УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2026 р. Справа № 440/17314/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П`янової Я.В.,
Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2025 у справі № 440/17314/23
за позовом ОСОБА_1
до Департаменту захисту економіки Національної поліції України (Ліквідаційна комісія Департаменту захисту економіки Національної поліції України)
про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Департаменту захисту економіки Національної поліції України (Ліквідаційна комісія Департаменту захисту економіки Національної поліції України) (далі за текстом також - відповідач), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 22.05.2024, у якому просив:
1) визнати протиправною бездіяльність Департаменту захисту економіки Національної поліції України (Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України), яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 частини одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (19 повних календарних років служби), розрахованого з грошового забезпечення, установленого на день звільнення, з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер та премій у розмірі - 13543,29 грн та індексації грошового забезпечення - 28,62 грн;
2) стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту захисту економіки Національної поліції України (Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України) на користь ОСОБА_1 недоплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 3 867996,91 грн.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/17314/23 скасовано. Прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту захисту економіки Національної поліції України (Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України), яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 частини одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (19 повних календарних років служби), розрахованого з грошового забезпечення, установленого на день звільнення, з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер та премій у розмірі - 13543,29 грн та індексації грошового забезпечення - 28,62 грн.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту захисту економіки Національної поліції України (Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України) на користь ОСОБА_1 недоплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 3 867 996,91 грн та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000,00 грн.
13 липня 2026 року від ОСОБА_1 до Другого апеляційного адміністративного суду надійшла заява про роз`яснення судового рішення, в якій позивач просить суд апеляційної інстанції роз`яснити постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року в частині таких питань:
1. Чи зобов`язаний відповідач при виконанні постанови від 12.12.2025 дотримуватися імперативних норм пункту 2 Постанови КМУ від 15 січня 2004 р. N44 «Про затвердження Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» та вжити заходів, направлених на виплату ОСОБА_1 рівноцінної грошової компенсації сум утриманого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 696 239,44 грн, утриманого з нарахованої одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 3 867 996,91 грн?
2. Чи зобов`язаний відповідач при виконанні постанови від 12.12.2025 не дотримуватися імперативних норм ст. 58 Конституції України та проводити виплати, керуючись законодавством про утримання військового збору, що діє не на день звільнення позивача з поліції - 01.10.2019 (ставка військового збору 1,5 %), а станом на дату проведення виплати - 08.06.2026 (ставка військового збору 5%)? Яку саме ставку для сплати військового збору має утримувати ДЗЕ НПУ на виконання постанови від 12.12.2025 при нарахуванні одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 3 867 996,91 грн, що діє згідно з чинним законодавством на момент звільнення позивача - 01.10.2019 - у розмірі 1,5 %, чи станом на момент виплати, 08.06.2026 - у розмірі 5 %?
У додаткових поясненнях у справі позивач наводить правові позиції Верховного Суду, які, на його думку, є релевантними до обставин цієї справи.
Відповідач надав додаткові пояснення у справі, у яких зазначає, що під час виконання постанови від 12.12.2025 керувався приписами чинного законодавства та індивідуальною податковою консультацією щодо подібних правовідносин.
Колегія суддів, розглянувши заяву позивача та доводи на її обґрунтування, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява задоволенню не підлягає, виходячи з такого.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз`яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Так, за правилами ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, роз`яснення судового рішення можливе тоді, коли воно є незрозумілим. В ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що роз`яснення судового рішення за своєю правовою суттю є одним із способів усунення його недоліків, яке не передбачає виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом.
Отже, метою роз`яснення судового рішення є більш повне та детальне викладення тих частин рішення, розуміння яких викликає труднощі, без внесення змін до рішення по суті і без вирішення питань, які не були предметом судового розгляду.
Водночас незрозумілість судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та викликають суперечки під час виконання.
Колегія суддів зазначає, що виходячи із системного тлумачення положень вказаної статті, роз`яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акту, який полягає в усуненні неясності судового акту і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі, роз`яснено може бути рішення у разі, якщо без такого роз`яснення його важко виконати, оскільки існує значна ймовірність його виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення.
Такий висновок міститься в ухвалі Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 823/361/18.
Тобто, роз`яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, але без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Роз`яснюючи рішення, суд не вносить зміни в існуюче рішення.
Водночас вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а з її змісту слідує, що такі критерії має навести особа, яка звертається із заявою про роз`яснення судового рішення.
У поданій заяві про роз`яснення судового рішення позивач зазначає, що на виконання постанови суду апеляційної інстанції відповідач платіжним дорученням від 08.06.2026 за №45 перерахував ОСОБА_1 недоплачену частину ОГД при звільненні на суму 2 978 357,62 грн. Разом з цим, одночасно, платіжним дорученням від 08.06.2026 за № 42 перераховано до бюджету військовий збір у розмірі 5 % на суму 193 399, 85 грн та платіжним дорученням від 08.06.2026 за № 43 перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб 18 % (далі - ПДФО) на суму 696 239,44 грн. Проте у постанові від 12.12.2025 у справі №440/17314/23 не містилося обов`язку відповідача при її виконанні, усупереч чинного законодавства, утримувати ПДФО у розмірі 18 % без рівноцінної грошової компенсації сум утриманого податку з доходів фізичних осіб та всупереч ст. 58 Конституції України застосовувати ставку військового збору не на момент звільнення позивача з поліції 01.10.2019 (1,5 %), а станом на 2026 рік (5 %). Уважає, що з огляду на незрозумілість постанови від 12.12.2025 у справі № 440/17314/23 судове рішення залишається невиконаним відповідачем.
З огляду на викладене вважає, що резолютивна частина рішення суду підлягає роз`ясненню, аби усунути сумніви у тому, яка саме ставка військового збору підлягає застосуванню при виплаті недоплаченої частини ОГД при звільненні позивачу згідно із судовим рішенням.
Проте зазначене не може слугувати підставою для роз`яснення постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у справі № 440/17314/23.
Так, колегія суддів зауважує, що розмір ставки податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає застосуванню при виплаті недоплаченої частини ОГД при звільненні позивачу не був предметом судового розгляду у справі № 440/17314/23.
Мотивувальна частина судового рішення не містить оцінки суду щодо відповідних обставин.
З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що резолютивна частина постанови від 12.12.2025 є чіткою та не містить неоднозначностей, а конкретний розмір ставки податку з доходів фізичних осіб та військового збору, які підлягають застосуванню при виплаті недоплаченої частини ОГД фактично не був спірним на час ухвалення зазначеного судового рішення.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем до матеріалів справи надано індивідуальну податкову консультацію від Державної податкової служби України (лист від 22.06.2026 за № 361.1/ІПК/99-00-24-03-03) щодо подібних правовідносин в частині визначення розміру оподаткування при здійсненні нарахування за судовими рішеннями грошових виплат працівникам, звільненим зі служби, згідно з якою дохід у вигляді виплат, який нараховується та виплачується на підставі рішення суду на користь звільнених поліцейських, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податків як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків без урахування положень пункту 168.5 статті 168 Кодексу та військовим збором за ставкою 5 відсотків, незалежно за який період такі доходи нараховані. При цьому вказані доходи не є базою нарахування єдиного внеску.
Відповідно до п.п. 14.1.172-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
Щодо висновків Верховного Суду, на які позивач посилається у додаткових поясненнях у справі, зокрема у постановах від 22.06.2018 у справі № 814/1048/17 та від 25.06.2020 у справі № 825/761/17, то правовідносини у справах, на які посилається позивач, та у цій справі не є подібними, а тому викладені у них висновки не підлягають застосуванню судом.
Отже, зважаючи на викладене та положення КАС України, резолютивна частина постанови від 12 грудня 2025 року не потребує додаткового тлумачення чи уточнення, оскільки за її змістом, зокрема, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту захисту економіки Національної поліції України (Ліквідаційної комісії Департаменту захисту економіки Національної поліції України) на користь ОСОБА_1 недоплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 3 867996,91 грн, а визначення конкретного розміру ставки податку з доходів фізичних осіб, яка підлягає застосуванню при виплаті недоплаченої частини ОГД, належить до компетенції відповідача під час виконання рішення.
З огляду на те, що правові підстави для роз`яснення постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2025 року відсутні, у задоволенні заяви позивача належить відмовити.
Керуючись статтями 249, 250, 254, 321, 324, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
Заяву ОСОБА_1 про роз`яснення постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2025 у справі № 440/17314/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України (Ліквідаційна комісія Департаменту захисту економіки Національної поліції України)про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя П`янова Я.В.
Судді Бегунц А.О. Русанова В.Б.