Справа №604/64/26
Провадження №2/604/204/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 серпня 2026 року селище Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Сташківа Н.Б.,
за участі: секретаря судового засідання Крупи А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Підволочиську Тернопільської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про оспорювання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини,
ВСТАНОВИВ:
В січні 2026 року представник позивач ОСОБА_1 звернувся до Підволочиського районного суду Тернопільської області із позовом, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про оспорювання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.
Позов обґрунтовує тим, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 03 березня 2000 року по 27 липня 2011 року. Під час перебування у шлюбі у них народилось троє дітей. На початку листопада 2025 року позивач дізнався, що він не є рідним батьком відповідача ОСОБА_4 . У зв`язку із наведеним просить суд виключити з актового запису про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відомості про ОСОБА_1 як батька дитини.
Ухвалою Підволочиського районного суду Тернопільської області від 28 січня 2026 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд справи вирішено провести в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 11 лютого 2026 року у вказаній справі призначено судову молекулярно-генетичну експертизу проведення якої доручено експертам Львівського НДЕКЦ МВС України. Провадження у справі на час проведення експертизи було зупинено.
Ухвалою суду 19 травня 2026 року провадження у справі поновлено та призначено судове засідання для вирішення клопотання експерта.
Ухвалою суду від 22 травня 2026 року було надано дозвіл експертам Львівського Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України на повне або часткове знищення об`єктів дослідження та зупинено провадження у справі до закінчення проведення експертизи.
Ухвалою суду від 24 липня 2026 року було відновлено провадження у вказаній справі та призначено дату підготовчого засідання.
В судове засідання позивач та його представник не з`явились, в поданій до суду позовній заяві позивач просив розгляд справи проводити без його участі. Представник позивача подала до суду заяву в якій просила розглянути справу за її відсутності та відсутності позивача, вказала що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явилась, подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності, вказав що позовні вимоги визнає.
В судове засідання відповідач ОСОБА_3 не з`явилась, подала до суду заяву, в якій просила розгляд справи проводити за її відсутності, вказала що позов визнає, не заперечує щодо його задоволення.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на вимоги ч.2 ст.247 ЦПК України суд доходить висновку про можливість проведення заочного розгляду справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Відповідно до ч.1 ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Згідно положень ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
На підставі письмових заяв усіх сторін по справі, в зв`язку з визнанням відповідачами позову, суд вважає за можливе прийняти рішення у підготовчому засіданні на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст.223,247 ЦПК України.
Дослідивши надані суду матеріали справи, судом встановлено наступне.
Рішенням Підволочиського районного суду Тернопільської області від 27 липня 2011 року у справі №2-316/11 було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстрований Качанівською сільською радою Підволочиського району Тернопільської області, актовий запис №4. Крім того судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 03 березня 2000 року. Вказане рішення суду набрало законної сили 06 серпня 2011 року, що підтверджується копією відповідного рішення суду (а.с. 13).
Згідно копії актового запису про народження від 04 січня 2026 року, ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Качанівка Підволочиського району Тернопільської області, про що Виконавчим комітетом Качанівської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області 22 травня 2003 року складено відповідний актовий запис №7. Батьками ОСОБА_5 вказані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно копії актового запису про шлюб від 04 січня 2026 року, ОСОБА_7 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уклали шлюб 15 січня 2025 року. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу змінено на ОСОБА_8 .
Висновком експерта №СЕ-19/114-26/5920-БД від 03 липня 2026 року, встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зразок букального епітелію якого надано на дослідження, не може бути біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зразок букального епітелію якої надано на дослідження.
Відповідно до ч.1ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. У розділі VII Прикінцеві положення СК України законодавець не передбачив правил, аналогічних положенням абзацу 2 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Якщо актовий запис про народження дитини вчинений до 01 січня 2004 року, то при його оспоренні застосовуються відповідні положення КпШС (Постанова Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2023 року у справі № 161/10712/21).
Згідно роз`яснень, наданих судам у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України», яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, при розгляді справ, які виникають у зв`язку з укладенням, припиненням шлюбу та перебування у ньому, встановленням, оспорюванням і позбавленням батьківства, усиновленням, вихованням неповнолітніх дітей, а також з інших сімейних правовідносин необхідно виходити з положень Конституції України про шлюб, права й обов`язки у шлюбі та сім`ї, охорону дитинства, материнства, батьківства, додержувати норм КпШС України, ЦПК України, Закону України «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх», інших нормативно-правових актів, що регулюють сімейні правовідносини.
У постанові Верховного Суду України від 25 лютого 2015 року в справі № 6-20цс15 зроблено висновок, що «оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у статті 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у статті 53 КпШС України, при вирішенні питання про те, якою нормою необхідно керуватися при розгляді справ цієї категорії, слід виходити з дати народження дитини».
Враховуючи, що актовий запис № 07 про народження ОСОБА_5 , вчинений Виконавчим комітетом Качанівської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області 22 травня 2003 року, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню відповідні положення КпШС (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), які не передбачали заборону на оспорювання актового запису після досягнення дитиною повноліття.
Походження дитини від батьків, які перебувають між собою в шлюбі, засвідчується записом про шлюб батьків (стаття 52 КпШС України).
Батько і мати, які перебувають у шлюбі між собою, записуються батьками дитини в книзі записів народжень за заявою будь-кого з них (стаття 54 КпШС України).
У спірних правовідносинах позивач не вважає себе батьком ОСОБА_5 .
При цьому, суд приймає до уваги, що сімейні правовідносини є надчутливими, предметом спорів часто виступає доля дитини, навіть якщо вона є повнолітньою, а тому суду слід уникати уніфікованого підходу та надмірного формалізму при тлумаченні та застосуванні норм права.
Розглядаючи спірні правовідносини, суду необхідно належним чином встановити, чи було порушено право позивача на приватне життя, визначити найкращі інтереси дитини, оцінити баланс інтересів ймовірного батька, сім`ї та дитини.
Вказані правові висновки висловлено Верховним Судом у постанові від 19 лютого 2024 року у справі №639/2026/17, у постанові від 13 березня 2024 року у справі №381/2025/23.
Згідно ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
У ч.2 ст.78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.80 ЦПК України).
Згідно ч.ч.1,2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, враховуючи визнання позову відповідачами, суд дійшов висновку, що позивачем доведено, що він не є біологічним батьком дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому відповідно до статей 15, 16 ЦК України права позивач підлягають судовому захисту шляхом виключення з актового запису про народження дитини ОСОБА_5 відомостей про батька.
Суд приймає до уваги відсутність у ст.56 КпШС України такої підстави оспорювання батьківства, як висновок експертизи/тест на батьківство, однак вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 56 КпШС України встановлено наступні підстави оспорення батьківства (материнства):
Особа, записана як батько або як мати дитини в книзі записів народжень або особа, яка фактично є батьком дитини, в разі смерті матері чи позбавлення її батьківських прав має право оспорити проведений запис протягом року з того часу, коли їй стало або повинно було стати відомо про проведений запис. Якщо до цього часу особа, записана як батько або як мати, була неповнолітньою, річний строк обчислюється з часу досягнення нею вісімнадцяти років.
Особа, записана батьком дитини за її заявою або за спільною заявою з матір`ю дитини, не має права оспорювати батьківство, якщо в момент подачі заяви їй було відомо, що вона фактично не є батьком цієї дитини.
Чоловік, який дав письмову згоду на запліднення своєї дружини за допомогою донора, записується батьком народженої нею дитини і не має права оспорювати проведений запис.
Дружина, яка дала письмову згоду своєму чоловіку на запліднення та народження дитини іншою жінкою (донором), записується матір`ю цієї дитини і не має права оспорювати проведений запис.
Разом із тим, суд приймає до уваги той факт, що ч.3 ст.53 КпШС України із 1970 по 2003 рік фактично діяла в редакції Кодексу, прийнятій у 1969 році.
Очевидно, що розвиток суспільних відносин, наукових досліджень і технологій, які були актуальними у 1969 році, кардинально відрізняється від сучасних.
Крім того, у період з моменту прийняття КпШС (1969 рік) і до часу звернення ОСОБА_1 із даним позовом до суду у 2026 році, в національній судовій практиці були запроваджені та діють підвищені стандарти захисту прав і свобод людини.
Згідно п.1 ст.7 Конвенції про права дитини, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
ЄСПЛ у рішенні від 07 травня 2009 року в справі «Калачова проти російської федерації» (заява № 3451/05), зауважував, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
У справі «Міфсуд проти Мальти» (Mifsud v. Malta, заява № 62257/15, , рішення набуло статусу остаточного 29 квітня 2019 року) ЄСПЛ повторив, що ДНК-тест - це науковий метод, наявний (у той час - на початку 2000-х і донині) для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.
Суд, приймаючи до уваги положення Конвенції та практику ЄСПЛ, під час вирішення даної справи, з урахуванням її обставин та наданих доказів, проаналізувавши та визначивши баланс між конкуруючими норами права, зокрема підставами для оспорювання батьківства за рішенням суду, зазначеними у ст.136 СК України, які істотно відрізняються від підстав його оспорювання, передбачених у ст.56 КпШС України, дійшов висновку, що положення ст.56 КпШС України не враховують розвиток суспільних відносин, сучасні стандарти захисту прав і свобод людини, практику ЄСПЛ, а також те що обставини які склались не надають можливості позивачу ОСОБА_1 оспорити своє батьківство, про відсутність якого він дізнався, коли записана його дитиною ОСОБА_5 вже була повнолітньою.
Згідно ч.1 ст.134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у ст.126 цього Кодексу, або рішення суду, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Відповідно до п.п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
У відповідності до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12 січня 2011 року №96/5, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
Згідно з п.2.16.2. Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, за наявності рішення суду щодо оспорювання батьківства або материнства в актовому записі про народження дитини виправляються відомості, про які зазначено в рішенні суду.
Крім того, відповідно до положень абзаців 2, 3 п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3, згідно яких оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (ст. 136 СК ( 2947-14 ), - шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї як батька з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (ст. 138 СК), - звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення оспорених відомостей з актового запису про народження дитини.
Враховуючи матеріали справи в їх сукупності, пояснення сторін, результати тесту аналізу ДНК на батьківство, а також визнання позову відповідачами, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про оспорювання батьківства та виключення відомостей про нього як батька з актового запису про народження ОСОБА_5 .
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про оспорювання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини про оспорення батьківства - задовольнити.
Виключити з актового запису про народження №7 від 22 травня 2003 року, складеного Виконавчим комітетом Качаніської сільської ради Підволочиського району Тернопільської області про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відомості про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є батьком зазначеної дитини.
Рішення може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Н.Б. Сташків