Справа № 541/2503/26
Номер провадження 2/541/1931/2026
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
(заочне)
02 вересня 2026 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Городівського О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Гуриної В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
24 червня 2026 року представник ТОВ «Коллект центр» звернувся до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з вищевказаною позовною заявою.
В обґрунтування позову зазначив, що 09 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5957020, за яким відповідачу були надані грошові кошти у розмірі 6 999,40 грн. строком на 15 днів. 29 листопада 2021 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 29/11-1 , відповідно до якого ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5957020. У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальника ТОВ «Коллект центр», відповідно до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року № 10-01/2023. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за договором від 09 квітня 2021 року № 5957020, що підлягає стягненню з позичальника відповідно до розрахунку заборгованості, становить 13 550,47 грн., з яких: 6 822,90 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 5 413,94 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 1023,44 грн. - заборгованість за комісіями; 241,41 грн. - інфляційні збитки; 48,78 грн. - нараховані 3% річних.
На підставі наведеного позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором від 09 квітня 2021 року № 5957020 у сумі 13 550 грн. 47 коп., судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 9000 грн.
Представник позивача, в позовній заяві просив провести розгляд справи без його участі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с. 4 на звороті).
Інших заяв та клопотань по справі не надійшло.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07 липня 2026 року справу за вищевказаним позовом постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін (а.с. 106).
Згідно з ч. 2 ст. 191 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.
Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Так, у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини (далі Суд) зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення».
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
Статтею 6 Конвенції також гарантується право на розгляд справи судом у «розумні строки». Слід відмітити, що у своїй практиці Суд підходив до цієї проблеми дуже індивідуально. Разом із тим, були встановлені певні критерії, в світлі яких слід оцінювати тривалість провадження це: складність справи; поведінка заявника; дії відповідних органів. Ці питання аналізувались судом у справі «Странніков проти України», де Суд дійшов висновку, що тривалість оскаржуваного процесу була надмірною та не відповідала вимозі «розумності строку».
З урахуванням зазначеного особа, яка не була присутньою під час розгляду справи, має право на адекватну, скорочену процедуру скасування рішення, а тому суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних доказів.
Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 09 квітня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 5957020, за яким відповідачу були надані грошові кошти у розмірі 6 999,40 грн. строком на 15 днів.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс» належним чином виконало зобов`язання за вказаним кредитним договором, видавши 09 квітня 2021 року відповідачу ОСОБА_1 кошти у розмірі 6 999,40 гривень, що підтверджується чеком Atlas про видачу кредиту № 39252 від 09 квітня 2021 року.
29 листопада 2021 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 29/11-1 , відповідно до якого ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5957020.
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги до позичальника ТОВ «Коллект центр», відповідно до договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року № 10-01/2023.
Відповідно до реєстру боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.03.2023 року, ТОВ «Коллект центр» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором від 09 квітня 2021 року № 5957020 у сумі 13 550,47 грн., з яких: 6 822,90 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 5 413,94 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 1023,44 грн. - заборгованість за комісіями; 241,41 грн. - інфляційні збитки; 48,78 грн. - нараховані 3% річних.
Згідно з вимогами позовної заяви, позивач просить стягнути заборгованість за договором від 09 квітня 2021 року № 5957020 у сумі 13 550,47 грн., з яких: 6 822,90 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 5 413,94 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 1023,44 грн. - заборгованість за комісіями; 241,41 грн. - інфляційні збитки; 48,78 грн. - нараховані 3% річних.
Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Положеннями статті 610 ЦК України, встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
У силу вимог статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
У силу вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були йому передані позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики банк має право вимагати від боржника дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків за користування кредитом.
У відповідності до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Отже, за змістом наведених норм права, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Пред`являючи позов до відповідача про стягнення заборгованості за договорами від 09 квітня 2021 року № 5957020 новий кредитор посилався на те, що позичальник після заміни кредитора у зобов`язанні борг не погасив, має невиконані зобов`язання з погашення тіла кредиту, зі сплати процентів, комісії, інфляційних збитків та 3% річних.
Суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором від 09 квітня 2021 року № 5957020 оскільки матеріалами справи встановлено неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, відповідно до умов укладеного договору.
Частина 1 статті 2 ЦПК України встановлює, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
А п.п. 10, 11 ч. 3 цієї ж статті визначають основними засадами (принципами) цивільного судочинства розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Виходячи з положень статті 120 ЦПК України, процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з ч.ч. 1, 2, ст. 121 ЦПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.
Враховуючи вищевикладене, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором від 09 квітня 2021 року № 5957020 у сумі 13 550,47 грн., з яких: 6 822,90 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 5 413,94 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 1023,44 грн. - заборгованість за комісіями; 241,41 грн. - інфляційні збитки; 48,78 грн. - нараховані 3% річних.
Позивачем додатково заявлена вимога про здійснення розподілу судових витрат.
Позивач повідомив про наявність судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.
Витрати зі сплати судового збору підтверджуються копією платіжної інструкції від 18 червня 2026 року № 662270058 на суму 2662,40 грн. (а.с. 6).
Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із повним задоволенням позову, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню документально підтверджених витрат, понесених у зв`язку зі сплатою судового збору, у розмірі 2662,40 грн.
Вирішуючи, питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, суд керується положеннями статті 137 ЦПК України.
Так, відповідно до ч. 1-5 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Суд зазначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
До матеріалів справи позивачем долучено договір про надання правничої допомоги від 01 липня 2024 року № 01-07/2024, укладеного між адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та ТОВ «Коллект центр», прайс-лист вартості послуг, заявка на надання юридичної допомоги від 01 грудня 2025 року № 01-12/2025 та витяг з акту № 22 про надання юридичної допомоги від 29 травня 2026 року.
З огляду на те, що дана справа є типовою та не становить значної складності, а матеріали позовної заяви не потребували значного часу для підготовки, враховуючи конкретні обставини справи, суть наданих послуг, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правову допомогу до 6000 гривень.
Керуючись ст.ст. 509,512,514,526,527,530,599,610,611,1054 ЦК України, ст.ст. 12,76-81,83,141,263,264,265,273,280,281,282,352,354 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», ЄДРПОУ 44276926, адреса: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133, суму заборгованості за кредитним договором від 09 квітня 2021 року № 5957020 у розмірі 13 550 (тринадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят) гривень 47 копійок, з яких: 6 822,90 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту); 5 413,94 грн. - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги; 1023,44 грн. - заборгованість за комісіями; 241,41 грн. - інфляційні збитки; 48,78 грн. - нараховані 3% річних.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», ЄДРПОУ 44276926, адреса: вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, м. Київ, 01133, судові витрати в сумі 8662 (вісім тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, з яких: витрати пов`язані зі сплати судового збіру в розмірі 2662,40 грн, та витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О. А. Городівський