УХВАЛА
02 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 320/58497/24
адміністративне провадження № К/990/39217/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2026 року у справі № 320/58497/24 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи Міністерство соціальної політики України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство оборони України про скасування постанови про визнання незаконним і нечинним абзацу двадцять першого пункту 3-2 постанови від 10 травня 2022 року № 584,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, у якому просив визнати незаконним та нечинним абзац двадцять перший пункту 3-2 постанови Кабінету Міністрів України від 10 травня 2022 року № 584 «Про навчання водіїв та державну реєстрацію транспортних засобів у період воєнного стану в Україні».
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2026 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
У поданій касаційній скарзі скаржник зазначає пункт 1 та пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як підстави касаційного оскарження.
Водночас касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначених підстав для касаційного оскарження.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник повинен зазначити конкретну норму права, яку, на його думку, неправильно застосував суд апеляційної інстанції, постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, навести конкретний висновок суду апеляційної інстанції, який суперечить відповідному висновку Верховного Суду, та обґрунтувати подібність правовідносин у відповідних справах.
Водночас у поданій касаційній скарзі скаржник не вказує належним чином, яку саме конкретну норму права суд апеляційної інстанції застосував без урахування висновку Верховного Суду, не наводить конкретного висновку суду апеляційної інстанції, який суперечить висновку Верховного Суду, та не обґрунтовує подібність правовідносин у цій справі з правовідносинами у справі, в якій Верховним Судом сформульовано відповідний правовий висновок.
Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, оскільки обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах, у яких викладено висновок Верховного Суду та у якій подається касаційна скарга, мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Саме лише посилання скаржника на постанови Верховного Суду без наведення конкретного висновку щодо застосування норми права, який не був врахований судом апеляційної інстанції, та без належного обґрунтування подібності правовідносин не може вважатися належним викладенням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Водночас у поданій касаційній скарзі скаржник не вказує, яку саме норму права судами попередніх інстанцій було застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на його думку, наявний у постановах Верховного Суду, а також не обґрунтовує, у чому саме полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
Таким чином, доводи касаційної скарги в частині посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України не дають можливості встановити, яку саме норму права суд апеляційної інстанції застосував без урахування висновку Верховного Суду, який саме висновок Верховного Суду не було враховано та у чому полягає подібність правовідносин у порівнюваних справах.
Щодо посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, то для обґрунтування цієї підстави необхідно чітко визначити конкретну норму права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, зазначити, у чому саме полягає неправильне застосування цієї норми судами попередніх інстанцій, та обґрунтувати необхідність формування Верховним Судом відповідного правового висновку.
Крім того, у поданій касаційній скарзі скаржник чітко не вказав, яку норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду (в контексті предмета спору у цій справі).
Скаржником не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.
Саме по собі посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України без визначення конкретної норми права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, без наведення обґрунтування неправильного застосування цієї норми судами попередніх інстанцій та без формулювання правового питання, щодо якого необхідно сформувати висновок Верховного Суду, не свідчить про належне викладення зазначеної підстави касаційного оскарження.
Для належного обґрунтування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник має не лише послатися на відсутність висновку Верховного Суду, а й конкретно визначити норму права, яка, на його думку, була неправильно застосована судами, розкрити зміст допущеної судами помилки та запропонувати власне бачення правильного застосування відповідної норми права.
Водночас таких обов`язкових складових обґрунтування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі належним чином не наведено.
Отже, наведені скаржником доводи за своєю суттю не містять належного обґрунтування передбачених пунктами 1 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження, оскільки не дають можливості встановити конкретні норми права, які, на думку скаржника, були неправильно застосовані судами попередніх інстанцій, та відповідні критерії, визначені зазначеними пунктами частини четвертої статті 328 КАС України.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.
Доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин справи, цитати нормативних актів, однак без зазначення в чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та/або порушення норм процесуального права.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 липня 2026 року у справі № 320/58497/24 - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Дашутін