зняв. Посилаючись на те, що оскаржувані порушення мають триваючий характер, скаржник просить поновити строк на звернення до суду зі скаргою. З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просить суд поновити строк на звернення зі скаргою; визнати протиправною бездіяльність державного виконавця щодо невчинення виконавчих дій у період з 14.03.2024 року по 13.04.2026 року; визнати протиправною бездіяльність щодо несвоєчасного розгляду заяви про зняття арешту із заробітного рахунку та зобов`язати державного виконавця розглянути таку заяву і прийняти рішення відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження»; визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця від 20.05.2026 року про встановлення ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2026 року справа № 496/3597/23 була передана до провадження на розгляд головуючій судді Портній О.П.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 13.07.2026 року скаргу прийнято до провадження і призначено до судового розгляду.
В судове засідання сторони не з`явилися, про поважність причин своєї неявки суд не повідомили.
28.07.2026 року від представника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на адресу суду, через підсистему «Електронний суд», надійшов відзив на скаргу, яким у задоволенні останньої просив відмовити в повному обсязі. В обґрунтування представник відділу ДВС зазначив, що на виконанні у Київському відділі ДВС у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває ВП № 73810266 з примусового виконання виконавчого листа № 496/3597/23 виданого 21.12.2023 року Біляївським районним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 22.05.2023 року до досягнення дитини трьох річного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 . 20.05.2026 з метою забезпечення повного і своєчасного виконання рішення, державним виконавцем було винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами. У матеріалах виконавчого провадження відсутні будь які підтверджуючі документи з приводу виконання службових обов`язків інспектора поліції безпосередньо пов`язане з необхідністю керування службовими транспортними засобами. 20.05.2026 року, з метою забезпечення повного і своєчасного виконання рішення, державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника № 73810266 від 20.05.2026 року, в якій постановив накласти арешт на грошові кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках у межах суми звернення стягнення заборгованості по аліментам у розмірі - 213617,58 гривень. Наголосив, що державний виконавець на теперішній час не наділений правом або обов`язком вчиняти виконавчі стосовно п. 9 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» так як відсутні підстави. Окрім того вважав за необхідне зазначити, що 29.02.2024 року державний виконавцем відділу винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, але у виконанні даної постанови Головним управлінням Національної поліції в Одеській області було відмовлено, так як на виконанні в УФЗБО ГУНП в Одеській області знаходиться постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи ОСОБА_1 від 05.02.2024 ВП № 73812564, відповідно якої здійснюється відрахування на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів у розмірі 50% усіх видів заробітку (доходу боржника) щомісяця, з яких 14 частини від доходів - погашення заборгованості за виконавчим провадженням та 14 - поточні аліменти. Відповідно до чинного законодавства загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50% заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами, а у випадках відрахування аліментів на неповнолітніх дітей - 70%. Після того як з ОСОБА_1 утримано заборгованість у ВП № 73812564, державним виконавцем повторно направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника до Головного управління Національної поліції в Одеській області. Звертає увагу суду на те, що вищезазначена постанова про арешт коштів боржника № 73810266 від 20.05.2026 року містить застереження для банку про неможливість накладення арешту на кошти, звернення стягнення на які заборонено законом, переконливих підтверджень про спеціальний режим банківського рахунку виконавцю надано не було, оскільки на зазначений рахунок було перераховано також кошти, що не були заробітною платою позивача.
Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 73810266 з примусового виконання виконавчого листа № 496/3597/23, виданого 21.12.2023 року Біляївським районним судом Одеської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на її утримання у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 22.05.2023 року до досягнення дитиною трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
15.01.2024 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Кудряшовим П.Ю. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 73810266.
Постановою державного виконавця від 29.02.2024 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , який отримує дохід у Головному управлінні Національної поліції в Одеській області. Постановою, зокрема, визначено здійснювати відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) щомісяця. Окрім того, постановлено додатково утримувати заборгованість по аліментам у розмірі 54586,32 гривень та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій одноразово у розмірі 269 гривень.
14.03.2024 року Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Одеській області повідомило державного виконавця, що постанова від 29.02.2024 року надійшла до ГУНП 04.03.2024 року. У листі зазначено, що відповідно до постанови державного виконавця від 05.02.2024 року у виконавчому провадженні № 73812564 із грошового забезпечення ОСОБА_1 вже здійснюються відрахування у розмірі 50 % суми виплати щомісячно, у зв`язку з чим здійснення одночасних відрахувань за постановою у виконавчому провадженні № 73810266 призвело б до перевищення встановленого законом максимального розміру відрахувань. У зв`язку з цим ГУНП просило надати додаткове роз`яснення щодо порядку виконання постанови.
Із наданої суду інформації про виконавче провадження № 73810266 вбачається, що наступна відображена в ній після 29.02.2024 року виконавча дія датована 13.04.2026 року, коли державним виконавцем повторно винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Постановою державного виконавця від 13.04.2026 року звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 , які він отримує у Головному управлінні Національної поліції в Одеській області, та визначено здійснювати відрахування у розмірі 25 % доходів щомісячно до погашення загальної суми заборгованості.
20.05.2026 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови, у межах суми звернення стягнення 213617,58 грн, з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, крім коштів, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Того ж дня, 20.05.2026 року, державним виконавцем винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві керування транспортними засобами. У постанові зазначено, що заборгованість боржника зі сплати аліментів сукупно перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, у зв`язку з чим державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
08.06.2026 року представник боржника - адвокат Вейко А.В. звернулася до державного виконавця із заявою про визначення поточного рахунку у банку для здійснення видаткових операцій, у якій просила визначити поточний рахунок ОСОБА_1 , відкритий в АТ КБ «ПриватБанк», для здійснення видаткових операцій та направити відповідні документи до банківської установи. Копію зазначеної заяви долучено до матеріалів скарги.
Крім того, представником боржника складено заяву від 26.06.2026 року про зняття арешту з рахунку із спеціальним режимом використання, на який зараховується заробітна плата. У заяві зазначено, що на рахунок ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» надходить заробітна плата, а також що із заробітної плати боржника вже здійснюються відрахування на виконання виконавчих документів. До заяви додано копію відповіді Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Одеській області від 26.06.2026 року.
З наданої відповіді ГУНП в Одеській області від 26.06.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 отримує грошове забезпечення від ГУНП в Одеській області, яке відповідно до договору на обслуговування зарплатного проєкту перераховується на зазначений у листі рахунок в АТ КБ «ПриватБанк».
З матеріалів також убачається, що заява про зняття арешту разом із доданими документами була направлена на електронну адресу Київського відділу державної виконавчої служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Згідно з ч. 1 ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
За змістом ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, а у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій - у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.
Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення така скарга залишається судом без розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, встановлених виконавчим документом і цим Законом, а також розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Відповідно до ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у десятиденний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше одного разу на два тижні щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника та не рідше одного разу на три місяці щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника, його майнових прав та отримання інформації про доходи боржника.
Відповідно до ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів та в інших передбачених законом випадках.
Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі-підприємцю, які виплачують боржнику відповідні доходи.
Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави та порядок зняття арешту з майна (коштів) боржника. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на такому рахунку, заборонено звертати стягнення, а також у випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови, зокрема, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Водночас ч. 10 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено випадки, за яких тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами не може бути застосовано.
Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 10 ст. 71 цього Закону тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами не може бути застосовано у разі, якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Щодо строку на звернення до суду зі скаргою.
Відповідно до ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 одночасно заявив клопотання про поновлення строку на її подання, посилаючись на те, що оскаржувані ним порушення його прав пов`язані з виконанням судового рішення у виконавчому провадженні № 73810266, яке на час звернення до суду не було завершено, постанова про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами продовжувала діяти, а подані державному виконавцю заяви, за твердженням скаржника, залишалися нерозглянутими.
Суд враховує, що предметом цієї скарги є як бездіяльність державного виконавця, так і прийняте ним рішення, наслідки якого продовжують безпосередньо впливати на обсяг прав боржника у виконавчому провадженні.
При цьому із матеріалів справи вбачається, що виконавчі дії у виконавчому провадженні № 73810266 вчинялися протягом тривалого часу: 13.04.2026 року державним виконавцем повторно винесено постанову про звернення стягнення на доходи боржника, а 20.05.2026 року - постанови про арешт коштів боржника та про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
У червні 2026 року представник боржника також звертався до державного виконавця із заявами, пов`язаними із застосованими у виконавчому провадженні обмеженнями, зокрема щодо визначення поточного рахунку для здійснення видаткових операцій та зняття арешту з рахунку, на який зараховується грошове забезпечення ОСОБА_1 .
Суд також враховує, що початок перебігу встановленого ст. 449 ЦПК України строку пов`язується не виключно з датою прийняття державним виконавцем відповідного рішення чи вчинення дії, а з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
З огляду на характер спірних правовідносин, триваюче здійснення виконавчого провадження, вчинення державним виконавцем виконавчих дій у квітні-травні 2026 року, подальші звернення представника боржника до державного виконавця у червні 2026 року, а також з метою забезпечення права особи на судовий контроль за виконанням судового рішення, суд вважає за можливе визнати причини пропуску строку поважними та поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду з цією скаргою.
Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця у період з 14.03.2024 року по 13.04.2026 року.
Скаржник просить визнати протиправною бездіяльність старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Кудряшова П.Ю., яка, на його думку, полягала у невчиненні будь-яких виконавчих дій у виконавчому провадженні № 73810266 у період з 14.03.2024 року по 13.04.2026 року.
Вирішуючи зазначену вимогу, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у десятиденний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше одного разу на два тижні щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника та не рідше одного разу на три місяці щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника, його майнових прав та отримання інформації про доходи боржника.
Отже, сам по собі факт неможливості здійснення відрахувань із заробітної плати боржника не звільняє державного виконавця від обов`язку вживати інших передбачених законом заходів, спрямованих на виконання судового рішення, у тому числі здійснювати періодичну перевірку майнового стану боржника.
Разом із тим предметом судового контролю при розгляді скарги в порядку розділу VII ЦПК України є конкретні рішення, дії або бездіяльність виконавця, якими, на переконання заявника, порушено його права як сторони виконавчого провадження.
Як встановлено судом, постановою державного виконавця від 29.02.2024 року було звернуто стягнення на доходи ОСОБА_1 за місцем його роботи у Головному управлінні Національної поліції в Одеській області.
14.03.2024 року ГУНП в Одеській області повідомило державного виконавця про те, що з доходів ОСОБА_1 вже здійснюються відрахування у розмірі 50 % у межах іншого виконавчого провадження, у зв`язку з чим одночасне проведення додаткових відрахувань призвело б до перевищення максимально допустимого законом розміру відрахувань із доходів боржника.
13.04.2026 року державним виконавцем повторно винесено постанову про звернення стягнення на доходи ОСОБА_1 , а 20.05.2026 року - постанову про арешт коштів боржника та постанову про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Таким чином, доводи скаржника про те, що після 14.03.2024 року державний виконавець у подальшому взагалі не вживав заходів примусового виконання судового рішення, не узгоджуються з матеріалами справи, оскільки державним виконавцем надалі приймалися процесуальні рішення та застосовувалися передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи примусового виконання.
При цьому саме по собі існування проміжку часу між окремими відображеними у наданих суду документах виконавчими діями не є достатньою підставою для висновку про протиправність бездіяльності державного виконавця протягом усього визначеного скаржником періоду.
Наданий скаржником витяг (інформація) з Автоматизованої системи виконавчого провадження відображає хронологію окремих процесуальних рішень та виконавчих дій, однак сам по собі не дає підстав для беззаперечного висновку про те, що державним виконавцем протягом усього періоду з 14.03.2024 року по 13.04.2026 року не здійснювалися передбачені законом перевірки майнового стану боржника, не направлялися відповідні запити або не вчинялися інші дії, які не відображені у наданих скаржником документах.
Водночас суд враховує, що скарга подана саме боржником у виконавчому провадженні.
Скаржник пов`язує порушення своїх прав із тим, що внаслідок невчинення державним виконавцем належних дій утворилася заборгованість зі сплати аліментів, яка у подальшому стала підставою для застосування до нього передбачених законом обмежень.
Однак обов`язок зі сплати аліментів виникає на підставі судового рішення та не ставиться законом у залежність від своєчасності вчинення державним виконавцем окремих виконавчих дій. Невчинення або несвоєчасне вчинення виконавцем заходів примусового виконання саме по собі не припиняє обов`язку боржника виконувати судове рішення та не звільняє його від сплати присуджених судом аліментів.
Матеріали скарги не містять доказів того, що у спірний період ОСОБА_1 самостійно сплачував присуджені аліменти у визначеному судовим рішенням розмірі або вживав інших заходів для належного виконання покладеного на нього судовим рішенням обов`язку, але виконання такого обов`язку стало неможливим саме внаслідок поведінки державного виконавця.
Отже, причинно-наслідковий зв`язок між стверджуваною бездіяльністю державного виконавця та виникненням у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів матеріалами справи не підтверджений.
З огляду на наведене, враховуючи зміст заявленої вимоги, надані скаржником докази та відсутність достатніх даних для висновку про невчинення державним виконавцем будь-яких передбачених законом виконавчих дій протягом усього періоду з 14.03.2024 року по 13.04.2026 року, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення скарги в цій частині.
Щодо бездіяльності державного виконавця з розгляду заяви про зняття арешту з рахунку.
Скаржник також просить визнати протиправною бездіяльність державного виконавця, яка полягає у несвоєчасному розгляді заяви представника боржника про зняття арешту з рахунку, на який зараховується його грошове забезпечення, та зобов`язати державного виконавця розглянути зазначену заяву і прийняти відповідне рішення згідно з вимогами Закону України «Про виконавче провадження».
Вирішуючи зазначені вимоги, суд виходить з такого.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.
Згідно зі ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на такому рахунку, заборонено звертати стягнення, а також у випадках, передбачених законом.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.04.2022 року у справі № 756/8815/20 звернула увагу, що якщо на стадії накладення арешту виконавцю не вдалося встановити правову природу коштів на рахунку боржника як коштів, на які законом заборонено накладення арешту, арешт підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження відповідного статусу коштів.
Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що не може бути накладено арешт на кошти, які становлять заробітну плату боржника, після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами, а також на кошти заробітної плати поза межами дозволених Законом України «Про виконавче провадження» розмірів відрахувань.
Крім того, Верховний Суд у своїй практиці виходить із того, що нерозгляд державним виконавцем у встановлений законом строк заяви сторони виконавчого провадження є несвоєчасним виконанням покладених на виконавця законом обов`язків та становить бездіяльність, яка порушує право сторони виконавчого провадження на своєчасний розгляд її звернення.
Як встановлено судом, представником ОСОБА_1 до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі було направлено заяву про зняття арешту з рахунку боржника, на який, за твердженням заявника, надходить його грошове забезпечення.
До зазначеної заяви було додано відповідь Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Одеській області від 26.06.2026 року, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 отримує грошове забезпечення від ГУНП в Одеській області, яке відповідно до договору на обслуговування зарплатного проєкту перераховується на зазначений у листі рахунок в АТ КБ «ПриватБанк».
Таким чином, звертаючись до державного виконавця, боржник не обмежився твердженням про зарплатний характер рахунку, а надав документ роботодавця, який містив відомості щодо перерахування його грошового забезпечення на відповідний банківський рахунок.
Разом із тим наявність зазначеного документа сама по собі не означає, що суд у межах розгляду цієї скарги повинен встановити спеціальний режим відповідного банківського рахунку або вирішити замість державного виконавця питання про наявність безумовних підстав для зняття арешту. Завданням державного виконавця після отримання такої заяви та доданих до неї документів було перевірити наведені боржником обставини, надати їм оцінку та прийняти відповідне рішення в межах повноважень, визначених Законом України «Про виконавче провадження».
Водночас матеріали справи не містять доказів того, що державним виконавцем заява представника ОСОБА_1 була розглянута та за результатами її розгляду прийнято відповідне рішення.
Також державним виконавцем не надано суду доказів повідомлення боржника чи його представника про результати розгляду зазначеної заяви.
За таких обставин суд доходить висновку, що невирішення державним виконавцем поданої стороною виконавчого провадження заяви та неприйняття за результатами її розгляду передбаченого законом рішення свідчать про невиконання обов`язку, встановленого п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, скарга в частині вимоги про визнання неправомірною бездіяльності державного виконавця щодо розгляду заяви представника ОСОБА_1 про зняття арешту з рахунку є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
З метою поновлення порушеного права боржника суд відповідно до ст. 451 ЦПК України вважає необхідним зобов`язати державного виконавця розглянути зазначену заяву з доданими до неї документами та прийняти за результатами її розгляду рішення відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
При цьому суд не вирішує питання про наявність безумовних підстав для зняття арешту з відповідного рахунку, оскільки предметом заявленої скаржником вимоги є бездіяльність державного виконавця щодо нерозгляду поданої заяви та зобов`язання її розглянути, а не покладення на державного виконавця обов`язку безпосередньо зняти арешт.
Щодо вимоги про скасування постанови про встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Скаржник просить визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Кудряшова П.Ю. від 20.05.2026 року про встановлення ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами. В обґрунтування цієї вимоги скаржник посилається на те, що ОСОБА_1 проходить службу на посаді інспектора відділу реагування патрульної поліції Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області, а виконання його службових обов`язків безпосередньо пов`язане з необхідністю керування службовими транспортними засобами. На думку скаржника, застосоване обмеження створює ризик втрати ним основного законного джерела засобів для існування.
Вирішуючи зазначену вимогу, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує встановлений законом розмір відповідних платежів, державний виконавець виносить вмотивовані постанови, зокрема, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Водночас відповідно до п. 1 ч. 10 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами не може бути застосовано у разі, якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування.
Отже, сама по собі наявність у боржника роботи чи іншого законного джерела доходу не виключає можливості застосування передбаченого ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» тимчасового обмеження. Для застосування винятку, передбаченого п. 1 ч. 10 цієї статті, необхідним є встановлення безпосереднього зв`язку між можливістю керування транспортними засобами та отриманням боржником його основного законного доходу.
Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду. Так, у постанові від 28.10.2025 року у справі № 755/2593/23 Верховний Суд зазначив, що при застосуванні ч. 10 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» суди мають надавати належну правову оцінку доказам, поданим боржником на підтвердження існування передбачених цією нормою винятків. У зазначеній справі Верховний Суд погодився з відмовою у задоволенні скарги, оскільки боржник не надав доказів того, що він працює та, що керування транспортними засобами є необхідним для виконання ним професійних обов`язків.
Верховний Суд також зазначив, що за наявності встановленої законом заборгованості зі сплати аліментів та за відсутності доказів існування обставин, передбачених ч. 10 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету забезпечення виконання судового рішення та захисту прав отримувача аліментів.
Таким чином, визначальним для застосування п. 1 ч. 10 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» є не сама професія чи посада боржника, а наявність належних доказів того, що встановлене обмеження фактично позбавляє його можливості отримувати основний законний дохід.
З матеріалів цієї справи вбачається, що ОСОБА_1 проходить службу в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області та отримує грошове забезпечення, яке перераховується на його банківський рахунок.
Разом із тим надані скаржником документи не містять відомостей про те, що керування транспортними засобами є обов`язковою складовою службових обов`язків ОСОБА_1 , що займаною ним посадою передбачено обов`язкове особисте керування службовим транспортним засобом або що відсутність у нього права керування транспортними засобами унеможливлює подальше проходження служби та отримання грошового забезпечення.
Зокрема, матеріали справи не містять посадової чи функціональної інструкції ОСОБА_1 , довідки або іншого документа ГУНП в Одеській області, які б підтверджували, що керування транспортними засобами є необхідною умовою виконання ним службових обов`язків та збереження займаної посади.
Надана відповідь Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Одеській області підтверджує факт проходження ОСОБА_1 служби, отримання ним грошового забезпечення та його перерахування на відповідний банківський рахунок, однак не підтверджує залежності отримання такого доходу від наявності у боржника права керування транспортними засобами.
Отже, твердження скаржника про те, що встановлення тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами позбавляє ОСОБА_1 основного законного джерела засобів для існування, не підтверджено належними та достатніми доказами.
Суд також відхиляє доводи скаржника про те, що постанова від 20.05.2026 року підлягає скасуванню з огляду на те, що заборгованість зі сплати аліментів утворилася внаслідок неналежного виконання державним виконавцем своїх обов`язків.
Обов`язок ОСОБА_1 зі сплати аліментів виник на підставі судового рішення та існував незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання. Матеріали справи не містять доказів того, що боржник у спірний період самостійно виконував рішення суду у встановленому ним розмірі.
При цьому наявність заборгованості зі сплати аліментів у розмірі, достатньому для застосування передбаченого ч. 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» обмеження, скаржником належними доказами не спростована.
Таким чином, встановлені судом обставини не підтверджують наявності передбаченого п. 1 ч. 10 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» винятку, який унеможливлював застосування до ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
За таких обставин суд доходить висновку, що підстав для визнання неправомірною та скасування постанови старшого державного виконавця від 20.05.2026 року про встановлення ОСОБА_1 тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами не встановлено, у зв`язку з чим скарга в цій частині задоволенню не підлягає.
Таким чином, оцінивши доводи скарги у сукупності з наданими доказами та встановленими обставинами справи, суд доходить висновку про часткове задоволення скарги.
Керуючись ст.ст. 447, 447-1, 448, 449, 450, 451 ЦПК України, ст.ст. 18, 59, 71 Закону України «Про виконавче провадження», суд,
П О С Т А Н О В И В:
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на звернення до суду зі скаргою - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на звернення до суду зі скаргою.
Скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник, на рішення та бездіяльність старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кудряшова Павла Юрійовича у виконавчому провадженні № 73810266 - задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кудряшова Павла Юрійовича щодо нерозгляду заяви представника ОСОБА_1 про зняття арешту з рахунку, на який зараховується його грошове забезпечення.
Зобов`язати старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кудряшова Павла Юрійовича розглянути заяву представника ОСОБА_1 про зняття арешту з рахунку та прийняти за результатами її розгляду рішення відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».
У задоволенні решті вимог скарги - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Ухвала суду складена 04.08.2026 року.
Суддя О.П. Портна