ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/1510/26
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Стефанів Т. В.,
суддів: Демчини Т. Ю., Кучеренко О. І.,
розглянувши у порядку письмового провадження
без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2026 у справі № 904/1510/26 (суддя Кеся Н. Б., повне рішення складено 27.05.2026)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Київ
до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград Дніпропетровська область
про стягнення 115 710,00 грн,
в с т а н о в и в:
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
Акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі-Позивач) 23.03.2026 року через систему "Електронний суд" звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" (далі-Відповідач), в якому просить суд стягнути з Відповідача на свою користь штраф за неправильно зазначену в залізничній накладній масу вантажу у розмірі 115 710,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн.
В обґрунтування позову Позивач посилається на те, що під час здійснення перевезень ним було виявлено невідповідність маси вантажу даним накладної №45979853, що оформлюється відправником. Вказані обставини є підставою для стягнення штрафу в сумі 115710,00 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2026 у справі №904/1510/26 позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф за неправильно зазначену в залізничній накладній масу вантажу у розмірі 115710,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки відповідальність за достовірність даних накладної несе відправник, а встановлена контрольним зважуванням невідповідність маси належним чином зафіксована допустимим і належним доказом комерційним актом, обгрунтовано визнано наявні правові підстави для стягнення з відповідача штрафу за статтями 118, 122 Статуту залізниць України. Сам факт безперешкодного прийняття вагонів на станції відправлення, за відсутності обов`язку залізниці перевіряти масу кожного вантажу, цього висновку не спростовує.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2026 у справі № 904/1510/26, Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2026 у справі № 904/1510/26, у якій просить скасувати дане рішення і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ "Українська залізниця" залишити без задоволення в повному обсязі, відповідач бажає взяти участь у розгляді справи № 904/1510/26.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Апелянт не погоджується з рішенням суду першої інстанції про стягнення штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у перевізних документах, вважаючи його незаконним, необґрунтованим та ухваленим за неповного з`ясування обставин справи, з неправильною оцінкою доказів і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт посилається на пункти 1.1, 1.2 Правил оформлення перевізних документів, згідно з якими залізниця при прийнятті вантажу вправі перевірити правильність зазначених у накладній відомостей, зокрема масу вантажу. За твердженням відповідача, вагони були прийняті до перевезення на станції Ароматна без зауважень: у графі 55 накладної вагар засвідчив правильність відомостей, а в графі 38 працівники позивача зробили відмітку про прийняття вагонів; жодних актів загальної форми чи комерційних актів, які фіксували б невідповідність маси вантажу, на станції відправлення не складалося. З цього апелянт робить висновок, що на момент прийняття вантажу порушень виявлено не було, а отже, правильність зазначеної маси фактично підтверджена самою залізницею.
Оскільки невідповідність маси було зафіксовано вже на станції призначення Кривий Ріг-Головний, апелянт наголошує, що сам по собі цей факт не доводить, що масу було неправильно зазначено саме відправником на момент передачі вантажу - під час перевезення могли статися зміни стану вантажу. На цій підставі відповідач стверджує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки змісту графи 38 накладної та обставинам безперешкодного прийняття вагонів на станції відправлення, а матеріали справи не містять доказів неправильності маси саме на момент прийняття вантажу до перевезення.
Апелянт заперечує доказове значення комерційного акта № 467004/240 від 14.07.2025, яким позивач обґрунтовує невідповідність маси вантажу. Посилаючись на статтю 129 Статуту залізниць України та пункт 10 Правил складання актів, відповідач зазначає, що комерційний акт має підписувати начальник станції (або заступник), начальник вантажного району та працівник, який особисто здійснював перевірку, а за участі одержувача - і він. Натомість спірний акт з боку залізниці підписаний лише начальником станції та агентами комерційними ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , без підпису начальника вантажного району.
Апелянт додатково стверджує, що наказ начальника станції Кривий Ріг-Головний №70/ДС від 16.05.2025 уповноважував зазначених агентів комерційних підписувати акти лише на станції Східно-Сортувальна, а не на станції Кривий Ріг-Головний, де фактично складено акт. Також, за змістом розділу "Д" акта, безпосередню перевірку вантажу здійснював вагар ПП "Стіл Сервіс" ОСОБА_3 , який не є працівником залізниці й акт не підписав, а агент комерційний ОСОБА_1 , навпаки, не була присутня при перевірці, хоча акт підписала.
На цій підставі, з посиланням на статті 73, 76, 77 ГПК України, апелянт доводить, що комерційний акт складено з порушенням встановленого порядку, а тому він не є належним і допустимим доказом факту неправильного зазначення маси вантажу; поклавши цей акт в основу рішення без належної оцінки його змісту й порядку складення, суд першої інстанції, на думку відповідача, порушив вимоги статей 76, 77 ГПК України.
Апелянт заперечує застосування судом першої інстанції договірного трирічного строку позовної давності (пункт 7.3 договору про організацію перевезень), наполягаючи на застосуванні спеціального шестимісячного строку, встановленого пунктом 137 Статуту залізниць України для позовів залізниці до вантажовідправників. Оскільки підставою для звернення до суду став саме комерційний акт від 14.07.2025, апелянт обчислює перебіг строку з цієї дати і стверджує, що він сплив 14.01.2026, тоді як позов подано лише 23.03.2026 - тобто з пропуском спеціального строку. На підтвердження позиції про пріоритет спеціального транспортного строку над договірним відповідач посилається на практику Касаційного господарського суду у справах №924/320/17, №904/5743/16 та №910/6913/21.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Акціонерне товариство "Українська залізниця", подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" та вважає її необґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, посилаючись на наступне.
Позивач наголошує, що пункт 10 Правил складання актів вимагає підписання комерційного акта начальником станції (заступником), начальником вантажного району (або особою, яка виконує його функції) та працівником станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувачем - якщо він брав участь у перевірці. Комерційний акт №467004/240 від 14.07.2025 з боку залізниці підписаний заступником начальника станції Ясінською О. Ю., агентом комерційним Васковською Л. Я. - працівником, який особисто здійснював перевірку і який відповідно до наказу №70/ДС від 16.05.2025 уповноважений підписувати акти замість начальника вантажного двору, - та агентом комерційним Жук Н. А., яка відповідно до того ж наказу підписує акти як змінний агент комерційний, що проводив видачу вантажу. Отже, на думку позивача, акт містить підписи трьох осіб, коло яких визначене пунктом 10 Правил, а тому є належним доказом у справі.
Заперечуючи довід апелянта про сумнівність підпису з боку одержувача, позивач зазначає, що і пункт 10 Правил, і затверджений Додатком 1 бланк комерційного акта передбачають лише один підпис представника одержувача, яким у спірному акті є підпис прийомоздавальника ТОВ "Сталь України" Каплун О. О. При цьому залізниця, за твердженням позивача, не наділена повноваженнями визначати коло підписантів з боку одержувача чи примушувати його залучати додаткових осіб.
Позивач посилається на лист Служби кадрової та соціальної політики регіональної філії "Придніпровська залізниця" від 25.02.2026 №145, з якого вбачається, що на момент складення акта посада начальника вантажного району була вакантною, тобто підписати акт цією особою було фізично неможливо. Водночас наказом начальника станції Кривий Ріг-Головний №70/ДС від 16.05.2025 визначено коло осіб, уповноважених підписувати акти замість начальника вантажного району, до якого включено агента комерційного Васковську Л.Я. На цій підставі позивач стверджує, що підписання акта повністю узгоджується з пунктом 10 Правил складання актів та відповідає правовій позиції об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №916/2450/17.
Спираючись на лист начальника станції від 07.04.2026 №ДС Кр.Ріг-Голов-01/177, позивач пояснює, що станція Кривий Ріг-Головний має дві територіально відокремлені зони обслуговування: власне станцію з прилеглим вантажним районом (де акти підписує начальник вантажного району або його заступник) та під`їзну колію ПАТ "Арселорміттал Кривий Ріг" з робочими місцями на станції Східно-Сортувальна, на яку повноваження начальника вантажного району не поширюються, у зв`язку з чим наказом №70/ДС окремо визначено уповноважених агентів комерційних саме для цієї зони. Оскільки, як вбачається з розділу "Д" акта, зважування вагонів здійснювалося на вагах одержувача його ж працівниками, тобто перевірка маси відбувалася на під`їзній колії одержувача при видачі вантажу, акт складено саме на цій території, а отже підписання його особами, зазначеними в пункті 2.2 наказу №70/ДС, було правомірним. Додатково позивач зазначає, що право залізниці складати комерційні акти на під`їзних коліях передбачене пунктом 4 Правил складання актів, згідно з яким при вивантаженні на місцях незагального користування акт складається в день здачі вантажу, а перевірка - до, під час або одразу після вивантаження.
Позивач вказує, що 13.03.2020 між сторонами відповідно до електронного повідомлення про акцепт укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, предметом якого є організація й здійснення перевезень, а пунктом 7.3 якого сторони погодили трирічний строк позовної давності за вимогами перевізника до замовника, що випливають із перевезення. Посилаючись на частину 1 статті 634 ЦК України щодо договору приєднання та частину 1 статті 259 ЦК України, яка допускає збільшення позовної давності за домовленістю сторін, а також враховуючи, що накладна оформлювалася саме в рамках цього Договору й містить застереження про відповідальність відправника за статтями 24, 122 Статуту залізниць України, позивач доходить висновку, що до спору підлягає застосуванню саме договірний трирічний, а не спеціальний шестимісячний строк позовної давності.
Позивач посилається на пункт 40 Правил приймання вантажів до перевезення, згідно з яким вантажі у вагонах відкритого типу приймаються шляхом візуального огляду вагона, вантажу та кріплення без перевірки маси й кількості, а також на пункт 3.19 Роз`яснення Президії Вищого господарського суду України №04-5/225 від 29.09.2008, відповідно до якого залізниця вправі, але не зобов`язана перевіряти масу вантажів при прийнятті, а можливість візуального виявлення недовантаження не має правового значення, оскільки нормативні акти не передбачають визначення маси "на око", і різні вантажі за однакової маси можуть займати різний об`єм. Оскільки зважування здійснювалося без участі працівників залізниці, а вантаж прийнято шляхом візуального огляду, позивач стверджує, що на момент прийняття вантажу залізниця об`єктивно не могла знати про невідповідність його маси, чим і пояснюється прийняття вагонів без зауважень на станції відправлення.
Виходячи з викладеного, позивач вважає, що комерційний акт №467004/240 від 14.07.2025 оформлено з дотриманням установленого порядку і він є належним та допустимим доказом невідповідності маси вантажу, до спірних правовідносин підлягає застосуванню договірний трирічний строк позовної давності, а відсутність зауважень при прийнятті вантажу до перевезення обумовлена особливостями порядку приймання вантажів у вагонах відкритого типу й не спростовує факту неправильного зазначення відправником маси вантажу. На цих підставах позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги та вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Стефанів Т. В., судді: Демчина Т. Ю., Кучеренко О. І.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.06.2026 апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме для надання суду доказів оплати судового збору, у розмірі сумі 3993,60 грн.
На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07. 2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2026 у справі № 904/1510/26. Розгляд справи призначено у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
У липні 2025 року зі станції Ароматна Придніпровської залізниці ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" здійснило відправлення вагонів № 55618524 та № 55328785 (надалі - вагони) згідно з накладною № 45979853 на станцію Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці (а.с. 68-69).
Після прибуття вагонів на станцію Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці, на підставі заявки одержувача від 14.07.2025 № 13, було проведено контрольне зважування вантажу. За результатами перевірки встановлено невідповідність фактичної маси вантажу даним, зазначеним у залізничній накладній, про що складено комерційний акт від 14.07.2025 № 467004/240 (а.с. 63).
Перевіркою було виявлено:
- у накладній № 45979853 у вагоні № 55618524 вказана маса вантажу складає 68 500 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 67 250 кг, що на 1 250 кг менше, ніж вказано у накладній;
- у накладній № 45979853 у вагоні № 55328785 вказана маса вантажу складає 68 900 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 67 950 кг, що на 950 кг менше, ніж вказано у накладній.
Відповідно до протоколу ст. Кривий Ріг - Головний від 17.03.2026 та особистих пояснень агента з розшуку вантажів та багажу ОСОБА_4 від 17.03.2026, при оформленні комерційного акту від 14.07.2025 № 467004/240 агентом з розшуку вантажів та багажу ОСОБА_4 в розділі Д невірно зазначено масу нетто вантажу після зважування: у вагоні № 55618524 зазначено 68 500 кг замість фактичного 67 250 кг, у вагоні № 55328785 зазначено 68 900 кг замість фактичного 67 950 кг.
Таким чином, працівником станції при оформленні комерційного акта від 14.07.2025 № 467004/240 (а.с. 63) було допущено технічну описку в цифрах фактичної маси вантажу, яка жодним чином не спростовує достовірність фактичних обставин справи, не змінює суті зафіксованої невідповідності та не впливає на чинність комерційного акта як належного доказу. Доказами того, що це саме технічна описка, є записи в книзі зважувань ф. ГУ-78 та акті ф. ГУ-23 від 14.07.2025 № 3446 (а.с. 6).
Пунктом 10 Правил складання актів встановлено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Так, комерційний акт містить підписи заступника начальника станції Ясінської О.Ю., агента комерційного Васковської Л.Я., агента комерційного Жук Н.А. та представника одержувача Каплун О.О.
Повноваження підписантів комерційного акту з боку залізниці підтверджуються наказом начальника станції Кривий Ріг-Головний від 16.05.2025 № 70/ДС та посадовими інструкціями, з боку одержувача - довіреністю ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" від 11.03.2025 № 14-134юр (а.с. 7, 67).
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності відомостей, зазначених ними у накладних.
Тож, Позивач просить суд стягнути з Відповідача, як вантажовідправника, штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення за неправильно зазначену у накладних масу вантажу у вагонах, відповідно до статей 118, 122 Статуту залізниць України, посилаючись на статтю 129 Статуту залізниць України та комерційний акт від 14.07.2025 №457004/240.
Позивач вважає, що відповідно до статей 24, 118, 122 Статуту залізниць України викладені обставини є підставою для стягнення з Відповідача штрафу у сумі 115710,00 грн, виходячи з такого розрахунку:
Вагон № 55618524:
11 571,00 х 5 = 57 855,00 грн, де:
11 571,00 - провізна плата за вагон від станції Ароматна Придніпровської залізниці до станції Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці; 5 - кількість провізних плат.
Вагон № 55328785:
11 571,00 х 5 = 57 855,00 грн, де:
11 571,00 - провізна плата за вагон від станції Ароматна Придніпровської залізниці до станції Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці; 5 - кількість провізних плат.
Тож, сума штрафів за невірно вказану у накладних масу вантажу складає 115710,00 грн.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" штраф за неправильно зазначену в залізничній накладній масу вантажу у розмірі 115710,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Предметом апеляційного оскарження у даній справі є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2026 у справі № 904/1510/26, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф за неправильно зазначену в залізничній накладній масу вантажу у розмірі 115710,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.
Апелянт стверджує, що позивач не довів належними й допустимими доказами факту неправильного зазначення маси вантажу саме на момент прийняття вагонів до перевезення; комерційний акт складено з порушенням установленого порядку і не може підтверджувати цю обставину; суд першої інстанції не оцінив належним чином відомості накладних та факт безперешкодного прийняття вагонів, а також неправильно застосував трирічний договірний строк замість спеціального шестимісячного. На цих підставах апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду та вважає оскаржуване рішення законним і обґрунтованим з огляду на таке.
За приписами статей 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів.
Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з матеріалами справи, 25.02.2020 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (далі - залізниця) та Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - замовник) був укладений договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. умов якого предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
Вартість послуг визначається відповідно до розділу 3 договору.
У пункті 12.1. Договору сторони узгодили, що договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення вдію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті https://uz-cargo.uz.gov.ua/ та діє до його припинення.
Згідно з пунктом 1.4. Договору надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Відповідно до пункту 1.6. Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП).
За пунктом 1.7. Договору він укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти Договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти Договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами Договору.
У пункті 7.3. Договору встановлено, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з перевезення, становить три роки.
За приписами частини 3 статті 909 ЦК України визначено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за № 334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 № 862/5083.
Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативно-правові акти, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
Статтею 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Також, пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (із змінами та доповненнями) передбачено, що накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.
У липні 2025 зі станції відправлення Ароматна Придніпровської залізниці по накладній № 45979853, у вагонах №№ 55618524 , 55328785 відповідачем був відправлений вантаж (вугілля) на станцію Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці, на адресу ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг.
Після прибуття вагонів на станцію Кривий Ріг-Головний Придніпровської залізниці, на підставі заявки одержувача від 14.07.2025 № 13, було проведено контрольне зважування вантажу. За результатами перевірки встановлено невідповідність фактичної маси вантажу даним, зазначеним у залізничній накладній, про що складено комерційний акт від 14.07.2025 № 467004/240 (а.с. 63).
Перевіркою було виявлено:
- у накладній № 45979853 у вагоні № 55618524 вказана маса вантажу складає 68 500 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 67 250 кг, що на 1 250 кг менше, ніж вказано у накладній;
- у накладній № 45979853 у вагоні № 55328785 вказана маса вантажу складає 68 900 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 67 950 кг, що на 950 кг менше, ніж вказано у накладній.
Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.
За приписами частин 1, 2 статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Згідно зі статтею 52 Статуту залізниць України маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.
У відповідності до статті 37 Статуту залізниць України та розділом V Правил оформлення перевізних документів передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса.
Відповідно до протоколу ст. Кривий Ріг - Головний від 17.03.2026 та особистих пояснень агента з розшуку вантажів та багажу ОСОБА_4 від 17.03.2026, при оформленні комерційного акту від 14.07.2025 № 467004/240 агентом з розшуку вантажів та багажу ОСОБА_4 в розділі Д невірно зазначено масу нетто вантажу після зважування: у вагоні № 55618524 зазначено 68 500 кг замість фактичного 67 250 кг, у вагоні № 55328785 зазначено 68 900 кг замість фактичного 67 950 кг.
За умовами пункту 2.6 розділу ІІ Правил оформлення перевізних документів якщо після оформлення перевізних документів на прийнятий до перевезення вантаж на станції відправлення була виявлена невідповідність між фактичною кількістю вантажу і зазначеною в перевізних документах, то відправник повинен привести фактичну кількість вантажу у відповідність до кількості, зазначеної в перевізних документах (довантажити, вивантажити), або оформити нові перевізні документи, зазначивши в них виявлену фактичну кількість вантажу. Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2%.
Пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення встановлено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Згідно з пунктом 2 Правил складання актів комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.
Пунктом 10 Правил складання актів передбачено, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акту можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Таким чином, працівником станції при оформленні комерційного акта від 14.07.2025 № 467004/240 (а.с. 63) було допущено технічну описку в цифрах фактичної маси вантажу, яка жодним чином не спростовує достовірність фактичних обставин справи, не змінює суті зафіксованої невідповідності та не впливає на чинність комерційного акта як належного доказу. Доказами того, що це саме технічна описка, є записи в книзі зважувань ф. ГУ-78 та акті ф. ГУ-23 від 14.07.2025 № 3446 (а.с. 6).
Так, комерційний акт містить підписи заступника начальника станції ОСОБА_5 , агента комерційного ОСОБА_2 , агента комерційного ОСОБА_1 та представника одержувача ОСОБА_6 .
Повноваження підписантів комерційного акту з боку залізниці підтверджуються наказом начальника станції Кривий Ріг-Головний від 16.05.2025 № 70/ДС та посадовими інструкціями, з боку одержувача - довіреністю ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" від 11.03.2025 № 14-134юр (арк.с. 7, 67).
Таким чином, судом першої інстанції правомірно встановлено, що Комерційний акт №467004/240 від 14.07.2025 складений за наслідком контрольного зважування вантажу, у відповідності до пункту 10 Правил складання актів, є допустимим доказом неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення у розумінні частини 1 статті 77 Господарсько процесуального кодексу України.
Відповідно до статті 118 Статуту залізниць України за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Підставою для покладання на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу є комерційний акт, складений у випадках передбачених статті 129 Статуту. Штраф нарахований у розмірі відповідно до статті 118 Статуту підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитків.
Пунктом 2.3. Правил оформлення перевізних документів визначено, що представник відправника у графі 55 накладної "Правильність внесених відомостей підтверджую" вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.
У даному випадку, у графі 55 накладної № 45979853 правильність внесених даних, у тому числі щодо маси вантажу, підтверджено вагар ОСОБА_7 10.07.2025 о 05:00 год.
Згідно з пунктом 5.5 розділу 5 Правил оформлення перевізних документів (затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644), якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
Порядок та способи визначення маси вантажу наведено у Правилах приймання вантажів до перевезення, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, що за своїм змістом кореспондується зі ст. 37 Статуту залізниць України.
Згідно з пунктами 5, 7 Правил приймання вантажів до перевезення загальна маса вантажу визначається відправником зважуванням або розрахунковим способом. Спосіб визначення маси вантажу і тип ваг відправник зобов`язаний зазначити в накладній. Усі засоби вимірювальної техніки, які використовуються для визначення маси вантажів, мають бути повірені відповідно до вимог чинного законодавства. Засоби ваговимірювальної техніки повинні бути взяті на облік залізницею та відповідати вимогам Інструкції про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 31.07.2012 № 442, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.10.2012 за № 1716/22028, та інших нормативно-правових актів.
Щодо досліджуваної справи, то як зазначалось раніше, по заявці одержувача від 14.07.2025 № 13, згідно зі статтею 52 Статуту залізниць України, було проведено контрольне зважування вантажу. За результатами перевірки встановлено невідповідність фактичної маси вантажу даним, зазначеним у залізничній накладній, про що складено комерційний акт від 14.07.2025 № 467004/240.
Перевіркою було виявлено у накладній № 45979853 у вагоні № 55618524 вказана маса вантажу складає 68 500 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 67 250 кг, що на 1 250 кг менше, ніж вказано у накладній; у накладній № 45979853 у вагоні № 55328785 вказана маса вантажу складає 68 900 кг, фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 67 950 кг, що на 950 кг менше, ніж вказано у накладній.
При цьому, як слідує з протоколу ст. Кривий Ріг - Головний від 17.03.2026 та особистих пояснень агента з розшуку вантажів та багажу ОСОБА_4 від 17.03.2026, при оформленні комерційного акту від 14.07.2025 № 467004/240 агентом з розшуку вантажів та багажу ОСОБА_4 в розділі Д невірно зазначено масу нетто вантажу після зважування: у вагоні № 55618524 зазначено 68 500 кг замість фактичного 67 250 кг, у вагоні № 55328785 зазначено 68 900 кг замість фактичного 67 950 кг.
У матеріалах справи відсутні докази, що ставили б під сумнів достовірність показників зазначених засобів ваговимірювальної техніки.
З огляду на вищевикладене, місцевий господарський суд правильно встановив доведення позивачем належними та допустимими доказами, у розумінні статей 76, 77 ГПК України, невідповідність фактичної маси вантажу у спірних вагонах тій масі вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній.
Відповідно до статті 105 Статуту залізниць України вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Згідно з пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України.
Статтею 122 Статуту залізниць України встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до статті 118 Статуту залізниць України за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Тобто, чинне законодавство України пов`язує застосування до вантажовідправника наслідків встановлених статтею 118 Статуту залізниць України із фактом неправильного зазначення певних відомостей у накладній, зокрема, маси вантажу.
При цьому колегія суддів враховує, що сторони, укладаючи договір перевезення вантажу, погодилися із передбаченою законом відповідальністю за неправильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній.
Отже, з урахуванням положень наведених вище норм та фактичних обставин справи, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 115710 грн 00 коп. штрафу за неправильне зазначення маси вантажу у накладній.
Щодо доводів скаржника про необхідність застосування у даній справі законодавчо встановленого спеціального строку позовної давності слід зазначити, що перевезення за спірною накладною № 45979853 було здійснено відповідно до Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020, за умовами пункту 7.3. якого встановлено, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з перевезення, становить три роки, отже у даній справі строк позовної давності не пропущений.
Враховуючи все вищевикладене, доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовуються вищевикладеним.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду колегія суддів встановила, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2026 у справі № 904/1510/26 ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права, та з дотриманням норм процесуального права.
Судові витрати.
Відповідно до статті 129 ГПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2026 у справі № 904/1510/26 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.05.2026 у справі № 904/1510/26 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Т. В. СТЕФАНІВ
Суддя О. І. КУЧЕРЕНКО
Суддя Т. Ю. ДЕМЧИНА