ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2026 року м. Львів Справа № 460/20425/25 пров. № А/857/17167/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Запотічного І.І.,
Хобор Р.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Дуляницька С.М.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження м. Рівне 19 лютого 2026 року, у справі №460/20425/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,
В С Т А Н О В И В :
06.11.2025 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку у зв`язку із визнанням непридатним до військової служби; зобов`язати відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення з військового обліку у зв`язку із визнанням військово-лікарською комісією непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року позов задоволено.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, згідно з довідкою №38/238 від 28.04.2022 військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Натомість, відповідачем взято позивача на військовий облік, про що свідчать дані, зазначені у застосунку «Резерв+», надані до позовної заяви. Суд звернув увагу, що "виключений з військового обліку" означає, що особа втрачає статус військовозобов`язаного та на неї не поширюються обов`язки з військового обліку. Також суд, враховуючи норми частин 8 та 9 статті 5 Закону №1951-VIII, зазначив, що на суб`єкта владних повноважень покладений Законом обов`язок забезпечити ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних. Тоді як у спірному випадку позивач має обліковуватись у такому Реєстрі, як особа непридатна до військової служби, з виключенням з військового обліку, що відповідачем не спростовано під час розгляду цієї справи. Суд дійшов висновку, що відповідач всупереч приписам закону, своєю протиправною бездіяльністю не завершив процедуру виключення позивача з військового обліку, а саме щодо невнесення відомостей до Реєстру про виключення позивача з військового обліку, що порушує вищенаведені норми законодавства.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ІНФОРМАЦІЯ_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року та ухвалити нове, яким в позові відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, відповідно до даних ЄДРПВР позивач є офіцером запасу та перебуває на обліку в РТЦК СП. Зазначив, зо згідно вимог Наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 року ( далі-Наказ №402), у системному зв`язку як у попередній, так і в чинній редакціях, однозначно встановлюють, що довідка ВЛК районних/ міських ТЦК та СП про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку підлягає обов`язковому затвердженню штатною ВЛК. Водночас станом на день подачі позовної заяви до суду висновок військово-лікарської комісії не був затверджений штатною ВЛК. За відсутності затвердження штатною ВЛК відповідна довідка не набуває юридичної чинності та не може вважатися такою, що породжує правові наслідки. Зазначає, що у довідці військово-лікарської комісії №38/238 від 29.04.2022 року вказано: на підставі статті 8а Розкладу хвороб особу визнано непридатною до військової служби зі зняттям з військового обліку. Разом з тим позовні вимоги позивача, а також рішення суду першої інстанції ґрунтуються на твердженні про необхідність виключення позивача з військового обліку. При цьому відповідно до положень Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» поняття «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку» мають різне правове значення та різні юридичні наслідки. Ключовим моментом є те, що виключення можливе лише за наявності прямого рішення ВЛК з формулюванням «непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку» і така довідка має бути затверджена відповідною штатною ВЛК і тільки після цього така набуває відповідного правового статусу та породжує юридичні наслідки, що суд першої інстанції не врахував та дійшов передчасного висновку про наявність у відповідача обов`язку щодо виключення позивача з військового обліку.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 28.04.2022 пройшов військово-лікарську комісію, в результаті чого зроблено висновок, що на підставі статті 8а графи ІІ Розкладу хвороб його визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується довідкою військово-лікарської комісії №38/238.
За результатом формування 25.10.2025 електронного військово-облікового документа в мобільному додатку «Резерв+» позивачем було виявлено, що він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 за номером запису в реєстрі Оберіг №290320231745774100011, категорія обліку "Військовозобов`язаний". Відомості щодо проходження позивачем ВЛК відсутні.
Не погодившись із бездіяльністю відповідача, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення з військового обліку, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII(далі - Закон №3543-ХІІ) у статті 1 якого визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу.
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України (частина 5 статті 22 Закону №3543-ХІІ).
Статтею 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» від 19.11.1992 №2801-ХІІ передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, встановлює причинний зв`язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки і закладах охорони здоров`я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Так, наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402), пунктом 1.1 розділу І якого передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медикосоціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України); визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом; установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.
Відповідно до пункту 2.1 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.
Пункт 1.1 розділу ІІ Положення № 402 визначає, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.
Медичний огляд проводиться військово лікарською комісією з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти).
Згідно із пунктом 1.2 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Питання медичного огляду військовозобов`язаних у мирний час та під час мобілізації, на особливий період регламентує глава 3 розділу II Положення №402, відповідно до пункту 3.3 якої військовозобов`язані, визнані непридатними до військової служби, повторно оглядаються ВЛК військових комісаріатів за місцем проживання після обов`язкового обстеження у спеціалізованих лікувально-профілактичних закладах. Медичний огляд цієї категорії громадян проводиться за графою ІІ Розкладу хвороб, а тих, які мають офіцерське звання, - за графою ІІІ цього Розкладу хвороб.
Як це встановлено з матеріалів справи позивач є офіцером запасу (молодший лейтенант) та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з довідки №38/238 від 28.04.2022 військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 позивач визнаний непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку.
Разом з тим, аналіз положень Наказу Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008 року (у редакціях, чинних станом як на дату проходження військово лікарської комісії так і на дату прийняття рішення) свідчить про відсутність змін у правовому регулюванні питання затвердження постанов ВЛК щодо непридатності до військової служби.
Так, відповідно до пункту 3.8 розділу ІІ Положення, постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного оформлюється довідкою ВЛК, а постанова про тимчасову непридатність або непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку підлягає обов`язковому затвердженню штатною ВЛК.
Водночас суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що згідно вимог п.3.13 Розділу ІІ Наказу №402, у громадяни, які звільнені з військової служби у запас або у відставку без проведення медичного огляду ВЛК або не згодні з постановою ВЛК про ступінь придатності до військової служби на період фактичного звільнення та ставлять питання про перегляд цієї постанови, оглядаються ВЛК закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України за узгодженням зі штатною ВЛК регіону за направленням керівника районного, міського ТЦК та СП.
Цей медичний огляд проводиться незалежно від причини звільнення, але не пізніше ніж через п`ять років після звільнення.
У разі коли після звільнення пройшло більше п`яти років, медичний огляд ВЛК проводиться в облікових цілях із визначенням ступеня придатності до військової служби на теперішній час, при цьому причинний зв`язок захворювання, наслідків травми не встановлюється.
У спірних та складних випадках право на винесення остаточного рішення залишається за
ІНФОРМАЦІЯ_3 направляє в регіональну штатну ВЛК, на території якої проживає заявник, його заяву, медичні документи, які є в заявника або одержані ТЦК та СП із закладів охорони здоров`я (установ), військовий квиток.
На офіцерів запасу та у відставці подається особова справа (усі медичні документи з особової справи, постанови ВЛК за період служби), а на звільнених з військової служби з психічними розладами - висновок закладу охорони здоров`я (установи) про зміну або зняття раніше встановленого діагнозу, на підставі якого вони були ВЛК визнані непридатними до військової служби. Штатна ВЛК за необхідності додатково запитує та спільно з головними (провідними) медичними фахівцями військово-медичних клінічних центрів вивчає всі медичні та інші документи, які характеризують стан здоров`я заявника у період проходження ним військової служби та після звільнення. Якщо при цьому буде встановлено, що є підстави задовольнити прохання заявника, штатна ВЛК через керівника районного, міського ТЦК та СП направляє його на огляд ВЛК районного, міського ТЦК та СП, гарнізонною або госпітальною ВЛК (за рішенням штатної ВЛК) з метою визначення придатності до військової служби на теперішній час. Результати огляду особи, звільненої з військової служби оформляються довідкою ВЛК або свідоцтвом про хворобу, які направляються в штатну ВЛК. Після розгляду всіх документів штатна ВЛК подає у ЦВЛК свідоцтво про хворобу (довідку ВЛК), на офіцерів запасу та у відставці - особову (на осіб, звільнених з військової служби з правом на пенсію - і пенсійну) справу, медичні карти стаціонарного (амбулаторного) хворого або витяги з них за період служби і після звільнення з військової служби, медичну книжку, медичну картку амбулаторного хворого або докладні витяги з них, акти огляду МСЕК або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та інші необхідні документи з обґрунтуванням думки з цього питання для прийняття остаточної постанови, у тому числі про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва).
Так, згідно п. 2.2. Розділу І Наказу №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
Як це встановлено судом апеляційної інстанції, відповідно до матеріалів справи станом на день подачі позовної заяви до суду висновок військово-лікарської комісії не був затверджений штатною ВЛК, отже за відсутності затвердження штатною ВЛК відповідна довідка не набуває юридичної чинності та не може вважатися такою, що породжує правові наслідки.
Отже аргументи апелянта щодо набуття юридичної сили довідкою ВЛК та породження нею у зв`язку з цим відповідних правових наслідків після такого затвердження є правильними. Потреба в такому затвердженні не була ні скасована, ні змінена, а отже залишилась незмінною протягом усього досліджуваного періоду.
Водночас суд першої інстанції не дослідив відповідність зазначеної довідки вимогам Наказу №402, не встановив факт її затвердження штатною військово-лікарською комісією та не надав правової оцінки її юридичному статусу, що призвело до неповного з`ясування фактичних обставин справи.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується той факт, що позивач пройшов ВЛК у 2022 році і за рішенням ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 (Довідка №38/238 від 28.04.2022) його було визнано непридатним до військової служби зі зняттям з військового обліку, що мало наслідком вчинення відповідачем дій про скерування такого у відповідності до вимог п.3.13 Розділу ІІ Наказу №402, в штатну ВЛК, що не було вчинено.
Водночас, встановлені обставини справи дають можливість суду апеляційної інстанції констатувати про протиправну всупереч приписам закону бездіяльність відповідача щодо не завершення процедури скерування до штатної ВЛК відповідної медичної документації, що дає право суду в силу закону застосувати такий спосіб захисту порушеного права, який спонукає відповідача виправити порушення у спосіб вчинення певної дії.
Так, Верховний Суд у постанові від 25.10.2022р. у справі № 200/13288/21зазначив: що «виходячи з аналізу ч.2 ст.2 КАС України, для отримання захисту прав (свобод, інтересів) особи у порядку адміністративного судочинства необхідно встановити факт порушення суб`єктом владних повноважень певних прав у сфері публічно-правових відносин;
-виходячи з аналізу ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто, особа яка звертається до суду з адміністративним позовом самостійно визначає предмет спору, підстави позову та способи захисту порушених прав;
-виходячи з аналізу ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Тобто, адміністративний суд розглядає спір в межах предмету спору та визначеного позивачем способу захисту. Водночас, якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, то для повного, належного та ефективного захисту порушеного права позивача, суд може вийти за межі заявлених позовних вимог та обрати інший спосіб захисту порушеного права».
Конституційний Суд України у своїх рішенням неодноразово висловлював правовий висновок про те, що гарантування ефективного поновлення в правах забезпечується, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, яке за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та здійснюється на основі принципу верховенства права; держава має запровадити таку процедуру перегляду справ, яка забезпечувала б ефективність права на судовий захист та максимально запобігати негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки.
Водночас, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти у межах, порядку та способу, передбаченого законом.
В контексті спірних правовідносин, що склались між сторонами, суд апеляційної інстанції враховує викладений у постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №826/13000/18 висновок про те, що правова процедура ("fair procedure" - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
Встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
Ця правова процедура спрямована на забезпечення загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань як один з елементів принципу верховенства права, тоді як взяття на військовий облік та призов на військову службу під час мобілізації позивача, визнаного непридатного до військової служби зі зняттям з військового обліку, непов`язане з жодною передбаченою Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", подією. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Так, виходячи з аналізу ч.2 ст.9 КАС України, розглядаючи дану адміністративну справу в межах предмету спору та визначеного позивачем способу захисту, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав позивача від порушень з боку відповідача, так як обраний позивачем спосіб захисту не є ефективним, та вважає за доцільне обрати інший спосіб захисту порушеного права позивача - визнати бездіяльність відповідача щодо не надіслання Довідки №38/238 від 28.04.2022 та відповідної медичної документації до неї у відповідності до вимог п.3.13 Розділу ІІ Наказу №402 в штатну ВЛК протиправною та зобов`язання відповідача скерувати Довідку №38/238 від 28.04.2022 та відповідну медичну документацію до неї у відповідності до вимог п.3.13 Розділу ІІ Наказу №402 в штатну ВЛК.
Щодо заявлених позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язання відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку у зв`язку із визнанням військово-лікарською комісією непридатним такого до військової служби з виключенням з військового обліку, то з врахуванням аргументів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вважає такі передчасними з огляду на таке.
Як це слушно зазначив суд першої інстанції, враховуючи норми частин 8 та 9 статті 5 Закону №1951-VIII, на суб`єкта владних повноважень покладений Законом обов`язок забезпечити ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів Реєстру та актуалізацію його бази даних, який є єдиною інформаційно-комунікаційною системою, призначеною для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створений для забезпечення військового обліку громадян України, тому відповідач, як повноважний орган ведення Реєстру, не може уникати вчинення дій щодо внесення актуальних даних особи відповідно її облікових даних.
Надання громадянам України інформації відповідно до статті 9 Закону №1951-VIII здійснюється згідно з Порядком ведення Реєстру, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії через інформаційні (інформаційно-комунікаційні) системи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації, відповідно до законодавства про електронну інформаційну взаємодію.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487), відповідно до пункту 2 якого військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Пунктом 20 Порядку № 1487 визначено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.
Згідно з пунктом 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; забезпечують громадян військово-обліковими документами та зберігання зданих або вилучених у призовників, військовозобов`язаних та резервістів військово-облікових документів; виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які за рішенням суду визнані недієздатними, оголошені померлими (такими, що пропали безвісти), засуджені до позбавлення волі або померли; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
У силу приписів пункту 81 Порядку № 1487 взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у п. 15, 15-1 цього Порядку та пп. 10-1 п. 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з пп. 10-1 п. 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений.
Пунктами 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах. Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, зокрема, забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних відповідно до законодавства та в порядку, визначеному Міноборони.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначає, що повноваження для внесення відповідної інформації до Реєстру, як то «зняття з військово обліку» чи то «виключення з військово обліку» законодавчо належать ТЦК та СП за наявності відповідного документа, який, як це слушно зауважив відповідач, повинен бути наділений відповідним правовим статусом.
Отже, з урахуванням того, що позивача зараховано на облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 , то саме останній є уповноваженим органом, зокрема, щодо вирішення питання про внесення відповідних відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, водночас за наявності правових на те підстав.
Як це встановлено вище, на момент звернення з позовом до суду такого документа, а саме належним чином затвердженої Довідки штатною ВЛК про непридатність позивача до військової служби не було, отже підстави внесення відповідачем відомостей про позивача про «зняття з військово обліку» чи то «виключення з військово обліку» у зв`язку із визнанням військово-лікарською комісією непридатним до військової служби до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ще не настали, а тому такі вимоги є передчасні.
Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вирішуючи даний спір дійшов передчасного висновку про задоволення позову, водночас встановлені судом апеляційної інстанції обставини дають можливість констатувати факт протиправної бездіяльності щодо не завершення процедури скерування довідки ВЛК №38/238 від 29.04.2022 про непридатність позивача до військової служби до штатної ВЛК та зобов`язання відповідача такі дії вчинити.
Частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції задовольняючи позов, неповно встановив обставини у справі, що має наслідком рішення суду скасувати, та з врахуванням приписів процесуального закону вийти за межі позовних вимог, задовольнивши позов частково.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі № 460/20425/25 скасувати та позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не направлення Довідки №38/238 від 28.04.2022 та відповідної медичної документації до неї у відповідності до вимог п.3.13 Розділу ІІ Наказу №402 в штатну ВЛК.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 направити Довідку №38/238 від 28.04.2022 та відповідну медичну документацію до неї у відповідності до вимог п.3.13 Розділу ІІ Наказу №402 в штатну ВЛК.
В решті позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 968,96 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді І. І. Запотічний
Р. Б. Хобор