Справа №443/876/26
Провадження №2/443/803/26
РІШЕННЯ
іменем України
02 вересня 2026 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Сливки С.І.,
за участю секретаря судових засідань Кушнір М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа територіальна громада села Мельнич в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Жидачівського районного суду Львівської області із позовом, в якому просить: встановити факт прийняття спадщини, а саме те, що вона прийняла спадщину після смерті своєї бабусі ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном у піврічний термін після відкриття спадщини; визнати за нею, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , право на земельну частку (пай) на території Мельницької сільської ради Жидачівського району Львівської області, площею 2,07 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія НОМЕР_5 від 10.03.1997 року.
Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її бабуся по материній лінії ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входило право на земельну частку (пай) на території Мельницької сільської ради Жидачівського району Львівської області, площею 2,07 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія НОМЕР_5 від 10.03.1997 року. Згідно довідки Журавненської селищної ради №558 від 01.10.2025 року, ОСОБА_3 постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 до моменту своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з нею до дня її смерті ніхто не проживав. Заповіт від ОСОБА_3 у виконкомі Мельницької сільської ради не посвідчувався. Фока ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповіту не залишала, а тому спадкування відбулося за законом. Чоловік покійної ОСОБА_5 помер швидше за неї, а саме у 1967 році. Спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 були вона та її брат ОСОБА_2 , оскільки їхня матір і відповідно дочка покійної ОСОБА_6 померла швидше, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 спадщину після смерті своєї бабусі ОСОБА_3 не прийняв у жоден із передбачених законом способів. Натомість вона прийняла спадщину після смерті своєї бабусі ОСОБА_3 , вступивши в управління та володіння спадковим майном у піврічний термін після її смерті.Про відмову від спадщини вона не заявляла, а тому на підставі ст.549 ЦК УРСР 1963 року, вважається такою, що її прийняла, однак юридично не оформила своїх спадкових прав.
07.04.2026 року вона звернулася в Жидачівську державну нотаріальну контору з метою одержання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті своєї бабусі ОСОБА_3 , однак постановою нотаріуса їй було відмовлено. Причиною відмови вказано пропуск піврічного строку для подання заяви про прийняття спадщини, а також відсутність правовстановлюючих документів на земельну частку (пай), що знаходиться на території Мельницької сільської ради Стрийського (Жидачівського) району Львівської області, що належала померлій і є спадковим майном.
За таких обставин вона змушена звертатися до суду із вимогою про встановлення факту прийняття спадщини та вимогою про визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом.
Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 04.05.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою від 02.06.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті.
Позивач та її представник в судовому засіданні 28.07.2026 позов підтримали з мотивів, наведених у позовній заяві.
В судове засідання 02.09.2026 позивач та її представник не з`явилися, однак від представника позивача - адвоката Яременка І.О. надійшла заява, згідно якої останній просить розглянути справу без участі позивача та його представника. Заявлені вимоги підтримують у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, подав заяву, згідно якої просить розглянути справу без його участі. Наслідки визнання позову, передбачені ст.206 ЦПК України йому зрозумілі.
Представник третьої особи Журавненської селищної ради, в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Представник третьої особи не подав письмових пояснень, заяв про поважні причини неявки чи розгляд справи без його участі до суду не надходило.
У зв`язку з цим суд визнає неявку представника третьої особи неповажною та вважає, що справу можливо слухати у його відсутності, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як видно із архівної довідки Центрального державного історичного архіву України (м.Львів), у фонді №201 «Греко-католицька митрополича консисторія м.Львів», у метричній книзі греко-католицької парафії с.Мельнич, повіт Жидачів, Станіславського воєводства (Жидачівський р-н Львівська обл.) із записами про народження за 1870-1943 р.р. виявлено запис про народження за 1937 р:
ОСОБА_7 , народилася і хрещена ІНФОРМАЦІЯ_3 у с.Мельнич, греко-католицького віросповідання.
Батько - ОСОБА_5
Мати ОСОБА_8 ( ОСОБА_8 ), донька ОСОБА_10 і ОСОБА_11 , дівоче прізвище ОСОБА_8 , з Чертежа (а.с.9).
Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя №0[телефон приховано] від 12.08.2026, 23.06.1951 у виконавчому комітеті Мельницької сільської ради Жидачівського району Львівської області складено актовий запис №9 про шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_14 (а.с.47).
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу №0[телефон приховано] від 25.06.2025, 15.08.1960 у виконавчому комітеті Монастирецької сільської ради Жидачівського району Львівської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_15 та ОСОБА_16 (а.с.10).
Як видно із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого на ім`я ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , її батьками вказані ОСОБА_15 та ОСОБА_6 (а.с.11).
Згідно свідоцтва про укладення шлюбу Серії НОМЕР_2 , 25.09.1982 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.11).
Відповідно до копії паспорта громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , з 06.10.1989 (а.с.6).
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки по материній лінії ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 , виданим повторно Миколаївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 25.06.2025 року (а.с.13).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина до складу якої, окрім іншого, входило право на земельну частку (пай) на території Мельницької сільської ради Жидачівського району Львівської області, площею 2,07 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія НОМЕР_5 від 10.03.1997 року (а.с.16).
Згідно довідки Журавненської селищної ради №558 від 01.10.2025 року, ОСОБА_3 постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_1 до моменту своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Разом з нею до дня її смерті ніхто не проживав. Заповіт від ОСОБА_3 у виконкомі Мельницької сільської ради не посвідчувався (а.с.14).
Оскільки ОСОБА_3 заповіту не залишала, то спадкування відбулося за законом.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема відповідні правила ЦК України (1963 року), у тому числі щодо прийняття спадщини, спадкоємців за заповітом і за законом.
Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК УРСР 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Допитана як свідок ОСОБА_1 в судовому засіданні дала покази про те. що ОСОБА_21 являлася її бабусею. ОСОБА_22 помер у 1950 роках. Її батьки реєстрували шлюб у с.Монастирець. У 1960 роках вона із своїми батьками виїхала у м.Новий Розділ, а бабуся залишилася у селі Мельнич. В подальшому її батьки повернулися у село. Її матір - ОСОБА_23 була єдиною дитиною. Вона приїздила в село садила город, сіяла пшеницю та користувалася майном після смерті матері та бабусі. Її бабусю завжди кликали по-батькові ОСОБА_24 .
Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні дала покази про те, що являлася сусідкою позивачки у с.Мельнич. Вона із позивачкою дружила, також дружили їхні батьки. Із ОСОБА_1 в селі також жила бабуся - ОСОБА_8. ОСОБА_1 приїжджала в село, обробляла город, доглядала за будинком.
Судом на підставі досліджених письмових доказів встановлено, що спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 були її онуки - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки донька ОСОБА_3 - ОСОБА_6 померла раніше за свою матір, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_4 (а.с.12).
Відповідно до ч.2 ст.548 ЦК УРСР 1963 року, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
ОСОБА_2 спадщину за законом після смерті своєї бабусі - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 не прийняв у жоден із передбачених законом способів, що підтверджується також поданою ним письмовою заявою.
Вказане також інформаційною довідкою зі спадкового реєстру №84787160 від 06.04.2026 року, де відсутня інформація про зареєстровані спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.15).
Натомість ОСОБА_1 спадщину за законом після смерті своєї бабусі - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично прийняла, оскільки вступила в управління і володіння спадковим майном (ст.549 ЦК УРСР 1963 року), однак юридично своїх спадкових прав не оформила.
З метою оформлення права власності на спадкове майно, позивач звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
Однак, постановою завідувача Жидачівської ДНК Матусеком В.В. №146/02-31 від 07.04.2026, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті її баби - ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із тим, що вона пропустила піврічний строк з дня смерті спадкодавця, із заявою про прийняття спадщини в Жидачівську державну нотаріальну контору Львівської області вчасно не звернулася, а також відсутні правовстановлюючі документи на земельну частку (пай), що знаходиться на території Мельницької сільської ради Стрийського району (Жидачівського району) Львівської області, що належала померлій і є спадковим майном (а.с.18).
Вирішуючи даний спір суд виходить з такого.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
У п.п. 2,23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року роз`яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 524 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Відповідно до ч.2 ст.548 ЦК УРСР 1963 року, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину (ч.1 ст.550 ЦК УРСР).
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Метою встановлення факту прийняття спадщини, шляхом вступу та управління спадковим майном позивачем після смерті спадкодавця є необхідним для реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний суд у постанові від 25.03.2020 по справі № 305/235/17 зазначив, що під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.
Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
В судовому засіданні встановлено, що позивач садила город, сіяла пшеницю та користувалася майном після смерті матері та бабусі, тобто фактично вступила в управління там володіння спадковим майном.
Одночасно суд бере до уваги і той факт, що позивач позбавлена можливості здійснення права на спадкування в інший спосіб, окрім як встановлення у судовому порядку факт прийняття спадщини, шляхом вступу та управління спадковим майном, після смерті спадкодавця.
Таким чином, суд приходить до переконання, що здобутими під час судового розгляду письмовими доказами та показами свідків, достатньо стверджується той факт, що ОСОБА_1 , фактично прийняла спадщину, шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном, після смерті своєї бабусі - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки користується спадковим майном, а тому позов у цій частині є підставним та підлягає до задоволення.
Крім того, частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Предметом спору у даній справі є право на земельну частку (пай), яка знаходиться на території Вербицької сільської ради.
Оскільки, правовідносини з приводу спадкування виникли у липні 1997 року, то відповідно до Перехідних положень ЦК України 2003 року регулюються нормами ЦК УРСР 1963 року.
Відповідно до п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР. При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 1 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 524 ЦК УРСР (у редакції, що була чинною на час виникнення правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Відповідно до ч.2 ст.548 ЦК УРСР 1963 року, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину (ч.1 ст.550 ЦК УРСР).
Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст.ст.1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно із вимогами ст.ст. 1269, 1270 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку не заявив про відмову від спадщини. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має право протягом шестимісячного строку подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Вищим Спеціалізованим Судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» роз`яснено, що у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) порядку видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування. Оскільки спір про визнання права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення є спором про спадкування, належним відповідачем у зазначених спорах є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності - відповідна територіальна громада в особі сільської, селищної ради.
Статтею 1297 ЦК України, встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296,1297 ЦК України) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України).
Водночас, згідно з роз`ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 «Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна», зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України, а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права у порядку спадкування за законом щодо спадкового майна.
Враховуючи зазначені норми ЦК України, роз`яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року № 899-IV право на земельну частку (пай) мають громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай) є сертифікат на право на земельну частку (пай), рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Позивач стверджує, що правовстановлюючі документи на спадкове майно втрачено.
Доказом того, що покійна ОСОБА_3 отримала право на середню земельну частку (пай) на території Мельницької сільської ради, маючи Сертифікат на право на земельну частку (пай) Серія НОМЕР_5, зареєстрованого 10.03.1997 року, реєстраційний номер 452, площа земельної ділянки - 2,07 умовних кадастрових гектарів. Підстава для видачі сертифіката розпорядження голови Жидачівської районної державної адміністрації від 24.10.1996 р. №686, є довідка Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 04.12.2025 (а.с.16).
Інші правовстановлюючі документи, які б посвідчували право власності або право користування вищезазначеною земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Жидачівського району за ОСОБА_3 у відділі не зареєстровано.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом положень ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та в інший спосіб такі перешкоди не можуть бути усунуті.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину, зокрема у зв`язку із тим, що відсутні правовстановлюючі документи на земельну частку (пай), що знаходиться на території Мельницької сільської ради Стрийського району (Жидачівського району) Львівської області.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Позов задоволити.
Встановити факт прийняття спадщини, а саме те, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 прийняла спадщину після смерті своєї бабусі ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном у піврічний термін після відкриття спадщини.
Визнати за ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , право на земельну частку (пай) на території Мельницької сільської ради Жидачівського району Львівської області, площею 2,07 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія НОМЕР_5 від 10.03.1997 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий суддя С.І. Сливка