Справа № 496/2226/26
Провадження № 2-а/496/22/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2026 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Горяєва І.М.,
за участю секретаря - Сосненко А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив суд ухвалити рішення, яким скасувати постанову № R425892 від 18.03.2026 р. по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Адміністративне провадження у відношенні ОСОБА_1 за фактом порушення правил військового обліку в особливий період припинити. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 № R245892, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за те, що: за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 , не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000 грн. Позивач не погоджується із зазначеною Постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 бо вважає себе невинним, постанову № R425892 від 18.03.2026р. необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню в зв`язку з неповними з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права. У зв`язку із чим, позивач звернувся із вказаною позовною заявою.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 31.03.2026 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач та представник позивача до судового засідання не з`явилися, проте представник надав заяву про розгляд справи без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача до судового засідання не з`явився, про причини не явки суд не повідомив.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 9 КАС України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 7 КАС України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вище стоячих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Судом встановлено, що постановою начальника ТВО ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 № R245892, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за те, що: за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 , не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"), чим допустив(ла) порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин (громадянка) ОСОБА_1 скоїв(ла) адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000 грн.
На підставі ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).
Згідно положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується не всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи у їх сукупності (ст.245 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжувався Указами Президента України та триває до даного часу.
Згідно Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 року постановлено про проведення загальної мобілізації.
Вимогами ст.ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» закріплено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «;Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Згідно ст. 235 КУпАП адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинених в особливий період, у вигляді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 40 Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 під час вручення повістки здійснюється фото- і відеофіксація із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.
Пунктом 41 Постанови КМУ 560 від 16.05.2024 закріплено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акту відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
На підставі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, тощо.
Згідно з пунктом першим статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вимоги статті 251 КУпАП зазначають, що доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем відзиву на позовну заяву та належних доказів про вручення ОСОБА_1 повістки про виклик не подано, а отже відповідачем не доведено в установленому порядку наявності в діях позивача обов`язку явки до ТЦК та СП, а відтак, і складу правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Крім того, в порушення вимог ст. 283 КУпАП Постанова не містить опис обставин, встановлених під час розгляду справи, що стосується обов`язкову вимогу зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, то нормативні акти наведені у Постанові суперечать фактичним обставинам, так: ОСОБА_1 ставиться в провину порушення ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", яка містить 6 частин, кожна з яких має підпункти.
У Постанові від 18.03.2026р. зазначено, що ОСОБА_1 не прибув(ла) за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці. Проте у Постанові не зазначено саме дата повістки, як і не зазначено дату, час і до якого саме ТЦК та СП необхідно було прибути ОСОБА_1 .
Також у вказаної постанові відсутні дані про те, у який саме спосіб повістка адресована ОСОБА_1 було спрямовано на його адресу або вручена особисто ОСОБА_1 .
За вищезазначених обставин суд вважає, що постанову № R425892 від 18.03.2026 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1 КУпАП винесено без достатніх для того підстав, тому вона є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.
Оскільки інших доказів вчинення правопорушення суб`єктом владних повноважень суду не надано, тому притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не може бути здійснено на підставі неналежних доказів його вини.
В судовому засіданні встановлено, що при винесенні постанови не доведено вини позивача у вчиненні правопорушення; не враховано пояснень позивача, який свою вину не визнав, які суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, визнає правдивими; не долучено інших відомостей необхідних для вирішення справи, передбачених ст. 268 КУпАП України.
Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
З урахуванням наведеного вище, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд вважає, що відповідач не довів правомірність прийнятої ним постанови у справі про адміністративне правопорушення від 18.03.2026 року, не подав доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП, а тому з цих підстав позовні вимоги необхідно задовольнити, скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст.210-1 КУпАП на позивача у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. та закрити провадження у справі.
Відповідно до положення ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин:1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або не скасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також порушення по даному факту кримінальної справи; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.
Враховуючи те, що під час судового розгляду було встановлено відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, немає законних підстав для надіслання справи на новий розгляд, заявлений адміністративний позов є обґрунтованим, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні, тому суд вважає необхідним постанову скасувати з закриттям провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що і оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Щодо стягнення судових витрат позивача.
Позивач ОСОБА_1 надав платіжну інструкцію від 25.03.2026 року про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн., Договір про надання правничої допомоги № 1603/01/26 від 16.03.2026 року з адвокатом Дубіна Олександром Анатолійовичем, Акт приймання-передачі наданих послуг, згідно якого Позивачу були надані послуги з надання юридичної допомоги, вартість яких складає 10000 грн., які були сплачені Позивачем відповідно до квитанції до прибуткового касового ордеру № 25 від 25.03.2026 року.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Види судових витрат, підстави та порядок їх розподілу врегульовано главою 8 розділу 1 КАС України.
Відповідно до положень статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно ч. 1 ст. 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3статті 134 КАС України).
Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частинами 5, 6 ст. 134 КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 9 ст. 139 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
З урахуванням співмірності та пропорційності витраченого адвокатом часу, складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, що були надані позивачу, а також з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, пов`язаність цих витрат із розглядом справи, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн., також стягнути судовий збір у розмірі 1064,96 грн.
Керуючись ст.ст. 9, 20, 77, 94, 241-246, 286, 293, 295 КАС України, суд -
У Х В А Л И В :
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Скасувати постанову № R425892 від 18.03.2026 року ІНФОРМАЦІЯ_2 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 грн.
Адміністративне провадження у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири), 96 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.М. Горяєв
З урахуванням розрахунку ДСА України щодо необхідної кількості суддів для здійснення ефективного правосуддя, яка суттєво перевищує кількість суддів визначену рішенням ВРП від 24 серпня 2023 р. 852/0/15/ - 23, чисельність суддів Біляївського районного суду, з урахуванням рівня навантаження, має складати 47 осіб (штатна кількість - 11 суддів, але фактична кількість суддів в Біляївському районному суду Одеської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ на теперішній час - 6 суддів (без урахування суддів, які на лікарняному, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження, тому з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку складання повного тексту рішення суду, яке було складено 02.09.2026 року.