Справа № 638/17515/25
Провадження № 2/611/204/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(повне)
24 червня 2026 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:
головуючого - судді Коптєва Ю.А.,
за участю секретаря - Ведмідь І.В.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізюмської військової адміністрації Харківської області, ОСОБА_2 про скасування розпорядження та права власності на земельну ділянку, -
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Ізюмської військової адміністрації Харківської області, ОСОБА_2 про скасування розпорядження та права власності на земельну ділянку. В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , якій належало право на земельну частку (пай), спадкоємцями якої є ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та він.
Проте, після отримання постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки на підставі розпорядження Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області від 08 серпня 2017 року №190 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передача її у власність», цілу земельну ділянку, площею 8,0297 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0502, було передано ОСОБА_2 у власність.
Посилаючись на те, що зазначеним розпорядженням були порушені права його права, як спадкоємця після смерті матері, позивач ОСОБА_1 просив:
- скасувати розпорядження Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області від 08 серпня 2017 року №190 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передача її у власність», яким земельну ділянку, площею 8,0297 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0502, було передано ОСОБА_2 у власність;
- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 8,0297 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0502, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Іванівської Другої с/ради, Барвінківський район, Харківська область.
Ухвалою судді Барвінківського районного суду Харківської області від 11 лютого 2026 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 14 квітня 2026 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті
Позивач та його представник в підготовче судове засідання не з`явилися. Представник позивача надав заяву про проведення судового засідання без його участі, позов підтримав.
Відповідачка в підготовче судове засідання не з`явилася. Судові повістки, відповідно до вимог п. 2 ч.7 ст.128 ЦПК України, надсилалися у встановленому законом порядку. Відповідачка повідомлена у встановленому порядку (належним чином) про час і місце судового розгляду справи, не використала наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з`явилася у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у її відсутності до суду не надходило. Правом подати відзив на позовну заяву не скористалася.
Представник Ізюмської військової адміністрації Харківської області Івченко М.А. в судове засідання також не з`явився, заявив клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Матеріалами справи встановлено, що державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Живолуп І.В. 28 квітня 2017 року видано свідоцтво про право на спадщину, зі змісту якого вбачається, що на підставі ст. 126 ЦК України та договору про розподіл спадкового майна, посвідченого 02 квітня 2017 року Барвінківською державною нотаріальною конторою Харківської області, за реєстровим №650, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 є її донька ОСОБА_2 в 2/3 частині та її син ОСОБА_1 в 1/3 частині. Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності ВАТ « Племінний завод «Степок» села Іванівка Барвінківського району Харківської області, розміром 10,49 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с.14).
З постанови державного нотаріуса Близнюківської державної нотаріальної контори Харківської області № 410/02-31 від 29 червня 2023 року вбачається, що ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , оскільки земельна частка (пай) вже виділена в натурі (на місцевості) та право власності на сформовану земельну ділянку зареєстровано в цілому за ОСОБА_2 на підставі розпорядження Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області від 08 серпня 2017 року №190 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передача її у власність».
Матеріалами справи підтверджено, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 8,0297 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0502, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Іванівської Другої с/ради, Барвінківський район, Харківська область, на підставі розпорядження Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області від 08 серпня 2017 року №190 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передача її у власність» (а.с.15-16).
За приписами статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до частини першої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності наведено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Частинами другою, третьою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
За змістом статті 155 ЗК України у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Частиною тринадцятою статті 79-1 ЗК України та частиною десятою статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено можливість скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення з одночасним припиненням речових прав, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки.
Відповідно до положень статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно частин першої - четвертої статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Водночас, пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності) або їх спадкоємців.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 153 ЗК України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до статті 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Відповідно до частини 1 статті 155 Земельного кодексу України в, разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Відповідно до частини першої статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Позовні вимоги про визнання незаконними та скасування рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи.
У пункті 7постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справі роз`яснено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК України).
У пункті 11постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ судам роз`яснено, що, розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд має перевіряти законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність.
У пункті 11.10 постанови від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (провадження № 14-86цс22) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 грудня 2023 року у справах № 925/1006/22 та № 906/296/23.
У постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року у справі № 370/457/20 (провадження № 61-611св23), від 10 січня 2024 року у справі № 296/888/22 (провадження № 61-9055св23), від 21 грудня 2023 року у справі № 521/8304/16 (провадження № 61-7532св23), від 22 листопада 2023 року у справі № 464/1327/21 (провадження № 61-4586св23) та інших, постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року в справі № 361/2965/15 (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21) зазначено: якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі № 420/16521/21, від 06 грудня 2023 року у справі № 500/291/20, від 26 жовтня 2023 року у справі № 240/3941/19 та інших.
Єдина, стала й уніфікована практика Верховного Суду щодо спірного питання свідчить, що визнання незаконними (протиправними) рішень органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, якими порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, є належним і ефективним способом захисту цивільних прав та інтересів.
Аналогічно з наведених підстав належним і ефективним способом захисту цивільних прав та інтересів є скасування державної реєстрації земельної ділянки, якщо таку реєстрацію проведено із порушенням прав іншого власника земельної ділянки.
Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 731/264/23 (провадження № 61-18504св23).
Частиною п`ятою статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Аналогічний висновок зроблено в постанові Верховного Суду від 18.02.2021 в справі № 609/1231/19.
При цьому, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2ст. 1220 ЦК України). Положеннями ч. 1ст. 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відтак, з часу відкриття спадщини до позивача перейшло 1/3 частина спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_3 , яка складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності ВАТ « Племінний завод «Степок» села Іванівка Барвінківського району Харківської області, розміром 10,49 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).
Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другоюстатті 353 цього Кодексу.
За змістом ч.5 ст. 116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Так, розпорядженням Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області від 08 серпня 2017 року №190 «Про затвердження техічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передача її у власність», було передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку, площею 8,0297 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0502.
Враховуючи те, що позивачем доведено порушення його прав та інтересів за захистом котрих він звернувся до суду, оскільки внаслідок передання права власності на земельної ділянки в цілому ОСОБА_5 , позивач позбавлений можливості завершити процедуру оформлення права власності на належну йому частину спадщини.
Враховуючи наведене, суд вважає, що внаслідок прийняття оскаржуваного розпорядження відповідач набула право власності на всю земельну ділянку кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0502 шляхом позбавлення цього права позивача за відсутності правових підстав і в непередбачений чинним законодавством України спосіб. А тому вказане розпорядження суперечить положенням ч. 5 ст. 116 ЗК України.
Положеннями ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» закріплено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, відповідні права припиняються.
Виходячи з обставин даної справи, суд зазначає, що внаслідок скасування оскаржуваного розпорядження, право власності на земельну ділянку, кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0502 має бути припинене.
Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 15, 60, 61, 159, 174, 208, 209, 212, 213-215, 222, 223 ЦПК України, суд
в и р і ш и в:
Позов ОСОБА_1 до Ізюмської військової адміністрації Харківської області, ОСОБА_2 про скасування розпорядження та права власності на земельну ділянку, - задовольнити повністю.
Скасувати розпорядження Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області від 08 серпня 2017 року №190 «Про затвердження техічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передача її у власність», яким земельну ділянку, площею 8,0297 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0502, було передано ОСОБА_2 у власність.
Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 8,0297 га, кадастровий номер [номер приховано]:01:000:0502, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Іванівської Другої с/ради, Барвінківський район, Харківська область.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення повного судового рішення 06 липня 2026 року.
Суддя Ю.А. Коптєв