ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 серпня 2026 року Справа № 160/16286/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, -
УСТАНОВИВ:
І. ПРОЦЕДУРА
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему Електронний суд звернувся ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , з позовом, у якому просить суд:
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати 29.04.2026 року;
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати 29.04.2026 року;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.03.2018 року по день фактичної виплати 29.04.2026 року;
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.03.2018 року по день фактичної виплати 29.04.2026 року;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за весь час затримки виплати з 09.12.2021 по день фактичної виплати 29.04.2026 року;
зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за весь час затримки виплати з 09.12.2021 по день фактичної виплати 29.04.2026 року.
Ухвалою суду від 17.06.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.
Також ухвалою суду від 17.06.2026 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:
- довідку про грошове забезпечення позивача за спірний період;
- розрахунок обчислення виплаченого позивачу грошового забезпечення та інших додаткових видів грошового забезпечення за спірний період із відображенням відомостей про використану при обчисленні розрахункову величину під час розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме про використаний розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- інформацію про індексацію грошового забезпечення позивача за спірний період із детальним розрахунком виплаченої індексації по місяцям та зазначенням базового місяця для розрахунку індексу споживчих цін у разі виплати позивачу "індексації різниці" (фіксованої індексації) за спірний період - довідку з помісячним відображенням сум виплаченої індексації грошового забезпечення за вказаний період з їх поділом на складові: поточна індексація та індексація різниці, а також із відображенням базового місяця (місяця підвищення), взятого для обрахунку індексації;
- довідку про розмір виплаченого грошового забезпечення за лютий та березень 2018 рік;
- копії карток особового рахунку позивача за 2016 - 2026 р.р.;
- наказ про прийняття позивача на службу;
- звернення позивача про нарахування та виплати спірного грошового забезпечення;
- докази сплати/несплати спірного грошового забезпечення;
- листи/відмови відповідача;
- інформацію щодо відмови (підстави) у здійсненні виплат спірного грошового забезпечення;
- усі наявні докази щодо суті спору.
30.06.2026 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 14.08.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Міністерства оборони України (далі - Відповідач-1) та 29.02.2024 був звільнений з військової служби у запас з посади заступника начальника управління поточних операцій штабу військової частини НОМЕР_2 . Наведене підтверджується витягом із наказу командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 18.02.2024 №143, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 29.02.2024 №45, проте остаточний розрахунок з ним при звільненні у повному обсязі проведено не було.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративно суду від 12.07.2024 року, по справі №160/10816/24, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , і.к. НОМЕР_4 ), військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 , адреса АДРЕСА_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 28.02.2018р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, та у період з 01.03.2018р. по 30.11.2018р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, та у період з 01.03.2018р. по 30.11.2018р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) з 09.12.2021 по 24.04.2022, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , з врахуванням раніше виплачених сум грошового забезпечення за період з 09.12.2021 по 24.04.2022 року (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний календарний 2021 рік, 2022 рік, на відповідний тарифний коефіцієнт, що відповідав у цей період займаній посаді та військовому званню ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"; після здійснення перерахунку грошового забезпечення, видати ОСОБА_1 грошовий атестат та довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для подання їх до Пенсійного фонду України з метою проведення перерахунку основного розміру пенсії.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.12.2024 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 в адміністративній справі №160/10816/24 переглянуто в апеляційному порядку та викладено в редакції постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024 року по справі №160/10816/24.
29.04.2026 відповідачем на виконання Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 у справі №160/10816/24, яке було змінено постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024, виплачено Позивачу заборгованість в індексації грошового забезпечення та грошового забезпечення з урахуванням перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням у сумі 103 653,61 гривень.
Позивач вказує, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані; що виплата грошового забезпечення має здійснюватися одночасно з компенсацією утриманих сум податку з доходів фізичних осіб; а також що внаслідок несвоєчасного проведення остаточного розрахунку він має право на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, обчислений за правилами статті 117 Кодексу законів про працю України.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Позицію відповідача обґрунтовано тим, що Військова частина діяла виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, тому вимоги задоволенню не підлягають.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Міністерства оборони України та 29.02.2024 був звільнений з військової служби у запас з посади заступника начальника управління поточних операцій штабу військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується витягом з наказу від 18.02.2024 №143, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 29.02.2024 №45.
Відповідачем визначався та виплачувався позивачу посадовий оклад та оклад за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, встановлений для посади та військового звання позивача, згідно з додатками 1, 12, 13,14 до Постанови №704, означене не заперечується відповідачем.
Відповідно до довідки від 15.05.2024р. за № 342 позивачу було нараховану суми індексації в період з червня 2016р. по лютий 2018р. включно (базовий місяць січень 2016р.), з грудня 2018р. по грудень 2022р. (базовий місяць березень 2018р.)
Позивач зазначає, що починаючи з 01 січня 2016 року по день звільнення зі служби позивачу не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, з урахуванням відрахувань, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням базового місяця січень 2008 року. Також позивач зазначає, що відповідачем не вірно було проведено розрахунок його грошового забезпечення.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративно суду від 12.07.2024 року, по справі №160/10816/24, адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , і.к. НОМЕР_4 ), військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_5 , адреса АДРЕСА_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 28.02.2018р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, та у період з 01.03.2018р. по 30.11.2018р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року, та у період з 01.03.2018р. по 30.11.2018р. із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - березень 2018 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 раніше виплачених сум грошового забезпечення (щомісячних основних видів грошового забезпечення, у тому числі надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) з 09.12.2021 по 24.04.2022, виходячи з посадового окладу та окладу за військовим званням із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 , з врахуванням раніше виплачених сум грошового забезпечення за період з 09.12.2021 по 24.04.2022 року (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України" на відповідний календарний 2021 рік, 2022 рік, на відповідний тарифний коефіцієнт, що відповідав у цей період займаній посаді та військовому званню ОСОБА_1 , згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"; після здійснення перерахунку грошового забезпечення, видати ОСОБА_1 грошовий атестат та довідки про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій для подання їх до Пенсійного фонду України з метою проведення перерахунку основного розміру пенсії.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04.12.2024 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 в адміністративній справі №160/10816/24 переглянуто в апеляційному порядку та викладено в редакції постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024 року по справі №160/10816/24.
29.04.2026 року відповідачем на виконання Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 у справі №160/10816/24, яке було змінено постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.11.2024 року, виплачено Позивачу заборгованість в індексації грошового забезпечення та грошового забезпечення з урахуванням перерахунку посадового окладу та окладу за військовим званням у сумі 103653,61 грн., що підтверджується Платіжною інструкцією №1113 вiд «29» квітня 2026 року.
12.05.2026 року Позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 з заявою, щодо виплати йому компенсації втрати частини доходу за несвоєчасно виплачене грошове забезпечення, а саме: грошового забезпечення за період з 09.12.2021 по 24.04.2022 року (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) - з 09.12.2021 по дату виплати (29.04.2026); індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28.02.2018 року та за період з 01.03.2018 р. по 31.12.2022 р. - з 01 січня 2016 року по дату виплати (29.04.2026), відповідно до Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/10816/24 зі змінами внесеними Постановою Третього апеляційного суду від 20 листопада 2024 року.
На свою заяву отримав 10.06.2026 року відповідь військової частини НОМЕР_1 від 04.06.2026 №548 де вказано про безпідставність таких вимог.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та не виплати йому компенсації за несвоєчасну виплату сум грошового забезпечення за період моменту виникнення права на зазначені виплати по день їх фактичної виплати, 29.04.2026, звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх порушених прав.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Військова служба є особливим видом публічної служби, а тому відносини щодо її проходження та звільнення з неї врегульовані як спеціальним законодавством, так і законодавством про працю. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню у випадках, якщо спеціальними нормами спірні відносини не врегульовано або коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.
Ні Законом № 2011-XII, ні іншими нормативно-правовими актами, які регулюють питання прийняття, проходження та звільнення з військової служби, не врегульовано питання порушення строків проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця та наслідків такого порушення. Відтак з урахуванням частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України до спірних відносин підлягають застосуванню положення Кодексу законів про працю України. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 31.10.2019 у справі № 828/598/17 та від 16.04.2020 у справі № 822/3307/17.
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що передбачений статтею 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові при звільненні сум та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Ухвалення судового рішення про стягнення таких сум не припиняє відповідного обов`язку роботодавця, а відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію майнових втрат працівника за весь період невиконання цього обов`язку, у тому числі й після ухвалення судового рішення.
Обчислення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні проводиться із застосуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).
Абзацом третім пункту 2 Порядку № 100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.
За правилами пункту 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до абзацу другого пункту 7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, середньоденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного військовослужбовцю за повний календарний місяць, на кількість календарних днів місяця, за який здійснюється виплата.
Нарахування середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця проводиться шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на число календарних днів, які мають бути оплачені за середнім грошовим забезпеченням, а середньоденне грошове забезпечення обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці служби, що передують звільненню, шляхом ділення грошового забезпечення за ці два місяці на число календарних днів за цей період.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц зазначила, що відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівникові майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір такого відшкодування, при цьому зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми. Зменшуючи розмір відшкодування, необхідно враховувати розмір простроченої заборгованості роботодавця, період затримки виплати такої заборгованості, ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку майнових втрат працівника, а також інші обставини справи, зокрема дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах.
У постанові від 08.10.2025 року у справі № 489/6074/23 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX, встановлює максимальну межу відповідальності роботодавця, однак не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності і не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати; розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи, керуючись критеріями, встановленими у постанові від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, при цьому загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III (далі - Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Статтею 3 Закону № 2050-III визначено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно зі статтею 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Механізм проведення такої компенсації конкретизовано Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159). Пунктом 1 Порядку № 159 передбачено, що його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Пунктом 2 Порядку №159 визначено, що компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001. Відповідно до пункту 3 Порядку № 159 компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення). Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Грошове забезпечення військовослужбовця, нараховане за період проходження ним військової служби, у тому числі основні та додаткові його види, є грошовим доходом у розумінні статті 2 Закону № 2050-III та пункту 3 Порядку № 159, який не має разового характеру, а тому в разі порушення встановлених строків його виплати підлягає компенсації в порядку, визначеному цим Законом та Порядком № 159.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. Використане у статті 3 Закону № 2050-III формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або такий, який можна нарахувати, зокрема і на підставі судового рішення. Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-III дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку такої компенсації, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи і пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Наведене відповідає усталеній практиці Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постановах від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19, від 29.10.2020 у справі № 280/729/19, від 29.04.2021 у справі № 240/6583/20, від 29.03.2023 у справі № 120/9475/21-а, від 20.12.2024 у справі № 440/6875/24 та від 03.04.2025 у справі № 420/1581/24.
Оскільки грошове забезпечення за період служби, належне позивачу відповідно до рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.07.2024 у справі № 160/10816/24, з врахуванням постанови Третього апеляційного адміністративного суду, у встановлені строки виплачене не було, позивач набув право на компенсацію втрати частини цього доходу за весь час затримки його виплати, а бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати такої компенсації є протиправною.
Умови та механізм виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, визначено Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44).
За правилами пункту 2 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб.
Пунктами 4 та 5 Порядку № 44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення; грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених положень Порядку № 44 дає підстави для висновку, що нарахування та виплата грошового забезпечення повинні проводитися з одночасною компенсацією утриманих з нього сум податку з доходів фізичних осіб. Оскільки позивач є особою, звільненою з військової служби, а грошове забезпечення за період служби нараховане йому на виконання судових рішень, він має право на рівноцінне відшкодування утриманих із цього грошового забезпечення сум податку з доходів фізичних осіб.
Отже, в означений розрахунок сум за рішенням суду має бути враховано одночасну компенсацію утриманих з нього сум податку з доходів фізичних осіб.
Відповідач як суб`єкт владних повноважень правомірності своєї бездіяльності належними та допустимими доказами не довів.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати 29.04.2026 року.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати 29.04.2026 року.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.03.2018 року по день фактичної виплати 29.04.2026 року.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 01.03.2018 року по день фактичної виплати 29.04.2026 року.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за весь час затримки виплати з 09.12.2021 року по день фактичної виплати 29.04.2026 року.
Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) за весь час затримки виплати з 09.12.2021 по день фактичної виплати 29.04.2026 року
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач : Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 14.08.2026 року.
Суддя В.В. Ільков