Справа № 338/783/25
Провадження № 22-з/4808/67/26
Головуючий у 1 інстанції Битківський Л. М.
Суддя-доповідач Василишин Л. В.
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
судді-доповідача: Василишин Л. В.,
суддів: Баркова В. М., Бойчука І. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 як законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 - адвоката Благодира Сергія Миколайовича про ухвалення додаткового рішення в частині судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 як законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заподіяної матеріальної та моральної шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Андрійків Христини Ігорівни на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 11 березня 2026 року,
в с т а н о в и в:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2025 року ОСОБА_1 як законний представник неповнолітнього ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заподіяної матеріальної та моральної шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 11 березня 2026 року позов ОСОБА_1 як законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заподіяної матеріальної та моральної шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь неповнолітнього ОСОБА_2 7000 грн на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 23 липня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Андрійків Х. І. залишено без задоволення.
Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 11 березня 2026 року залишено без змін.
Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового судового рішення, позиції інших учасників справи
24 липня 2026 року представник ОСОБА_1 як законний представник неповнолітнього ОСОБА_2 - адвокат Благодир С. М. через систему «Електронний суд» подав заяву про ухвалення додаткового рішення у справі в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу за підготовку і подання відзиву на апеляційну скаргу.
Заява обґрунтована тим, що у зв`язку з апеляційним переглядом справи ОСОБА_1 понесла витрати на професійну правничу допомогу, пов`язану із підготовкою та поданням відзиву на апеляційну скаргу. Такі витрати було заявлено у відзиві на апеляційну скаргу та надано відповідні докази на їх підтвердження. Розмір витрат є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуги та виконаної роботи, ціною позову та значенням справи для позивачки.
Представник ОСОБА_3 - адвокат Андрійків Х. І. подала заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування заперечень зазначила, що у прохальній частині заяви про ухвалення додаткового рішення не зазначено конкретної суми, яку представник позивачки просить стягнути. Крім того, у наданому акті-розрахунку неправильно зазначено номер справи у заголовку, у зв`язку з чим такий документ не може вважатися належним доказом понесення витрат на професійну правничу допомогу саме у цій справі.
Також акт-розрахунок підписаний лише адвокатом і не містить підпису позивачки, а тому, на думку представника відповідача, не підтверджує прийняття останньою зазначених у ньому послуг, погодження їх фактичного обсягу та підтвердження виконання адвокатом відповідних робіт.
Ба більше, до заяви не долучено жодного документа, який би підтверджував фактичну оплату правничої допомоги або існування конкретного та реального обов`язку клієнта щодо сплати відповідної суми.
Представник відповідача також наголошує, що зазначені в акті роботи частково дублюють одна одну. Так, вивчення матеріалів справи є складовою підготовки процесуального документа і не може штучно розділятися на декілька окремих послуг. Водночас виконання роботи з підготовки запитів та збирання доказів, на яку представник позивачки зазначив, що витратив 8 годин вартістю 6400 грн, не підтверджено жодними доказами, а також не зазначено, які саме докази були зібрані внаслідок виконання цієї роботи.
Заявлений час на підготовку відзиву також, на думку представника відповідача, жодним чином не обґрунтовано, оскільки правова позиція сторони позивачки була сформована ще під час розгляду справи судом першої інстанції, а відзив ґрунтувався на вже наявних у справі доказах.
Окрім цього, укладення договору між адвокатом та клієнтом є суто організаційною дією, а не самостійною процесуальною дією, необхідною для здійснення апеляційного провадження.
Також поданий розрахунок не відповідає тарифам, установленим додатком до договору. Відповідно до визначених у ньому тарифів вартість підготовки документів, вивчення матеріалів справи та ознайомлення з матеріалами справи становить 800 грн за годину, однак у розрахунку зазначено, що чотири години ознайомлення з матеріалами справи коштують 3600 грн замість 3200 грн.
Отже, представник відповідача вважає, що наведені обставини свідчать про відсутність підстав для покладення на відповідача будь-якої частини заявлених витрат на професійну правничу допомогу.
Правове обґрунтування та висновки апеляційного суду за результатами розгляду заяви
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів уважає, що наявні підстави для часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження№ 12-171гс19).
Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Установлено, що 09 червня 2026 року ОСОБА_1 та адвокат Благодир С. М. уклали договір про надання правової допомоги.
Відповідно до вказаного договору адвокат взяв на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу для захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта у державних установах та в судових органах всіх інстанцій, а клієнт зобов`язався виплатити адвокату гонорар за надання послуг (пункт 1.1. договору).
Згідно із пунктом 4.1. договору, за надану правову допомогу клієнт сплачує адвокату гонорар.
Згідно із пунктом 4.2. договору, сума гонорару обраховується відповідно до тарифів на послуги адвоката.
Адвокат складає розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу, який є підставою для обрахування і списання гонорару (пункт 4.3. договору).
Відповідно до акта розрахунку гонорару за надання правничої допомоги ОСОБА_1 у справі № 338/783/22, затрачений час на надання правової допомоги становить 28 годин, загальна сума - 22800 грн, опис наданої правничої допомоги: укладення договору, усна консультація (2 год, 1600 грн); вивчення матеріалів справи (6 год, 4800 грн); підготовка запитів та збір доказів у справі (8 год 6400 грн); підготовка та направлення відзиву на апеляційну скаргу (8 год, 6400 грн); ознайомлення з матеріалами справи в апеляційному суді та зняття копій (4 год, 3600 грн).
Отже, сторона заявника надала належні та допустимі докази на підтвердження надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції.
Разом із тим представник ОСОБА_3 - адвокат Андрійків Х. І. подала заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких просила відмовити у задоволенні такої заяви.
Колегія суддів частково погоджується з доводами заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення та вважає обґрунтованими доводи в частині того, що вивчення матеріалів справи, виконання робіт з підготовки запитів та збирання доказів, а також укладення договору про надання правової допомоги охоплюються підготовкою та направленням відзиву на апеляційну скаргу і не можуть розцінюватися як окремі послуги, а тому витрати на такі послуги відшкодуванню не підлягають.
Що стосується витрат за ознайомлення з матеріалами справи в апеляційному суді та зняття копій, то колегія суддів враховує, що ознайомлення з матеріалами справи здійснювалося в електронному вигляді. Крім того, після ухвалення рішення судом першої інстанції матеріали справи фактично включали апеляційну скаргу з додатками. За таких обставин колегія суддів також не вбачає підстав для відшкодування витрат, заявлених за такі послуги.
Водночас витрати, понесені за складання відзиву на апеляційну скаргу, відповідають критерію необхідності та пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції. Їх розмір (6 400 грн) з огляду на обсяг виконаної роботи, складність справи та характер наданої правничої допомоги відповідає критеріям співмірності та розумності судових витрат, а тому зазначена сума підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
Доводи заперечень про те, що у наданому акті-розрахунку неправильно зазначено номер справи, у зв`язку з чим цей документ не може вважатися належним доказом понесення витрат на професійну правничу допомогу саме у цій справі, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, оскільки зазначення неправильного номера справи є очевидною механічною помилкою представника, яка сама по собі не ставить під сумнів факт надання правничої допомоги у цій справі та понесення відповідних витрат.
Відсутність підпису позивачки в акті-розрахунку також не свідчить про неприйняття нею наданих послуг, оскільки умовами договору про надання правової допомоги не передбачено обов`язкового підписання такого документа адвокатом та клієнтом.
Не бере колегія суддів до уваги і доводи заперечень про те, що відповідно до встановлених договором тарифів вартість підготовки документів, вивчення матеріалів справи та ознайомлення з матеріалами справи становить 800 грн за годину, тоді як у розрахунку зазначено, що чотири години ознайомлення з матеріалами справи коштують 3 600 грн замість 3 200 грн, оскільки у відшкодуванні витрат за ознайомлення з матеріалами справи судом відмовлено.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про ухвалення додаткового рішення та наявність підстав для її часткового задоволення - стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 6400 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 137, 141, 270 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Заяву представника ОСОБА_1 як законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 - адвоката Благодира Сергія Миколайовича про ухвалення додаткового рішення задоволити частково.
Ухвалити у справі додаткове судове рішення.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 6400 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст додаткової постанови складено 02 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач: Л. В. Василишин
Судді: В. М. Барков
І. В. Бойчук