Справа № 509/2520/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Козирського Є.С.
при секретарі Лепешенковій В.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Київський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини,
ВСТАНОВИВ:
До Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів.
В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 березня 2015 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 . Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 листопада 2017 року по справі № 509/1693/17 шлюб між сторонами було розірвано. Відповідно до рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 січня 2019 року по справі № 509/2788/17 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 2000,00 гривень щомісячно, починаючи з 26 липня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття. Окрім того, вказаним рішенням суду було постановлено про стягнення з відповідача на користь дружини ОСОБА_4 , аліменти на її утримання у розмірі 1 000,00 гривень щомісяця, починаючи з 26 липня 2017 року і до досягнення сином ОСОБА_5 трирічного віку. Відповідно до свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_1 виданого Овідіопольським відділом ДРАЦС в Одеському районі, Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 27 грудня 2023 року актовий запис № 24 позивачка змінила прізвище ОСОБА_4 на ОСОБА_1 .
В провадженні Київського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 62479765 щодо стягнення аліментів з ОСОБА_2 . Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з 01.10.2023 року по 01.04.2026 року загальний розмір заборгованості становив 75 842,34 грн.
Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.04.2026 року по справі було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання позивач не з`явилася, про місце, дату та час судового розгляду повідомлений належним чином. Надала до суду заяву в якій свої вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглянути справу без її участі. Згоди на заочний розгляд справи позивач не надала.
В судове засідання назначене на 11.05.2026 року о 15.30 год., не відбулося з причин неявки сторін та перенесене на 11.06.2026 року о 15.30 год., так 15.05.2026 року до суду надійшло клопотання про залучення до розгляду і ознайомлення з матеріалами справи зі сторони відповідача, на підставі договору про надання правничої допомоги та представництва інтересів відповідача, здійснить адвокат Згода Олексій Олександрович, повноваження якого підтверджувалися відповідним ордером на надання правничої допомоги.
В дату наступного судового засідання, а саме 11.06.2026 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від нового адвоката Компанієць Анастасії Вікторівни, яка повідомила, що 10.06.2026 року між нею та ОСОБА_2 було укладено договір на надання правничої допомоги. Тобто, представника було залучено за один день до призначеного судового засідання, в зв`язку з чим просить відкласти слухання справи для ознайомлення з матеріалами на іншу дату. З цих причин суд переніс в чергове засідання на 30.06.2026 року о 11.30 год.
У день розгляду справи до суду надходить клопотання від адвоката Компанієць Анастасії Вікторівни, в якому вона повідомляє суд, що з 27.06.2026 року перебуває на лікарняному, що підтверджується МВТН №1111-НТС9-А8ХА-24ЗЕ та просить в чергове відкласти розгляд справи на іншу дату та час. Суддя назначає дату наступного слухання на 28.07.2026 року о 15.00 год.
27.07.2026 року до суду надходить заява про вступ у справу як представника, ознайомлення з матеріалами та відкладення розгляду справи в зв`язку з укладанням договору між ОСОБА_2 та адвокатом Білак Наталією Ігорівною, яка надала суду відповідний ордер на надання правничої допомоги. В зв`язку з чим суд змушений перенести розгляд справи на 21.08.2026 року о 9.00 год.
21.08.2026 року до суду надходить заява про вступ у справу як представника відповідача - адвоката Данілової Марини В`ячеславівни, в зв`язку з тим, що попередній адвокат Білак Н.І. отримала травму ного, та не може приймати участь у судових засіданнях. Підтверджуючих матеріалів не надали. Новий представник відповідача Данілова М.В., просить суд перенести в чергове справу та назначити її на інший день та час для ознайомлення з матеріалами справи.
Таким чином, протягом розгляду цієї цивільної справи інтереси відповідача послідовно представляли чотири різні адвокати - Згода Олексій Олександрович, Компанець Анастасія Вікторівна, Білак Наталія Ігорівна та Данілова Марина В`ячеславівна, при цьому повноваження кожного з них підтверджувалися відповідними ордерами на надання правничої допомоги.
Суд враховує, що право особи на професійну правничу допомогу та вибір представника саме по собі не може розцінюватися як зловживання процесуальними правами. Водночас реалізація такого права повинна здійснюватися добросовісно та не створювати необґрунтованих перешкод для своєчасного розгляду справи.
Оцінюючи процесуальну поведінку відповідача у сукупності, суд бере до уваги неодноразову зміну представників протягом розгляду справи, вступ нового представника безпосередньо перед черговими судовими засіданнями, необхідність надання новим представникам часу для ознайомлення з матеріалами справи, подання ними клопотань про відкладення розгляду справи, а також те, що наслідком зазначених процесуальних дій було неодноразове відкладення судових засідань та істотне збільшення строку розгляду справи.
При цьому відповідачем суду не повідомлено обставин, які б об`єктивно пояснювали необхідність такої неодноразової та послідовної зміни представників протягом відносно нетривалого періоду розгляду справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та інших учасників судового процесу, а також сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Частиною другою зазначеної статті передбачено право суду, залежно від конкретних обставин справи, визнати зловживанням процесуальними правами, зокрема, дії, спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.
З огляду на наведене, враховуючи систематичність зазначених процесуальних дій, їх послідовність та фактичні наслідки у вигляді неодноразового відкладення судових засідань, суд розцінює таку процесуальну поведінку відповідача як таку, що не відповідає принципу добросовісного користування процесуальними правами та об`єктивно спрямована на затягування розгляду справи.
В судове засідання 21.08.2026 року відповідач та представник в чергове не з`явилися, про місце, дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином та своєчасно, тому суд вважає за необхідне розглянути справу без їх участі. Згоди на заочний розгляд справи позивач не надав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 26 березня 2015 року, в подальшому ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась син ОСОБА_3 .
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 08 листопада 2017 року по справі № 509/1693/17 шлюб між сторонами було розірвано
Відповідно до рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 січня 2019 року по справі № 509/2788/17 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 2000,00 гривень щомісячно, починаючи з 26 липня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття. Окрім того, вказаним рішенням суду було постановлено про стягнення з відповідача на користь дружини ОСОБА_4 , аліменти на її утримання у розмірі 1 000,00 гривень щомісяця, починаючи з 26 липня 2017 року і до досягнення сином ОСОБА_5 трирічного віку.
Відповідно до свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_1 виданого Овідіопольським відділом ДРАЦС в Одеському районі, Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 27 грудня 2023 року актовий запис № 24 позивачка змінила прізвище ОСОБА_4 на ОСОБА_1 .
В провадженні Київського відділу ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 62479765 щодо стягнення аліментів з ОСОБА_2 . Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за період з 01.10.2023 року по 01.04.2026 року загальний розмір заборгованості становив 75 842,34 грн.
Як випливає з розрахунку заборгованості по аліментам, відповідач свої аліментні зобов`язання належним чином не виконував, аліменти на користь позивача не сплачував.
Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до частини першої статті 196 Сімейного кодексу України (далі - СК України) у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Згідно з роз`ясненнями, що містяться у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема: у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.
Аналіз зазначеної правової норми свідчить, що у даному випадку слід виходити з презумпції вини особи, яка прострочила виконання зобов`язання, а тому саме на неї покладено тягар доказування протилежного. Відповідно, суд повинен встановити факт заборгованості по аліментам й наявність чи відсутність вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду у її виникненні, та залежно від цього вирішити питання про наявність чи відсутність у одержувача аліментів права на стягнення неустойки (пені).
При цьому за змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 12 вересня 2018 року справа № 759/9457/15-ц відійшла від попереднього висновку Верховного Суду України та висловила висновок, що у статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.
Оскільки, аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
p=(A х В х1%) де:
p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A - нарахована сума аліментів за місяць
В - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за місяць;
Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів, суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19.01.2022 року, справа №711/679/21, провадження №61-18434св21, зазначив, що «при застосуванні формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» в абзаці 1 частини 1статті 196 СК України якщо обмежувати нарахування пені поточною заборгованістю (тобто, тією яка існує за всі місяці станом на момент пред`явлення позову чи на інший момент), то при пред`явленні позову за період коли існувало прострочення, а на момент пред`явлення позову поточна заборгованість відсутня, то і не буде межі, яку не повинна перевищувати пеня. Як наслідок, очевидно, що потрібно розмежовувати сукупну поточну заборгованість та заборгованість за аліментами за певний місяць. Колегія суддів, з урахуванням принципу розумності, вважає, що оскільки пеня є змінною величиною, основою для обчислення якої є саме заборгованість за аліментами за певний місяць, то формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розмір заборгованості, на яку вона нараховується. У разі, якщо позивач, з урахуванням принципу диспозитивності пред`явив позов про стягнення пені за декілька місяців, то розмір пені за ці місяці не повинен перевищувати сукупний розмір заборгованості, на яку вона нараховується».
Судом встановлено, що розмір неустойки (пені) у зв`язку з заборгованістю відповідача по сплаті аліментів за рішенням суду на утримання ОСОБА_3 , за період з 01.10.2023 року по 01.04.2026 включно за боржником ОСОБА_2 становить заборгованість у розмірі 75 842,34грн.
Суд при перевірці наданого стороною позивача розрахунку пені встановлено, що розрахунок пені є вірним математично та відповідає порядку нарахування пені.
Відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України.
Доказів того, що заборгованість за аліментами виникла внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками, матеріали справи не містять, а тому, звертаючись до суду з цим позовом, позивач набула право на стягнення з відповідача неустойки, виходячи із розміру заборгованості за аліментами за зазначений вище період.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн., оскільки позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».
Керуючись положення ст.ст. 110, 109 СК України, ст.ст.10-13,43, 44, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Київський відділ державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , 27 липня 2015 року по виконавчому провадженню ВП № 62479765 в розмірі 75 842,34 (сімдесят п`ять тисяч вісімсот сорок дві) грн.34 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.С. Козирський