ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83
e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128
_______________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"15" липня 2026 р. Справа № 924/576/26
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. при секретарі судового засідання Сірій Д.І., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"", м. Київ
до Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області, м. Хмельницький
про стягнення 5 244,90 грн. з яких 3 586,56 грн. основного боргу, 491,83 грн. пені, 237,05 грн. 3% річних, 929,46 грн. інфляційних втрат
за участю представників сторін:
від позивача - Пясецький Д.В. в режимі ВКЗ
від відповідача - Лещук Л.М. згідно довіреності
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Процесуальні дії по справі.
До Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"", м. Київ до Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області. м. Хмельницький про стягнення 5 244,90 грн. з яких 3 586,56 грн. основного боргу, 491,83 грн. пені, 237,05 грн. 3% річних, 929,46 грн. інфляційних втрат.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюк І.В.
Ухвалою суду від 04.06.26 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/576/26 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти позовних вимог у повному обсязі з підстав, що викладені у відзиві на позов.
Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
В свою чергу, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.
Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
31.08.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Управлінням Державної міграційної служби України в Хмельницькій області укладено договір № 21-4191/23-БО-Т постачання природного газу.
Відповідно до пункту 1.1 договору його предметом є постачання постачальником споживачу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах договору.
Пунктом 2.1 договору первісно визначено замовлений споживачем обсяг природного газу.
Пунктом 4.1 договору визначено ціну природного газу, яка з урахуванням податку на додану вартість, тарифу на послуги транспортування природного газу та відповідного коефіцієнта становить 16 553,89 грн за 1000 куб. м.
Відповідно до пункту 2.4 договору перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, у тому числі протягом відповідного розрахункового періоду.
25.12.2023р. сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою, зокрема, змінено замовлені обсяги постачання природного газу та загальну вартість договору.
Згідно з додатковою угодою № 1 загальний обсяг постачання природного газу за вересень-грудень 2023 року визначено в кількості 2,7717 тис. куб. м, у тому числі за грудень 2023 року - 1,6000 тис. куб. м, а загальну вартість договору визначено в розмірі 45 882,42 грн.
Пунктами 3.5-3.5.4 договору сторони погодили спеціальний порядок оформлення приймання-передачі природного газу та визначення його фактичного обсягу.
Відповідно до пункту 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
При цьому договором передбачено обов`язок споживача надати постачальнику відповідні дані щодо обсягів спожитого природного газу.
Пунктом 3.5.4 договору сторони прямо передбачили, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акта до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача, та даними щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС, а вартість поставленого газу розраховується з урахуванням цін, визначених договором.
Отже, сторони договору розмежували поняття замовленого обсягу газу та фактичного обсягу газу, спожитого у відповідному розрахунковому періоді.
Зміна додатковою угодою № 1 замовлених обсягів газу не містить положень про виключення або зміну пункту 3.5.4 договору, яким сторони врегулювали порядок визначення остаточного фактичного обсягу спожитого газу.
Судом встановлено, що за грудень 2023 року між сторонами був оформлений акт приймання-передачі природного газу від 20.12.2023, відповідно до якого обсяг газу становив 1,6000 тис. куб. м, а його вартість - 26 486,22 грн.
Разом з тим, відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС фактичний обсяг спожитого відповідачем природного газу за весь грудень 2023 року становив 1,81666 тис. куб. м.
Таким чином, фактично спожитий відповідачем обсяг природного газу перевищив обсяг, зазначений у первісному акті за грудень 2023 року, на 0,21666 тис. куб. м.
Вартість зазначеного додаткового обсягу природного газу, визначена за погодженою сторонами ціною, становить 3 586,56 грн.
У зв`язку з цим позивачем 12.01.2024 було складено та направлено відповідачу коригуючий акт на відповідну суму
Інших доказів, які стосуються предмету спору, матеріали справи не містять.
Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне.
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
За змістом статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у встановлений договором строк.
Пунктом 5.1 договору визначено порядок оплати природного газу. Зокрема, 70 % вартості фактично переданого відповідно до акта приймання-передачі природного газу підлягає сплаті до останнього числа місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено постачання газу, а остаточний розрахунок здійснюється до 15 числа включно місяця, наступного за місяцем, у якому відповідач повинен був сплатити 70 % вартості газу.
Таким чином, обов`язок відповідача з оплати фактично поставленого природного газу виник відповідно до умов договору, а неналежне виконання такого обов`язку є порушенням грошового зобов`язання.
Матеріалами справи підтверджується, що загальна вартість природного газу, поставленого відповідачу у вересні-грудні 2023 року з урахуванням фактичного обсягу споживання, становить 49 468,98 грн. Водночас відповідачем сплачено 45 882,42 грн.
Отже, непогашеною залишається заборгованість у розмірі 3 586,56 грн.
Доказів сплати зазначеної суми відповідачем суду не подано.
З огляду на наведене суд доходить висновку, що вимога позивача про стягнення 3 586,56 гр.н основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо стягнення пені
Пунктом 7.2 договору передбачено відповідальність споживача у разі прострочення строків остаточного розрахунку, зокрема у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Встановивши факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, суд вважає наявними правові підстави для застосування передбаченої договором відповідальності.
Згідно з розрахунком позивача, розмір пені за прострочення сплати основного боргу становить 491,83 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд не встановив обставин, які б свідчили про його необґрунтованість або неправильність.
За таких обставин вимога про стягнення 491,83 грн. пені підлягає задоволенню.
Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми.
З огляду на встановлений судом факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, позивач має право на отримання передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України сум.
Згідно з розрахунком позивача розмір 3 % річних становить 237,05 грн, а інфляційних втрат - 929,46 грн.
Відповідачем зазначений розрахунок належними та допустимими доказами не спростовано.
Відтак позовні вимоги про стягнення 237,05 грн. 3 % річних та 929,46 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивач довів факт поставки природного газу, фактичний обсяг його споживання відповідачем, вартість поставленого газу, порушення відповідачем строків оплати та наявність непогашеної заборгованості.
Заперечення відповідача щодо повної оплати вартості газу за договором суд відхиляє, оскільки здійснена відповідачем оплата в сумі 45 882,42 грн. відповідає вартості обсягу газу, визначеного додатковою угодою № 1, однак не охоплює вартість фактично спожитого у грудні 2023 року додаткового обсягу газу в кількості 0,21666 тис. куб. м, який відповідно до умов пункту 3.5.4 договору визначається за даними інформаційної платформи оператора ГТС.
Таким чином, наявність додаткової угоди № 1 від 25.12.2023 та здійснення відповідачем оплати в сумі 45 882,42 грн. не спростовують обов`язку відповідача оплатити фактично спожитий природний газ у повному обсязі.
Статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Враховуючи вищевказане, наведені вище положення ГПК України, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Повний текст рішення складено враховуючи зміст ГПК України за вирахуванням при цьому періоду виконання суддею обов`язків, передбачених Законом України "Про судоустрій та статус суддів".
Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 130, 232, 233, 236-238, 240-242, 247, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути з Управління державної міграційної служби України в Хмельницькій області (29013, м. Хмельницький, вул. Грушевського М., буд. 87, ЄДРПОУ 37864148) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код 42399676) 3 586,56 грн. (три тисячі п`ятсот вісімдесят шість гривень 56 коп.) основного боргу, 491,83 грн. (чотириста дев`яносто одна гривня 83 коп.) пені, 237,05 грн. (двісті тридцять сім гривень 05 коп.) 3% річних, 929,46 грн. (дев`ятсот двадцять дев`ять гривень 46 коп.) інфляційних втрат, 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повний текст рішення складений та підписаний 04.08.2026р.
Рішення надіслати сторонам за допомогою підсистем ЄСІТС в електронні кабінети.
Суддя І.В. Заярнюк