Справа № 490/4868/26
н\п 2/490/3791/2026
Центральний районний суд м. Миколаєва
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року місто Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Зубко Б.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Південна Товарна біржа, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним,
ВСТАНОВИВ:
28.05.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Південна Товарна біржа, про визнання договору купівлі-продажу дійсним.
В обґрунтування позову зазначено, що 13 червня 1998 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діяла від себе та свого на той час неповнолітнього сина ОСОБА_6 , Південною Товарною біржею було зареєстровано Договір купівлі-продажу нерухомого майна №8818, а саме квартири АДРЕСА_1 .
Сторони договору повністю виконали його умови та вказаний договір було зареєстровано в КП ММБТІ за реєстровим номером №16782 від 16.06.1998 року. Але, у зв`язку з непосвідченням договору нотаріусом, позивач не має можливості розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а тому вимушений звернутися з даним позовом до суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
28.05.2026 року матеріали справи передано судді.
Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судом 01.06.2026 року було направлено відповідні запити та 19.06.2026 року отримана інформація щодо місця проживання (перебування) відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
З відповідей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання управління ДМС України в Миколаївській області від 19.06.2026 року, вбачається, що за відомостями ВОМІРМП УДМС у Миколаївській області ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не значаться.
Ухвалою судді від 22.06.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті. Також вищезазначеною ухвалою витребувано у КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» копію Договору купівлі-продажу №8818 від 13.06.1998 року, зареєстрованого в ММБТІ за №16782 від 16.06.1998 року, а саме на квартиру АДРЕСА_1 .
12.08.2026 року від КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» до суду надійшла відповідь на виконання ухвали суду та копія Договору купівлі-продажу №8818 від 13.06.1998 року.
21.08.2026 року позивачка надала до суду заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідачі, які повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилися, про наявність поважних причин, які перешкоджають участі в судовому засіданні не повідомили, відзив на позовну заяву не надали.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи та докази, що містяться в ній, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З Договору №8818 купівлі-продажу нерухомого майна від 13 червня 1998 року вбачається, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діяла від себе та свого на той час неповнолітнього сина ОСОБА_6 продали, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 .
Договір № 8818 купівлі-продажу нерухомого майна від 13.06.1998 був укладений на Південній Товарній біржі та зареєстрований в "Журналі реєстрації біржових договорів з нерухомістю".
Також вказаний договір було зареєстровано в КП ММБТІ за реєстровим номером №16782 від 16.06.1998 року про що міститься відповідна відмітка на договорі.
Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
На момент переходу права власності на спірну квартиру правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.
Згідно зі ст. 153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР, що діяв на час укладення договору купівлі-продажу від 28.02.2001 року, договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.
Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
Зі змісту договору купівлі-продажу нерухомого майна №8818 від 03.06.1998 року вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог статті 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на Південній Товарні біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.
Так, відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
При цьому, договір купівлі-продажу нерухомого майна №8818 від 13.06.1998 року був укладений на Південній Товарні біржі та зареєстрований в "Журналі реєстрації біржових договорів з нерухомістю". Також на підставі вказаного договору в КП ММБТІ було здійснено реєстрацію права власності на квартиру за позивачкою за реєстровим номером №16782 від 16.06.1998 року. Таким чином, здійснивши державну реєстрацію в КП «ММБТІ» право власності на вказану квартиру за реєстровим номером держава цим самим визнала право власності позивача на спірну квартиру, як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.
Закон України «Про товарну біржу» в редакції, діючий на час укладення договору купівлі-продажу, дозволяв членам біржі проводити біржову операцію з купівлі-продажу товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржі та якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. В такому випадку біржовий договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах БТІ, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об`єктів нерухомості.
При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», що дозволяли відмежувати об`єкти нерухомості від біржових операцій були внесені лише у 2003 році.
У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири у 1998 році, в самому Законі України «Про товарну біржу» не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього Закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.
Тому в цьому контексті немає підстав для визнання нікчемним договору купівлі-продажу нерухомого майна №8818 від 13.06.1998 року, за яким ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діяла від себе та свого на той час неповнолітнього сина ОСОБА_6 продали, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 .
Водночас зазначений договір купівлі-продажу у встановленому законом порядку недійсним, як оспорюваний, в частині невідповідності вимогам Закону України «Про товарну біржу», не визнавався.
З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», є підстави для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 , укладеного та зареєстрованого на Південній Товарні біржі, 13.06.1998 року за № 8818, дійсним.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 247, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Південна Товарна біржа, про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, задовольнити.
Визнати дійсним Договір №8818 купівлі-продажу нерухомого майна від 13.06.1998 року, за яким ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діяла від свого імені та від імені неповнолітнього сина ОСОБА_6 продали, а ОСОБА_1 купила квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Саламатін О.В.