Судові рішення

Ухвала № 139437016 у справі № 904/2837/26 від 03.09.2026

Ухвала від 03.09.2026 у господарській справі № 904/2837/26 (категорія «Залізницею»). Суд: Центральний апеляційний господарський суд, суддя Кучеренко Оксана Іванівна.

Справа№ 904/2837/26
СудЦентральний апеляційний господарський суд
СуддяКучеренко Оксана Іванівна
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваГосподарське
КатегоріяЗалізницею
Дата ухвалення03.09.2026
Надійшло до реєстру03.09.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/139437016

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

03.09.2026 м.Дніпро справа №904/2837/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Кучеренко О.І. (доповідач)

розглянув апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2026 (суддя Татарчук В.О.) у справі

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)

до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (Дніпропетровська обл., м. Павлоград)

про стягнення штрафу у сумі 173565 грн 00 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2026 задоволено позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про стягнення штрафу за невірно зазначену у залізничних накладних масу вантажу у сумі 173565 грн 00 коп.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 173565 грн 00 коп. штрафу та 2662 грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.

28.08.2026 Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2026, у якій просить поновити строк апеляційного оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2026. Скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишити без задоволення.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги апелянт зазначає, що строк на подання апеляційної скарги було пропущено з поважних причин, які спричинені об`єктивними наслідками воєнного стану та безпековою ситуацією у Дніпропетровській області. У період, який відведений для подання апеляційної скарги, м.Павлоград систематично зазнавав ракетних та дронових атак з боку російської федерації. Постійні повітряні тривоги змушували працівників Товариства регулярно переривати роботу та перебувати в укриттях протягом значного часу.

У період з 27.07.2026 до 27.08.2026 на території Павлоградського району неодноразово оголошувались повітряні тривоги, що підтверджується офіційними даними сервісу «Карта повітряних тривог України». Тривалість та кількість повітряних тривог суттєво впливали на організацію роботи підприємства, оскільки працівники були зобов`язані припиняти роботу та перебувати в укриттях до оголошення відбою тривоги.

Додатково на можливість своєчасного подання апеляційної скарги вплинула необхідність забезпечення безперервної діяльності підприємства у умовах воєнного стану, а також кадрові труднощі, пов`язані з мобілізацією та звільненням працівників у зв`язку з евакуацією з територій підвищеної небезпеки.

Апеляційний суд, розглянувши клопотання апелянта про поновлення строку на подання апеляційної скарги та оцінивши обґрунтування причин пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення зазначає, що відповідно до частини 1 статті 256 Господарського процесуального Кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини одинадцятої статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд встановив, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2026 надіслано та доставлено до зареєстрованого Електронного кабінету апелянта у підсистемі «Електронний суд» в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі 03.07.2026 о 19:19, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина шоста статті 242 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням наведених правових норм строк на подання апеляційної скарги почав свій перебіг з 06.07.2026 (оскільки 04.07 та 05.07 вихідні дні).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) як джерело права.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Апеляційний господарський суд зауважує, що введення воєнного стану дійсно є підставою для поновлення особі строку апеляційне оскарження у випадку, якщо особа зазначає конкретні обставини, які у зв`язку з введенням воєнного стану завадили їй вчасно подати апеляційну скаргу (наприклад, відсутність доступу до кваліфікованої правничої допомоги, виїзд з місця проживання у зв`язку з проведенням в місці проживання бойових дій, відсутність інформації про результати розгляду справи та неможливість вчасно отримати таку інформацію, тощо).

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до частини 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Принцип правової визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. «вирішена справа»), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень («що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності»).

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що «правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, §45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, №17160/06 та №35548/06, §34, ЄСПЛ, від 21.12.2010).

У справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція «поважних причин» не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Якщо строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановлені державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28.10.2004).

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №5/452/06).

Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, №11681/85, § 35).

Отже, у контексті забезпечення реалізації права на оскарження судового рішення та вирішення питання поновлення строків на таке оскарження у рішеннях ЄСПЛ сформувалась стала практика, відповідно до якої поновлення строків на оскарження може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об`єктивно незалежний від волі та поведінки скаржника.

Отже, вирішуючи питання про поновлення пропущеного строку, апеляційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин.

За приписами частини 3 статті 256 Господарського процесуального кодексу України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Зі змісту наведеної правової норми убачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Отже, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

За змістом поданого клопотання апелянт посилається на запровадження воєнного стану на території України, термін дії якого і досі триває, та звертає увагу на тривалі повітряні тривоги, необхідність перебування в укритті з метою забезпечення власної безпеки та збереження життя і здоров`я, у зв`язку з чим через оголошення повітряних тривог представник заявника був змушений перебувати в укритті, приймаючи до уваги також і об`єктивні обставини відсутності електропостачання, що у своїй сукупності унеможливлювало своєчасну підготовку та подання апеляційної скарги.

Втім, апелянт не наводить конкретних підстав і обставин з відповідними доказами, які у зв`язку із таким запровадженням вплинули на виконання ним у строк процесуальних дій та завадили йому вчасно звернутись до суду із апеляційною скаргою, що само по собі не є підставою для відновлення строку.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №990/115/22 запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, які наведені у заяві про поновлення такого строку. Сам собою факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Приймаючи до уваги усе вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що скаржником не наведено належного обґрунтування поважності причин пропуску двадцятиденного строку на подання апеляційної скарги, який встановлений законом, враховуючи вчасне надіслання та доставку рішення до зареєстрованого Електронного кабінету Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» у підсистемі «Електронний суд» в ЄСІТС, 03.07.2026, проте апелянт звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою лише 27.08.2026, тоді як останнім днем процесуального строку на апеляційне оскарження рішення у справі є 27.07.2026, тобто поза межами строку, який встановлений у статті 256 Господарського процесуального кодексу України з дня вручення йому повного рішення суду.

Обставин щодо неможливості подати апеляційну скаргу у строки передбачені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних причин, апелянтом не наведено, доказів на їх підтвердження не надано, що унеможливлює вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Отже, скаржник, який є учасником справи, приймаючи до уваги його обізнаність про прийняття оскаржуваного рішення у справі, та, з урахуванням покладених на нього процесуальних прав та обов`язків передбачених статтею 42 Господарського процесуального кодексу України, якими він як сторона по справі повинен користуватися добросовісно на рівні з іншими сторонами, мав вчасно скористатися своїм правом на його оскарження в апеляційному порядку.

Отже, з огляду на доводи апелянта, апеляційний суд вважає наведені апелянтом підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі необґрунтованими, які пов`язані з обставинами суб`єктивного характеру, а не об`єктивними обставинами, у зв`язку з чим визнаються судом неповажними, адже процесуальна бездіяльність апелянта не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Також, згідно з положеннями пункту 2 частини 3 статті 258 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.

Законом України «Про судовий збір» визначено правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З 01.01.2026 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3328 грн 00 коп.

Пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору складає 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми.

Якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум) (частина 4 статті 6 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно з положеннями частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Апелянт оскаржує рішення суду у сумі 173565 грн 00 коп., тому розмір судового збору за подання апеляційної скарги у справі становить 3993 грн 60 коп. (3328 грн 00 коп. * 150% * 0,8) (так як ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру повинна становити не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Апелянтом не додано належних доказів сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Частиною 2 статті 260 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2026 підлягає залишенню без руху із наданням апелянту строку для усунення вищезазначених недоліків.

Якщо апелянт не усунув недоліки апеляційної скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася з апеляційною скаргою (частина 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 174, 234, 235, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.07.2026 залишити без руху, надавши апелянту строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, надати докази сплати судового збору у встановленому порядку у сумі 3993 грн 60 коп., а також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску цього строку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Суддя О.І. Кучеренко

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
21.09.2026 Ухвала № 139927117 Центральний апеляційний господарський суд
25.08.2026 Судовий наказ № 139205420 Господарський суд Дніпропетровської області
03.07.2026 Рішення № 137923170 Господарський суд Дніпропетровської області
10.06.2026 Ухвала № 137273002 Господарський суд Дніпропетровської області
20.05.2026 Ухвала № 136664138 без тексту Господарський суд Дніпропетровської області