П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 вересня 2026 р. м. Одеса Справа № 420/34115/25
Перша інстанція: суддя Стефанов С.О.,
повний текст судового рішення
складено 25.02.2026, м. Одеса
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Голуб В.А.,
суддів: Осіпова Ю.В., Терлецького Д.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у справі № 420/34115/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
До Одеського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі також - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі також - відповідач 2), в якому позивачка просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 155350024827 від 25.09.2025 про відмову у перерахунку пенсії;
- зобов`язати відповідача 1 зарахувати до пільгового стажу роботи період з 01.02.2003 по теперішній час;
- зобов`язати відповідача 1 призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах (Список № 1) з моменту звернення, а саме 16.09.2025 довічно;
- судові витрати стягнути з відповідача.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року суд задовольнив частково позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 155350024827 від 25.09.2025 про відмову у перерахунку пенсії. Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.02.2003 по теперішній час згідно з записами трудової книжки та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2025 про перерахунок пенсії - перехід на інший вид пенсії (Список № 1), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні. В задоволенні решти позовних вимог - відмовив. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 968 грн. 96 коп.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу. Так, на думку позивачки, суд протиправно відмовив у задоволенні вимог щодо зобов`язання пенсійного органу призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах (за Списком № 1) довічно з моменту звернення, а саме з 16.09.2025. Скаржниця зазначає, що така відмова фактично надає органу Пенсійного фонду України варіанти поведінки для невиконання судового рішення у майбутньому, внаслідок чого рішення суду не відповідає вимозі щодо остаточного вирішення спору між сторонами.
Апелянтка наголошує, що застосування судом обраного способу захисту має призводити до повного відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Тобто за наявності належним чином оформленої трудової книжки відповідач зобов`язаний діяти лише у єдиний визначений законом спосіб - призначити пенсію, а отже, у цій справі дискреційні повноваження в органу Пенсійного фонду України відсутні.
З огляду на це, на переконання позивачки, наявні всі правові підстави для зобов`язання відповідача призначити та виплачувати їй пенсію. У зв`язку з викладеним, апелянтка просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити у цій частині нове рішення - про задоволення позову в повному обсязі.
Представником Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області також подано апеляційну скаргу. Апелянт наголошує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не приймало рішення по суті заяви позивачки про призначення пенсії. Відтак відповідальним за опрацювання цієї заяви та прийняття відповідного рішення є визначений за принципом екстериторіальності орган - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, на яке й має бути покладено обов`язок щодо відновлення порушених прав позивачки.
Поряд із цим апелянт звертає увагу, що за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області було винесено рішення від 25.09.2025 № 155350024827 про відмову позивачці в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з недосягненням нею 50-річного пенсійного віку.
Крім того, апелянт наголошує на протиправності стягнення з органу Пенсійного фонду України судового збору.
З огляду на вказане, апелянт просив задовольнити скаргу, скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційних скарг, відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, встановив наступне.
Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою від 16.09.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1.
За принципом екстериторіальності зазначену заяву було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 155350024827 від 25.09.2025 позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з недосягнення пенсійного віку 50 років.
Окрім цього, в оскаржуваному рішенні зазначено, що згідно з Порядком застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005, при визначенні права на пенсію за віком на умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи та за результатами проведення атестації робочих місць. Оскільки посада рентгенолаборанта рентгенологічного відділення не передбачена постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 24.06.2016 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пільгових умовах» рекомендовано позивачці надати оновлену пільгову довідку за період роботи з 01.08.2004 по 23.06.2016, відповідно до Списку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003.
Не погоджуючись із рішенням відповідача 1 про відмову у призначені пенсії за віком на пільгових умовах, вважаючи його незаконним, позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із того, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 щодо пенсійного віку для жінок (45 років) та необхідного загального стажу роботи (не менше 15 років, з яких не менше 7 років 6 місяців - на роботах із пільговим Списком № 1). Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
З трудової книжки позивачки вбачається, що з 01.08.2004 вона працює на повну ставку рентгенлаборантом рентгенвідділення та продовжує працювати станом на день звернення до органів Пенсійного фонду України (16.09.2025). Тобто її пільговий стаж роботи становить 21 рік 1 місяць 16 днів. Таким чином, позивачка досягла 45-річного пенсійного віку та має необхідний загальний і пільговий стаж роботи.
Поряд із цим, згідно з довідкою від 09.07.2025 № 140-Д, виданою Комунальним некомерційним підприємством «Міська клінічна лікарня № 10» Одеської міської ради, позивачка з 01.02.2003 по теперішній час виконує рентгенологічні дослідження за посадою рентгенолаборанта рентгенологічного відділення з цілодобовою службою, що передбачено розділом ХІХ «Охорона здоров`я» Списку № 1, а тому періоди її роботи підлягають зарахуванню до пільгового стажу.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що вирішення питань щодо призначення, нарахування та виплати пенсії належить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України та є їхніми дискреційними повноваженнями. Визначаючись щодо способу захисту порушеного права позивачки та враховуючи встановлені у справі обставини, суд першої інстанції на підставі статті 245 КАС України дійшов висновку, що належним та ефективним способом поновлення її прав є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.02.2003 по теперішній час та повторно розглянути її заяву від 16.09.2025 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Надаючи оцінку доводам апеляційних скарг, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі також по тексту Закон № 1058-ІV).
Стаття 4 Закону № 1058-ІV визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі також - Закон № 1788-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Спірні правовідносини до 2018 року були врегульовані лише ст. 13 Закону № 1788-ХІІ, яка визначає умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 та № 2.
У 2018 році норми щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах були внесені і до Закону № 1058-ІV, шляхом його доповнення розділом XVI-1 «Про пенсійне забезпечення окремих категорій громадян», зокрема ст. 114, яка визначає умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми види пенсійного забезпечення визначаються включно законами України.
З 01.01.2004 таким законом є, насамперед, Закон 1058-IV, який був прийнятий на зміну положення Закону № 1788-ХІІ.
Отже, оскільки і Закон № 1058-IV, і Закон № 1788-ХІІ регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону № 1058-IV як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону № 1788-ХІІ підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону № 1058-1V.
Але, при цьому існують і виключення з даного загального правила.
Так, пункт "а" частини першої статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII (набув чинності з 01.04.2015, далі - Закон № 213-VIII) передбачав, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Пункт 2 розділу XV Закону № 1058-IV в редакції до 11.10.2017 передбачав, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом №1788-ХІІ.
Отже, і після набуття чинності нормами Закону № 1058-ІV правила призначення пенсій за Списком № 1 регламентувались пунктом "а" статті 13 Закону № 1788-ХІІ.
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" (11.10.2017) (далі - Закон № 2148-VIII), яким текст Закону № 1058- IV був доповнений, зокрема, статтею 114, згідно частини першої якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Разом з цим, Законом № 2148-VIII y новій редакції був викладений також пункт 2 розділу XV Закону № 1058-IV, де зазначається, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV у редакції Закону № 2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
В силу спеціальної вказівки у Законі України від 03.10.2017 № 2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.
Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції Закону № 213-VIII та пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону № 2148-VIII.
В подальшому рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1 -р/2020 було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, статтю 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення".
З даного приводу суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 по справі № 1-5/2018(746/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), ст. 13, ч. 2 ст. 14, п. „б - г„ ст. 54 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788- ХІІ "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України від 2 березня 2015 року № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення".
Конституційним Судом України згідно з пунктом 3 вищевказаного рішення було вирішено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам".
Відтак, з 23.01.2020 в Україні існують два Закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 1, а саме: пункт "а" статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції до Закону № 213-VIII та пункт 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону № 2148-VIІІ.
Таким чином, правила означених законів містять розбіжність відносно позивачки, зокрема, щодо пенсійного віку у жінок, який складає 45 років та наявності страхового стажу, який складає не менше 15 років за пунктом "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції до Закону № 213-VIII та 50 років пенсійного віку і не менше 20 років страхового стажу за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" у редакції Закону № 2148-VIII.
Тому, ґрунтуючись на юридичній позиції рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1 -р/2020, колегія суддів погоджується, що до даних правовідносин підлягає застосуванню пункт "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, щодо пенсійного віку, який складає для жінок 45 років, щодо стажу роботи не менше 15 років, з них за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України не менше 7 років 6 місяців. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки місцевого суду про те, що в оскаржуваному рішенні відповідач 1 неправомірно відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з підстав недосягнення нею відповідного віку.
Поряд із цим, суд погоджується з тим, що посада рентгенолаборанта належить до посад за Списком № 1, що дає право на зарахування до пільгового стажу позивачки періоду роботи на цій посаді та призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
З огляду на це суд дійшов висновку, що відповідач протиправно відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1, оскільки вона досягла відповідного пенсійного віку, має необхідний страховий та пільговий стаж, а також працює на посаді, що передбачена Списком № 1. Внаслідок цього рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 25.09.2025 № 155350024827 про відмову у перерахунку пенсії - переході на інший вид пенсії (за Списком № 1) є протиправним.
Щодо доводів апеляційної скарги позивачки в частині зобов`язання відповідача призначити пенсію, колегія суддів зазначає наступне.
На думку колегії суддів, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачки є зобов`язання пенсійного органу призначити ОСОБА_1 з 16.09.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. "а" ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020.
Застосовуючи цей спосіб захисту порушеного права, суд виходить з того, що судовий захист має бути ефективним, зокрема виключати повторне звернення до суду.
Крім того, саме такий спосіб захисту порушеного права застосований Верховним Судом за наслідками розгляду зразкової справи № 360/3611/20.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що повноваження пенсійного органу у цьому випадку не є дискреційними, адже у відповідача був єдиний варіант правомірної поведінки, а саме - призначити пенсію ОСОБА_1 за умови наявності відповідного стажу та досягнення необхідного віку.
Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновками місцевого суду, що належним способом захисту прав позивачки є зобов`язання зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.02.2003 по теперішній час згідно з записами трудової книжки та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2025 про перерахунок пенсії - перехід на інший вид пенсії (Список № 1), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у призначенні пенсії, зобов`язати пенсійний орган зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.02.2003 по теперішній час згідно з записами трудової книжки та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах (Список № 1) з 16.09.2025.
Щодо вимог виплачувати позивачці пенсію колегія суддів зазначає, що вказані вимоги наразі є передчасними, адже питання про призначення пенсії ще не вирішено, а також заявленими на майбутнє. Проте захисту у судовому порядку підлягають порушені права, свободи та інтереси фізичних осіб з боку суб`єктів владних повноважень.
Отже, доводи апеляційної скарги позивачки не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому скарга в наведеній частині не підлягає задоволенню.
Щодо територіального підрозділу, який мав розглядати заяву позивачки про призначення пенсії, суд зазначає наступне.
Так, у п.4.2 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зазначено: … Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Саме на підставі вказаних положень, автоматичним розподілом справ в електронній підсистемі було визначено, що розгляд заяви позивачки здійснюється відділом пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Тож, дії зобов`язального характеру щодо зарахування до пільгового стажу позивачки періоду роботи та повторного розгляду заяви про призначення пенсії за віком, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що розглядав заяву позивачки, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.02.2024 по справі № 500/1216/23.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року здійснено в межах доводів апеляційних скарг.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС України.
Відповідно до приписів п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи те, що при ухваленні спірного рішення судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до її неправильного вирішення, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційних скарг, скасування рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання вчинити певні дії та ухвалення нового рішення в цій частині.
Враховуючи вищевикладене, апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у справі № 420/34115/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, підлягають частковому задоволенню.
Витрати пенсійного органу зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають. Натомість суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 000, 00 грн.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 382 КАС України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області та ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у справі № 420/34115/25 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у справі № 420/34115/25 - скасувати в частині зобов`язання вчинити певні дії.
Ухвалити в цій частині нове судове рішення.
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.02.2003 по теперішній час згідно з записами трудової книжки та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах (Список № 1) з 16.09.2025.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених ч. 4 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач В.А. Голуб
Судді Ю.В. Осіпов Д.С. Терлецький