Справа № 397/1773/25
н/п : 2/397/193/26
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
03.09.2026 селище Олександрівка
Олександрівський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді Мирошниченка Д.В.,
за участю: секретаря судового засідання - Захаренко С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Олександрівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом представника Усенка Михайла Ігоровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 6201803 від 07.04.2023 у розмірі 10389 грн. 00 коп., а також судові витрати по оплаті судового збору у сумі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 8000,00 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що 07.04.2023 між відповідачкою та ТОВ «Мілоан» укладено договір позики № 6201803, який підписано електронним підписом відповідачки та на підставі якого остання отримала кредитні кошти в розмірі 3000,00 грн. на умовах визначених договором. 28.08.2023 між ТОВ «Мілоан» та позивачем укладено договір факторингу, згідно з умовами якого останнє набуло право вимоги грошових коштів від ОСОБА_1 за вказаним вище кредитним договором. Відповідачка належним чином взяті на себе зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість у розмірі 10389,00 грн., з яких: 2400,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 7689,00 грн. - заборгованість за відсотками, 300,00 грн. заборгованість за комісією.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2026 справу розподілено судді Максимовичу І.В. (а.с. 40).
Ухвалою судді Максимовича І.В. від 23.01.2026 відкрито провадження у справі (а.с. 42-44).
Розпорядженням керівника апарату Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10.06.2026 № 86 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ на підставі рішень Вищої Ради Правосуддя від 26.03.2026 № 510/о/15-26 та від 05.05.2026 № 8940/о/9-26, а також рішення зборів суддів Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 26.05.2026 № 3 (а.с. 95).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2026 справу розподілено судді Мирошниченку Д.В. (а.с. 96).
Ухвалою судді від 10.06.2026 справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 97-98).
На адресу суду надійшов відзив ОСОБА_1 в якому вона просила суд закрити провадження у частині основного боргу, відмовити у стягненні штрафів та санкцій, зменшити проценти як явно неспівмірні, зменшити, або відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, судові витрати розподілити пропорційно. Відзив мотивує тим, що факт отримання 2400,00 грн. не заперечує. Зазначає, що станом до судового засідання 05.03.2026 нею повністю сплачено тіло кредиту 2400 грн., що підтверджується квитанцією. Отже, у цій частині предмет спору відсутній. Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період воєнного стану штрафи, пеня та інші санкції за прострочення не підлягають нарахуванню та підлягають списанню. Позивач просить стягнути 10389,00 грн. при отриманих 2400,00 грн., що є явно неспівмірним та суперечить принципам справедливості. Суд має право зменшити розмір неустойки як явно неспівмірний. Позивач заявляє 8000 грн. витрат на правничу допомогу та 2422,40 грн. судового збору. Відповідно до ст.ст. 133, 137, 141 ЦПК України, витрати повинні бути співмірними складності справ. Зазначає, що вона є матір`ю трьох дітей, перебуває у відпустці по догляду за дитиною та має складний матеріальний стан у період воєнного стану (а.с. 64-65).
Представником позивача подано відповідь на відзив в якому представник зазначив, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Зазначає, що відповідачкою було здійснено пролонгації пільгового періоду - 21.04.2023 - 2 пролонгації загальним строком 26 дні, 05.05.2023 - 2 пролонгації, загальним строком 34 дні. Кредитний договір № 6201803 від 07.04.2023 є укладеним в електронній формі. При укладенні договору позичальник підтвердив, що інформація щодо порядку видачі, суми кредиту, комісії, річної процентної ставки, строку кредиту, правила надання фінансових послуг йому надані з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання. Ініціювання укладення кредитного договору № 6201803 від 07.04.2023 здійснено ОСОБА_1 шляхом заповнення Анкети-заяви на кредит. Отже, укладення кредитного договору № 6201803 після ознайомлення з його умовами є правом відповідачки, а не його обов`язком. Так як, відповідачка підписала кредитний договір, то вона була ознайомлена з строком кредитування, розміром відсоткових ставок та умовами кредитування та передбачала наслідки укладеного кредитного договору № 6201803. Відповідачка помилково трактує нараховані відсотки як надмірну санкцію, хоча за своєю правовою природою вони є платою за користування грошовими коштами (ст. 1054 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду у справі № 444/9519/12 чітко розмежувала відсотки як «ціну» кредиту та штрафні санкції за порушення зобов`язань. Позивач зазначає, що протягом усього строку кредитування, визначеного договором (до моменту настання терміну повернення коштів або розірвання договору), Кредитор має безумовне право на отримання відсотків у тому розмірі, який сторони погодили при підписанні. Оскільки, нарахування 10389,00 грн. відбулося в межах погодженого сторонами строку, ця сума є законною платою за право відповідача розпоряджатися чужими коштами, а не штрафом, який підлягає обмеженню чи зменшенню. Наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості, враховує щоденні нарахування та погашення за кредитним договором, є належним та допустимим доказом. Відповідачка не надала суду доказів, які спростовували б розмір заборгованості. Отже, усі умови кредитування, процентні ставки, сума кредиту та розміри платежів були обумовлені та погоджені сторонами, тому сума у розрахунку заборгованості є правильною та підлягає до стягненню. Зазначає, що на час дії на території України воєнного стану законодавством України не передбачено скасування нарахування відсотків за користування кредитними коштами, а отже таке нарахування є правомірним і позичальник має сплачувати тіло кредиту та нараховані відсотки. Щодо стягнення витрат на правову допомогу зазначив, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (а.с. 76-81).
Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (а.с. 109).
Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила (а.с. 108).
За правилами частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відтак, справа розглядається за правилами спрощеного провадження на підставі наявних доказів.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з такого.
Судом встановлено, що 07.04.2023 відповідачка ознайомилася з паспортом споживчого кредиту продукту, заповнила анкету - заяву на кредит та уклала з первісним кредитором ТОВ «Мілоан» договір № 100678712 про надання споживчого кредиту. Пунктом 1.1 вказаного сторони договору погодили, що на умовах встановлених договором надає позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування ним в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості згідно п. 1.4, тобто до 21.07.2023 та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки визначені договором. Відповідно до п. 1.2. договору, сума кредиту становить 3000,00 грн. У пункті 1.3 договору визначено, що строк кредиту 105 днів.
Відповідно до п. 1.5.1, 1.5.2 , 1.5.3. договору, комісія за надання кредиту: 300.00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 675.00 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 8100.00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Відповідно до п 1.4, 1.5 позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 22.04.2023 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 21.07.2023 (останнього дня строку кредитування). 1.5. Загальні витрати позичальника за пільговий період складають 975.00 грн. в грошовому виразі та 94072.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 9075.00 грн. в грошовому виразі та 1052.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період складає 3975.00 гривень. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 12075.00 гривень. Всі вказані в цьому пункті розрахункові величини як за пільговий період так і за весь строк кредитування, включаючи загальні витрати позичальника за кредитом, орієнтовну реальну річну процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться незмінним та що кредитодавець і позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості згідно п. 1.4 договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов`язань. Відповідно до п. 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти 473121*03 (а.с. 6-12, 13 зворот - 14,
ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, перерахувавши 07.04.2023 грошові кошти у сумі 3000,00 грн. на картковий рахунок позичальниці № НОМЕР_1 , про що свідчить платіжне доручення № 6201803 від 07.04.2023 Факт належності відповідачці рахунку, та зарахування коштів підтверджується також інформацією наданою АТ «Приват Банк» на виконання ухвали судді (а.с. 14 зворот, 60).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За нормами статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою та другою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
За приписами частин 3, 6, 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Таким чином, судом встановлено, що 07.04.2023 між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою укладено кредитний договір № 6201803. Сторонами договору в належній формі погоджено умови позики, зокрема, розмір позики, порядок її надання і повернення, розмір відсотків за користування позикою. Первісний кредитор виконав взяті на себе зобов`язання, натомість відповідачка умови договору належним чином не виконала, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість, яка відповідно до розрахунків, складених первісним кредитором та поданих позивачем, складає 10389,00 грн., в тому числі: 2400,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту, 300,00 грн. заборгованість за комісіями, 7689,00 грн. - заборгованість за відсотками (а.с. 15-17).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Судом встановлено, що 28.08.2023 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення права вимоги № 103-МЛ/Т, відповідно до умов якого кредитор передає (відступає) новому кредиторові за плату а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників укладеними між кредитором та боржниками. Відповідно до акту приймання передачі реєстру боржників від 28 серпня 2023 до договору відступлення прав вимоги № 103-МЛ від 28.08.2023, а також витягу з реєстру боржників до вказаного договору факторингу від первісного кредитора до позивача перейшло право вимоги за договором кредиту № 6201803 від 07.04.2023 на загальну суму заборгованості 10389,00 грн., в тому числі: залишок по тілу кредиту 2400,00 грн., залишок по відсотках 7689,00 грн. та 300,00 грн. залишок по комісії (а.с. 17 зворот - 21, 26-27).
Отже, позивач на підставі вищевказаного договору факторингу, набув права грошової вимоги до відповідачки по договору споживчого кредиту.
Втім, перевіривши розрахунок заборгованості складеним первісним кредитором, а також наданий позивачем, суд вважає за необхідне зазначити, наступне.
Що стосується стягнення заборгованості по комісії у розмірі 300,00 грн., суд зауважує, що у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У даній справі необхідність внесення плати за надання кредиту комісія передбачена в 1.5.1 договору.
При цьому, в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу.
Ураховуючи, що позивач не зазначив та не навів доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати разову комісію є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.
Схожі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.09.2022 у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08.02.2023 у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.11.2022 у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 300,00 грн.
Крім цього, суд не погоджується з нарахованою позивачем заборгованістю по процентах у розмірі 7689,00 грн., оскільки згідно п. 1.3. договору кредит надається загальним строком на 105 днів з 07.04.2023. У відповідності до п. 1.4. позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 22.04.2023 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 21.07.2023 (останнього дня строку кредитування)
Велика Палата Верховного Суду у п. 54 постанови від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 висловила правову позицію, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Поняття «користування кредитом», яким послуговуються скаржники, є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно). Зокрема, термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України».
Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу) (п. 81).
У пунктах 84-87 цієї постанови ВП ВС констатовано: зі спливом строку кредитування позичальник не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України (п. 84); очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними (п. 85); невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України (п. 86); надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця (п. 87).
Отже, припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (п. 91 згаданої вищи постанови ВП ВС).
Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 не знайшла підстав для відступу від таких висновків.
Щодо можливості нарахування процентів поза межами стоку кредитування на підставі умов договору, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 у п. 114 зауважила: «сторони не можуть з посиланням на принцип свободи договору домовитись про те, що їхні відносини будуть регулюватися певною нормою закону за їхнім вибором, а не тією нормою, яка регулює їхні відносини виходячи з правової природи останніх». Натомість Велика Палата Верховного Суду вважає, що у цивільних відносинах, які регулює глава 71 ЦК України, важливо дотримати баланс інтересів позичальника та позикодавця в межах кредитних відносин (п. 120).
Згідно розрахунку, первісним кредитором нараховано відсотки у період з 07.04.2023 по 20.08.2023 у розмірі 7689,00 грн. Таким чином, заборгованість по процентах нарахована первісним кредитором понад строк кредитування, тобто після 22.07.2023 в розмірі 4320,00 грн. не підлягає стягненню.
Отже, з відповідачки підлягає стягненню заборгованість по процентах з урахуванням сплати у розмірі 3369,00 грн.
Що стосується стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмір 2400,00 грн., слід зазначити, що 20.02.2026 відповідачкою сплачено 2400,00 грн. в рахунок погашення кредитної заборгованості за договором № 6201803, отже така заборгованість є сплаченою та відповідно у її стягненні слід відмовити (а.с. 66).
Твердження представника відповідача про неотримання відзиву на позов, викладені у клопотанні про розгляд справи за відсутності представника позивача від 28.08.2026, спростовуються матеріалами справи, зокрема тим, що представником позивача у даній справі подано до суду відповідь на відзив у якому представник позивача визнав факт отримання відзиву на позов, та вважав за необхідне надати
За таких обставин, суд вважає що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 6201803 від 07.04.2023 у розмірі 3369,00 грн., яка складається з заборгованості по процентам.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
При подачі позову позивачем заявлено до стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором на загальну суму 10389,00 грн., позов задоволено частково на загальну суму 3369,00 грн. Тому, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в розмірі 785,58 грн.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України,до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України,до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України, визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У постанові Верховного Суду від 12.02.2020 р. в справі № 648/1102/19 вказано, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до договору від 01.07.2025, ордеру від 20.10.2025 серія ВС № 1408806, акту наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 11.12.2025 детального опису наданих послуг до акту №Д/11156 від 11.12.2025 встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідача становить 8000,00 грн. (а.с. 30 зворот - 32).
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
А тому, враховуючи те, що розгляд даної справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження, як малозначної справи, матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час, виходячи з критерію реальності та розумності, а також відповідне клопотання відповідачки, яке викладено у відзиві на позовну заяву, суд вважає, що з відповідачки слід стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Керуючись ст.ст.137, 141, 259, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов представника Усенка Михайла Ігоровича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 6201803 від 07.04.2023 у розмірі 3369 (три тисячі триста шістдесят дев`ять) гривень 00 (нуль) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 785,58 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 2000,00 грн. у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
У решті позовних вимог відмовити.
На рішення суду протягом 30 днів з дня його складання може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал», 79029 м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236.
Представник позивача: Усенко Михайло Ігорович, РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корп. 28, 4-й поверх, ордер серії ВС № 1381377, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Суддя Д.В. МИРОШНИЧЕНКО