ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
__________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
Іменем України
02 вересня 2026 року
м. Харків
справа № 638/17471/25
провадження № 22-ц/818/4043/26
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів колегії - Маміної О.В., Тичкової О.Ю.
за участю секретаря: Муренченко С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2026 року, постановлене під головуванням судді Теслікової І.І., -
в с т а н о в и в :
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду, через свого представника - адвоката Баранова Д.М. з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зазначивши, що 03.12.2011 між сторонами було зареєстровано шлюб, від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , подружнє життя не склалось через те, що вони мають різні погляди на життя, втратили почуття любові та поваги один до одного, спільне господарство не ведуть, шлюбних та сімейних відносин не підтримують.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2026 року Позов представника ОСОБА_1 - адвоката Баранова Дмитра Миколайовича - задоволено.
Розірвано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований 03 грудня 2011 року Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №913.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від від 25 березня 2026 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції справу та закрити провадження у справі.
Вказує, що не була обізнана про розгляд справи та була позбавлена можливості подати до суду свої письмові заперечення, відзив на позовну заяву, зустрічну позовну заяву. Зазначає, що про наявність оскаржуваного рішення їй стало відомо 09.03.2026 року з ЄДРСР. Вказує, що розглянувши вказану справу у заочному порядку, судом не було враховано бажання відповідача щодо надання строку подружжю для примирення. Вважає, що виконання судом процесуальних вимог щодо належного повідомлення сторін про дату, час та місце проведення судового засідання шляхом направлення судової повістки на адресу відповідача та повернення поштової кореспонденції до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» вказують на формальне виконання судом вимог ЦПК. Вказує, що ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (до набрання законної сили оскаржуваного рішення), посилаючись на п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, вважає, що провадження у справі слід закрити.
Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Одним із доводів апеляційної скарги є те, що відповідача не було належним чином повідомлено про розгляд справи, між тим такі доводи апеляційної скарги колегія суддів відхиляє з огляду на те, що судом першої інстанції було направлено на адресу зареєстрованого місця проживання відповідача поштову кореспонденцію (а.с. 30-31, 45-46, 56-58), проте конверти з вкладенням повернулися з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно з п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 березня 2025 року у справі № 361/8988/14-ц вказано, що «Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18, системно аналізуючи положення ЦПК України, дійшла висновку про те, що особа, не повідомлена про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 цього Кодексу), - це особа, яку не сповістили про наявність судового провадження у справі і яка відповідно не знала/не могла знати про розгляд справи. … У матеріалах справи наявні поштові конверти, в яких направлялася судова кореспонденція ОСОБА_2 за адресою; АДРЕСА_1, і які повернулися до суду першої інстанції з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою», «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення». Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання чи перебування.
З матеріалів справи вбачається, що на момент розгляду справи судом першої інстанції зареєстрованим місцем проживання відповідача значилося: АДРЕСА_1 , саме за цією адресою судом направлялася поштова кореспонденція відповідачу. Адресу реєстрації відповідач змінила вже після ухвалення оскаржуваного рішення.
Враховуючи вказане, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи судом першої інстанції.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не допустив порушення норм процесуального права при розгляді даної справи, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, а відтак відсутні підстави для застосування положень частини 3 статті 376 ЦПК України, а доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що примирення між сторонами і збереження їх сім`ї виключається, тому шлюб між ними має бути розірваний.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Судом встановлено, що 03 грудня 2011 року між сторонами було укладено шлюб, про що свідчить повторне свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 зареєстрований Дзержинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №913.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про народження з застосунку «Дія».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що подружнє життя між сторонами не склалось через те, що вони мають різні погляди на життя, втратили почуття любові та поваги один до одного, спільне господарство не ведуть, шлюбних та сімейних відносин не підтримують.
З`ясовуючи характер спірних правовідносин, суд першої інстанції врахував інтереси сторін, та те, що сімейно-шлюбні відносини між сторонами припинились, спільне господарство не ведуть, шлюб існує формально, подальше формальне існування шлюбу між сторонами суперечило б їх правам та інтересам.
З вищенаведеним повністю погоджується і колегія суддів та зазначає, що суд першої інстанції вірно з`ясував характер спірних правовідносин та визначив норми матеріального права, якими ці правовідносини регулюються.
Як роз`яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Відповідно до ч. 1ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Статтею 25 СК України визначено, що жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до норм сімейного законодавства, добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу.
Судом першої інстанції вірно було встановлено, що сторони остаточно припинили шлюбно-сімейні відносини з причин різних поглядів на життя, спільного господарства не ведуть, сім`я фактично припинила своє існування, що скаржником не спростовано.
Враховуючи висновки Верховного Суду у справі № 201/5151/23 від 01 жовтня 2025 року, а також враховуючи, що при перегляді заочного рішення суду першої інстанції позивач вже помер, колегія суддів наголошує на тому, що спір між сторонами виник з приводу особистих немайнових відносин і поновлення реєстрації шлюбу без наміру й можливості відновлення сімейних відносин не ґрунтується на нормах Сімейного кодексу.
Разом з цим колегія суддів наголошує, що станом на сьогодні вже не має можливості для відновлення сімейних відносин між позивачем та відповідачем у зв`язку із його смертю, що також не є правовою підставою для закриття провадження у справі, як про це просить скаржник.
Скасування судового рішення після смерті сторони у спорі, правовідносини у якому не допускають правонаступництва, без наміру відновлення сімейних відносин в силу смерті однієї зі сторін дестабілізує приватні відносини, а, відтак, і відсутні підстави для застосування п.7 ч.1 ст. 255 ЦПК України.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Згідно з ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.
Частиною 2 ст.112 СК України унормовано, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.
Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції у повній мірі дослідив фактичні обставини справи та дійшов цілком правомірного висновку про задоволення позовних вимог про розірвання шлюбу між позивачем та відповідачем, чого скаржником не спростовано.
Щодо доводів апелянта стосовно ненадання строку подружжю для примирення, колегія суддів зазначає.
Згідно зі статтею 111СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя.
Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов`язком.
Примушування одного з подружжя до перебування у шлюбі, який проти цього заперечує, порушуватиме його законні права та інтереси і суперечитиме вимогам закону.
Колегія суддів звертає увагу, що у апелянта була можливість примиритися з позивачем заради збереження шлюбу, але ніяких відомостей щодо вчинення конкретних заходів зі своєї сторони та згоду позивача на досягнення такого примирення до суду апеляційної інстанції не надано.
Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи, приведені в апеляційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому колегія суддів доходить висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 05 лютого 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Н.П. Пилипчук
Судді: О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова