Справа № 367/7759/25
(2-а/199/91/26)
РІШЕННЯ
Іменем України
31.08.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпра у складі головуючого судді - Авраменка А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського Назаренка Андрія Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ВСТАНОВИВ:
01 липня 2025 року до Ірпінського міського суду Київської області звернувся позивач із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив суд скасувати постанову серії ЕНА №59094798 від 29 червня 2025 року, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 29 червня 2025 року приблизно о 09 годині 53 хвилини позивача було зупинено співробітником поліції, який повідомив, що причиною зупинки було нібито непристебнутий ремінь безпеки та не ввімкнений покажчик повороту, однак жодного відео чи фотофіксації, шо підтверджують порушення, надано не було, у спірній постанові не зазначено, що саме непристебнутий ремінь був причиною зупинки чи підставою для подальших дій. За таких обставин, посилаючись на недоліки змісту спірної постанови, відсутність доказів вчинення правопорушення, не дотримання процедури зупинки та складення адміністративного матеріалу, позивач просив його позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 26 вересня 2025 року матеріали позовної заяви направлено за підсудністю до Заводського районного суду м. Кам`янського.
Ухвалою Заводського районного суду м. Кам`янського від 01 січня 2026 року матеріали позовної заяви направлено за підсудністю до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра.
21 квітня 2026 року матеріали даної адміністративної позовної заяви у відповідності і на підставі ст.ст.18, 31 КАС України матеріали позовної заяви розподілено на суддю Авраменко А.М.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 24 квітня 2026 року адміністративну позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано, відповідач правом на подання відзиву не скористався, в зв`язку із чим суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Судом встановлені на ступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5094798 від 29 червня 2025 року, винесеною поліцейським 2 взводу 1 роти 1 батальйону полк-1 Управління патрульної поліції у м. Києві молодшим лейтенантом поліції Назаревич Андрієм Васильовичем, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.126 ч.1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення в розмірі 425гривень. Суть інкримінованого адміністративного правопорушення згідно постанови полягає в тому, що позивач 29 червня 2025 року о 09 годині 00 хвилин, керуючи автомобілем «Skoda Fabia» д.н.з. НОМЕР_1 в м. Київ по шосе Гостомельське, не пред`явив посвідчення водія на законну вимогу поліцейського, чим порушив п.2.1 Правил дорожнього руху, що кваліфіковано за ст.126 ч.1 КУпАП із накладенням на позивача штрафу в розмірі 425 гривень. Наведені обставини підтверджуються копією спірної постанови.
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Правил дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - Правила), КАС України, КУпАП, Законом України «Про національну поліцію», Законом України «Про дорожній рух», ПК України.
Так, відповідно до п.1.3 Правил учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Аналогічні положенням містить ст.14 ч.5 Закону України «Про дорожній рух».
Положеннями ст.9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно п.2.1 а) Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Нормою ст.126 ч.1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - у виді штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.5 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
За змістом ст.ст.222, 254, 258, 283 КУпАП справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст.126 ч.1 КУпАП, розглядаються органами Національної поліції із винесенням за результатами такого розгляду постанов без попереднього складення протоколу про адміністративне правопорушення. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Нормою ст.268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, окрім іншого, має право: заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Нормою ст.288 ч.1 п.3 КУпАП передбачена можливість оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в тому числі в районний в місті суд, в порядку визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.
Положеннями ст.286 ч.2 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до ст.20 ч.1 п.1 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
За змістом ст.4 КАС України, ст.23 Закону України «Про національну поліцію», ст.222 КУпАП суб`єктами владних повноважень є працівники/посадові особи органів і підрозділів Національної поліції.
Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються ст.ст.279-1-279-4 КУпАП.
Нормою ст.286 ч.3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Оцінюючи дослідженні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Аналізуючи встановлені на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті наведених положень законодавства, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Так, за змістом ст.ст.9-12, 126, 245, 251, 280 КУпАП необхідною і обов`язковою умовою для визнання особи винною у вчиненні певного адміністративного правопорушення, зокрема передбаченого ст.126 ч.1 КУпАП, а отже і притягнення такої особи до адміністративної відповідальності із накладенням відповідного адміністративного стягнення, є встановлення події інкримінованого адміністративного правопорушення, а при її наявності - всіх обов`язкових ознак його складу. Останнє означає доведення належними, допустимими, достовірними, дійсними та достатніми доказами наявності у вчиненому в певний час та місці і за певних обставин діянні цієї особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, всіх обов`язкових ознак складу вказаного адміністративного правопорушення, до якого належить об`єкт правопорушення, об`єктивна та суб`єктивна сторони, а також суб`єкт правопорушення. Якщо відсутня (не доведена) хоча б одна з ознак складу правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року по справі №204/8036/16-а.
Крім того, за змістом норм ст.ст.4, 46, 48, 286 КАС України, ст.80 ЦК України, ст.ст.126, 222, 283, 288 КУпАП, положень п.1 постанови Кабінету Міністрів України «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» від 16 вересня 2015 року №730, п.п.1, 9 Положення «Про Департамент патрульної поліції», наказу Департаменту патрульної поліції від 17 січня 2016 року №38 належним відповідачем у справах з оскарження до суду постанови про притягнення фізичної особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2019 року по справі №724/716/16-а, від 09 квітня 2020 року по справі №181/581/17, від 17 вересня 2020 року по справі №742/2298/17. Таким належним відповідачем у спірних правовідносинах по даній адміністративній справі є лише Департамент патрульної поліції, питання про залучення якого в якості співвідповідача або про заміну на якого фактично зазначених позивачем у позові неналежного відповідача поліцейського Назаревич А.В. позивачем перед судом не порушувалось. Суд же у відповідності до ст.48 КАС України не має повноважень із самостійного визначення суб`єктного складу сторін по справі. Відтак, позовні вимоги, заявлені позивачем, незалежно від їх обґрунтованості та доведеності задоволенню не підлягають, як такі, що пред`явлені до неналежного відповідача.
Враховуючи результат розгляду справи з огляду на положення ст.ст.132, 139 КАС України, суд приходить до висновку, що судові витрати позивача у вигляді сплаченого ним при зверненні до суду судового збору відшкодуванню йому не підлягають.
На підставі викладеного та керуючись ст.23 Закону України «Про національну поліцію», ст.14 Закону України «Про дорожній рух», п.п.1.3, 12.4 Правил дорожнього руху, п.5 підрозділу 1 розділу ХХ ПК України, ст.ст.9-12, 36, 126, 222, 245, 251, 254, 258, 280, 283, 288 КУпАП, ст.ст.2, 4, 7, 9, 19, 20, 72-78, 94, 132, 134, 139, 194, 205, 229, 241-246, 250, 255, 257, 258, 268, 271, 272, 276, 286, 293, 295, 297 КАС України, суд -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до поліцейського Назаренка Андрія Васильовича (адреса: 03048, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, 9) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.М. Авраменко