УХВАЛА
03 вересня 2026 року
м. Київ
справа № 215/2639/24
провадження № 61-11489ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Івасик Тетяни Романівни на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 липня
2026 року у справі за позовом керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах Криворізької міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності;
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2024 року керівник Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах Криворізької міської ради звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , в якому просив суд:
- витребувати на користь Криворізької міської ради із незаконного володіння відповідача ОСОБА_1 земельну ділянку [номер приховано]:07:021:0097, площею 0,01 га, що розташована за адресою:
АДРЕСА_1 ;
- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на гараж, що значиться за адресою: АДРЕСА_1 , проведену 02 березня 2023 року приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Стюрко О. О.
з закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2026 року у задоволенні позовної заяви керівника Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області, в інтересах Криворізької міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_2 , про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності; відмовлено.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2026 року апеляційні скарги Дніпропетровської обласної прокуратури та ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 березня 2026 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
31 серпня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвоката Івасик Т. Р. через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 липня 2026 року (надійшла до суду 01 вересня 2026 року), в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить частково змінити постанову суду апеляційної інстанції, в частині відмови у задоволенні позовних вимог - залишити без змін.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
У касаційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги.
Встановлено, що повний текст оскаржуваної постанови складений 30 липня
2026 року, тому тридцятий день подачі касаційної скарги припадає на 31 серпня
2026 року (понеділок).
Оскільки касаційна скарга була подана до Верховного Суду 31 серпня 2026 року, тобто в межах тридцятиденного строку, то процесуальний строк не був пропущений.
Однак, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження з огляду на наступне.
У порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не доданий документ, що підтверджує сплату судового збору.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 3 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що за подання до суду касаційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, яка подана: юридичною особою 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви
і скарги від розміру оспорюваної суми; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми, але не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за позовними заявами майнового характеру, а у справах, в яких предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав (крім права власності на майно), відшкодування шкоди здоров`ю (крім моральної шкоди), - не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою або фізичною особою-підприємцем, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення
в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Керівник Криворізької північної окружної прокуратури Дніпропетровської області звернувся до суду з позовом у 2024 році та заявляв 1 позовну вимогу немайнового характеру та позовну вимогу майнового характеру (витребування земельної ділянки).
Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 3 028,00 грн (350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1 059 800,00 грн).
Заявником оскаржується постанова суду в частині мотивів.
Зі змісту положень пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
При цьому суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» розрахунок розміру судового збору за подання касаційної скарги слід здійснювати, виходячи зі ставки, яка підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а не з тієї суми, яка фактично була сплачена позивачем.
Оскільки із поданої касаційної скарги та копій судових рішень не вбачається ціни позову станом на 2024 рік (відсутнє визначення вартості земельної ділянки
з кадастровим номером [номер приховано]:07:021:0097, площею 0,01 га), тому неможливо визначити розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви за вимоги майнового характеру, у зв`язку з чим заявник при сплаті судового збору має підтвердити відповідність такої сплати належними доказами (майнова оцінка спірних земельних ділянок або інші належні докази).
Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір за подачу касаційної скарги за 1 позовну вимогу немайнового характеру у розмірі 4 844,80 грн (3 028,00*200%)*0,8=4 844,80) та за позовну вимогу майнового характеру (у розмірі 1,5 % від вартості об`єктів нерухомого майна, помноженого на 200 %, помноженого на 0,8).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: [рахунок приховано], код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату в повному обсязі.
Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення недоліків.
Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Івасик Тетяни Романівни на постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 липня
2026 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць