Справа № 349/1538/25
Провадження № 22-ц/4808/1349/26
Головуючий у 1 інстанції Могила Р. Г.
Суддя-доповідач Василишин Л. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючої (суддя-доповідач): Василишин Л. В.,
суддів: Баркова В.М., Максюти І. О.,
секретаря Петріва Д.Б.
за участю представника апелянта адвоката Гарагуц І.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» - Іванчук Галини Іванівни на ухвалу Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 26 травня 2026 року, постановлену у складі судді Могили Р. Г. в м. Рогатині, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» до Селянсько-фермерського господарства «Ігора Валька», ОСОБА_1 про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди земельної ділянки та скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки,
в с т а н о в и в:
Короткий зміст позовних вимог та оскаржуваного судового рішення
У листопаді 2025 року керівник ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» - Іванчук Г. І. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , СФГ «Ігора Валька», в якому просила: визнати в певній редакції укладеною додаткову угоду від 02 грудня 2024 року до договору оренди землі від 08 грудня 2017 року між ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» та ОСОБА_1 ; визнати відсутнім у відповідача СФГ «Ігора Валька» права оренди земельної ділянки площею 1,4588 га, кадастровий номер: [номер приховано]:03:002:0297, яка розташована за адресою: Івано-Франківська область, Рогатинський район, Добринівська сільська рада, номер запису про інше речове право: 59730938; скасувати запис щодо державної реєстрації права оренди вказаної земельної ділянки, номер запису про інше речове право 59730938.
У травні 2026 року керівник ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» - Іванчук Г. І. подала до суду заяву про залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України.
Ухвалою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 20 травня 2026 року залишено без розгляду позов керівника ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» - Іванчук Г. І. до ОСОБА_1 , СФГ «Ігора Валька» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди земельної ділянки та скасування запису щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки.
Стягнуто з ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» на користь СФГ «Ігора Валька» 6000 гривень витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
Керівник ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» -Іванчук Г. І. на ухвалу суду в частині стягнення витрат на правничу допомогу подала апеляційну скаргу, в якій посилається на невідповідність обставин, які мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення норм процесуального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, стягуючи витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги, не врахував, що справа є малозначною, а позивач сам подав заяву про залишення позову без розгляду, у зв`язку з чим провадження у справі було закрито. На думку представника апелянта, стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у визначеному судом розмірі не відповідає критерію співмірності таких витрат зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на надання правничої допомоги, та обсягом наданих послуг.
Крім того, адвокат Бакун А. Ю. у цій справі здійснювала представництво двох відповідачів одночасно та заявила вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу щодо кожного з них, незважаючи на те, що правнича допомога надавалася в межах єдиного предмета спору, щодо одних і тих самих фактичних обставин та на підставі єдиної правової позиції, що виключає необхідність подвійного обсягу роботи адвоката.
Представник апелянта також звертає увагу на те, що заява про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу разом із додатками не була надіслана ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття», у зв`язку з чим, з огляду на положення цивільного процесуального законодавства, суд першої інстанції мав повернути таку заяву без розгляду.
Також представник апелянта зазначає, що у разі закриття провадження у справі вимоги відповідача про компенсацію понесених ним витрат підлягають задоволенню лише у випадку необґрунтованих дій позивача, зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправомірних дій сторони. Водночас у цій справі представник відповідачів не надала належних доказів на підтвердження того, що позивач допустив зловживання процесуальними правами, вчинив необґрунтовані дії або що спір виник унаслідок неправомірних дій позивача. Саме по собі подання заяви про залишення позовної заяви без розгляду не свідчить про вчинення позивачем необґрунтованих дій, оскільки є реалізацією його диспозитивного права, а тому у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи наведене, представник товариства просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині стягнення з ТОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.
Позиція інших учасників справи
Представник СФГ «Ігора Валька» - адвокат Бакун А. Ю. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Зазначає, що подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду є його правом, однак вчинення таких дій на стадії розгляду справи по суті є необґрунтованим, оскільки вони вчинені з порушенням норм процесуального права. Так, позивач не сплачував судовий збір під час подання позову, не брав участі у судових засіданнях, не подавав заперечень на відзиви відповідачів, затягував розгляд справи шляхом подання клопотань про продовження строку підготовчого провадження, подавав необґрунтовані клопотання про зупинення провадження у справі, а заяву про залишення позову без розгляду подав за день до першого судового засідання з розгляду справи по суті. Вважає, що вказаний комплекс дій позивача не може бути визнаний обґрунтованим, а тому покладення на нього судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу є законним та правомірним.
Доводи апеляційної скарги про те, що адвокат Бакун А. Ю. у цій справі здійснювала представництво двох відповідачів одночасно та заявила вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу щодо кожного з них, незважаючи на те, що правнича допомога надавалася в межах єдиного предмета спору, щодо одних і тих самих фактичних обставин та на підставі єдиної правової позиції, що, на думку представника апелянта, виключає необхідність подвійного обсягу роботи адвоката, вважає необґрунтованими, оскільки відшкодування витрат на професійну правничу допомогу було заявлено лише в інтересах одного з відповідачів. Крім того, наголошує, що суд першої інстанції самостійно зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу, незважаючи на обґрунтованість їх заявленого розміру.
Заяви (клопотання) учасників справи
У судовому засіданні представник апелянта вимоги скарги підтримав, просив її задоволити в оскаржуваній частині.
Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Ухвала суду першої інстанції оскаржується лише в частині стягнення витрат на правничу допомогу, а тому в іншій частині апеляційним судом не перевіряється.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення скарги.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з положеннями пункту 5 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність.
Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
У частині п`ятій статті 142 ЦПК України зазначено, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадках, встановлених частинами третьою-п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову в зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.
Положення частини п`ятої статті 142 ЦПК України ідентичні нормам частин п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України.
Верховний Суд у постанові від 04 травня 2023 року в справі № 910/5911/22 зазначив, що в разі, зокрема, залишення позову без розгляду, суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною (пункт 8.11); під час застосування частини п`ятої статті 130 ГПК України судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин (пункт 8.12).
Також Верховний Суд у пункті 6.5 постанови від 06 березня 2024 року в справі № 905/1840/21 сформулював висновок, що відповідно до частини п`ятої статті 130 ГПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені під час розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема, чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, в разі залишення позову без розгляду можливе лише в випадку встановлення необґрунтованості дій позивача (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, також у постановах Верховного Суду від 20 червня 2023 року в справі № 925/1372/21, від 11 травня 2023 року в справі № 921/811/21, від 25 квітня 2023 року в справі № 924/341/22).
У постановах від 14 травня 2024 року в cправі № 916/3278/21, від 25 квітня 2024 року в справі № 903/1079/23 Верховний Суд вказав, що ГПК України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під цими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду. Тобто, частина п`ята статті 130 ГПК України не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості/необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин. Поняття «необґрунтованість дій позивача» не є тотожнім таким поняттям як «зловживання правом», «неправомірність дій» або ж «встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача».
Верховний Суд зазначив, що «необґрунтовані дії позивача» не тотожні поняттю «необґрунтований позов», адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка / які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору - позов.
Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія є диспозитивним правом позивача, передбаченим нормами ЦПК України, що не містить обмежень в його реалізації. Суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Отже, саме собою подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача.
Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23 грудня 2025 року в справі № 750/14656/24, від 08 січня 2026 року в справі № 129/390/20, від 30 січня 2026 року в справі № 758/12227/22 та інших.
Наведену послідовну та сталу правову позицію Верховного Суду підтримала в своїй постанові від 18 грудня 2024 року в справі № 921/357/20 (провадження № 12-48гс24) Велика Палата Верховного Суду, яка зазначила, що приписи частини п`ятої статті 130 ГПК України (ідентична частині п`ятій статті 142 ЦПК України) є проявом реалізації правила відшкодування судових витрат у випадку, коли судове вирішення спору по суті не відбулося і відсутня сторона, на користь якої ухвалене судове рішення. Велика Палата Верховного Суду враховує послідовну та сталу правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої наведена норма процесуального закону не встановлює конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості / необґрунтованості, то таку оцінку слід проводити суду у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин.
У спірному випадку суд першої інстанції прийняв заяву керівника ТзОВ «Агрокомпанія Прикарпаття» Іванчук Г. І. та залишив без розгляду позов до ОСОБА_1 , СФГ «Ігора Валька» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі, визнання відсутнім права оренди земельної ділянки та скасування запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.
Разом з тим, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат, суд, керуючись частиною п`ятою статті 142 ЦПК України виходив з того, що мали місце необґрунтовані дії позивача, оскільки при поданні позову позивач не сплатив судовий збір за жодну з позовних вимог, подавав різні клопотання та заяви, зокрема, про продовження строку підготовчого провадження, про зупинення розгляду справи, про відкладення розгляду справи. Суд визнав такі дії позивача, як зловживання процесуальними правами, що суперечить завданню цивільного судочинства.
Такий висновок суду, на думку апеляційного суду, є помилковим, оскільки зазначені судом дії позивача не свідчать про зловживання ним процесуальними правами та не є необґрунтованими в розумінні частини п`ятої статті 142 ЦПК України.
По-перше, суд безпідставно ототожнив поняття зловживання процесуальними правами та необґрунтовані дії позивача. Ці поняття різні та регулюються різними нормами та мають різні процесуальні наслідки.
По-друге, як зазначалося вище, в розумінні частини п`ятої статті 142 ЦПК України, судом має бути встановлена наявність/відсутність саме необґрунтованих дій позивача. Такі критерії встановлюються судом у кожній справі відповідно до встановлених обставин. В межах цієї справи, наведені судом першої інстанції процесуальні дії позивача не можна вважати необґрунтованими, як підстави для компенсації відповідачу витрат. Як обґрунтовано вказав апелянт, позивач зазначеними діями реалізовував свої процесуальні права виходячи з їх процесуальної допустимості та доцільності. Суд першої інстанції не обґрунтував своє рішення щодо того, чому такі дії позивача, як несплата судового збору, подання клопотань, зокрема, про продовження строку підготовчого провадження, про зупинення розгляду справи, про відкладення розгляду справи в конкретному випадку є необґрунтованими. Таких обставин не встановлено і апеляційним судом з матеріалів справи. Несплата судового збору при поданні позову сама по собі не є підставою вважати дії позивача необґрунтованими. Тим паче, суд усунув такий недолік в процесуальний спосіб та прийняв позов. Щодо інших клопотань, то суд окремі клопотання задовольняв, що виключає визнання їх необґрунтованими, а подання інших, з огляду на стадію процесу та їх зміст, не вказують на їх необґрунтованість.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що позивачем було допущено зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних чи необґрунтованих дій зі сторони позивача, то у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача понесених судових витрат по оплаті правової допомоги адвоката.
За таких обставин, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржувану ухвалу суду скасувати та відмовити в задоволенні заяви Селянсько-фермерського господарства «Ігора Валька» про стягнення судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою.
Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомпанія Прикарпаття» - Іванчук Галини Іванівни задоволити.
Ухвалу Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 26 травня 2026 року скасувати в частині вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу.
В задоволенні заяви Селянсько-фермерського господарства «Ігора Валька» про стягнення витрат на правничу допомогу у даній справі відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 02 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач: Л. В. Василишин
Судді: В. М. Барков
І. О. Максюта