Справа № 397/1754/25
н/п : 2/397/156/26
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
03.09.2026 селище Олександрівка
Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді Мирошниченка Д.В.,
за участю: секретаря судового засідання - Захаренко С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Олександрівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором кредиту № 71734898 в розмірі 14065,24 грн., судові витрати зі сплати судового збору, а також витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування позову посилається на те, що 12.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі ТОВ «1 БАНК») та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 71734898, який підписано електронним підписом відповідача та на підставі якого останній отримав кредитні кошти на умовах визначених договором, та в подальшому укладено додаткові угоди про реструктуризацію заборгованості. 16.09.2025 між ТОВ «1 БАНК» і ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір факторингу, згідно з умовами якого останнє набуло право вимоги грошових коштів від ОСОБА_1 за вказаним вище кредитним договором. Відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість у розмірі 14065,24 грн., з яких: 6215,71 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7849,53 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2025 справу розподілено судді Максимовичу І.В. (а.с. 48).
Ухвалою судді Максимовича І.В. від 05.01.2026 відкрито провадження у справі. Також вказаною ухвалою за клопотанням представника позивача витребувано у АТ «Приват Банк» інформацію щодо належності карткового рахунку та факту зарахування коштів (а.с. 52-54).
Розпорядженням керівника апарату Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10.06.2026 № 85 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ на підставі рішень Вищої Ради Правосуддя від 26.03.2026 № 510/о/15-26 та від 05.05.2026 № 8940/о/9-26, а також рішення зборів суддів Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 26.05.2026 № 3 (а.с. 99).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2026 справу розподілено судді Мирошниченку Д.В. (а.с. 100).
Ухвалою судді від 10.06.2025 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 101).
Представник позивача в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву в якій просила розглянути справу без її участі (а.с. 109).
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнав частково у сумі 385,00 грн., не визнав заборгованість по пені та неустойці, просив врахувати квитанції про сплату боргу, просив суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, оскільки вважає їх не співмірними зі складністю справи (а.с. 111).
За правилами частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відтак, справа розглядається за правилами спрощеного провадження на підставі наявних доказів.
Судом встановлено, що 12.04.2025 між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит № 71734898, відповідно до умов якого позикодавець надав позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника. Згідно умов договору, а саме п. 2.1, 2.2, 2.3, відповідач отримав кредит у сумі 7000,00 грн., строком на 7 днів починаючи з 02.04.2025 по 18.04.2025, процентна ставка/день (фіксована) - 0,285%. Комісія за надання кредиту - 5,00%. Денна процентна ставка - 0,999%, проценти за понадстрокове користування кредитом (його частиною), 4,00% день, пеня - 4% орієнтовна реальна річна процентна ставка, % - 6013,34%, орієнтовна загальна вартість позики, у грн. - 7489,65 грн. (а.с. 14-21).
19.04.2023 відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 7000,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи копією квитанції Таскомбанк від 12.04.2025, а також інформацією наданою АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду від 05.01.2026 (а.с. 28, 69-70).
29.05.2025 та 17.07.2025 сторони уклали додаткові угоди якими домовилися реструктуризувати заборгованість згідно графіку (а.с. 22-25).
Згідно розрахунку здійсненого ТОВ «1 БАНК», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 71734898 від 12.04.2025 становить всього: 14065,24 грн., в тому числі 6215,71 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 7849,53 - сума заборгованості за пенею (а.с. 11 зворот - 13).
16.09.2025 між ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір факторингу № 16/09/25, згідно з умовами якого ТОВ «1 БАНК» відступило за плату, а ТОВ «Деал Фінанс Груп» прийняло належні ТОВ «1 БАНК» права грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників. Відповідно до п. 1.1. договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату, у передбачений цим договором спосіб (а.с. 28 зворот - 32).
Згідно з реєстром прав вимог № 19/11/25-02 від 19.11.2025 до вказаного договору факторингу ТОВ «Деал Фінанс Груп» набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_1 в розмірі 14065,24 грн., в тому числі 6215,71 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 7849,53грн. - сума заборгованості за пенею (а.с. 36-37).
Згідно з розрахунком заборгованості за договором позики, складеним ТОВ «Деал Фінанс Груп», заборгованість ОСОБА_1 становить 14065,24 грн., в тому числі 6215,71 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 7849,53 грн. - сума заборгованості за пенею (а.с. 6).
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Як вбачається з ч.ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
У ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 1 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
Уклавши кредитний договір на умовах, викладених в ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати його умови.
Згідно розрахунків здійснених ТОВ «1 БАНК», а також позивачем, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 71734898 від 12.04.2025 становить всього: 14065,24 грн., в тому числі 6215,71 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 7849,53 грн. - сума заборгованості за пенею (а.с. 11 зворот - 13).
Відповідачем долучено до матеріалів справи копії квитанцій про сплату заборгованості, зокрема: від 19.04.2025 на суму 781,97 грн., від 29.05.2026 на суму 2366,65 грн. та від 17.07.2025 на суму 3586,65 грн. (а.с. 90-93).
Перевіривши розрахунок заборгованості складений первісним кредитором судом встановлено, що відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, законодавцем звільнено позичальників за кредитними договорами від сплати неустойки (штрафу, пені), які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану.
Відтак, оскільки договір № 71734898 від 12.04.2025 укладено після 15.03.2022, заборгованість з відповідача за пенею/неустойкою у розмірі 7849,53 грн. не підлягає стягненню.
Відповідачем на рахунок первісного кредитора сплачено кошти в рахунок погашення заборгованості у розмірі 6609,32 грн., які зараховані первісним кредитором в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту в розмірі 784,29 грн., процентів 139,65 грн., пені у розмірі 6105,03 грн.. а також комісії у розмірі 350,00 грн.
Зважаючи на те, що відповідач звільнений від сплати пені за прострочення виконання договору така заборгованість не підлягає стягненню, а кошти сплачені відповідачем і зараховані позивачем в рахунок її сплати у розмірі 6105,03 грн. слід вважати як сплачені відповідачем у рахунок погашення тіла кредиту.
Що стосується нарахування первісним кредитором заборгованості по комісії, суд зауважує, що у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У даній справі необхідність внесення плати за надання кредиту комісія передбачена в п. 2.4 договору відповідно до якого комісія за надання кредиту - грошові кошти, які згідно умов договору позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю за надання та користування кредитом в якості однієї зі складових загальних витрат за споживчим кредитом.
При цьому, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу.
Ураховуючи, що позивачем не зазначено та не наведено доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати разову комісію є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 вересня 2022 у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).
Зважаючи на те, що кошти у розмірі 350,00 грн. зараховані на рахунок сплати комісії, слід вважати та зарахувати ці кошти в рахунок сплати заборгованості за тілом кредиту.
За таких обставин, суд вважає що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальному розмірі 390,68 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 390,68 грн.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
При подачі позову позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість за кредитними договорами на загальну суму 14065,24 грн. Позов задоволено частково на загальну суму 390,68 грн. Тому, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 67 грн. 83 коп.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У постанові Верховного Суду від 12.02.2020 р. в справі № 648/1102/19 вказано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до договору від 25.08.2025 № 25-08/25/ФП, ордеру від 27.11.2025 серія АХ № 1287257, акту приймання - передачі справ на надання правничої допомоги, витягу з а акту №8ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №25-08/25/ФП від 25.08.2025 платіжної інструкції кредитового переказу коштів встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідача становить 4500,00 грн.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
А тому, враховуючи те, що розгляд даної справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження, як малозначної справи, матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час, виходячи з критерію реальності та розумності, а також відповідне клопотання відповідача, суд вважає, що з відповідача слід стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 1000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 137, 141, 259, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» 390 (триста дев`яносто) гривень 68 (шістдесят вісім) копійок заборгованості за кредитним договором № 71734898 від 12.04.2025.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» 67 (шістдесят сім) гривень 83 (вісімдесят три) копійки у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 1000 (одну тисячу) гривень 00 копійок у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У решті позовних вимог відмовити.
На рішення суду протягом 30 днів з дня його складання може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ТОВ «Деал Фінанс Груп», 08205, адреса: 08205, Київська область, місто Ірпінь, вул. Садова, 31/33, офіс 40/3, код ЄДРПОУ - 44280974.
Представник позивача: Ткаченко Юлія Олегівна, адреса: 01001, Київська область, місто Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5, довіреність від 18.09.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 2099.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Д.В. МИРОШНИЧЕНКО