УХВАЛА
01 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 2-4790/11
провадження № 61-10768 ск 26
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу Трібусяна Олексія Валентиновича, подану в інтересах Кредитної спілки «Запоріжжя», на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 20 липня 2026 року у справі за позовом Кредитної спілки «Запоріжжя» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Запоріжжя» про визнання дій незаконними,
ВСТАНОВИВ:
1. Кредитна спілка «Запоріжжя» (далі - КС «Запоріжжя») звернулася до суду із позовом, у якому з урахуванням неодноразового уточнення позовних вимог, просила в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед КС «Запоріжжя» станом на 06 грудня 2012 року за договором кредитної лінії № 203 від 27 серпня 2007 року в розмірі 82 363,22 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 19 345,47 грн, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 63 017,75 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 27 серпня 2007 року - жилий будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці, площею 886 м?, що належить на праві власності ОСОБА_2 , із застосуванням процедури продажу предмета іпотеки, передбаченої статтею 38 Закону України «Про іпотеку», шляхом укладення Кредитною спілкою «Запоріжжя» від свого імені договору купівлі-продажу з будь-якою особою покупцем з отриманням кредитною спілкою витягу з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно та з наданням КС «Запоріжжя» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, за ціною продажу на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна та виселити ОСОБА_2 із зазначеного будинку, а також стягнути з відповідача судові витрати.
2. У лютому 2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою, у якій просила визнати незаконними дії КС «Запоріжжя» щодо застосування до позивача пункту 1.5. Договору кредитної лінії № 203 від 27 серпня 2007 року без письмового повідомлення про зміни умов договору як це передбачено пунктом 4.1. даного Договору, а також стягнути з відповідача за зустрічним позовом судові витрати.
3. Комунарський районний суд міста Запоріжжя рішенням від 25 квітня 2013 року первісний позов КС «Запоріжжя» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення задовольнив повністю.
3.1. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед КС «Запоріжжя» станом на 06 грудня 2012 року за договором кредитної лінії № 203 від 27 серпня 2007 року в розмірі 82 363,22 грн, із яких: 19 345,47 грн - заборгованість за кредитом, 63 017,75 грн - заборгованість за процентам за користування кредитом.
3.2. Звернув стягнення на предмети іпотеки: житловий будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці, площею 886 м?,що є власністю ОСОБА_2 , шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення здійснення продажу майна.
3.3. Ухвалив виселити ОСОБА_2 з житлового будинку АДРЕСА_1 зі зняттям даних осіб з реєстраційного обліку.
3.4. Стягнув з ОСОБА_2 на користь КС «Запоріжжя» судовий збір в розмірі 917,73 грн.
3.5. Зустрічний позов ОСОБА_2 до КС «Запоріжжя» про визнання дій незаконними - залишив без задоволення.
4. Апеляційний суд Запорізької області рішенням від 07 серпня 2013 року частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_2 .
4.1. Скасував рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 25 квітня 2013 року в частині задоволення позову Кредитної спілки «Запоріжжя» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки і виселення ОСОБА_2 .
4.2. У цій частині ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
4.3. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
5. Рішенням від 28 квітня 2014 року Апеляційний суд Запорізької області частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_2 .
5.1. Рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 25 квітня 2013 року в частині задоволення позову Кредитної спілки «Запоріжжя» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідача скасував.
5.2. В цій частині ухвалив нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
5.3. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.
6. Верховний суд України постановою від 04 листопада 2015 року скасував ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2014 року, рішення Апеляційного суду Запорізької області від 28 квітня 2014 року та рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 25 квітня 2013 року в частині позову кредитної спілки «Запоріжжя» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, передав справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
7. Ухвалою від 04 лютого 2025 року Комунарський районний суд міста Запоріжжя замінив відповідача у справі ОСОБА_2 на її правонаступника - ОСОБА_1 .
8. 07 серпня 2025 року КС «Запоріжжя» уточнила предмет позову, просила суд у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_2 , перед КС «Запоріжжя» станом на 02 жовтня 2017 року за договором кредитної лінії № 203 від 27 серпня 2007 року в розмірі 168 825,09 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у розмірі 19 345,47 грн, заборгованості за процентами за неправомірне користування кредитом у розмірі 149 479,62 грн, звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 27 серпень 2007 року - жилий будинок АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці площею 886 м?, що належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого Шостою Запорізькою державною нотаріальною конторою 19 травня 2007 року за реєстровим № 1-1313, зареєстрованого у реєстрі права власності на нерухоме майно за № 16851633, шляхом реалізації предмету іпотеки на електронних аукціонах на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, а також стягнути з відповідача судові витрати.
9. Рішенням від 26 травня 2026 року Комунарський районний суд міста Запоріжжя відмовив у задоволенні позову КС «Запоріжжя» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
9.1. Зустрічний позов ОСОБА_1 до КС «Запоріжжя» про визнання дій незаконними залишив без задоволення.
10. Ухвалою від 20 липня 2026 року Запорізький апеляційний суд повернув апеляційну скаргу КС «Запоріжжя».
11. У серпні 2026 року до Верховного Суду за допомогою засобів поштового зв`язку надійшла касаційна скарга Трібусяна О. В., подана в інтересах КС «Запоріжжя», на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 20 липня 2026 року, у якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
12. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
13. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
14. Пунктом 3 частини першої статті 389 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
15. Водночас, згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
16. Зі змісту судових рішень у цій справі вбачається, що КС «Запоріжжя», уточнивши позовні вимоги 07 серпня 2025 року, в рахунок погашення заборгованості у розмірі 168 825,09 грн просила звернути стягнення на предмет іпотеки.
17. Отже, ціна позову у цій справі становить 168 825,09 грн, що станом на 01 січня 2026 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн х 250 = 832 000,00 грн). Тобто судові рішення у справі № 2-4790/11 не підлягають касаційному перегляду в силу вимог закону.
18. Касаційна скарга не містить посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню.
19. Верховний Суд зауважує, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
20. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.
21. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
22. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.
23. Зазначене відповідає і Рекомендаціям № В (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
24. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка, відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України є джерелом права, умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
25. При цьому застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
26. Вказане також узгоджується з висновками, викладеними в рішенні Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 у справі № 3 ?88/2021(209/21, 47/22, 77/23, 188/23), яким, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Так, у вказаному рішенні серед іншого, зазначено, що внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики. Конституційний Суд України вважає, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (пункти 7.8-7.10).
27. Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
28. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
29. Враховуючи наведене, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
30. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
31. За таких обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389-392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Кредитної спілки «Запоріжжя» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Запоріжжя» про визнання дій незаконними за касаційною скаргоюТрібусяна Олексія Валентиновича, подану в інтересах Кредитної спілки «Запоріжжя», на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 20 липня 2026 року.
2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді /підпис/ В. В. Пророк
/підпис/ А. А. Калараш
/підпис/ Є. В. Петров