КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110
e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 753/18271/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/12499/2026 Головуючий у суді першої інстанції - Комаревцева Л.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 серпня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Кафідова О.В.,
секретар Цалко Д.М.,
за участю:
представниці відповідача Ковдій М.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Ельбрус", подану від його імені та в його інтересах адвокатом Ковдій Мариною Сергіївною, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 квітня 2026 року та на додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 квітня 2026 року в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Ельбрус", третя особа: Товариство з обмеженою відподіальністю "Компанія з управління активами "ПОРТОФІН" про стягнення відшкодування за невиконання договору про надання послуг,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Ельбрус", згідно з яким просив:
- стягнути з відповідача на його користь штраф за порушення умов Інвестиційного договору № ОДВ/02-КВ/048 від 17.08.2020 у розмірі 172249,15 грн.;
- стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду у вигляді неотриманого прибутку в результаті порушення строків виконання Інвестиційного договору № ОДВ/02-КВ/048 від 17.08.2020 станом на вересень 2025 року у розмірі 975680 грн.;
- стягнути з відповідача на його користь відшкодування моральної шкоди, спричинену порушенням Інвестиційного договору № ОДВ/02-КВ/048 від 17.08.2020 у розмірі 50000,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що 17.08.2020 між сторонами укладено Інвестиційний договір № ОДВ/02-КВ/048. Предметом договору є інвестиційна участь позивача у будівництві квартири АДРЕСА_1 км.
Позивач вказавув, що виконав свої зобов`язання у повному обсязі, сплативши 1 722 494,54 грн. Проте, відповідач порушив термін завершення робіт (III квартал 2021 року) та не уклав договір купівлі-продажу квартири у встановлений строк.
У зв`язку з цим, позивач просив стягнути штраф, матеріальну шкоду (упущену вигоду) та моральну шкоду.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20.04.2026 позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Ельбрус» на користь ОСОБА_1 штраф за порушення умов Інвестиційного договору № ОДВ/02-КВ/048 від 17.08.2020 у розмірі 172 249 гривень 15 копійок.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Ельбрус» на відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 10 000 гривень 00 копійок.
У задоволенні позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди у вигляді упущеної вигоди в розмірі 975 680,00 грн. та решти суми моральної шкоди - відмовлено.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд «Ельбрус» в дохід держави судовий збір у розмірі 4 750 гривень 49 копійок (а.с. 103-108).
Додатковим рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 30.04.2026 стягнуто з АТ "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Ельбрус" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30000,00 грн. В задоволенні решти вимог заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення відмовлено (т. 2, а.с. 14-17).
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права, просить рішення та додаткове рішення скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги вказує на помилковість висновку суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки позивачем до доданої до позовної заяви жодних доказів, які підтверджують завдання йому відповідачем моральних страждань.
Вважає, що суд першої інстанції дійшов до хибного висновку про наявність підстав для стягнення 10% штрафу з відповідача, оскільки відповідно до п. 2.2 договору відповідач зобов`язався забезпечити будівництво об`єкта шляхом фінансування належної його частки в об`єкті та вимагати від замовника будівництва належного виконання його обов`язків відповідно до Інвестиційного договору від 30.09.2019.
Тобто, відповідач здійснює лише забезпечення фінансування належної його частки в об`єкті та після отримання офіційного документу авторського нагляду про завершення будівельних робіт згідно п. 6.2 Договору. За отримання згаданих документів та введення в експлуатацію відповідає замовник, а не відповідач.
Також, зазначає, що суд першої інстанції проігнорував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.07.2020 у справі № 369/6303/19, в яких вказано, що встановлення орієнтовного строку вказує на невизначеність такої істотної умови як строк прийняття об`єкта будівництва до експлуатації. Тобто, Договір не містить конкретної дати завершення будівельних робіт, а лише орієнтовну, а тому відповідач не здійснив порушень умов вище зазначених пунктів договору.
Крім того, зауважує, що оскільки додаткове рішення є похідним від основного рішення, скасування основного рішення тягне за собою скасування додаткового рішення в частині розподілу судових витрат (а.с. 110-115).
17.07.2026 до суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав свою апеляційну скаргу з викладених у ній підстав та просив її задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суд не сповістили.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦК України, суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явилися у судове засідання, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення та додаткового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, у ч. 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положення ч. 1 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Положення ст. 611 ЦК України передбачають правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
При цьому, ст. 252 ЦК України дає визначення строку та терміну, а саме: строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами; термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17 серпня 2020 року між ОСОБА_1 та АТ «ЗНВКФ «Ельбрус» (в інтересах якого діяло ТОВ «КУА «Портофін») укладено Інвестиційний договір № ОДВ/02-КВ/048.
Предметом договору є інвестиційна участь позивача у будівництві Об`єкта (квартири №48)
Згідно з п. 3.2 Договору, загальна сума інвестиційного внеску становила 1 722 491,54 грн.
Відповідно до п. 6.2 Договору орієнтовний термін планового завершення будівельних робіт - ІІІ квартал 2021 року. Під "Плановим завершенням будівельних робіт" сторони розуміють завершення виконання замовником будівництва будівельних робіт, що підтверджується офіційним документом авторського нагляду про завершення будівельних робіт.
Як передбачено п. 6.3 Договору, протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту отримання офіційного документу авторського нагляду про завершення будівельних робіт згідно п. 6.2 даного Договору від замовника будівництва, Фонд зобов'язується повідомити інвестора про планове завершення будівельних робіт за допомогою будь-якого доступного для сторін засобу зв'язку (смс-повідомлення, телефонний дзвінок, письмове повідомлення, повідомлення на електронну пошту, розміщення повідомлення тощо).
У відповідності до положень п. 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену даним Договором та нормами чинного законодавства України.
Згідно з п.7.5 Договору у випадку порушення Фондом п. 6.3 даного Договору більш ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів, Фонд сплачує на користь інвестора штраф у розмірі 10 (десяти) % від вартості квартири.
Відповідно до п. 8.4 Договору у разі, якщо Фонд не уклав Договору купівлі-продажу Квартири у строк, передбачений цим Договором (за умови виконання Інвестором всіх зобов`язань), за письмовою вимогою Інвестора договір може бути розірвано. У такому разі Фонд зобов`язаний повернути сплачені кошти та сплатити інвестору штраф у розмірі 10% від розміру інвестиційного внеску.
У відповідності з п. 8.5 Договору у випадку відмови Фонду від цього Договору в односторонньому порядку, Фонд зобов`язаний повернути сплачені кошти та сплатити інвестору штраф у розмірі 10% від сплаченої вартості Квартири.
Згідно з довідкою ТОВ КУА "Портофін" № ОДВ/02-КВ/048 від 01.03.2022 сума інвестиційної участі інвестора у розмірі 1722494,54 грн. була внесена ОСОБА_1 до 01.03.2022.
Задовольняючи позов в частині вимог про стягнення штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив строк укладання основного договору (90 днів після повної оплати, яка відбулася 01.03.2022).
Разом з тим, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до п. 2.2 договору Фонд зобов`язується забезпечити будівництво Об`єкта шляхом фінансування належної йому частки в Об`єкті та вимагати від замовника будівництва належного виконання його обов`язків відповідно до Інвестиційного договору №02-30/09/Е-2 від 30.09.2019.
При цьому, як вже зазначалося вище, відповідно до п.п. 6.2, 6.3 Договору орієнтовний термін планового завершення будівельних робіт - ІІІ квартал 2021 року. Під "Плановим завершенням будівельних робіт" сторони розуміють завершення виконання замовником будівництва будівельних робіт, що підтверджується офіційним документом авторського нагляду про завершення будівельних робіт. Протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту отримання офіційного документу авторського нагляду про завершення будівельних робіт згідно п. 6.2 даного Договору від замовника будівництва, Фонд зобов'язується повідомити інвестора про планове завершення будівельних робіт за допомогою будь-якого доступного для сторін засобу зв'язку (смс-повідомлення, телефонний дзвінок, письмове повідомлення, повідомлення на електронну пошту, розміщення повідомлення тощо).
Разом з тим, відповідно до ч. 10 ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації або акті готовності. Також, замовник відповідає за експлуатацію об'єкта без належної реєстрації цих документів.
У відповідності до положень ст. 11 Закону України "Про архітектурну діяльність" під час будівництва об`єкта архітектури здійснюється авторський та технічний нагляд. Технічний нагляд забезпечується замовником та здійснюється особами, які мають кваліфікаційний сертифікат. Авторський нагляд здійснюється архітектором - автором проекту об`єкта архітектури, іншими розробниками затвердженого проекту або уповноваженими ними особами. Авторський нагляд здійснюється відповідно до законодавства та договору із замовником.
У разі виявлення відхилень від проектних рішень, допущених під час будівництва об`єкта архітектури, та відмови підрядника щодо їх усунення особа, яка здійснює авторський або технічний нагляд, повідомляє про це замовника і орган державного архітектурно-будівельного контролю для вжиття заходів відповідно до законодавства.
Отже, виходячи з аналізу вищенаведених положень Договору, а також положень законодавства, можна дійти висновку, що відповідач здійснює лише забезпечення фінансування належної його частки в об`єкті та після отримання офіційного документу авторського нагляду про завершення будівельних робіт згідно п. 6.2 Договору зобов`язаний виконати п. 6.3, а також укласти договір. У той же час затримання згаданих документів та введення в експлутацію відповідає замовник, а не відповідач.
Тобто, ухвалюючи рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача штрафу, суд першої інстанції помилково не взяв до уваги, що відповідач як Фонд здійснює управління коштами та фінансування, а обов`язок щодо безпосереднього будівництва та введення об`єкта в експлуатацію покладено на забудовника, який не подав Фонду документи про завершення будівництва, а отже у останнього не виник обов`язок сплати штрафу на підстав п. 7.5 договору.
При цьому, судом першої інстанції не взято до уваги те, що встановлення орієнтовного строку вказує на невизначеність такої істотної умови як строк прийняття об'єкта будівництва до експлуатації.
За вищевазних обставин, а також зважаючи на те, що Договір не містить конкретної дати завершення будівельних робіт, а лише орієнтовну, тобто цивільно-правова відповідальність відповідача у даному випадку відсутня, колегія суддів приходить до висновку про відстуність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафу.
Аналогічний висновок викладено й у постанові Верховного Суду від 22.07.2020 року у справі № 369/6303/19.
Частково задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що неправомірна бездіяльність відповідача та тривале невиконання умов договору щодо передачі об`єкта нерухомості завдали позивачу моральних страждань, які виразилися у психологічному дискомфорті, втраті душевного спокою та необхідності додадткових зусиль для захисту своїх прав.
Так, згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому, у відповідності з п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
В свою чергу, відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Як передбачено ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Разом з тим, згідно абзацу другого п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Тобто, підставою для цивільної-правової відповідальності за завдання шкоди є одночасна наявність наступних елементів: заподіяння моральної шкоди позивачу, протиправність дій відповідача та наявність причинного зв`язку між шкодою заподіяною позивачу і протиправним діянням відповідача та вина останнього в її заподіянні.
В той же час, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Також, згідно роз`яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Однак, всупереч вищенаведених положень законодавства, позивачем не доведено жодними належними та допустимими доказами як заподіяння йому моральної шкоди та протиправності дій відповідачів, так і наявності причинного зв`язку між шкодою заподіяною позивачу і протиправним діянням відповідаа, а також вини останнього в її заподіянні.
Зокрема, у матеріалах справи відсутні будь-які медичні документи, висновки психологічної експертизи тощо, які б підтверджували факт душевних страждань, погіршення стану здоров`я або порушення нормальних життєвих зв`язків позивача через дії або бездіяльність відповідача.
За вказаних обставин, а також враховуючи безпідставність вимоги про стягнення штрафу, колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.
Також, у зв'язку з безпідставністю та недоведеністю належними та допустими доказами, не підлягає задоволенню й вимога про стягнення упущеної вигоди.
Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).
Отже, ухвалене судом рішення, у зв`язку невідповідністю висновків суду фактичним обставинами справи, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю та недоведеністю заявлених позовних вимог в цілому.
Крім того, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування рішення у даній справи, то додаткове рішення, яке є невід`ємною частиною вказаного рішення, також підлягає скасуванню.
При цьому, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, відповідно до положень ст. ст. 141, 382 ЦПК України з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 14375 грн. 90 коп.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Ельбрус", подану від його імені та в його інтересах адвокатом Ковдій Мариною Сергіївною, - задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 квітня 2026 року та додаткове рішення Дарницького районного суду м. Києва від 30 квітня 2026 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Ельбрус", третя особа: Товариство з обмеженою відподіальністю "Компанія з управління активами "ПОРТОФІН" про стягнення відшкодування за невиконання договору про надання послуг - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Ельбрус" судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 14375 (чотирнадцять тисяч триста сімдесят п`ять) грн. 90 коп.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 .
Відповідач: Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний фонд "Ельбрус", код ЄДРПОУ 41762527, місцезнаходження: м. Київ, вул. Заболотного Академіка, буд. 48-А.
Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ПОРТОФІН", код ЄДРПОУ 40962048, місцезнаходження: м. Київ, вул. Іллєнка Юрія, 81-А.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 02 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
О.В. Кафідова