Постанова № 139436616 у справі № 920/169/26 від 18.08.2026

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"18" серпня 2026 р. Справа№ 920/169/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Демидової А.М.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 18.08.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Керівника Сумської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Сумської області від 21.05.2026 (повне рішення складене 29.05.2026)

у справі №920/169/26 (суддя Вдовенко Д.В.)

за позовом Заступника керівника Конотопської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Дубов`язівської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міамар»

про визнання недійсними додаткових угод, стягнення 665 072,69 грн,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Конотопської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Сумської області (далі за текстом - прокурор) із позовом в інтересах держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Дубов`язівської селищної ради (далі за текстом - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Міамар» (далі за текстом - відповідач) про визнання недійсними Додаткових угод: №1 від 29.10.2024 (далі за текстом - Додаткова угода №1), №2 від 30.12.2024 (далі за текстом - Додаткова угода №2), №4 від 28.03.2025 (далі за текстом - Додаткова угода №4) до Договору №30/08-01 від 30.08.2024, укладеного між позивачем та відповідачем (далі за текстом - Договір), та стягнення з відповідача на користь позивача 309 374,70 грн пені та 355 697,99 грн штрафу, та стягнення на користь Сумської обласної прокуратури 15 248,05 грн судового збору.

Обгрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на те, що спірні Додаткові угоди №1, №2 та №4 укладені з порушенням вимог пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (далі за текстом - Закон) та підпункту 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №471 (далі за текстом - Особливості), оскільки ними продовжено строк виконання робіт за відсутності об`єктивних причин. Враховуючи наявність підстав для визнання Додаткових угод №1, №2 та №4 недійсними, прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 309 374,70 грн пені за період прострочення з 01.11.2024 по 27.05.2025 та 355 697,99 грн штрафу за порушення строків виконання робіт на підставі пункту 9.2 Договору.

Щодо підстав звернення прокурора до суду із даним позовом, то у спірних правовідносинах наявний як державний, так і суспільний інтерес, оскільки стосується порушення законодавства про публічні закупівлі та не сприяє раціональному і ефективному використанню бюджетних коштів, тоді як орган уповноважений на захист інтересів держави, будучи розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких здійснюють закупівля робіт за Договором, такі повноваження не здійснює.

Господарський суд Сумської області рішенням від 21.05.2026 у справі №920/169/26 у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зміна строків виконання робіт є правомірною, зобов`язання відповідає інтересам держави в умовах воєнного стану більше, ніж формальне розірвання договору і нарахування штрафних санкцій підряднику.

Не погодившись із ухваленим рішенням місцевого господарського суду, 17.06.2026 Керівник Сумської обласної прокуратури звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 21.05.2026 у справі №920/169/26 про відмову у задоволенні позову та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги прокурор посилається на те, що судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, викладені у рішенні висновки не відповідають встановленим обставинам справи, внаслідок чого рішення суду першої інстанції є незаконним та підлягає скасуванню на підставі статті 277 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).

Прокурор в апеляційній скарзі зазначає, що в умовах воєнного стану переважна більшість закупівель, що здійснюється в області, пов`язана з відновленням інфраструктури або створення нових безпечних місць для перебування дітей у закладах освіти, що і було предметом закупівлі UA-2024-07-29-002278-a, а тому позивач, зважаючи на предмет закупівлі мав усвідомлювати вказані обставини та ризики, які могли виникнути під час виконання умов Договору та виконати зобов`язання у строки, встановлені Договором.

Відповідачем не доведено, а судом першої інстанції не встановлено, яким чином тривалі повітряні тривоги у Сумській області вплинули на неможливість виконання відповідачем умов Договору на об`єкті, який не перебуває на території активних чи можливих бойових дій чи наближених до таких територій.

Судом першої інстанції не було надано оцінки поведінці відповідача, оскільки в межах виконання Договору були виконані роботи лише на суму 1,8 млн грн і лише після звернення позивача із листом від 17.10.2024 щодо закінчення строку Договору, відповідач звернувся із листом про продовження строку Договору. Щодо несвоєчасної поставки обладнання контрагентом відповідача, то відповідачем не надано суду доказів того, що у період з 30.08.2024 до 23.12.2024 велося листування із контрагентом та вживались необхідні дії щодо своєчасного отримання обладнання. Щодо корегування проєктно-кошторисної документації, то матеріали справи не містять доказів проведення відповідачем робіт, пов`язаних з корегуванням проєктно-кошторисної документації, натомість після укладення Додаткової угоди №4 відповідач виконав незавершені роботи за Договором незалежно від корегування проєктно-кошторисної документації. Отже, продовження терміну виконання робіт було здійснено виключно з ініціативи відповідача, без достатніх на це правових підстав.

Щодо заподіяної шкоди інтересам держави, то предметом закупівлі є об`єкт, який має критичне значення для безпеки дітей за державні кошти, через порушення строків виконання робіт та безпідставне укладення спірних додаткових угод, роботи виконані відповідачем лише 28.05.2025, що унеможливило організацію навчального процесу дітей безпосередньо у закладні за відсутності захисної споруди цивільного захисту.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2026 апеляційну скаргу Керівника Сумської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Сумської області від 21.05.2026 у справі №920/169/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. -головуючий, Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 23.06.2026 у справі №920/169/26 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Керівника Сумської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Сумської області від 21.05.2026 у справі №920/169/26; розгляд апеляційної скарги призначив на 04.08.2026 о 12 год. 30 хв.

Матеріали справи №920/169/26 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 29.06.2026.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 04.08.2026 відклав розгляд справи №920/169/26 на 18.08.2026.

Ані позивач, ані відповідач своїм правом на подання відзиву/заперечення на апеляційну скаргу прокурора не скористались, відзив/заперечення на апеляційну скаргу не подали, що не є перешкодою для апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 269 ГПК України.

Позивач та відповідач своїх представників в судове засідання, призначене на 18.08.2026, не направили, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином шляхом направлення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 04.08.2026 в їх електронні кабінети.

Згідно з частиною 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин, справа №920/169/26 розглядається судом апеляційної інстанції за відсутності представників позивача та відповідача, належним чином повідомлених.

У судовому засіданні 18.08.2026 представник прокурора підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, рішення Господарського суду Сумської області від 21.05.2026 у справі №920/169/26 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника прокурора, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.

30.08.2024 між позивачем (далі - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Буд-Партнер», зміна назви 07.07.2025 на Товариство з обмеженою відповідальністю «Міамар» (відповідачем (далі - Підрядник)) укладений Договір, за умовами пункту 1.1 якого Підрядник зобов`язується за завданням Замовника на свій ризик виконати та здати йому в установлений договором підряду строк закінчені роботи у відповідності до кошторисної документації на будівництво: Капітальний ремонт найпростішого укриття Дубов`язівського ліцею Дубов`язівської селищної ради за адресою: вул. В. Гухівця, будинок 3, смт. Дубов`язівка, Конотопського району, Сумської області. Коригування, за кодом ДК 021:2015 45000000-7 «Будівельні роботи та поточний ремонт» (далі - роботи), що є додатком №4 до Договору (надалі - кошторис), а Замовник зобов`язується надати Підряднику будівельний майданчик, передати дозвільну документацію, а також затверджену в установленому порядку проєктну документацію, прийняти та оплатити виконані роботи в порядку та на умовах Договору.

Місцем виконання Підрядником робіт є Добов`язівський ліцей Дубов`язівської селищної ради за адресою: вул. В. Глуховця, будинок, 3, смт. Дубов`язівка Конотопського району Сумської області (далі - Об`єкт) (пункт 1.2 Договору).

Згідно з підпунктом 15.3.3 пункту 15.3 Договору у Підрядника наявні всі документи на виконання Робіт, володіння та використання обладнання.

За умовами пункту 2.1 Договору загальна вартість робіт за Договором погоджена та затверджена на основі договірної ціни (Додаток № 1 до Договору), що є невід`ємною частиною Договору та проектно-кошторисної документації на даний об`єкт. Ціна Договору становить 5 448 966,20 грн, в тому числі ПДВ - 908 161,04 грн.

Розділом 3 Договору передбачено порядок і строки виконання робіт.

Пунктом 3.3 Договору сторони погодили, що термін виконання робіт: до 31 жовтня 2024 року.

Згідно з пунктом 3.5 Договору строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у договір підряду у разі:

- виникнення обставин непереборної сили;

- невиконання або неналежного виконання замовником своїх зобов`язань (порушення умов фінансування, несвоєчасне надання будівельного майданчика (фронту робіт), проектної документації, ресурсів тощо);

- внесення змін до проектної документації;

- дій третіх осіб, що унеможливлюють належне виконання робіт, за винятком випадків, коли ці дії зумовлені залежними від підрядника обставинами;

- виникнення інших обставин, що можуть вплинути на строки виконання робіт будівництва об`єкта.

Пунктом 3.6 Договору сторони узгодили, що загальний строк виконання робіт може змінюватись лише у випадках, передбачених пунктом 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» №1178 від 12.10.2022 (далі - Особливості).

Відповідно до пункту 3.15 Договору роботи вважаються належним чином виконаними та прийнятими Замовником після підписання акта та довідки уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів відбитками печаток сторін (за наявності).

За порушення строків виконання робіт визначених цим Договором, або умов якості виконання робіт Підрядник несе відповідальність та сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачується штраф у розмірі 10 відсотків вказаної вартості (пункт 9.2 Договору).

Договір набирає чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін, скріплення печатками сторін (за наявності) та діє до 31 грудня 2024 року включно, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором (пункт 12.1 Договору).

За умовами пункту 12.3 Договору дія Договору та виконання зобов`язань щодо виконання робіт може продовжуватися у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в Договорі.

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної документації пропозиції переможця процедури закупівлі, крім випадків визначених пунктом 18 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» (пункт 14.1 Договору).

Зміни до Договору можуть змінюватися у випадках, передбачених Договором та законодавством України, та оформляється у письмовій формі шляхом укладення відповідної додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками обох Сторін, скріплюється печатками Сторін (за наявності) та є невід`ємною частиною Договору (пункт 14.2 Договору).

Пропозиція щодо внесення змін до Договору може зробити кожна із Сторін Договору. Пропозиція щодо внесення змін до Договору має містити обґрунтування необхідності таких змін (пункт 14.3 Договору).

Пунктом 14.4 Договору сторони погодили, що зміна істотних умов Договору допускається виключно у наступних випадках, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документального підтвердження об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставини непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. У цьому випадку Сторони погоджуються, що продовження строку дії Договору та/або строку виконання зобов`язань відбувається на підставі письмового звернення Сторони Договору із зазначенням підстав, обґрунтування продовження строку дії даного Договору та/або строку виконання щодо надання послуг, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат Споживача. До письмового звернення Сторона, що звертається додає документ (документи), що документально підтверджують об`єктивні обставини, що спричинили таке продовження.

Згідно з пунктом 15.5 Договору сторони зобов`язуються протягом 5 (п`яти) робочих днів інформувати одна одну про всі обставини, що загрожують або роблять неможливим виконання зобов`язань за Договором та в подальшому погоджувати заходи по їх усуненню.

До Договору сторони підписали Договірну ціну, Календарний графік виконання робіт, План фінансування об`єкту, зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва, дефектний акт, локальний кошторис на будівельні роботи (а.с. 79 зворотній бік - 106 т.1).

Позивач листом від 17.10.2024 №01-28/543 (а.с. 111 т.1) просив відповідача надати інформацію про хід виконання будівельних робіт, у тому числі про відхилення від графіка їх виконання (якщо таке наявне) та іншу інформацію відповідно до пункту 5.2 Договору, нагадавши про термін виконання робіт, визначений пунктом 3.3 Договору.

Відповідач у відповідь на лист позивача від 17.10.2024 №01-28/543 листом №65 від 22.10.2024 (а.с. 111 зворотній бік т.1) повідомив, що виконання будівельних робіт відбувається з відхиленням від графіка у зв`язку із постійними повітряними тривогами, технологією виконання робіт та наявною можливістю виконання робіт. А тому просив позивача продовжити термін виконання робіт до 31.12.2024 шляхом заключення додаткової угоди до Договору.

Позивач листом від 28.10.2024 №01-28/563 (а.с. 112 т.1) не заперечив проти продовження строку виконання робіт до 10.12.2024 включно, із внесенням відповідних змін у Додаток №2 «Календарний графік виконання робіт» та Додаток №3 «План фінансування» до Договору.

29.10.2024 сторони за Договором уклали Додаткову угоду №1, якою внесли зміни до пункту 3.3 Договору та виклали його у наступній редакції: «Термін виконання робіт: до 10 грудня 2024 року», та виклали у новій редакції «Календарний графік виконання робіт» та «План фінансування об`єкту» (а.с. 113-114 т.1).

Відповідач листом №87 від 23.12.2024 (а.с. 115 т.1) повідомив позивача про те, що виконання будівельних робіт за Договором відбувається з відхиленням від графіка у зв`язку із постійними повітряними тривогами та затримкою постачання вентиляційного обладнання. Тому відповідач просив позивача продовжити термін виконання робіт до 31.03.2025, а строк дії Договору до 31.12.2025 шляхом заключення додаткової угоди до Договору. На підтвердження обставин, наведених у листі відповідач надав позивачу лист-підтвердження від постачальника вентиляційного обладнання.

З листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажна компанія «Буд-Партнер» від 17.12.2024 вбачається, що останній на виконання домовленостей із відповідачем щодо поставки вентиляційного обладнання зобов`язаний поставити його згідно рахунку на оплату №ВС-00020094 від 01.11.2024, а Покупець був зобов`язаний прийняти та оплатити такий товар. Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажна компанія «Буд-Партнер» зазначило, що товар готовий до відвантаження (поставки) на погоджених сторонами у договорі умовах - 30.12.2024.

30.12.2024 позивач та відповідач уклали Додаткову угоду №2, якою внесли зміни до пункту 3.3 Договору та виклали його у наступній редакції: «Термін виконання робіт: до 31 березня 2025 року», продовжили термін дії Договору до 31 грудня 2025 року, виклали у новій редакції «Календарний графік виконання робіт» та «План фінансування об`єкту» (а.с. 116-117 т.1).

Додатковою угодою №3 від 07.02.2025 до Договору (а.с. 118 т.1) сторони за Договором виклали пункт 2.1 Договору у наступній редакції: «Загальна вартість робіт за Договором погоджена та затверджена на основі договірної ціни (Додаток № 1 до Договору), що є невід`ємною частиною Договору та проектно-кошторисної документації на даний об`єкт. Ціна Договору становить 5 448 966,20 грн, в тому числі ПДВ - 908 161,04 грн.

Сума бюджетних асигнувань на 2024 рік становить: 3 346 646,64 грн, сума бюджетних асигнувань на 2025 рік становить: 2 102 319,56 грн.

У подальшому, відповідач листом №4 від 17.02.2025 повідомив позивача про те, що при виконанні робіт по об`єкту виявлена необхідність виконання додаткових робіт, а тому просив замовити виконання коригування проектно-кошторисної документації для оперативного прийняття рішення (а.с. 119 т.1).

Позивач листом від 24.02.2025 №01-28/142 (а.с. 120 т.1) просив відповідача повідомити про хід виконання робіт за Договором.

У відповідь на лист позивача від 24.02.2025 №01-28/142 відповідач листом №6 від 28.02.2025 (а.с. 120 зворотній бік т.1) повідомив, що виконання будівельних робіт за Договором відбувається у межах графіка. Виконані вентиляційні, пожежні роботи, загальнобудівельні роботи, доставлено вентиляційне обладнання. Також відповідач повідомив позивача про те, що у зв`язку із затримкою виготовлення коригування проєктно-кошторисної документації він не має змоги зробити роботи по монтажу вентиляції. А тому просив позивача прискорити виконання проєктних робіт по внесенню коригування для закінчення робіт з монтажу вентиляції та обладнання.

Відповідач листом №11 від 26.03.2025 (а.с. 119 зворотній бік т.1) просив позивача продовжити термін виконання робіт до 31.05.2025 у зв`язку із виникненням додаткових робіт через вимоги по будівництву укриттів та виготовленню проєтно-кошторисної документації.

28.03.2025 сторони за Договором уклали Додаткову угоду №4, за якою виклали 3.3 Договору у наступній редакції: «Термін виконання робіт: до 31 травня 2025 року», виклали у новій редакції «Календарний графік виконання робіт» та «План фінансування об`єкту» (а.с. 121-122 т.1).

З матеріалів даної справи вбачається, що відповідач отримав грошові кошти, а саме: за платіжною інструкцією №3 від 10.10.2024 на суму 949 011,76 грн, за платіжною інструкцією №5 від 01.11.2024 на суму 942 974,57 грн, за платіжною інструкцією №9 від 29.11.2024 на суму 657 021,28 грн, за платіжною інструкцією №10 від 13.12.2024 на суму 797 639,03 грн, за платіжною інструкцією №152 від 04.03.2025 на суму 2 048 769,54 грн, за платіжною інструкцією №676 від 02.06.2025 на суму 53 550,02 грн (а.с. 123-125 т.1).

На виконання умов Договору позивач прийняв від відповідача роботи на підставі Акта №1 від 09.10.2024 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2024 року, Акта №2 від 01.11.2024 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2024 року, Акта №3 від 27.11.2024 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2024 року, Акта №4 від 12.12.2024 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2024 року, Акта №1 від 03.03.2025 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2025 року, Акта №2 від 28.05.2025 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2025 року, Акта від 03.03.2025 вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт за лютий 2025 року, Акта від 28.05.2025 вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт за травень 2025 року і Довідок про вартість виконаних робіт (а.с.126-172 т.1).

Прокурор звернувся до суду із даним позовом, вважаючи, що спірні Додаткові угоди №1, №2 та №4 укладені позивачем та відповідачем з порушенням пункту 4 частини 5 статті 41 Закону та підпункту 4 пункту 19 Особливостей, що є підставою для визнання їх недійсними відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), і відповідно порушення відповідачем строків виконання робіт, передбачених умовами Договору, що є наслідком покладення на відповідача відповідальності у вигляді сплати штрафу та пені.

Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частини 3 та 5 статті 53 ГПК України встановлюють, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Згідно частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзаців 1 та 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (абзаци 1-4 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 05.03.2020 у справі №9901/511/19, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, від 21.06.2023 у справі №905/1907/21).

Встановлена Законом України «Про прокуратуру» умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №826/13768/16, від 15.01.2020 у справі №698/119/18, від 11.02.2020 у справі №922/614/19, від 28.09.2022 у справі №483/448/20, від 08.11.2023 у справі №607/15052/16-ц).

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 12.03.2025 у справі №924/524/24 зазначив, що у категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред`явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб`єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов`язань відповідно до положень Закону №922-VIII.

Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.08.2020 у справі №923/449/18, від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 25.06.2024 у справі №918/760/23, від 01.10.2024 у справі №918/778/23, від 20.02.2025 у справі №910/16372/21).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Процедура, передбачена абзацами 3 і 4 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц, від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

У спірних правовідносин позивачем має виступати розпорядник бюджетних коштів, за рахунок яких закуповуються товари та послуги за результатами процедури закупівлі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у процедурі закупівлі UA-2024-07-29-002278-a замовником був Відділ освіти, молоді та спорту Дубов`язівської селищної ради (позивач у даній справі).

Бюджетним кодексом України (далі за текстом - БК України) за статтею 1 регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

Відповідно до пункту 18 статті 2 БК України головні розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, які відповідно до статті 22 цього Кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

Згідно частини 1 статті 22 БК України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, - місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників (пункт 3 частини 2 статті 22 БК України).

За змістом статей 10, 11 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Відділ освіти, молоді та спорту Дубов`язівської селищної ради є органом місцевого самоврядування.

У той же час, позивач є головним розпорядником бюджетних коштів у відповідності до вимог БК України, за рахунок яких здійснювалась процедура закупівлі UA-2024-07-29-002278-a.

Прокурор листами від 02.01.2026 №50-14вих-26 (а.с. 175-176 т.1) та від 23.01.2026 №50-517вих-26 (а.с. 114-121 т.2) звертався до позивача щодо виявлених порушень та необхідності звернення до суду з метою захисту інтересів держави.

У свою чергу, позивач листами від 05.01.2026 №01-28/717 (а.с. 177-178 т.1) та від 27.01.2026 №01-28/49 (а.с. 122 т.2) повідомив прокурора про невжиття заходів щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, що зумовлено відсутністю у штаті юриста та кошторисних призначень на оплату послуг юриста та інших судових витрат.

Листом від 30.01.2026 №50-604вих-26 прокурор відповідно до частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 123 т.2) повідомив позивача про подання позову.

Таким чином, прокурор правомірно заявив даний позов в особі Відділу освіти, молоді та спорту Дубов`язівської селищної ради, вчинивши дії, передбачені частиною 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру».

Спірні правовідносини стосуються порушення законодавства про публічні закупівлі при укладенні спірних додаткових угод, яке в результаті не сприяє раціональному та ефективному використанню бюджетних коштів, що створює загрозу порушення економічних (майнових) інтересів держави у бюджетній сфері. Використання бюджетних коштів становить значний суспільний інтерес та стосується інтересів мешканців Дубов`язівської територіальної громади.

Крім того, предметом закупівлі за Договором є об`єкт, який має критичне значення для безпеки дітей та інших осіб Дубов`язівської територіальної громади, оскільки передбачає проведення капітального ремонту вже існуючого підвального приміщення Дубов`язівського ліцею з метою створення безпечних умов для навчального процесу.

Отже, прокурором доведено виключність необхідності звернення до суду із даним позовом з метою захисту інтересів держави, оскільки орган, уповноважений державою не здійснює такий захист.

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону №922-VIII відносини, пов`язані зі сферою публічних закупівель, регулюються виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 цього Закону №922-VIII договір про закупівлю визначається як господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону №922-VIII договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 41 Закону № 922-VIII визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Згідно з підпунктом 4 пункту 19 Особливостей істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10, 9-2 (крім підпункту 2 пункту 9-2 цих особливостей, за винятком договору про закупівлю, зазначеного в абзацах другому, третьому частини першої статті 41 Закону), 80, 86, 88, 89, 91 цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Пунктом 14.4 Договору сторони погодили, що зміна істотних умов Договору допускається виключно у наступних випадках, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документального підтвердження об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставини непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. У цьому випадку Сторони погоджуються, що продовження строку дії Договору та/або строку виконання зобов`язань відбувається на підставі письмового звернення Сторони Договору із зазначенням підстав, обґрунтування продовження строку дії даного Договору та/або строку виконання щодо надання послуг, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат Споживача. До письмового звернення Сторона, що звертається додає документ (документи), що документально підтверджують об`єктивні обставини, що спричинили таке продовження.

Згідно з пунктом 15.5 Договору сторони зобов`язуються протягом 5 (п`яти) робочих днів інформувати одна одну про всі обставини, що загрожують або роблять неможливим виконання зобов`язань за Договором та в подальшому погоджувати заходи по їх усуненню.

Позивач листом від 17.10.2024 №01-28/543 (а.с. 111 т.1) просив відповідача надати інформацію про хід виконання будівельних робіт, у тому числі про відхилення від графіка їх виконання (якщо таке наявне) та іншу інформацію відповідно до пункту 5.2 Договору, нагадавши про термін виконання робіт, визначений пунктом 3.3 Договору.

Відповідач у відповідь на лист позивача від 17.10.2024 №01-28/543 листом №65 від 22.10.2024 (а.с. 111 зворотній бік т.1) повідомив, що виконання будівельних робіт відбувається з відхиленням від графіка у зв`язку із постійними повітряними тривогами, технологією виконання робіт та наявною можливістю виконання робіт. А тому просив позивача продовжити термін виконання робіт до 31.12.2024 шляхом заключення додаткової угоди до Договору.

Згідно з пунктом 10.1 Договору Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін. Під непереборною силою в цьому Договорі розуміються будь-які надзвичайні або невідворотні події зовнішнього щодо Сторін характеру або їх наслідки, які виникають без вини Сторін, поза їх волею або всупереч волі й бажанню Сторін, і які не можна, за умови застосування звичайних для цього заходів, передбачити й не можна при всій обережності й передбачливості запобігти (уникнути), у тому числі, але не винятково стихійні явища природного характеру (землетруси, повені, урагани, руйнування в результаті блискавки й т.п., нещастя біологічного, техногенного й антропогенного походження (вибухи, пожежі, вихід з ладу машин і устаткування, масові епідемії та ін.), обставини суспільного життя (війна, воєнні дії, блокади, громадські заворушення, прояви тероризму, масові страйки й локаути, бойкоти та ін.).

Пунктами 10.2, 10.3 Договору встановлено, сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5-ти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі шляхом направлення листа на офіційну електронну адресу (або електронну адресу, зазначену в договорі). Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про настання чи припинення обставин непереборної сили позбавляє Сторону права посилатися на них як на обставини, що звільняють від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором.

Сторона, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зобов`язана надати іншій Стороні документ, виданий Торгово-промисловою палатою України (або іншим уповноваженим органом), яким засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Сторона, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), пов`язані з військовою агресією російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану, може надати іншій Стороні документ компетентних державних органів, який посвідчує наявність форс-мажорних обставин, пов`язаних з військовою агресією російської федерації проти України.

У разі, якщо форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) пов`язані з військовою агресією російської федерації проти України, що стала підставою введення воєнного стану, надання документа, виданого Торгово-промисловою палатою України, не вимагається для підтвердження наявності форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Документи, зазначені у цьому пункті, Сторона, для якої склались форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), повинна надати іншій Стороні у розумний строк, але не пізніше ніж 14 днів з моменту припинення дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та їх наслідків.

Слід зазначити, що процедура закупівлі UA-2024-07-29-002278-a, за результатами проведення якої укладено Договір, проведена у 2024 році, тобто майже через два роки як був ведений воєнний стан на території України, а тому позивач, приймаючи участь у процедурі закупівлі та, укладаючи Договір, мав усвідомлювати негативні наслідки та ризики, пов`язані із веденням воєнного стану на території України.

Разом з цим, відповідно до частин 1, 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна чи невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що особа, яка порушила зобов`язання, не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути. Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2026 у справі № 907/711/24, від 10.03.2026 у справі № 908/1965/24, від 10.02.2026 у справі № 910/4941/24.

Частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» містить невичерпний перелік обставин, що можуть бути визнані форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), до яких належать, у тому числі військові дії.

Касаційним господарським судом у складі Верховного суду сформульовано висновок щодо вирішення спорів, у яких сторона посилається на виникнення форс-мажорних обставин (у тому числі в умовах військової агресії російської федерації проти України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.04.2026 у справі № 906/633/25, від 16.04.2026 у справі № 907/711/24, від 10.03.2026 у справі №908/1965/24, ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин, мають надзвичайний характер, є невідворотними, унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності.

Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор або ж обставини непереборної сили - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Водночас самі по собі, зокрема, збройна агресія проти України, воєнний стан, не можуть автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише в разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин компанія / фізична особа не може виконати ті чи інші зобов`язання. Подібні висновки викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.12.2025 у справі №910/507/24, від 15.06.2023 у справі №910/8580/22, від 30.09.2025 у справі №916/4411/23.

Таким чином, при застосуванні положень статті 617 ЦК України та статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» слід враховувати, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але й довести, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку.

Лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 19.02.2026 у справі № 910/6947/24, від 18.09.2025 у справі № 910/2003/24, від 11.09.2025 у справі № 922/3826/24, від 26.08.2025 у справі № 910/14817/22 зазначив, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб за кожним окремим договором, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів, і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин, тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

У даній справі відповідач не навів та не довів суду, яким чином постійні повітряні тривоги вплинули на виконання умов Договору і висновок суду першої інстанції про те, що у контексті сучасних реалій документальне підтвердження загальновідомих обставин (повітряні тривоги) є надмірним формалізмом, є помилковим.

Відповідач листом №87 від 23.12.2024 (а.с. 115 т.1) повідомив позивача про те, що виконання будівельних робіт за Договором відбувається з відхиленням від графіка у зв`язку із постійними повітряними тривогами та затримкою постачання вентиляційного обладнання. Тому відповідач просив позивача продовжити термін виконання робіт до 31.03.2025, а строк дії Договору до 31.12.2025 шляхом заключення додаткової угоди до Договору. На підтвердження обставин, наведених у листі відповідач надав позивачу лист-підтвердження від постачальника вентиляційного обладнання.

З листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажна компанія «Буд-Партнер» від 17.12.2024 вбачається, що останній на виконання домовленостей із відповідачем щодо поставки вентиляційного обладнання зобов`язаний поставити його згідно рахунку на оплату №ВС-00020094 від 01.11.2024, а Покупець був зобов`язаний прийняти та оплатити такий товар. Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажна компанія «Буд-Партнер» зазначило, що товар готовий до відвантаження (поставки) на погоджених сторонами у договорі умовах - 30.12.2024.

Як вже зазначалось вище, відповідач, приймаючи участь у процедурі закупівлі та, укладаючи Договір, мав усвідомлювати, що термін виконання робіт визначено до 31.10.2024, тоді як з наведеного листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажна компанія «Буд-Партнер» від 17.12.2024 вбачається, що відповідач погодив поставку вентиляційного обладнання 30.12.2024, що не може бути обставиною, яка спричинила продовження терміну виконання робіт та строку дії Договору, оскільки відповідач мав забезпечити поставку вентиляційного обладнання раніше з метою виконання робіт у термін до 31.10.2024.

У подальшому, відповідач листом №4 від 17.02.2025 повідомив позивача про те, що при виконанні робіт по об`єкту виявлена необхідність виконання додаткових робіт, а тому просив замовити виконання коригування проектно-кошторисної документації для оперативного прийняття рішення (а.с. 119 т.1).

Листом від 24.02.2025 №01-28/142 (а.с. 120 т.1) позивач просив відповідача повідомити про хід виконання робіт за Договором.

У відповідь на лист позивача від 24.02.2025 №01-28/142 відповідач листом №6 від 28.02.2025 (а.с. 120 зворотній бік т.1) повідомив, що виконання будівельних робіт за Договором відбувається у межах графіка. Виконані вентиляційні, пожежні роботи, загальнобудівельні роботи, доставлено вентиляційне обладнання. Також відповідач повідомив позивача про те, що у зв`язку із затримкою виготовлення коригування проєктно-кошторисної документації він не має змоги зробити роботи по монтажу вентиляції. А тому просив позивача прискорити виконання проєктних робіт по внесенню коригування для закінчення робіт з монтажу вентиляції та обладнання.

Відповідач листом №11 від 26.03.2025 (а.с. 119 зворотній бік т.1) просив позивача продовжити термін виконання робіт до 31.05.2025 у зв`язку із виникненням додаткових робіт через вимоги по будівництву укриттів та виготовленню проєтно-кошторисної документації.

Разом з цим, наведені листи відповідача не містять жодного документального обґрунтуванням.

Внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов`язань можливе у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження. Подібні за змістом правові висновки викладені Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постановах від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21.

Отже, під час дії Договору сторони могли змінити таку істотну умову як строк виконання зобов`язань (строк поставки Товару) шляхом продовження такого строку, однак виключно лише за наявності виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2024 у справі №907/811/21).

Тоді як судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач звертаючись до позивача із пропозицією щодо продовження строку дії договору та продовження терміну виконання робіт, визначеного тендерною документацією та умовами Договору - до 31.10.2024, не надав документально підтвердження об`єктивних обставин, що спричинили необхідність такого продовження.

За таких обставин, Додаткові угоди №1, №2 та №4 до Договору укладені з порушенням пункту 4 частини п`ятої статті 41 Закону та підпункту 4 пункту 19 Особливостей, оскільки укладені за відсутності належного документального підтвердження об`єктивних обставин, що спричинили необхідність такого продовження, а тому підлягають визнанню судом недійсними на підставі частини 1 статті 215 ЦК України, тоді як суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

За частиною першою статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина 1 статті 253 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи визнання судом апеляційної інстанції Додаткових угод №1, №2 та №4 недійсними, термін виконання робіт за Договором сторони погодили до 31 жовтня 2024 року, тоді як встановлено судом апеляційної інстанції відповідач у термін до 31 жовтня 2024 року роботи не виконав, тобто має місце прострочення строків виконання робіт, що є підставою для відповідальності та сплати пені і штрафу.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 ЦК України).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Поширене застосування неустойки саме з метою забезпечення договірних зобов`язань обумовлено насамперед тим, що неустойка є зручним інструментом спрощеної компенсації втрат кредитора, викликаних невиконанням або неналежаним виконанням боржником своїх зобов`язань.

Нарахування неустойки (пеня, штраф) здійснюється замовником, починаючи з наступного дня від кінцевої дати виконанні робіт, визначеної договором, тобто у даному випадку прокурор нарахував відповідачу пеню, починаючи з 01.01.2024.

Неустойка як господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань започатковує визначеність у правовідносинах за зобов`язаннями, а саме - відповідальність має настати щонайменше в межах неустойки. Тобто неустойка підсилює дію засобів цивільно-правової відповідальності, робить їх достатньо визначеними, перетворюючи в необхідний, так би мовити, невідворотній наслідок правопорушення. Отже, неустойка стає оперативним засобом реагування у разі порушення або неналежного виконання зобов`язання, яким можна скористатись як тільки було порушено зобов`язання, не чекаючи викликаних ним негативних наслідків (в тому числі у вигляді збитків).

Отже, завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Неустойка має договірний (добровільний) характер, що встановлюється за ініціативою сторін зобов`язання; а також імперативний характер (встановлений законом), тобто договірно-обов`язковий, умови про яку включаються в договір через підпорядкування імперативним вимогам правової норми. При цьому, для деяких видів зобов`язань неустойка встановлюється законом іншим нормативно-правовим актом безпосередньо, а тому сторони відповідно зобов`язання підпорядковуються існуючим правилам про неустойку стосовно як її розміру, так і порядку та умов про її стягнення, хоча при цьому не укладають не тільки угоди про неустойку, але і безпосередньо договору.

Пунктом 9.2 Договору сторони погодили, що за порушення строків виконання робіт визначених цим Договором, або умов якості виконання робіт Підрядник несе відповідальність та сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачується штраф у розмірі 10 відсотків вказаної вартості (пункт 9.2 Договору).

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 309 374,70 грн пені та 355 697,99 грн штрафу є доведеним та документально обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, позовні вимоги є документально обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).

Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).

Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).

Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Частиною 1 статті 277 ГПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи нез`ясування обставин та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, рішення Господарського суду Сумської області від 21.05.2026 у справі №920/169/26 підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Керівника Сумської обласної прокуратури підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Сумської області від 21.05.2026 у справі №920/169/26 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким позов задовольнити.

Згідно статті 129 ГПК України судові витрати (судовий збір за подання позову та апеляційної скарги) покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Керівника Сумської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Сумської області від 21.05.2026 у справі №920/169/26 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 21.05.2026 у справі №920/169/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

3. Визнати недійсними Додаткові угоди № 1 від 29.10.2024, № 2 від 30.12.2024, № 4 від 28.03.2025 до Договору підряду № 30/08-01 від 30.08.2024, укладені між Відділом освіти, молоді та спорту Дубов`язівської селищної ради (вул. В. Глуховця, 8, селище Дубов`язівка, Конгтопський район, Сумська область, 41655; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41848402) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міамар» (вул. Гончара Олеся, 41, м. Київ, 01054; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37486819).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міамар» (вул. Гончара Олеся, 41, м. Київ, 01054; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37486819) на користь Відділу освіти, молоді та спорту Дубов`язівської селищної ради (вул. В. Глуховця, 8, селище Дубов`язівка, Конгтопський район, Сумська область, 41655; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 41848402) 309 374,70 грн (триста дев`ять тисяч триста сімдесят чотири гривні 70 копійок) пені та 355 697,99 грн (триста п`ятдесят п`ять тисяч шістсот дев`яносто сім гривень 99 копійок) штрафу.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міамар» (вул. Гончара Олеся, 41, м. Київ, 01054; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37486819) на користь Сумської обласної прокуратури (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33, м. Суми, 40000, рахунок №[рахунок приховано] в ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 03527891) 15 968,07 грн (п`ятнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят вісім гривень 07 копійок) судового збору.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Міамар» (вул. Гончара Олеся, 41, м. Київ, 01054; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37486819) на користь Сумської обласної прокуратури (вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33, м. Суми, 40000, рахунок №[рахунок приховано] в ДКСУ, м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 03527891) 23 952, 10 грн (двадцять три тисячі дев`ятсот п`ятдесят дві гривні 10 копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.

7. Видачу наказу на виконання пунктів 4, 5, 6 даної постанови доручити Господарському суду Сумської області.

8. Матеріали справи №920/169/26 повернути до Господарського суду Сумської області.

9. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений та підписаний 03.09.2026.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді А.М. Демидова

І.П. Ходаківська