РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.09.2026 Справа №607/16441/26 Провадження №2-а/607/439/2026
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді Царук І.М.
за участю секретаря судового засідання Захарка Р.Я.,
розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу №607/16441/26 за позовом адвоката Кантелюка Томаша-Теодора Юрійовича, поданого в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R631605 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 14.07.2026,
ВСТАНОВИВ:
23.07.2026 адвокат Кантелюк Т.-Т.Ю., діючи в інтересах ОСОБА_1 , через підсистему єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС) «Електронний суд» звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R631605 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 14.07.2026.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказана постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки викладені у ній обставини порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію не відповідають дійсним обставинам справи. На обґрунтування таких вимог представник позивача зазначає, що згідно оспорюваної постанови ОСОБА_1 у провину ставиться те, що він не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк та місце, зазначені у повістці, не дивлячись на те, що жодної повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки позивач не отримував, а відтак він не був обізнаним з необхідністю прибути до зазначеного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зазначеній в повістці строк та місце. Зазначає, що постанова №R631605 від 14.07.2026 не містить жодної інформації про обставини справи, зокрема, щодо належного направлення повістки та щодо факту (або спроб) її вручення позивачу. За наведеного та посилаючись на положення ст. ст. 5, 20, 72, 160, 286 КАС України та ст. ст. 251, 288 КУпАП, представник позивача просить визнати протиправною та скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R631605 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 14.07.2026, а провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити. Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов`язані з розглядом вказаної адміністративної справи.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 30.07.2026 позовну заяву адвоката Кантелюка Т.-Т.Ю., подану в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті, визначено відповідачу строк для подання відзиву, роз`яснено особливості розгляду цієї категорії справ та призначено судове засідання у відкритому судовому засіданні в приміщенні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області на 10.08.2026.
10.08.2026 судовий розгляд вказаної адміністративної справи було відкладено на 01.09.2026 з метою недопущення порушення права відповідача на подання відзиву у даній справі у встановлений судом строк.
У встановлений судом п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 станом на 01.09.2026 відзиву на позовну заяву адвоката Кантелюка Т.-Т.Ю., подану в інтересах ОСОБА_1 , до суду не подав, причин неподання відзиву не повідомив, з клопотанням про продовження строку на його подання не звертався.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду даної справи, позивач ОСОБА_1 , його представник - адвокат Кантелюк Т.-Т.Ю. та представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання не з`явилися, від адвоката Кантелюка Т.-Т.Ю. надійшла заява про розгляд даної справи без його та позивача участі, що згідно з вимогами ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до положень ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
За наведеного, та враховуючи, що учасники даної справи належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, однак в судове засідання не з`явилися, а потреба заслухати свідка чи експерта у даній справі відсутня, суд визнав за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
На підставі ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Згідно з вимогами ч. ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судом встановлено, що 14.07.2026 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 прийнято постанову №R631605 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень. Зі змісту вказаної постанови вбачається, що під час звіряння військово-облікових даних встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_2 і є порушником військового обліку з 03.07.2026, оскільки не з`явився в особливий період по виклику до ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк та місце, зазначені в повістці, чим порушив вимоги абз. 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та підпунктів 1, 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, а тому просить її скасувати. Перевіряючи вказані доводи позивача, суд виходить з наступного.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Порядок та підстави притягнення особи до адміністративної відповідальності регулюються нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Таким чином, притягненню особи до адміністративної відповідальності обов`язково повинна передувати належна та вчинена відповідно до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за скоєння якого передбачена чинним законодавством.
При цьому притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та достатніми доказами, що не викликають сумніву.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як передбачено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, виражається у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчиненому в особливий період, що полягає, зокрема, у порушенні встановленого законодавством обов`язку прибути за викликом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як видно зі змісту постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R631605 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 14.07.2026, ОСОБА_1 у провину ставиться неприбуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_1 у строк та місце, зазначені в повістці.
Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації встановлені положеннями статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно з якими громадяни зобов`язані, окрім іншого: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду (абз. 1 ч. 1 ст. 22 вказаного Закону).
Відповідно до абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.
Положеннями абз. 5 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Відповідно до підпунктів 1, 2 пункту 1 Додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів - «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» передбачено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: перебувати на військовому обліку (підпункт 1); прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів (підпункт 2).
Згідно з абз. 11 п. 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Процедура оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів визначена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі по тексту - Порядок).
Згідно з п. 21 Порядку за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
За змістом п. 28 Порядку виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.
Згідно з п. 30-2 Порядку повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть: друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення; друкуватися та вручатися військовозобов`язаним та резервістам під час оповіщення у роздрукованому вигляді.
Відповідно до п. 30-3 Порядку у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка. В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім`я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.
Згідно з приписами п. 41 цього Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Згідно з положеннями абз. 2 п. 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, рекомендовані листи з позначкою "Повістка ТЦК" під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК".
Відповідно до абз. 4 п. 82 вказаних Правил, якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК", працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку "адресат відсутній за зазначеною адресою", яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
Як видно зі змісту оскаржуваної постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R631605 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 14.07.2026, вказане рішення не містить жодних даних про вручення чи надсилання ОСОБА_1 виклику (повістки) про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Також відповідачем не надано такої інформації в ході судового розгляду даної справи, як і не надано жодних доказів отримання ОСОБА_1 повістки про необхідність прибуття у певне місце та строк до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а відтак, всупереч вимогам ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження викладених у постанові обставин порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Таким чином, жодних доказів, які б свідчили про належне підтвердження оповіщення ОСОБА_1 у встановленому законом порядку про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 , суду не надано та під час розгляду даної справи таких обставин не встановлено.
При цьому факт подання ОСОБА_1 заяви про відсутність заперечень щодо допущеного порушення та згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності від 11.07.2026 не може бути взято судом до уваги, оскільки сам лише факт визнання особою своєї вини не може бути достатнім доказом правомірності прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення про притягнення до адміністративної відповідальності за відсутності інших належних доказів і не звільняє відповідача від обов`язку доказування правомірності свого рішення.
Отже, враховуючи відсутність у матеріалах справи документів, які б свідчили про належне повідомлення ОСОБА_1 щодо необхідності його прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд доходить висновку про відсутність в діях позивача події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за яке ОСОБА_1 згідно з постановою №R631605 від 14.07.2026 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень.
На підставі наведеного, суд констатує, що відповідачем неправомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, оскільки вказані в оскаржуваній постанові обставини порушення позивачем законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведена норма передбачає покладення на відповідача, як суб`єкта владних повноважень, тягаря доказування наявності складу адміністративного правопорушення у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі №660/575/16-а від 31.01.2018.
За принципом презумпції невинуватості: всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Не доведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких умов вчинення позивачем правопорушення, залишається недоведеним.
Окрім того, при вирішенні справи суд враховує положення ч. 4 ст. 159 КАС України, якими передбачено, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, зважаючи на відсутність у матеріалах справи належних та достатніх доказів порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, неподання відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_4 відзиву на позов без поважних причин, що судом кваліфіковано як визнання позову, суд дійшов висновку про недоведеність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Отже, наявні у матеріалах справи докази та встановлені судом в ході судового розгляду обставини в своїй сукупності вказують на незаконність притягнення позивача до адміністративної відповідальності згідно з постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R631605 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 14.07.2026, що має наслідком її скасування.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд також зазначає, що з урахуванням положень вказаної норми рішення суб`єкта владних повноважень не потребує окремого визнання його протиправним чи неправомірним, оскільки така протиправність підтверджується шляхом скасування оскаржуваної постанови.
Відтак, аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Кантелюка Т.-Т.Ю. в частині скасування рішення суб`єкта владних повноважень та закриття провадженні у справі є підставними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню, а постанова ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R631605 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 14.07.2026 - скасуванню.
Також відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплатив судовий збір за подання позову у сумі 532,48 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «Універсал Банк» №978А-М6КА-КН13-0Т28 від 23.07.2026. Відтак сума сплаченого судового збору підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, положеннями ч. ч. 1, 3 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16.
Як вбачається зі змісту позову та долучених до нього документів, витрати позивача на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом вказаної адміністративної справи у Тернопільському міськрайонному суді Тернопільської області склали 8000 гривень.
На підтвердження вимог про стягнення судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом цієї справи, до суду надано копії договору про надання правничої допомоги та угоди про узгодження обсягу та вартості правничої допомоги від 22.07.2026.
Судом встановлено, що 22.07.2026 між ОСОБА_1 та адвокатом Кантелюком Т.-Т.Ю. було укладено договір про надання правничої допомоги, згідно з пунктом 2.1 якого передбачено, що розмір гонорару за надання правової допомоги встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін цього договору.
Також 22.07.2026 між ОСОБА_1 та адвокатом Кантелюком Т.-Т.Ю. було укладено угоду про узгодження обсягу та вартості правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги від 22.07.2026, згідно з якою сторони дійшли згоди, що загальна вартість правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції становить 8000 гривень, що включає підготовку до розгляду справи у суді, вивчення доказів та актуальної судової практики тривалістю 1 годину вартістю 2000 гривень, оформлення позовної заяви та її подання до суду першої інстанції тривалістю 3 години вартістю 3000 гривень, а також представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції, що включає участь у судових засіданнях, моніторинг руху справи в ЄСІТС та отримання процесуальних документів, вартістю 3000 гривень протягом дії договору до видачі рішення, що набрало законної сили, або відкриття апеляційного провадження.
Аналізуючи обґрунтованість суми, заявленої до відшкодування витрат на правничу допомогу у вказаній адміністративній справі, суд приймає до уваги вищезазначені докази, однак, перевіривши відповідність наданих адвокатом послуг правничої допомоги, а також враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження), предмет спору, час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 8000 гривень є неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг.
Відтак, враховуючи складність даної адміністративної справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи, в розмірі 4000 гривень, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 72, 77, 139, 143, 241-246, 286 КАС України, ст. ст. 7, 9, 245, 247, 251, 252 КУпАП, суд
УХВАЛИВ:
Позов адвоката Кантелюка Томаша-Теодора Юрійовича, поданий в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R631605 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 14.07.2026 - задовольнити частково.
Скасувати постанову №R631605 по справі про адміністративне правопорушення від 14.07.2026 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді: судового збору у сумі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок, сплаченого згідно з платіжною інструкцією АТ «Універсал Банк» №978А-М6КА-КН13-0Т28 від 23.07.2026; витрат, пов`язаних з розглядом справи, на професійну правничу допомогу у сумі 4000 (чотири тисячі) гривень.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На виконання п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України суд зазначає повне найменування сторін справи:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .
Представник позивача: адвокат Кантелюк Томаш-Теодор Юрійович, адреса: м. Тернопіль Тернопільської області, вул. І. Рєпіна, 36/26; РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код юридичної особи в ЄДРПОУ: НОМЕР_3 .
Головуючий суддя І. М. Царук