справа № 175/11080/26
провадження № 2/208/6971/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2026 р. м. Кам`янське
Суддя Заводського районного суду міста Кам`янського Гречана В.Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулась до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 17.07.2026 року справу передано за підсудністю до Заводського районного суду міста Кам`янського, оскільки згідно до відповіді щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери - відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований , як ВПО, за адресою: АДРЕСА_1 .
За загальним правилом відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 2 ст. 28 ЦПК України передбачено, що позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
Згідно із відповіддю № 3214612 від 24.08.2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру адреса реєстрації відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - АДРЕСА_2 .
Нормах Цивільного процесуального кодексу України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.
Отже, вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеності при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватися чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.
Аналогічний правовий висновок викладено Дніпровським апеляційним судом у справі № 173/610/25, де зазначено, що використання для визначення територіальної підсудності адреси фактичного проживання особи як внутрішньо переміщеної особи (ВПО) є порушенням вимог статті 27 ЦПК України. Суд вказав, що при визначенні підсудності справи суди повинні керуватися виключно відомостями про зареєстроване місце проживання фізичної особи, що містяться у Державному демографічному реєстрі.
Такий же правовий висновок викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 червня 2024 року у справі №554/7669/21, а також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2024 року у справі №175/4316/19.
Норми Цивільного Процесуального Кодексу України щодо підсудності є імперативними, що означає, що їх положення є обов`язковими для всіх судів. Це означає, що справи мають розглядатися судами відповідно до встановлених правил територіальної, предметної та інстанційної підсудності, і жоден суд не може відступити від цих правил.
Цивільний процесуальний кодекс України не встановлює довідку ВПО як пріоритет для визначення місця проживання особи та визначення підсудності. Тим самим, виключає можливість невілювати принцип підсудності.
Окрім цього, положення ст. 28 ЦПК України визначають правила підсудності за вибором позивача.
Так, відповідно до положень ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Разом з тим, з матеріалів цивільної справи та позовної заяви вбачається що сторони спільних малолітніх чи неповнолітніх дітей не мають, доказів на підтвердження стану здоров`я не надано, як і доказів домовленості подружжя про розгляд справи в Заводському районному суді враховуючи викладене правила визначення підсудності за ч. 2 ст. 28 ЦПК не підлягають застосуванню, тому справа не підсудна Заводському районному суду м. Кам`янського.
Враховуючи, що місцем реєстрації ОСОБА_2 є: АДРЕСА_2 , справа підсудна Слов`янському міськрайонному суду Донецької області.
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 № 960/0/15-26, з 01 червня 2026 року територіальну підсудність справ Слов`янського міськрайонного суду передано до Київського районного суду міста Полтави.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду із позовом, повинна дотримуватись норм процесуального законодавства.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вказаний позов територіально не підсудний Заводському районному суду міста Кам`янського, у зв`язку з чим цивільну справу слід передати на розгляд до Київського районного суду міста Полтави за зареєстрованим місцем проживання відповідача.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною 3 даної статті встановлено, що передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.
Частиною 9 ст. 187 ЦПК України встановлено, що якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 378 ЦПК України, прийняття судом рішення з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) є підставою для скасування судового рішення і направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
При цьому вказане не є спором щодо підсудності, як це визначено у ст. 32 ЦПК України, оскільки справа була надіслана до Заводського районного суду міста Кам`янського помилково, тобто всупереч приписів ст. 31 ЦПК України.
Керуючись статтями 27, 28, 31, 32, 187, 260, 261, 353 ЦПК України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Передати матеріали цивільної справи № 175/11080/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу на розгляд до Київського районного суду міста Полтави за підсудністю (Хорольський провулок, 6, Полтава, Полтавська область, 36000 ).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - http://zv.dp.court.gov.ua .
Суддя В.Г. Гречана