УХВАЛА
02 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 320/17693/25
адміністративне провадження № К/990/38983/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2026 року у справі № 320/17693/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 24 лютого 2020 року по 04 березня 2025 року відповідно до вимог абзаців третього, четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;
- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 24 лютого 2020 року по 04 березня 2025 року, виходячи з щомісячної фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації на березень 2018 року, а саме 4 463,15 грн, і розміром підвищення доходу ОСОБА_1 у березні 2018 року (розмір підвищення доходу у березні 2018 року ОСОБА_1 визначається як різниця між сумою грошового забезпечення у березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року) відповідно до вимог абзаців третього, четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням виплаченої індексації.
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 13 жовтня 2025 року адміністративний позов задовольнив.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, додавши клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 листопада 2025 відмовив у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, залишив подану апеляційну скаргу без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам щодо її форми, встановленим статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до апеляційної скарги не було додано документа про сплату судового збору. У зв`язку з цим Шостий апеляційний адміністративний суд надав скаржникові десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
До суду від апелянта надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
У зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 грудня 2025 року визнав необґрунтованими доводи військової частини НОМЕР_1 щодо наявності підстав для продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги та повернув апеляційну скаргу апелянту на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України
Військова частина НОМЕР_1 повторно подала до Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, додавши клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06 лютого 2026 року визнав неповажними наведені військовою частиною НОМЕР_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження та, на підставі частини третьої статті 298 КАС України, залишив апеляційну скаргу без руху, надавши апелянту десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для його поновлення.
23 лютого 2026 року від апелянта надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якому військова частина НОМЕР_1 посилалася на відсутність необхідного фінансування та зазначала, що судовий збір за подання апеляційної скарги сплачено 27 січня 2026 року після надходження відповідних коштів з бюджету, у зв`язку з чим апеляційну скаргу було подано повторно.
У зв`язку з визнанням неповажними наведених військовою частиною НОМЕР_1 причин пропуску строку на апеляційне оскарження Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 липня 2026 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Військова частина НОМЕР_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2026 року та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали суддя-доповідач дійшов висновку про наявність підстав для її повернення скаржнику з наступних підстав.
За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Положеннями частини четвертої статті 328 КАС України визначено перелік підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті.
Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним.
Так, за приписами абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Положеннями статті 330 КАС України визначено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
За приписами частини другої цієї статті у касаційній скарзі зазначаються:
- підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав);
- у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій та третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування.
Водночас, порушення норм права може виявлятися у:
- застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації;
- незастосуванні норми, яку належало застосувати;
- наданні застосованій нормі неправильного тлумачення.
Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції виходив із того, що військова частина НОМЕР_1 повторно подала апеляційну скаргу 02 лютого 2026 року, тобто після закінчення встановленого КАС України строку на апеляційне оскарження. При цьому наведені апелянтом у клопотанні про поновлення строку причини його пропуску суд визнав неповажними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції в ухвалі від 17 липня 2026 року виходив із того, що військова частина НОМЕР_1 не навела поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження та не надала належних доказів на їх підтвердження.
Зокрема, суд апеляційної інстанції зазначив, що первинну апеляційну скаргу військова частина НОМЕР_1 подала своєчасно - 12 листопада 2025 року, однак її було повернуто ухвалою від 22 грудня 2025 року у зв`язку з неусуненням недоліків. Повторну апеляційну скаргу відповідач подав 2 лютого 2026 року, тобто після спливу встановленого КАС України строку на апеляційне оскарження.
Апеляційний суд відхилив посилання військової частини НОМЕР_1 на необхідність очікування бюджетного фінансування для сплати судового збору, зазначивши, що такі обставини не свідчать про існування об`єктивних та непереборних перешкод для своєчасного звернення з апеляційною скаргою. При цьому суд наголосив, що органи державної влади мають однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків з іншими учасниками справи.
Ураховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обставини, на які посилалася військова частина НОМЕР_1 у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, не підтверджують поважності причин його пропуску та не свідчать про наявність об`єктивних перешкод для своєчасного подання апеляційної скарги. У зв`язку з цим суд відмовив у поновленні строку на апеляційне оскарження та, на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, у відкритті апеляційного провадження.
У касаційній скарзі військова частина НОМЕР_1 фактично не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, посилаючись на своєчасність первинного подання апеляційної скарги, відсутність необхідного бюджетного фінансування для сплати судового збору, вжиття заходів для отримання відповідних коштів та подальшу сплату судового збору.
Водночас наведені доводи не містять належного обґрунтування того, у чому саме полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали від 17 липня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Зокрема, скаржник не зазначає, яку саме норму процесуального права, що регулює питання поновлення строку на апеляційне оскарження та наслідки визнання причин його пропуску неповажними, суд апеляційної інстанції застосував неправильно, не застосував, хоча мав застосувати, або застосував норму, яка не підлягала застосуванню. Також у касаційній скарзі не наведено належного обґрунтування того, у чому саме полягає помилка суду апеляційної інстанції при застосуванні відповідних норм та яким чином така помилка призвела до постановлення незаконної ухвали.
Посилання скаржника на обставини, пов`язані з відсутністю бюджетного фінансування та сплатою судового збору, самі по собі не свідчать про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не замінюють передбаченого статтею 330 КАС України обов`язку навести конкретну підставу касаційного оскарження.
При цьому суд касаційної інстанції не може самостійно формулювати за скаржника підставу касаційного оскарження та визначати, у чому саме полягає неправильне застосування судом норм права, оскільки відповідний обов`язок покладено на особу, яка подає касаційну скаргу. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином, касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 не містить передбаченої абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України підстави касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції та не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2026 року у справі № 320/17693/25 - повернути скаржнику.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Дашутін