П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/12686/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Альчук Максим Петрович
Суддя-доповідач - Гнап Д.Д.
02 вересня 2026 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючої судді: Гнап Д.Д.
суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. ,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій органу Пенсійного фонду щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи в районах Крайньої Півночі та відомостей про заробітну плату у вказані періоди.
Рішенням суду першої інстанції позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, що полягають щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії, шляхом зарахування до страхового стажу періоді роботи у районах Крайньої Півночі з 27.11.1995 року по 13.07.2011 року, з 17.11.2011 року по 22.04.2013 року, з 07.11.2014 року по 20.04.2015 року, із врахуванням заробітної плати з 27.11.1995 року по 31.12.2000 року відповідно до довідки ЗАТ "Полярна геофізична експедиція" № 15-26 від 24.01.2013 року.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 10.07.2025 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи у районах Крайньої Півночі з 27.11.1995 року по 13.07.2011 року, з 17.11.2011 року по 22.04.2013 року, з 07.11.2014 року по 20.04.2015 року та врахувавши заробітну плату з 27.11.1995 року по 31.12.2000 року відповідно до довідки ЗАТ "Полярна геофізична експедиція" № 15-26 від 24.01.2013 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що факт роботи позивача в районах Крайньої Півночі підтверджується трудовою книжкою та архівними документами, а припинення дії міжнародних договорів не може позбавляти позивача права на врахування набутого ним трудового стажу.
ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апелянт зазначає, що позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України не із заявою про перерахунок пенсії встановленої форми, а зі зверненням у порядку Закону України «Про звернення громадян», у зв`язку з чим лист відповідача від 11 серпня 2025 року не є рішенням про відмову у перерахунку пенсії.
Також відповідач посилається на положення пункту 5-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зазначає, що періоди трудової діяльності після 01 січня 1992 року за межами України у державах, які входили до складу колишнього СРСР, можуть бути зараховані до страхового стажу лише за наявності відповідного міжнародного договору України.
На думку апелянта, підстав для застосування до спірних періодів пільгового обчислення із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців немає.
Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності з 10.07.2025 року.
Позивач, не погоджуючись із розрахунком його пенсії, звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку пенсії, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи у районах Крайньої Півночі з 27.11.1995 року по 13.07.2011 року, з 17.11.2011 року по 22.04.2013 року, з 07.11.2014 року по 20.04.2015 року, а також врахувавши при обчисленні розміру пенсії заробітну плату з листопада 1995 року по грудень 2000 року включно відповідно до довідки ЗАТ "Полярна геофізична експедиція" № 15-26 від 24.01.2013 року.
Листом відповідача від 11.08.2025 року позивачу роз`яснено про відсутність підстав для зарахування таких періодів, з огляду на чинні норми законодавства.
Не погоджуючись з вказаним, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спір у цій справі виник у зв`язку з неврахуванням органом Пенсійного фонду України під час призначення та обчислення пенсії позивача періодів його роботи в районах Крайньої Півночі, а також заробітної плати за відповідний період.
Суд першої інстанції, дослідивши надані сторонами докази, дійшов висновку про наявність правових підстав для врахування зазначених періодів роботи та заробітної плати під час перерахунку пенсії позивача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Посилання апелянта на те, що позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України не із заявою про перерахунок пенсії, а зі зверненням громадянина, не спростовує встановленого судом факту звернення позивача до відповідача та надання ним документів, необхідних для вирішення питання щодо правильності обчислення пенсії.
З матеріалів справи встановлено, що відповідач фактично розглянув звернення позивача та надав відповідь щодо можливості врахування спірних періодів роботи та заробітної плати.
Отже, відповідач не був позбавлений можливості перевірити подані позивачем документи, надати їм належну правову оцінку та, у разі наявності правових підстав, провести відповідний перерахунок пенсії.
За таких обставин формальний спосіб звернення особи сам по собі не може бути підставою для неврахування документально підтверджених обставин, які мають значення для правильного обчислення пенсії.
При цьому судовому захисту підлягає саме порушене право особи на належне пенсійне забезпечення, а не лише право на отримання певного виду адміністративної відповіді.
Колегія суддів враховує, що питання пенсійного забезпечення громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, у відповідний період регулювалося, зокрема, Тимчасовою угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації від 15 січня 1993 року про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, у галузі пенсійного забезпечення.
Вказана Тимчасова угода передбачала гарантії пенсійних прав громадян, які працювали у відповідних місцевостях, та визначала порядок врахування відповідного трудового стажу при пенсійному забезпеченні.
При цьому на момент виникнення спірних правовідносин щодо призначення позивачу пенсії - 10 липня 2025 року - зазначена міжнародна угода була чинною. Її дія була припинена лише з 30 квітня 2026 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2025 року № 461.
Отже, посилання відповідача на припинення дії зазначеної міжнародної угоди як на підставу для неврахування спірних періодів роботи позивача під час призначення йому пенсії з 10 липня 2025 року є безпідставним.
Водночас припинення дії міжнародного договору у подальшому не може автоматично нівелювати правові наслідки, які виникли у особи в період його чинності.
Колегія суддів також бере до уваги, що питання підтвердження періодів роботи позивача та відповідних умов праці має вирішуватися з урахуванням усієї сукупності документів, наданих ним до органу Пенсійного фонду України, а не лише за відомостями, які містяться в інформаційній системі Пенсійного фонду.
Відсутність відповідних відомостей у реєстрі не є безумовною підставою для неврахування документально підтвердженого трудового стажу.
Доводи апелянта про відсутність страхових внесків за періоди роботи після 01 січня 2004 року також не є достатніми для скасування рішення суду першої інстанції. Сам по собі факт відсутності відомостей про сплату страхових внесків у персоніфікованому обліку не свідчить про відсутність трудових відносин та не спростовує документів, якими підтверджується відповідна трудова діяльність позивача.
При цьому саме на відповідача як суб`єкта владних повноважень у спорі щодо правомірності його дій покладається обов`язок доведення правомірності таких дій відповідно до частини другої статті 77 КАС України.
Відповідачем не наведено належних та достатніх доводів, які б спростовували достовірність документів, наданих позивачем, або свідчили про їх недопустимість як доказів.
Суд першої інстанції обґрунтовано виходив також із необхідності врахування заробітної плати позивача за період з 27 листопада 1995 року по 31 грудня 2000 року на підставі довідки ЗАТ «Полярна геофізична експедиція» № 15-26 від 24 січня 2013 року.
Відповідач у своїй апеляційній скарзі не навів конкретних обставин, які б свідчили про недостовірність відомостей, зазначених у цій довідці, або про її невідповідність вимогам законодавства.
За таких обставин відмова відповідача врахувати заробітну плату, підтверджену належним документом, лише з мотивів відсутності відповідних відомостей у його інформаційній системі не може вважатися достатньо обґрунтованою.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що орган Пенсійного фонду України при визначенні розміру пенсії повинен враховувати всі належним чином підтверджені відомості про страховий стаж та заробіток особи, які мають значення для визначення її пенсійних прав.
Доводи апеляційної скарги не спростовують установлених судом першої інстанції обставин та не свідчать про неправильне застосування ним норм матеріального чи процесуального права.
У цій справі суд першої інстанції дослідив надані сторонами докази, встановив обставини, які мають значення для вирішення спору, та надав їм належну правову оцінку.
V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами.
Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права.
За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуюча Гнап Д.Д.
Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.