У Х В А Л А
про залишення апеляційної скарги без руху
Справа № 240/28105/25
02 вересня 2026 року
м. Вінниця
Суддя-доповідач Сьомого апеляційного адміністративного суду Моніч Б.С., перевіривши матеріали апеляційної скарги Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року позов задоволено.
Не погодившись із судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Перевіривши додержання особою, яка подала апеляційну скаргу, вимог статей 295, 296 КАС України, суд дійшов висновку про залишення поданої апеляційної скарги без руху, оскільки при поданні апеляційної скарги апелянтом пропущений строк звернення до суду.
Водночас, апелянтом було заявлено клопотання про поновлення строку подання апеляційної скарги, в обґрунтування якого зазначив, що ухвалою апеляційного суду від 04 травня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та запропоновано апелянту протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Відповідач пропустив цей строк з поважних причин, а саме, у зв`язку з тим, що 24 лютого 2022 року в Україні діє правовий режим воєнного стану (Указ Президента України №64/2022, затверджений Законом України №2102-IX), який докорінно змінив умови діяльності органів державної влади та військових формувань. У період воєнного стану службова діяльність Відповідача пов`язана з виконанням завдань оборонного характеру, оперативними переміщеннями, нестабільністю логістики та зв`язку. Це ускладнило належну організацію правової роботи та своєчасне подання процесуальних документів.
За приписами статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження та дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов висновку, що підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відсутні.
Згідно з матеріалами справи, оскаржуване рішення прийняте 16.04.2026 в порядку письмового провадження.
Апеляційну скаргу (вперше) подано до суду 28.04.2025 через підсистему "Електронний суд".
Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам ст.296 КАС України, Сьомим апеляційним адміністративним судом відповідно до ухвали від 04.05.2026 залишено апеляційну скаргу без руху. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано у десятиденний строк з моменту отримання ухвали усунути недоліки апеляційної скарги.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2026 апеляційну скаргу Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення апеляційної скарги від 01.06.2026 доставлено до електронного кабінету 02.скаржника 06.26 20:09
Апеляційна скарга (вдруге) була подана до суду 20.08.2026. Тобто, з пропуском строку на її подання.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно з частиною 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи та органи місцевого самоврядування загалом, зобов`язані діяти вчасно та в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об`єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, для поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об`єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.
Зі змісту наведених апелянтом підстав у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду вбачається, що при поданні апеляційної скарги вдруге апелянтом сплачено судовий збір. Проте, вказані скаржником підстави не можуть вважатись належними та допустимими доказами поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Так, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який діє на теперішній час.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
При цьому, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Аналогічні висновки містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 по справі № 990/115/22.
Отже, введення воєнного стану, безумовно, є поважною причиною пропуску процесуального строку, оскільки впливає на життєдіяльність в державі в цілому. Але між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану повинен бути безпосередній, прямий, причинний зв`язок. При вирішенні питання про поновлення процесуального строку судом не може не враховуватися, зокрема, коли збіг процесуальний строк (до введення воєнного стану чи під час воєнного стану, а якщо до введення воєнного стану, то як задовго до цієї події), яким чином запроваджені обмеження перешкоджали своєчасно звернутися з апеляційною скаргою.
Разом із тим, самі лише загальні посилання апелянта на запровадження воєнного стану не можуть бути визнані достатніми та безумовними підставами для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Обов`язковою умовою для визнання причин пропуску процесуального строку поважними є наявність належних та допустимих доказів того, що саме зазначені обставини об`єктивно унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії у конкретній справі. При цьому такі обставини повинні мати безпосередній причинно-наслідковий зв`язок із пропуском строку та бути підтверджені відповідними доказами.
Проте у поданому клопотанні апелянт не навів конкретних обставин, які б свідчили про існування об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного звернення з апеляційною скаргою, не зазначив, у який саме період такі обставини існували, яким чином вони вплинули на можливість підготовки та подання апеляційної скарги у межах встановленого процесуального строку, а також не надав жодних належних доказів на підтвердження наведених доводів.
Суд також враховує, що в умовах дії воєнного стану органи державної влади, військове командування та інші державні органи не припинили здійснення своїх повноважень, а судова система України продовжує функціонувати. Водночас процесуальне законодавство не передбачає автоматичного поновлення процесуальних строків лише з підстав запровадження воєнного стану чи особливостей діяльності відповідного органу.
Отже, зазначені заявником обставини не можуть вважатись належними та допустимими доказами поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки таких доказів суду не надано.
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що з моменту отримання апелянтом копії ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2026 до повторного звернення з апеляційною скаргою минуло понад два місяці. Такий проміжок часу не може бути розцінений як своєчасне повторне звернення до суду без невиправданого зволікання.
Та обставина, що повернення апеляційної скарги не позбавляє повторного звернення до апеляційного суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої апеляційної скарги без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.
Вищезазначене узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19.
Крім того, невмотивоване задоволення заяви апелянта про поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою до суду утворить дискримінаційне становище по відношенню до інших суб`єктів звернення до судового захисту в тому числі фізичних та юридичних осіб, порушить принцип рівності сторін у адміністративному судочинстві.
Суд зауважує, що всі учасники справи є рівними перед законом і судом, зобов`язанні діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі, при оскарженні судових рішень в апеляційному порядку, у зв`язку з чим, будь-які зволікання останніх не свідчать про неухильне виконання покладених на них обов`язків як учасника справи і намір добросовісної реалізації права на апеляційний перегляд справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.11.2022 року у справі №560/15534/21.
Згідно з ч.1,3 ст.45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.8 КАС України, однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Також, обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt, згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує. Тобто, реалізація апелянтом права на звернення до суду з апеляційною скаргою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України, та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у вказаному клопотанні не є поважними.
За змістом ч.3 ст.298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Враховуючи, що апелянтом пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без руху та надання скаржнику строку для усунення визначених у вказаній ухвалі недоліків шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду із зазначенням поважних причин для його поновлення, підтвердженими належними доказами.
Згідно з ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 169, 295, 296, 298, 325, 328, 329 КАС України, суд
У Х В А Л И В :
Визнати неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року наведені апелянтом.
Апеляційну скаргу Житомирського військового інституту імені С.П.Корольова на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2026 року залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху в установлений судом строк, її буде повернуто скаржнику.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи в мережі Інтернет на офіційному вебпорталі судової влади України за посиланням: https://court.gov.ua/fair/sud4856/.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Моніч Б.С.