П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 400/833/26
Головуючий в 1 інстанції: Брагар В.С. Дата і місце ухвалення: 09.07.2026р., м. Миколаїв
Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук`янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И Л А :
В січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», до складу суми грошового забезпечення, з якого позивачу нараховувалась та виплачувалась грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік - 45 діб, 2023 рік - 15 діб, 2024 рік - 15 діб, 2025 рік - 30 діб, всього 105 діб, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за період 2015-2025 років, всього 154 доби;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації позивачу за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік - 45 діб, 2023 рік - 15 діб, 2024 рік - 15 діб, 2025 рік - 30 діб, всього 105 діб, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за період 2015-2025 років, всього 154 доби, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та був виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення наказом №377 від 27.12.2025р. При звільненні з військової служби військова частина НОМЕР_1 розрахувала та виплатила ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки без урахування у складі місячного грошового забезпечення отримуваних позивачем сум щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану». Позивач зазначав, що за своєю правовою природою щомісячна додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану. Підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018р. №260, не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір компенсації за невикористані військовослужбовцем днів відпусток.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не включення ОСОБА_1 щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», до складу суми грошового забезпечення, з якого нараховувалась та виплачувалась грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік - 45 діб, 2023 рік - 15 діб, 2024 рік - 15 діб, 2025 рік - 30 діб, всього 105 діб, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за період 2015-2025 років, всього 154 доби.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік - 45 діб, 2023 рік - 15 діб, 2024 рік - 15 діб, 2025 рік - 30 діб, всього 105 діб, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за період 2015-2025 років, всього 154 доби, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».
Не погоджуючись з вказаним рішенням військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 09.07.2026р. з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції помилково ототожнив додаткову винагороду, встановлену Постановою №168, із складовими місячного грошового забезпечення, з якого обчислюється компенсація за невикористані відпустки. Сам факт належності певної виплати до структури грошового забезпечення не означає автоматичного включення такої виплати до розрахункової бази для всіх інших виплат. Додаткова винагорода за Постановою №168 має тимчасовий, спеціальний та стимулюючий характер, виплачується лише в період воєнного стану, її розмір не є сталим та залежить від умов проходження служби, а тому вона не включається до складу виплат, які обчислюються виходячи з місячного грошового забезпечення, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 22.05.2025р. у справі №240/4156/24.
Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що пунктом 6 розділу ХХХІ Порядку №260 чітко визначено, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород, з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. А відтак, при нарахуванні грошової компенсації за невикористані військовослужбовцем ОСОБА_1 дні основної та додаткової відпусток, військова частина правомірно не врахувала додаткову винагороду, встановлену Постановою №168.
Посилається апелянт і на те, що Постанова КМУ №168 прийнята 28.02.2022р. та застосовується з 24.02.2022р. До цієї дати відповідного виду грошового забезпечення взагалі не існувало. Включення винагороди за Постановою №168 до компенсації за відпустки, право на які виникло у 2015 - 2021 роках, фактично означає надання нормативному акту зворотної дії в часі. Суд першої інстанції штучно поширив правовий режим 2022 року на правовідносини 2015 - 2021 років.
ОСОБА_1 подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що Верховний Суд своїй постанові від 23.09.2025р. у справі №240/32125/23 констатував, що на відміну від правил обчислення розміру допомоги на оздоровлення, підпункт 6 розділу ХХХІ Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації. Навпаки, за приписами указаної норми до такого розрахунку включено щомісячні додаткові види грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. Тому при обчисленні розміру таких виплат, відповідач був зобов`язаний урахувати суму винагороди, яку позивач отримував перед звільненням.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом ІНФОРМАЦІЯ_1 (по особовому складу) від 15.12.2025р. №969 позивач був звільнений з військової служби у запас відповідно до п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.12.2025р. №377 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Вказаним наказом визначено до виплати позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 30.09.2015р. по 27.12.2025р., за 154 календарних дні в сумі 183926,56 грн.
Також, передбачено виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік - 45 діб, 2023 рік - 15 діб, 2024 рік - 15 діб, 2025 рік - 15 діб.
Сторонами у справі не заперечується, що при розрахунку та виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток, як учаснику бойових дій, військовою частиною НОМЕР_1 не враховано до складу грошового забезпечення позивача, з якого обчислювалася відповідна грошова компенсація, отриманих ним сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».
Зазначене стало підставою для звернення ОСОБА_1 з даним позовом до суду.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи позивача, що обчислюючи розмір грошової компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпустки, без врахування до складу грошового забезпечення додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022р. №168, військова частина НОМЕР_1 діяла протиправно. А відтак, суд дійшов висновку про наявність підстав для перерахунку виплаченої позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпусток.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Згідно статей 1 та 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
За змістом частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє грошове забезпечення.
У частині другій статті 9 Закону №2011-ХІІ (у редакції, чинній станом на момент звільнення позивача з військової служби) наведений перелік складових грошового забезпечення, а саме: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За умовами частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Абзацом другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII визначено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Колегія суддів зазначає, що частина четверта статті 9 Закону №2011-ХІІ є бланкетною, оскільки розміри грошового забезпечення визначає Кабінет Міністрів України, а право визначити порядок виплати грошового забезпечення законодавець, зокрема, делегував Міністру оборони України.
Відповідно, такими нормативно-правовими актами є Постанова № 704 та Порядок № 260.
Пунктом 2 Постанови №704 передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Порядок №260 установлює механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 16 розділу І Порядку №260 передбачено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Статтею 1 Указу Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022р. №2102-ІХ, із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє по сьогоднішній день.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №168.
У подальшому, Законом України від 28.06.2023р. №3161-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану» (далі - Закон №3161-IX), Закон №2011-ХІІ було доповнено статтею 9-2 (в редакції Закону №3633-IX від 11.04.2024р.) такого змісту: «На період дії воєнного стану (особливого періоду): а) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України; б) військовослужбовцям виплачується винагорода за знищене (захоплене) озброєння та військову, бойову (спеціальну, спеціалізовану) техніку противника у розмірах від чотирьох до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».
Крім того, на виконання, зокрема, статті 9-2 Закону №2011-ХІІ, абзаців другого-восьмого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3161-IX, згідно з Постановою №836, змінилося і правове регулювання щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Також, відповідно до статті 9-2 Закону №2011-ХІІ, абзаців другого-восьмого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3161-IX, Постанови №704, Постанови №168 наказом Міністра оброни України від 26.09.2023р. №566 затверджено зміни до Порядку №260, зокрема, пункт 6 розділу XXXI викладено в такій редакції: « 6. Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.».
У постанові від 20 серпня 2026 року по справі №200/766/25 Верховний Суд наголосив, що пункт 1-1 Постанови № 168 чітко і однозначно передбачає, що: додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану; розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; визначається наказами командирів (начальників).
Отже, за відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.
При цьому, суд ураховує, що частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ відносить до складу грошового забезпечення щомісячні додаткові види грошового забезпечення (зокрема винагороди, які мають постійний характер).
Водночас, додаткові щомісячні види грошового забезпечення військовослужбовців є чітко унормованими та передбачені пунктом 2 розділу І Порядку №260, до яких спірна додаткова винагорода, установлена Постановою №168, з огляду на її характер та особливості, не включається.
Зазначене свідчить про тимчасовий характер такої додаткової винагороди, а тому винагорода, передбачена Постановою № 168, не є складовою щомісячного додаткового виду грошового забезпечення.
Окрім цього, таке тлумачення указаної норми підтверджується й підходом держави до указаної виплати, адже наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023р. №44 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2023р. №177/39233, перелік одноразових додаткових видів грошового забезпечення доповнено додатковою винагородою на період дії воєнного стану.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 20 серпня 2026 року по справі №200/766/25 звернув увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.08.2024р. у зразковій справі №640/13029/22, у якій Велика Палата Верховного Суду указала, що на військовослужбовців Збройних Сил України, які відряджені до державних органів, установ та організацій, та які безпосередньо там проходять військову службу, не поширюють свою дію положення Постанови №168. Таким військовослужбовцям виплачуються тільки оклади за військовими званнями і надбавка за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, а інші складові грошового забезпечення - як для відповідних працівників таких установ, а відтак, відсутні правові підстави для виплати додаткової винагороди у розмірі 30 000 грн як одноразового додаткового виду грошового забезпечення військовослужбовців, оскільки для працівників цієї установи вона не передбачена.
Велика Палата Верховного Суду висловилася, до якого виду грошового забезпечення військовослужбовців відноситься додаткова винагорода, передбачена Постановою № 168, а саме: до одноразового додаткового виду грошового забезпечення військовослужбовців.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 10.12.2024р. у справі №580/9551/23, вирішуючи спірне питання, чи є додаткова винагорода, установлена Постановою №168, щомісячним додатковим видом грошового забезпечення чи така винагорода є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, сформував правовий висновок, відповідно до якого пункт 1 Постанови № 168 чітко і однозначно передбачив, що: додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовця, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану. При цьому, в Академічному тлумачному словнику слово «постійний» визначається, зокрема, як: який триває ввесь час, не припиняючись і не перериваючись; розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання військовослужбовцем участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; визначається наказами командирів (начальників).
Отже, за відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.
Відповідно, Верховний Суд у справі №580/9551/23 дійшов висновку, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови №168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.
Крім того, у постанові від 31.01.2025р. у справі №460/2645/24 Верховний Суд указав, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, запроваджена Постановою №168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану, яка має компенсаційну мету, - часткова відплата за особливості несення служби в умовах війни та не має регулярного характеру й виплачується на підставі наказів командирів (начальників), за певних умов.
Відступу від висновку щодо такого застосування указаної норми права Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, як це передбачено статтями 346, 347 КАС України, не було.
А тому, з огляду на наведене, указані підходи щодо правової природи додаткової винагороди, установленої Постановою №168, які містяться у зазначених справах, є застосовними до спірних правовідносин.
Отже, з огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що до складу грошового забезпечення, з якого нараховується грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток включаються додаткові види грошового забезпечення, які мають постійний характер.
Додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, за своєю правовою природою має тимчасовий (непостійний) характер, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану; розмір додаткової винагороди не є сталим, адже виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу участі військовослужбовцем у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів; визначається наказами командирів (начальників).
А відтак, відсутні підстави для включення до складу грошового забезпечення позивача, з якого повинна бути обрахована грошова компенсація за невикористані дні оплачуваних відпусток, додаткової грошової винагороди, яка нараховувалася та виплачувалася позивачу у спірний період, відповідно до Постанови №168.
За такого правового урегулювання та обставин справи колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта, що додаткова винагорода військовослужбовцям, виплату якої передбачено Постановою №168 на період дії воєнного стану, не є тією складовою частиною грошового забезпечення, яка включається до складу грошового забезпечення, із якого повинна бути обрахована компенсація за невикористані дні відпустки.
З огляду на зміну правового регулювання щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, висновки, висловлені в постановах Верховного Суду від 07.11.2024р. у справі №240/23909/23, від 19.12.2024 у справі № 580/3483/24, від 10.04.2025 у справі №240/2078/24, на які здійснив посилання суд першої інстанції, не є релевантними до спірних правовідносин у межах цієї справи.
При вирішенні даного спору колегія суддів врахувала сталу правову позицію Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постановах від 17.08.2026р. у справах №240/2492/23, №240/1604/24, №240/2983/24, від 20.08.2026р. у справах №200/766/25, №380/26236/23.
Враховуючи наведене у сукупності колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для їх задоволення.
Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
З огляду на зазначене колегія суддів вважає, що постановлене Миколаївським окружним адміністративним судом рішення від 09.07.2026р. підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Враховуючи, що дана справа в розумінні положень статті 12 КАС України належить до категорії справ незначної складності та розглядалася судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 липня 2026 року скасувати.
Прийняти по справі нове рішення, яким відмовити у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 02 вересня 2026 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук`янчук