Справа № 463/3495/25 Головуючий у 1 інстанції: Боброва Ю.Ю.
Провадження № 22-ц/811/2928/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С. М.,
суддів: Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,
секретар судового засідання - Якимчук Л. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 21 липня 2025 року, у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» про відсутність права на нарахування та вимогу стягнення заборгованості по кредитному договору,
ВСТАНОВИВ:
в квітні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Юніт Капітал» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з останньої на свою користь заборгованість за кредитним договором № 198360377 від 27 липня 2021 року у розмірі 26 151 грн 00 коп.
Позов мотивований тим, що 27.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 198360377, який відповідач підписала електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV3ЕВ76. Зокрема, 27.07.2021 о 2:27:35 відповідач ввела ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. Відповідно до кредитного договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» надало відповідачці кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 8 000,00 грн, а відповідачка зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику. 27.07.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 8000, 00 грн на банківську карту відповідачки № НОМЕР_1 хх-хххх-0674, що, в свою чергу, є доказом того, що відповідачка прийняла пропозицію кредитодавця ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №198360377 від 27.07.2021. В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» неодноразово укладали додаткові угоди до договору факторингу щодо зміни строку дії договору, при цьому інші умови договору залишилися без змін.
27.05.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено договір факторингу № 27/0524-01. Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 1 від 27.05.2024 до договору факторингу 27/0524-01 від 27.05.2024 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідачки на загальну суму 26 151, 00 грн.
06.03.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТзОВ «Юніт Капітал» уклали договір факторингу № 060325-У, відповідно до умов якого ТзОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 , за кредитним договором № 198360377 від 27.07.2021.
Оскільки при передачі прав вимоги за факторинговими договорами право вимоги за кредитним договором № 198360377 від 27.07.2021 перейшло до ТзОВ «Юніт Капітал», це свідчить про отримання ним права грошової вимоги до відповідача в розмірі 26 151, 00 грн.
З врахуванням вищенаведеного, просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором в розмірі 26 151, 00 грн, з яких: 8000,00 грн - сума кредиту, 18 151, 00 грн - проценти за користування кредитом. Також просить стягнути із відповідача суму судового збору, сплачену позивачем при подачі позову та 7 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом, в якому просила визнати відсутнім право ТОВ «Юніт Капітал» на нарахування та вимогу стягнення заборгованості за кредитним договором № 198360377 від 27.07.2021.
Зустрічний позов мотивований тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження переходу права грошової вимоги до відповідачки від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», відповідно не доведено переходу права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до «Юніт Капітал», тобто не доведено перехід права вимоги на кожному етапі такої передачі, що є його процесуальним обов`язком.
Звертає увагу на те, що за приписами чинного законодавства відступлення права вимоги за договорами відступлення права вимоги, договорами факторингу, може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав або вимоги, що може виникнути в майбутньому на підставі, в даному випадку, існуючого кредитного договору на момент укладення договорів факторингу.
Стверджує, що предметом договору факторингу №28/1118-01, на момент його укладення не могло бути право будь-якої вимоги за неіснуючим на той час кредитним договором № 198360377 від 27.07.2021, що, в свою чергу, виключає відступлення та набуття відповідного права вимоги за кредитним договором подальшими кредиторами.
Вважає, що не можна визнати належним доказом на підтвердження факту переходу права вимоги за кредитним договором наданий позивачем витяг з Реєстру боржників, оскільки у цьому витягу зазначені лише номер і дата кредитного договору, прізвище позичальника та сума боргу, але не вказано, станом на яку дату нараховано заборгованість, залишок заборгованості на початок та кінець кожного періоду, всі суми коштів, що сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, напрямки та підстави їх нарахування та відсутні відомості про те, що матеріали кредитної справи (з даними про погашення кредиту та інше) передавались новому кредитору, як це передбачено частиною першою статті 517 ЦК України.
Враховуючі вищезазначене, у позивача відсутнє право на нарахування та вимогу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 198360377 від 27.07.2021.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 03 червня 2025 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 21 липня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, а в задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» про відсутність права ТОВ «Юніт Капітал» на нарахування та вимогу стягнення заборгованості з ОСОБА_1 по кредитному договору - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 198360377 від 27.07.2021 у розмірі 26 151, 00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн, що в загальному становить 9 422,40 грн
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 , подавши в серпні 2026 року через підсистему «Електронний суд» апеляційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , в якій просить скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 липня 2025 року, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ТОВ «Юніт Капітал» відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом при ухваленні рішення не враховано, що ТОВ «Юніт Капітал» не надано доказів переходу до нього права вимоги до позичальника ( ОСОБА_1 ), зокрема, договорів про відступлення права вимоги, реєстрів права вимоги, які відступаються за такими договорами, а також доказів оплати за такими договорами, за кожним із укладених договорів факторингу. Наведене свідчить, що ТОВ «Юніт Капітал» не доведено своє право вимоги до ОСОБА_1 , що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення заборгованості. Вказує також на те, що з огляду на дату укладення ОСОБА_1 кредитного договору (27 липня 2021 року), а також дати укладення договорів факторингу, перший з яких укладений 28 листопада 2018 року, кінцевим набувачем права вимоги за якими по згаданому кредитному договору, укладеному з ОСОБА_1 , є ТОВ «Юніт Капітал», останнім не набуто право дійсної вимоги до ОСОБА_1 . Звертає увагу на те, що не можна визнати належним доказом на підтвердження переходу права вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 витяг з реєстру боржників, адже в такому не вказана дата, станом на яку проведено нарахування заборгованості, залишок заборгованості, суми коштів, сплачені позичальником в рахунок погашення заборгованості. Не зазначено в такому акті про те, що новому кредитору передано матеріали кредитної справи позичальника ОСОБА_1 . Такий реєстр не відповідає умовам укладеного договору факторингу, адже не містить підписи сторін, складений не у формі, визначеній таким договором. Такий витяг сформований на окремих аркушах, що викликає сумніви у його достовірності. Щодо стягнення витрат на правову допомогу, вказує на їх неспівмірність зі складністю справи та зусиллям, доколеним в суді першої інстанції.
Аналіз змісту апеляційної скарги свідчить, що рішення суду в частині вирішення зустрічного позову, особою, яка подала апеляційну скаргу не оскаржується, тому йому перегляд в цій частині не здійснюється.
У жовтні 2025 року від ТОВ «Юніт Капітал» через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому міститься прохання у задоволенні апеляційної скарги відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін, такий мотивований законністю та обґрунтованістю рішення суду в оскарженій частині.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що підтверджується матеріалами справи.
Якщо належним чином повідомлені сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Такий висновок узгоджується з постановами Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року в справі № 757/61314/18-ц, від 17 липня 2024 року в справі № 182/3021/21, від 25 червня 2024 року в справі № 496/5051/19 та ін.
Враховуючи, що сторони не з`явились в судове засідання, позивач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, представник позивача подав заяву про розгляд справи без участі, а наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, з метою дотримання основних засад цивільного судочинства, зокрема і розумних строків розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу по суті без участі сторін, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
Задовольняючи позовні вимоги ТзОВ «Юніт Капітал», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, надано суду належні та допустимі докази на підтвердження факту переходу права вимоги до ОСОБА_1 від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», а в подальшому до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», ТОВ «Юніт Капітал». Крім цього, судом зазначено, що укладення договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин з ОСОБА_1 від 27.07.2021 не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним. Право вимоги по кредитному договору №198360377 від 27.07.2021 передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» та в подальшому ТОВ «Юніт Капітал» на підставі Реєстру, який оформлений належним чином.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.
Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Кредитор за умовами договору свої зобов`язання виконав, однак відповідач ухилилась від виконання взятих на себе кредитним договором зобов`язань, сплачував лише проценти за користування кредитними коштами, що відповідно до п.п.1.4, 4.2, 4.3 Кредитного договору давало йому можливість, пролонгувати дію договору.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбачено мустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
В абзаці другому частини другої статті 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі. Аналізуючи викладене, можна дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.07.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 198360377.
За цим договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі ккредитного ліміту на суму 8 000 грн 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Відповідно до п 1.7 кредитного договору №198360377 від 27.07.2021 кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 26.08.2021. У випадку надання першого Траншу не в день укладення дговору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором.
Із заявки на отримання грошових коштів у кредит від 27.07.2021 вбачається, що така містить загальну інформацію про кредит, персональні дані позичальника, а також номер банківської картки ОСОБА_1 .
З виписки з особового рахунку за кредитним договором № 198360377 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Юніт Капітал» станом на 17.03.2025 складає 26 151, 00 грн, що включає прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 8 000, 00 грн; прострочену заборгованість за відсотками в розмірі 18 151, 00 грн.
Матеріалами справи підтверджується укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору №198360377, укладення договору ОСОБА_1 не заперечує, ні сам договір, ні окремі його умови в судовому порядку незаконними (недійсними) не визнавалися, а відтак такі є чинними, підлягають виконанню обома його сторонами.
Заперечуючи щодо позову, ОСОБА_1 вказує, що на момент укладення договору факторингу ТзОВ «Юніт Капітал» не набуло у визначеному законом порядку право вимоги за кредитним договором №198360377 від 27.07.2021, оскільки на момент укладення договору факторингу, який було укладено 28.11.2018, ще не виникло зобов`язань за кредитним договором, який був укладений лише 27.07.2021, а отже ТОВ «Юніт Капітал» не є правонаступником ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у цих правовідносинах, а тому у нього відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 за цим кредитним договором.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина перша статті 1077 ЦК України).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).
Майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу. Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення.
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (частина друга статті 1078 ЦК України).
Такі висновки зазначені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 січня 2026 року у справі №727/2790/25.
Вищенаведене підтверджує, що за договором факторингу допускається відступлення наявної вимоги та майбутньої вимоги, що спростовує доводи відповідачки про те, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Оскільки за договорам факторингу можливим є відступлення як наявної, так і майбутньої грошової вимоги, це спростовує доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про необхідність відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що на момент укладення договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», який було укладено 28.11.2018 року, кредитний договір № 198360377 ще не був укладений.
Судом першої інстанції також встановлено, що внаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за кредитним договором №198360377 від 27.07.2021, укладеним між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 перейшло від ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Юніт Капітал».
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 28 листопада 2018 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно з п. 1.3 право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників зі сплати суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.
Згідно з п. 4.1 договору факторингу право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог у формі, встановленій у відповідному додатку, і оскільки Реєстр прав вимоги № 153 від 28.09.2021 підписаний сторонами, це свідчить про те, що ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги за кредитним договором № 198360377, укладеним 27.07.2021.
Згідно з п. 8.2 договору строк цього договору закінчується 28 листопада 2019 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором .
28 листопада 2019 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 19 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти п. 8.2 договору в іншій редакції, а саме, що строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.
31 грудня 2020 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти текст договору в новій редакції, а саме, що згідно з п. 2.1 розділу 2 договору факторингу клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції від 31 грудня 2020 року) під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта до боржників зі сплати суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.
Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме, в Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.5 договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року (в редакції від 31 грудня 2020 року) реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору.
Згідно з додатковою угодою № 27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, яку укладено 31.12.2021 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», продовжено строк дії договору до 31 грудня 2022 року включно.
31 грудня 2022 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 31 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти текст договору в новій редакції, а саме: продовжити строк дії договору до 31.12.2023 включно.
31 грудня 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 32 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції, а саме: продовжити строк дії договору до 31.12.2024 року.
Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 153 від 28.09.2021 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 18 152, 00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту складає 8 000, 00 грн, заборгованість за відсотками становить 10 152, 00 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що 27.05.2024 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Онлайн фінанс» уклали договір факторингу № 27/0524-01, відповідно до п. 8.2 якого строк дії цього договору закінчується 31 грудня 2024 року.
Пунктом 2.1 розділу 2 договору факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024 визначено, що клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Тобто, предметом договору факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024 є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3 договору факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024 під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників зі сплати суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.
В той же час, п. 1.5 договору факторингу встановлено, що Реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору.
Пункт 4.1 договору факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024 передбачає, що право вимоги переходить від клієнта ТОВ Таліон Плюс», до фактора ТзОВ «Онлайн Фінанс», з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.
Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 1 від 27.05.2024 до договору факторингу № 27/0524-01 від 27.05.2024, підписаного представниками ТОВ «Таліон Плюс» та ТзОВ «Онлайн Фінанс», підписи яких завірені печатками Товариств, від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 26 151, 00 грн.
Умова договору факторингу 27/0524-01 від 27.05.2024, а саме, пункт 4.1 договору, спростовує доводи апеляційної скарги про те, що ТзОВ «Онлайн Фінанс» не набуло прав вимоги за цим договором факторингу.
Матеріалами справи також підтверджується, що 06.03.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 60325-У.
Відповідно до договору факторингу № 60325-У від 06.03.2025 під правом вимоги розуміється права грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованостей з боржників, які виникли на підставі позики.
Відповідно до Реєстру боржників від 06.03.2025 до договору факторингу № 60325-У від 06.03.2025 до ТзОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 26 151, 00 грн.
Пункт 1.2 договору факторингу № 60325-У від 06.03.2025 передбачає, що перехід від клієнта ТзОВ «Онлайн Фінанс» до фактора ТОВ «Юніт Капітал», прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акта прийому- передачі Реєстру боржників згідно з додатком 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений печатками Акт прийому - передачі Реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.
На підтвердження переходу права вимоги до ОСОБА_1 , позивач надав Акт прийому - передачі Реєстру боржників до договору факторингу №60325-У від 06.03.2025, який підписано сторонами та скріплений печатками.
З Реєстру боржників до договору факторингу № 60325-У від 06.03.2025 (додаток №1 до договору) вбачається, що ТОВ «Ондайн Фінанс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги заборгованостей до боржників, у якому зазначено ОСОБА_1 , сума заборгованості 26 151, 00 грн.
Отже, у справі, яка переглядається, внаслідок послідовного укладення договорів факторингу права вимоги за кредитним договором № 198360377 від 27.07.2021, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТзОВ «Юніт Капітал».
Колегія суддів враховує й те, що договори факторингу № 28/1118-01, №27/0524-01, № 60325-У недійсними в судовому порядку не визнавалися, а відтак є чинними.
З матеріалів справи вбачається, що обгрунтовуючи позовні вимоги, ТзОВ «Юніт Капітал» посилається на те, що право вимоги за кредитним договором № 198360377 від 27.07.2021, від первісного кредитора, яким є ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», перейшло до нових кредиторів, останнім з яких є позивач, ТОВ «Юніт Капітал», на підставі договорів факторингу, які були укладені у 2018 році, 2024 році та 2025 році, незважаючи на те, що кредитний договір був укладений після укладення договору факторингу від 28 листопада 2018 року.
Умови договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.218, №27/0524-01 від 27.05.2024, № 60325-У від 06.03.2025 передбачають, що право вимоги за договором переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог у формі, встановленій у відповідному додатку чи підписання Акту прийому - передачі.
Тобто, право вимоги фактор набуває не з моменту оплати фактором коштів клієнту, а в день підписання сторонами Реєстру прав вимог чи підписання Акту прийому - передачі, що спростовує доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що ТзОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», ТзОВ`Юніт Капітал» не набули прав вимоги до відповідачки за кредитним договором № 198360377, укладеним 27.07.2021.
З врахуванням вищезазначених умов договорів факторингу, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал», посилався на те, що позивачем доведено факт переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал», оскільки такі висновки суду першої інстанції підтверджуються договорами факторингу.
Таким чином, суд першої інстанції розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог ТОВ «Юніт Капітал», дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторона позивача посилалася як на підставу своїх вимог, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позову ТОВ «Юніт Капітал», з наведених вище мотивів і підстав.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції з врахуванням приписів процесуального закону та обставин даної справи дійшов вірного висновку про недоведеність їх неспівмірності зі складністю справи та зусиллями, доколеними позивачем в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Ухвалене судом першої інстанції рішення в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим.
Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 141 ЦПК України підстав вирішення питання нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відсутні.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 21 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий С. М. Копняк
Судді: О. М. Ванівський
Р. П. Цяцяк