ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2026 року
м. Чернівці
справа № 718/2437/25
провадження № 22-ц/822/1435/26
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Кулянди М. І.
суддів: Височанської Н. К., Литвинюк І. М.
за участю секретаря судового засідання Бортніка А.В.,
позивач ОСОБА_1
відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Чернівціобленерго»
апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Чернівецького районного суду міста Чернівців від 03 червня 2026 року
головуючий в суді першої інстанції суддя Нестеренко Є. В.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (далі - ТОВ «ЧОЕК»), у якому просив:
- визнати недійсним, з моменту підписання, повідомлення ТОВ «ЧОЕК» від 21 липня 2025 року № 12.2/2017 про розірвання договору з ОСОБА_1 про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , з 01 липня 2025 року;
- зобов`язати ТОВ «ЧОЕК» поновити купівлю у споживача електричної енергії за «зеленим тарифом» встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , на умовах та в порядку, передбаченому договором про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством від 03 грудня 2019 року № 357-12/06/19з.
Позов обґрунтований тим, що 29 листопада 2019 року між Акціонерним товариством «Чернівціобленерго» (далі - АТ «Чернівціобленерго») та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії № 50361279 (далі - договір № 50361279).
Згідно з додатком № 2 до договору № 50361279 об`єктом споживача ОСОБА_1 є житловий будинок (приватне домогосподарство з генеруючою установкою потужністю 30 кВт), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ,
Також 03 грудня 2019 року між ТОВ «ЧОЕК» та ОСОБА_1 укладено договір № 357-12/06/19з про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
05 червня 2025 року АТ «Чернівціобленерго» на виконання розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 29 квітня 2025 року № 60, внесено зміни в додаток № 2 до договору № 50361279 в частині зазначення об`єкту споживача ОСОБА_1 , а саме вказано наступний об`єкт - земельна ділянка кадастровий номер [номер приховано]:01:003:1089 із генеруючою установкою.
У зв`язку з внесенням змін до паспорта точки розподілу/передачі електричної енергії та втратою споживачем ОСОБА_1 права на продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом, ТОВ «ЧОЕК», після отримання відповідного повідомлення від оператора системи (АТ «Чернівціобленерго»), листом від 21 липня 2025 року вих. № 12.2/2017 повідомило ОСОБА_1 про розірвання договору від 03 грудня 2019 року № 357-12/06/19з про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач вказує на те, що одностороння відмова ТОВ «ЧОЕК» від договору є незаконною, оскільки не ґрунтується на фактичній наявності підстави для такої односторонньої відмови - відсутності житлового будинку на земельній ділянці кадастровий номер [номер приховано]:01:003:1089, в зв`язку з чим мали би бути внесені зміни до паспорта точки розподілу/передачі електричної енергії.
Наявність житлового будинку на земельній ділянці кадастровий номер [номер приховано]:01:003:1089 підтверджується відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а також висновком експерта, які долучені до матеріалів справи.
За цих обставин вважає, що відповідач безпідставно розірвав договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом, у зв`язку з чим порушуються права позивача як сторони цього договору, а тому правочин щодо односторонньої відмови від договору є недійсним з моменту його вчинення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Чернівецького районного суду міста Чернівців від 03 червня 2026 року у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що першопричиною виникнення спору є внесення АТ «Чернівціобленерго» змін до паспорта точки розподілу/передачі електричної енергії на виконання розпорядження НКРЕКП від 29 квітня 2025 року № 60-р.
Саме зміни до паспорта точки розподілу/передачі електричної енергії спричинили направлення ТОВ «ЧОЕК» повідомлення про розірвання договору, яке оспорюється позивачем. При цьому, паспорт точки розподілу, як документ, що визначає вид об`єкта електрифікації, залишається незмінним і є чинним. Відповідно до пункту 1.1.2 та пункту 2.3.12 ПРРЕЕ саме паспорт точки розподілу/передачі є визначальним документом для цілей укладення або припинення договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом.
За таких обставин, навіть у разі задоволення позовних вимог та визнання недійсним повідомлення від 21 липня 2025 № 12.2/2017 відомості у паспорті точки розподілу залишаться незмінними. Після набрання рішенням законної сили ТОВ «ЧОЕК» знову отримає від оператора системи розподілу підтвердження того, що об`єктом є земельна ділянка без зазначення житлового будинку, і знову буде зобов`язане застосувати пункт 11.3.8 ПРРЕЕ.
Отже, задоволення позовних вимог не призведе до реального та остаточного поновлення права позивача, а лише відтермінує виникнення того самого спору, що суперечить меті правосуддя та принципу процесуальної економії.
За висновком суду ефективним способом захисту права позивача є оспорювання правомірності внесення змін до паспорта точки розподілу/передачі електричної енергії, здійсненого АТ «Чернівціобленерго», шляхом пред`явлення відповідних вимог безпосередньо до оператора системи розподілу. Лише за умови приведення паспорта точки розподілу/передачі електричної енергії у відповідність до правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомості у ТОВ «ЧОЕК» виникнуть правові підстави для поновлення купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вказує на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неефективність обраного позивачем способу захисту.
Обраний ним спосіб захисту, а саме визнання правочину щодо односторонньої відмови від договору та зобов`язання відповідача виконувати договір в повній мірі усуває негативні для позивача наслідки, отже такий спосіб захисту відповідає критеріям ефективності, оскільки не потребуватиме додаткового звернення до суду.
Акцентує увагу на тому, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено підстав, з якими пункт 11.3.8 ПРРЕЕ пов`язує можливість розірвання постачальником універсальних послуг договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством.
З урахуванням вищевикладеного, вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в позові.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ТОВ «ЧОЕК», в інтересах якого діє Бобза І. О., подало відзив на апеляційну скаргу.
Вказує на те, що висновок суду про неефективність обраного ОСОБА_1 способу захисту ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального та матеріального права, оскільки за змістом пункту 11.3.8 ПРРЕЕ внесення змін до паспорта точки розподілу/передачі не відноситься до повноважень ТОВ «ЧОЕК» як постачальника універсальних послуг, якими у даному випадку наділений лише оператор системи АТ «Чернівціобленерго».
Згідно з імперативною нормою пункту 11.3.8 ПРРЕЕ ТОВ «ЧОЕК» не наділений дискреційними повноваження вирішувати питання про розірвання договору або ж про продовження його дії у разі внесення оператором системи змін до паспорта точки розподілу/передачі та припинення у споживача права на «зелений» тариф.
Навіть за умови задоволення позову, ТОВ «ЧОЕК» в подальшому за відсутності внесення змін до паспорта точки розподілу/передачі оператором системи буде зобов`язаним виконати вимоги пункту 11.3.8 ПРРЕЕ та розірвати договір із ОСОБА_1 .
З урахуванням викладеного, ТОВ «ЧОЕК» просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
29 листопада 2019 року між Акціонерним товариством «Чернівціобленерго» (далі - АТ «Чернівціобленерго») та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії № 50361279.
Згідно з додатком № 2 до договору № 50361279 об`єктом споживача ОСОБА_1 є житловий будинок (приватне домогосподарство з генеруючою установкою потужністю 30 кВт), що розташований за адресою АДРЕСА_1 ,
03 грудня 2019 року між ТОВ «ЧОЕК» та ОСОБА_1 укладено договір № 357-12/06/19з про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
05 червня 2025 року АТ «Чернівціобленерго» на виконання розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), від 29 квітня 2025 року № 60, внесено зміни в додаток № 2 до договору № 50361279 в частині зазначення об`єкту споживача ОСОБА_1 , а саме вказано наступний об`єкт - земельна ділянка кадастровий номер [номер приховано]:01:003:1089 із генеруючою установкою.
У зв`язку з внесенням змін до паспорта точки розподілу/передачі електричної енергії та втратою споживачем ОСОБА_1 права на продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом, ТОВ «ЧОЕК» після отримання відповідного повідомлення від оператора системи (АТ «Чернівціобленерго») листом від 21 липня 2025 року вих. № 12.2/2017 повідомило ОСОБА_1 про розірвання договору від 03 грудня 2019 року № 357-12/06/19з про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Право власності ОСОБА_1 на житловий будинок літ. Б, загальною площею 25,9 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано 15 листопада 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а. с. 103).
Вказаний житловий будинок розташований на відведеній з відповідним цільовим призначенням земельній ділянці кадастровий номер [номер приховано]:01:003:1089, яка також належить ОСОБА_1 на праві власності.
Згідно з висновком експерта від 09 грудня 2025 року № 131, складеним за результатами будівельно технічної експертизи, будівництво одноповерхового житлового будинку літ. Б, загальною площею 25,9 кв. м, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер [номер приховано]:01:003:1089 за адресою: АДРЕСА_1 , і який належить на праві власності ОСОБА_1 , побудований з дотриманням державних будівельних, протипожежних, санітарних норм і подальша його експлуатація за призначенням можлива.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам процесуального закону з наступних підстав.
Щодо вирішення позовної вимоги про визнання одностороннього правочину недійсним
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу в суді (статті 15, 16 ЦК України).
Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором (пункти 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс19).
Способами захисту суб`єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 68).
Тож це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними [постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункт 40)].
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог (частина перша статті 13 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним і правомірним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14 (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55) та ін.).
Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.
Звертаючись до суду з позовом, позивач просив визнати недійсним правочин ТОВ «ЧОЕК» щодо односторонньої відмови від договору та зобов`язати товариство виконувати умови договору.
Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про неефективність обраного ОСОБА_1 способу захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові.
За висновком суду ефективним способом захисту права позивача є оспорювання правомірності внесення змін до паспорта точки розподілу/передачі електричної енергії, здійсненого АТ «Чернівціобленерго», шляхом пред`явлення відповідних вимог безпосередньо до оператора системи розподілу. Лише за умови приведення паспорта точки розподілу/передачі електричної енергії у відповідність до правовстановлюючих документів на об`єкт нерухомості у ТОВ «ЧОЕК» виникнуть правові підстави для поновлення купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про неефективність за обставинами цієї справи заявленої позивачем позовної вимоги про визнання недійсним одностороннього правочину ТОВ «ЧОЕК» щодо відмови від договору з огляду на наступне.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору від 03 грудня 2019 року № 357-12/06/19з, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу електричної енергії.
За своєю суттю договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством є публічним договором.
Згідно пункту 1.1 даного договору споживач бере на себе зобов`язання продавати постачальнику універсальних послуг електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання об`єктами електроенергетики (генеруючи ми установками) приватного домогосподарства, величина встановленої потужності становить: з енергії сонячного випромінювання 30,0 кВт, а постачальник універсальних послуг бере на себе зобов`язання купувати у споживача електричну енергію за «зеленим» тарифом, встановленим НКРЕКП, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, в строки, передбачені цим договором.
Пунктом 2 договору передбачені права та обов`язки сторін, одними з яких є те, що постачальник універсальних послуг має право купувати у споживача за «зеленим» тарифом, встановленим НКРЕКП, електричну енергію в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством, а споживач має право на отримання плати за електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання об`єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватного домогосподарства, за «зеленим» тарифом, відпущеної постачальнику універсальних послуг в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії приватним домогосподарством.
Умови договору від 03 грудня 2019 року № 357-12/06/19з прямо не встановлюють права ТОВ «ЧОЕК» на односторонню відмову від договору.
Разом з цим, за умовами укладеного між ТОВ «ЧОЕК» та ОСОБА_1 договором сторони, керуючись принципом свободи договору, погодили, що до правовідносин за цим договором підлягають застосуванню в тому числі Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ).
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 07 квітня 2023 року у справі № 910/15867/21.
Згідно з абзацом п`ятим пункту 11.3.8 розділу XI ПРРЕЕ у разі технічного переоснащення генеруючої установки з метою збільшення її встановленої потужності у порядку, встановленому Кодексом систем розподілу, реконструкції вузла обліку електричної енергії у порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку, та внесення відповідних змін до паспорта точки розподілу/передачі оператор системи повідомляє протягом одного робочого дня, з дня внесення змін до паспорта точки розподілу/передачі постачальника універсальних послуг, про таку зміну та надає копію паспорта точки розподілу/передачі. Після отримання інформації від оператора системи постачальник універсальних послуг надає протягом 5 робочих днів з дня отримання повідомлення від ОСР побутовому споживачу повідомлення про внесені зміни до договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством або про припинення його дії (якщо споживач втрачає право на «зелений» тариф), у якому обов`язково зазначаються зміни в умовах договору чи причина припинення дії договору. У повідомленні також зазначається дата, з якої вводяться відповідні зміни (відбувається припинення договору), яка визначається за датою отримання електропостачальником зміненого паспорта точки розподілу/передачі, але не раніше ніж 01 число місяця, у якому направляється відповідне повідомлення.
Отже, вищевказаним пунктом ПРРЕЕ постачальник універсальних послуг (у цій справі - ТОВ «ЧОЕК») наділений правом на односторонню відмову від договору зокрема у разі внесення змін до паспорта точки розподілу/передачі, за наслідком яких споживач втрачає право на «зелений» тариф, що зокрема мало місце у цій справі.
Так, 05 червня 2025 року АТ «Чернівціобленерго» на виконання розпорядження НКРЕКП від 29 квітня 2025 року № 60, внесено зміни в додаток № 2 до договору № 50361279 в частині зазначення об`єкту споживача ОСОБА_1 , а саме , вказано наступний об`єкт - земельна ділянка, кадастровий номер [номер приховано]:01:003:1089 із генеруючою установкою.
У зв`язку з внесенням змін до паспорта точки розподілу/передачі електричної енергії та втратою споживачем ОСОБА_1 права на продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом, ТОВ «ЧОЕК» повідомило ОСОБА_1 про розірвання договору від 03 грудня 2019 року № 357-12/06/19з про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
З урахуванням обставин цієї справи, колегія суддів надаючи оцінку спірним правовідносинам та зокрема належності та ефективності обраного ОСОБА_1 способу захисту за вимогою про визнання недійсним одностороннього правочину ТОВ «ЧОЕК» щодо відмови від договору, виходить із наступного.
За приписами статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання правочину недійсним.
Як зазначалося вище, положеннями статті 11 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин першої, третьої 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен установити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того, щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
За змістом статті 525 ЦК України зміна та розірвання цивільно-правових договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором, що також кореспондує положенням частини третьої статті 598 ЦК України, згідно з якими припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до частин першої-третьої, п`ятої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
За змістом положень частини третьої статті 202 ЦК України одностороння відмова від договору за загальним правилом кваліфікується як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спрямованим на виникнення юридичних наслідків цивільно-правового характеру.
У цивільному законодавстві закріплено конструкцію «розірвання договору» (статті 651-654 ЦК України). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК України досить часто використовується формулювання «відмова від договору» (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782 ЦК України). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, необхідно кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов`язків (схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 727/898/19, від 24 травня 2023 року у справі № 756/420/17, від 13 грудня 2023 у справі № 922/193/23, від 04 березня 2025 у справі № 922/1290/24).
Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо розірвання договору (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року у справі № 465/5980/17).
У постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 910/17401/21 зазначено, що розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Водночас одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з`ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов`язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору. Крім того, слід розмежовувати підстави недійсності цього одностороннього правочину (зокрема, суперечність імперативній цивільно-правовій нормі) від підстав для односторонньої відмови від договору (див. постанову Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 357/15284/18).
Верховний Суд у постанові від 26 березня 2026 року у справі № 916/2685/25 звернув увагу на те, що у разі коли Законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору, обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору і слід досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору в односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених в обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно у кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2024 року у справі № 911/952/22 зазначила, що тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень. Суд може тлумачити правочин, розглядаючи справу за будь-якою позовною вимогою, що слідує із цього правочину, або за окремим позовом, предметом якого є вимога про тлумачення правочину.
Як зазначалося вище сторони в договорі погодили, що до їх правовідносин підлягають застосуванню норми ПРРЕЕ, абзацом п`ятим пункту 11.3.8 розділу XI яких, зокрема передбачено право постачальника універсальних послуг на односторонню відмову від договору за наслідком втрати споживачем права на «зелений» тариф в тому числі з підстав внесення відповідних змін до паспорта точки розподілу/передачі.
Згідно з визначеннями понять, наведеними у пункті 1.1.2 глави 1.1 розділу І ПРРЕЕ:
- активний споживач - споживач, у тому числі приватне домогосподарство, енергетичний кооператив та споживач, який є замовником енергосервісу (як до, так і після переходу до замовника за енергосервісним договором права власності на майно, утворене (встановлене) за енергосервісним договором), що споживає електричну енергію та виробляє електричну енергію, та/або здійснює діяльність із зберігання енергії, та/або продає надлишки виробленої та/або збереженої електричної енергії, або бере участь у заходах з енергоефективності та управління попитом відповідно до вимог закону, за умови що ці види діяльності не є його основною професійною та/або господарською діяльністю
- генеруюча установка приватного домогосподарства - комплекс взаємопов`язаних споруд і устаткування, призначених для виробництва електричної енергії з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру, які розташовані в межах приватного домогосподарства;
- договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом - домовленість між індивідуальним побутовим споживачем та постачальником універсальних послуг, яка спрямована на врегулювання цивільних прав та обов`язків під час купівлі-продажу за «зеленим» тарифом електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання та/або з енергії вітру генеруючими установками приватного домогосподарства;
- об`єкт побутового споживача - квартира, житловий будинок (частина будинку), приватне домогосподарство, садовий будинок та інші об`єкти житлової нерухомості, визначені у пункті 14.1.129 Податкового кодексу України, що належать індивідуальному побутовому споживачу на праві власності або користування та яким присвоєні окремі адреси, а також земельна ділянка, призначена для індивідуального житлового будівництва зазначених об`єктів житлової нерухомості;
- приватне домогосподарство - земельна ділянка разом з розташованим на ній за однією адресою садовим будинком (у якому наявна житлова площа), житловим будинком, дачним будинком або котеджем (разом з господарськими (присадибними) будівлями, наземними та/або підземними комунікаціями у разі їх наявності), що належить індивідуальному побутовому споживачу на праві власності. До складу членів приватного домогосподарства належать його власник та співвласники.
Згідно з підпунктом 5 пункту 5.3.2 глави 5.3 розділу V ПРРЕЕ постачальник універсальних послуг зобов`язаний купувати електричну енергію у побутового споживача, вироблену генеруючими установками його приватного(-их) домогосподарства(-в) з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру, сумарна потужність яких не перевищує величини встановленої потужності генеруючих установок приватного(-их) домогосподарства(-в), за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії таким(-и) приватним(-и) домогосподарством(-ами). Такі генеруючі установки мають бути встановлені із можливістю видачі виробленої ними електричної енергії в мережу, що належать іншим власникам відповідно до вимог Кодексу систем розподілу.
Відповідно до абзацу третього пункту 5.5.2 глави 5.5 розділу V ПРРЕЕ продаж за «зеленим» тарифом постачальнику універсальних послуг електричної енергії, виробленої з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру генеруючою(-ими) установкою(-ами) приватного(-их) домогосподарства(-), сумарна потужність якої(-их) не перевищує встановлену потужність для відповідної категорії генеруючої установки, визначену законом, в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії таким приватним домогосподарством. Така(-і) генеруюча(-і) установка(-и) має(-ють) бути встановлена(-і) із можливістю відпуску електричної енергії в мережі ОСР відповідно до вимог Кодексу систем розподілу. У разі використання приватним домогосподарством електричної енергії на побутові та непобутові потреби відповідно до акта розподіленої електричної енергії (додаток 11 до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії) продаж надлишку виробленої електричної енергії за «зеленим» тарифом здійснюється в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії таким приватним домогосподарством (яке включає побутові та непобутові потреби цього приватного домогосподарства). У разі якщо місячне споживання цього приватного домогосподарства перевищує обсяги виробництва, споживач здійснює купівлю електричної енергії з урахуванням акта розподіленої електричної енергії.
Особливості продажу та обліку електричної енергії, виробленої генеруючими установками приватних домогосподарств за «зеленим» тарифом, а також розрахунків за неї врегульовано главою 11.3 розділу XI ПРРЕЕ.
Згідно з пунктом 11.3.3 глави 11.3 розділу XI ПРРЕЕ З метою продажу електричної енергії, виробленої генеруючою(-ими) установкою(-ами) приватного домогосподарства, за «зеленим» тарифом побутовий споживач надсилає звернення до постачальника універсальних послуг щодо розгляду заяви-повідомлення про встановлення генеруючої(-их) установки(-ок) за формою, наведеною в додатку 13 до цих Правил.
Вказаний пункт ПРРЕЕ передбачає, що до заяви-повідомлення споживач має надати копію паспорта точки розподілу/передачі електричної енергії приватного домогосподарства, у якому наявна інформація про встановлення генеруючої(-их) установки(-ок) з можливістю відпуску електричної енергії та організації окремого комерційного обліку відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку.
При цьому копія паспорта точки розподілу (передачі) електричної енергії є невід`ємною частиною договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством (пункт 11.3.6 глави 11.3 розділу XI ПРРЕЕ).
За обставин цієї справи на час укладення договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством від 03 грудня 2019 року № 357-12/06/19з об`єкт споживача ОСОБА_1 значився як житловий будинок (приватне домогосподарство з генеруючою установкою потужністю 30кВт).
За наслідком внесених змін до паспорта точки розподілу/передачі об`єктом споживача вказано земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:01:003:1089 із генеруючою установкою.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 89 ЦПК України).
З поданих ОСОБА_1 письмових доказів апеляційним судом встановлено, що право власності останнього на житловий будинок літ. Б, загальною площею 25,9 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано 15 листопада 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а. с. 103).
Вказаний житловий будинок розташований на відведеній з відповідним цільовим призначенням земельній ділянці кадастровий номер [номер приховано]:01:003:1089, яка також належить ОСОБА_1 на праві власності (а. с.104).
Відповідно до усталеної позиції Великої Палати Верховного Суду відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18).
Матеріали справи не містять доказів відсутності житлового будинку на земельній ділянці кадастровий номер [номер приховано]:01:003:1089, які б спростовували презумпцію права власності ОСОБА_1 на такий житловий будинок.
Окрім цього, згідно з висновком експерта від 09 грудня 2025 року № 131, складеного за результатами будівельно технічної експертизи, будівництво одноповерхового житлового будинку літ. Б, загальною площею 25,9 кв. м, який розташований на земельній ділянці кадастровий номер [номер приховано]:01:003:1089 за адресою: АДРЕСА_1 , і який належить на праві власності ОСОБА_1 , побудований з дотриманням державних будівельних, протипожежних, санітарних норм і подальша його експлуатація за призначенням можлива (а. с.110-120).
Також в матеріалах справи містяться фотознімки з картографічного веб-сервісу Google Maps, що підтверджують фактичне існування цього житлового будинку, і які згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20 червня 2023 у справі № 420/4540/22, є допустимими і достовірними доказами з урахуванням сучасного розвитку інформаційних та цифрових технологій (а. с. 107-109).
Як зазначалося вище, з посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26 березня 2026 року у справі № 916/2685/25, у спорах про визнання недійсним одностороннього правочину щодо відмови від договору доведення наявності підстав для такої відмови покладається саме на особу, яка ініціювала розірвання договору, а суду при вирішенні такого спору належить досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «ЧОЕК» належними та допустимими доказами не довело наявності підстав визначених абзацом п`ятим пункту 11.3.8 розділу XI ПРРЕЕ, з якими пов`язується право постачальника універсальних послуг на односторонню відмову від договору, а саме втрата статусу «приватне домогосподарство» об`єкта споживача і у зв`язку із цим права на «зелений» тариф.
В даному випадку помилковим є посилання ТОВ «ЧОЕК» на внесення оператором системи АТ «Чернівціобленерго» змін до паспорта точки розподілу/передачі як на самостійну та достатню підставу для висновку про правомірність односторонньої відмови від договору, оскільки за такого підходу закріплений у статті 12 ЦПК України принцип змагальності втрачає сенс.
Суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Обставина внесення АТ «Чернівціобленерго» змін до паспорта точки розподілу/передачі не є підставою звільнення від доказування у спорі між ОСОБА_1 та ТОВ «ЧОЕК» у розумінні статті 82 ЦПК України.
АТ «Чернівціобленерго» не є стороною договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством від 03 грудня 2019 року № 357-12/06/19з і не вчиняло правочин щодо односторонньої відмови від договору.
В даному випадку оспорювання ОСОБА_1 правомірності внесення змін до паспорта точки розподілу/передачі електричної енергії, здійсненого АТ «Чернівціобленерго», не матиме наслідком недійсність правочину ТОВ «ЧОЕК» щодо односторонньої відмови від договору та без звернення із відповідним позовом не призведе до автоматичного поновлення договору, що вказує на помилковість висновків суду першої інстанції про ефективність саме такого способу захисту.
З урахуванням обставин цієї справи, право ОСОБА_1 як сторони договору від 03 грудня 2019 року № 357-12/06/19з порушено саме його контрагентом за наслідком односторонньої відмови від договору, а тому визнання такого правочину недійсним в повній мірі забезпечить відновлення порушених прав позивача і не потребуватиме повторного звернення до суду.
Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що згідно з вимогами частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Звертаючись із позовом у цій справі ОСОБА_1 в тому числі заявив вимогу, за змістом якої просив: «визнати недійсним, з моменту підписання, повідомлення ТОВ «ЧОЕК» від 21 липня 2025 року № 12.2/2017 про розірвання договору з ОСОБА_1 про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , з 01 липня 2025 року».
За правилом частини першої статті 236 ЦПК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Отже визнання правочину недійсним за рішенням суду не потребує вказівки на момент його недійсності, яким в силу закону є момент його вчинення.
Окрім цього має місце й певна не відповідність сформульованої позивачем позовної вимоги критеріям чіткості, зрозумілості та однозначності.
Колегія суддів звертає увагу на те, що некоректне формулювання вимог позову не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки надміру формалізований підхід щодо дослівного розуміння вимог позову, як реалізованого способу захисту, суперечить завданням цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20 серпня 2021 року у справі №149/2736/20 (провадження № 61-9025св21).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18 (провадження № 14-209цс21) вказала на те, що якщо позивач заявляє вимогу, яка за належної інтерпретації може ефективно захистити його порушене право, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань, оскільки це призведе до необхідності повторного звернення позивача до суду за захистом його прав (які за наведених умов могли бути ефективно захищені), що не відповідатиме принципам верховенства права та процесуальної економії (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 117-118 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20)).
У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80, 81, 83), від 01 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (підпункт 11.12) та від 04 липня 2023 року у справі №233/4365/18 (пункт 31)).
З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що право позивача підлягає судовому захисту за цією позовною вимогою у наступний спосіб: «Визнати недійсним правочин ТОВ «ЧОЕК» щодо односторонньої відмови від договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством від 03 грудня 2019 року № 357-12/06/19з, оформлений листом від 21 липня 2025 року вих. № 12.2/2017».
Щодо вирішення позовної вимоги про спонукання ТОВ «ЧОЕК» до виконання умов договору
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що такий спосіб захисту застосовується в зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його. Стосується він, зокрема, невиконання обов`язку сплатити кошти за виконану роботу, надані послуги, передати річ кредитору (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов`язком передати річ у майбутньому), виконати роботи чи надати послугу за відповідним договором.
Отже, суд вправі задовольнити позов про спонукання виконати умови договору лише в разі, якщо встановить, що у особи такий обов`язок наявний, але вона ухилилася від його виконання. При цьому у справі має бути доведено наявність відповідного правовідношення, а саме прямого законодавчого обов`язку відповідача щодо виконання договору.
Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення (див. зокрема постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 910/2842/20, від 26 серпня 2025 року у справі № 910/14377/24).
У цій справі правовідносини сторін у зв`язку односторонньою відмовою ТОВ «ЧОЕК» вважаються припиненими у силу презумпції правомірності правочину. Лише за наслідками набрання законної сили судовим рішенням про визнання такого одностороннього правочину недійсним, у сторін виникне обов`язок щодо виконання договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом від 03 грудня 2019 року № 357-12/06/19з.
В даному випадку відсутні підстави вважати, що вказаний договір ТОВ «ЧОЕК» у подальшому не буде виконуватися, і чим відповідно порушуватимуться права ОСОБА_1 як іншої сторони договору.
Верховний Суд у постанові від 29 лютого 2024 року у справі № 205/818/23 (провадження № 61-13449св23) вказав на те, що гарантоване статтею 55 Конституції України і конкретизоване у Законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Близькі за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 234/19750/18 (провадження № 61-12849св19), у якій також акцентовано увагу на тому, що матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Оскільки на момент звернення ОСОБА_1 із цим позовом односторонній правочин ТОВ «ЧОЕК» щодо відмови від договору № 357-12/06/19з не визнаний судом недійсним, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про спонукання відповідача виконати умови договору.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги пред`явленої ОСОБА_1 до ТОВ «ЧОЕК» про визнання одностороннього правочину недійсним ухвалено з порушенням норм процесуального та неправильним застосування норм матеріального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення.
Визнати недійсним правочин ТОВ «ЧОЕК» щодо односторонньої відмови від договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством від 03 грудня 2019 року № 357-12/06/19з, оформлений листом від 21 липня 2025 року вих. № 12.2/2017.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про спонукання виконати умови договору ухвалено з порушенням норм процесуального права, а тому слід змінити його мотивувальну частину, виклавши її в редакції цієї постанови.
В іншій частині вказане рішення суду підлягає залишенню без змін.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з вимогами частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Предметом позову у цій справі є дві вимоги немайнового характеру: 1) визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору; 2) спонукання виконати умови договору.
За подання позову у цій справі ОСОБА_1 на виконання ухвали суду першої інстанції від 03 листопада 2025 року у встановленому законом порядку сплачено судовий збір у розмірі 2 422 гривні 40 копійок (а. с. 29).
Також за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 у встановленому законом порядку сплачено судовий збір у розмірі 3 633 гривні 60 копійок (а. с. 226).
Як вбачається зі змісту мотивувальної частини цієї постанови, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від договору, а також погодився із висновками суду першої інстанції по суті вирішення позовної вимоги про спонукання виконати умови договору. Тобто позов задоволено на 50%.
Пропорційно до задоволених позовних вимог з ТОВ «ЧОЕК» на користь ОСОБА_1 слід стягнути 3 028 гривень в рахунок відшкодування судових витрат у виді судового збору ((2 422,40 + 3 633,60) х 50%).
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Чернівецького районного суду міста Чернівці від 03 червня 2026 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» про визнання одностороннього правочину недійсним скасувати та ухвалити нове рішення.
Визнати недійсним правочин Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» щодо односторонньої відмови від договору про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством від 03 грудня 2019 року № 357-12/06/19з, оформлений листом від 21 липня 2025 року вих. № 12.2/2017.
Змінити мотивувальну частину рішення Чернівецького районного суду міста Чернівці від 03 червня 2026 року щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про спонукання виконати умови договору, виклавши її в редакції цієї постанови.
В іншій частині вказане рішення суду залишити без змін.
Змінити розподіл судових витрат за результатами розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» на користь ОСОБА_1 3 028 гривень в рахунок відшкодування судових витрат у виді судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена- 03 вересня 2026 року.
Судді: Кулянда М. І.
Височанська Н. К.,
Литвинюк І. М.