ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року Луцьк Справа № 140/5093/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - В/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати при звільненні з військової служби компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу; зобов`язання перерахувати та виплатити компенсацію за все належне, але неотримане протягом проходження військової служби речове майно без застосування пропорції часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу Військової частини за цінами предметів речового майна, визначеними станом на 01.01.2025.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 07.09.2022 по 25.03.2026 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2026 №77, ОСОБА_1 , який проходив службу на посаді водія автомобільного відділення взводу охорони та обслуговування НОМЕР_2 загону спеціальних заходів, звільнено наказом командира військової частини НОМЕР_1 по особовому складу від 25.03.2026 №15-РС у запас за станом здоров`я та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказує, що при звільненні йому були виплачені передбачені грошові виплати, зокрема щомісячна премія за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 560 % від посадового окладу, надбавка за особливості проходження військової служби у розмірі 65 %, а також спеціальна надбавка Сил спеціальних операцій ЗСУ у розмірі 100 % п`ятикратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб за період з 01 по 25 березня 2026 року.
Водночас, як стверджує позивач, при звільненні йому було неправильно нараховано та виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно. На думку позивача, така компенсація мала бути визначена за все належне, але неотримане ним протягом проходження військової служби речове майно, а не пропорційно часу, що минув з моменту виникнення права на його отримання до дати виключення зі списків особового складу військової частини.
Окремо позивач зазначає, що 17.04.2026 його представником було направлено до військової частини адвокатський запит №16-04/1, яким, зокрема, витребовувалася довідка про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 за період проходження військової служби, а також довідка про нарахування та виплату йому грошової компенсації за неотримане речове майно.
24.04.2026 на електронну адресу представника позивача надійшла відповідь військової частини з додатками, однак зазначені довідки надані не були. У зв`язку з цим представник позивача повторно звернулася до військової частини з адвокатським запитом. Позивач зазначає, що після отримання відповідних документів вони будуть долучені до матеріалів справи.
Враховуючи наведене, позив звернувся за захистом порушених прав до суду.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаним позовом, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
В поданому до суду 15.05.2026 відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просив відмовити у його задоволенні.
В обґрунтування свої позиції зазначив, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.03.2026 №77 старшого солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби за станом здоров`я на підставі пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». При звільненні позивачу виплачено належні грошові виплати, зокрема премію у розмірі 560 %, надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65 % та спеціальну надбавку Сил спеціальних операцій ЗСУ.
При цьому відповідач звертає увагу, що з військового квитка та витягу з наказу від 25.03.2026 №77 вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Відповідач вважає, що військовослужбовцям, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації, у разі звільнення з військової служби грошова компенсація за неотримане речове майно не нараховується та не виплачується.
Таким чином, відповідач зазначає, що оскільки позивач проходив військову службу саме за мобілізацією, він не наділений правом на отримання грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно, а відтак у військової частини НОМЕР_1 був відсутній обов`язок здійснювати відповідне нарахування та виплату.
У зв`язку з цим відповідач вважає, що бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно відсутня, а заявлені позовні вимоги щодо проведення перерахунку та виплати такої компенсації є безпідставними.
Інших заяв по суті справи до суду не надходило.
Згідно із частиною шостою статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу по мобілізації у В/ч НОМЕР_1 та наказом командира В/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №77 від 25.03.2026 з 25.03.2026 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Як слідує з матеріалів справи, 17.04.2026 представником позивача було направлено до військової частини адвокатський запит №16-04/1, яким, зокрема, витребовувалася довідка про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 за період проходження військової служби, а також довідка про нарахування та виплату йому грошової компенсації за неотримане речове майно.
З відповіді В/ч НОМЕР_1 від 23.04.2026 №1759/ВихЗВГ/4 вбачається, що довідки надані не були.
У зв`язку з цим представник позивача повторно звернулася до військової частини з адвокатським запитом. З довідки №2 про вартість речового майна, що належить до видачі, надаю відповідачем, слідує відсутність підстав для вирахування довідки про вартість речового майна у зв`язку з тим, що старший солдат ОСОБА_1 призваний до військової служби по мобілізації. Вказано, що вартість речового майна становить 0 грн. 0 коп.
Вважаючи, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів із позивачем у повному обсязі розрахунку компенсації вартості за неотримане під час військової служби, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Абзац п`ятий статті 17 Конституції України встановлює, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно зі статтею 40 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-XII) гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «;Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII).
Згідно із статтею 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Так, абзацом 2 частини 1 статті 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) передбачено, зокрема, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За приписами абзацу 3 пункту 242 розділу ХІІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до наведеної норми Кабінет Міністрів України постановою від 16.03.2016 № 178 затвердив Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок № 178).
Абзацом 1 пункту 2 Порядку № 178 визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.
Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.
Згідно із пунктом 3 Порядку № 178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця; переведення військовослужбовця до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв`язку, правоохоронних органів спеціального призначення і державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями для подальшого проходження військової служби з виключенням із списків особового складу військової частини.
Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
За приписами пункту 5 Порядку № 178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Відповідно до пункту 7 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв`язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.
Зміст вищезазначених норм свідчить, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
При цьому, застосовування у пункті 3 Порядку № 178 словосполучення «у разі звільнення з військової служби», а не «при звільненні з військової служби», дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу). Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, як, в даному випадку, і позивач.
Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29.08.2019 у справі № 2040/7697/18 та від 30.07.2020 у справі № 820/5767/17.
Особливості речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період регламентовані розділом Інструкції № 232.
Згідно із пунктом 1 розділу Інструкції № 232, основною метою речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил в особливий період є створення умов, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань особливого періоду.
Крім того, за положеннями пункту 4 Порядку № 178 передбачено застосування двох різних форм звернення за виплатою грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме: шляхом подання рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, та шляхом подання заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 803/756/17.
Згідно з пунктом 8 розділу V Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період (далі Інструкція № 232) з уведенням воєнного часу військові частини і установи Збройних Сил переходять на забезпечення речовим майном з норм мирного часу на норми воєнного часу. Наявне речове майно і технічні засоби речової служби, які перебувають на поточному забезпеченні (отримані у мирний час), за винятком непридатного майна, використовуються на забезпечення потреб військ (сил). Строки носіння предметів у тилу обчислюються за нормами воєнного часу з дня їх видачі.
Пунктом 28 розділу V Інструкції № 232 передбачено, що військовослужбовці, призвані на військову службу за мобілізацією, забезпечуються речовим майном за нормами забезпечення на особливий період.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Під час переведення військових частин на штати воєнного часу із введенням режиму воєнного стану дія норм забезпечення повсякденної форми одягу, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, призупиняється.
Згідно з абзацом 1 пункту 29 Розділу V Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту в мирний час та особливий період, у разі звільнення з військової служби осіб, призваних під час мобілізації на особливий період, а також резервістів і осіб офіцерського складу, призваних у цей період, речове майно особистого користування, яке не було отримано під час служби, не підлягає видачі.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.01.2021 у справі № 200/1873/19-а чинне законодавство передбачає обов`язок виплатити військовослужбовцю, який звільняється зі служби, грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно на день виключення зі списків особового складу військової частини.
Отже, військовослужбовці, обтяжені під час проходження військової служби власними витратами на придбання речового майна, мають правомірні очікування на отримання його грошової компенсації.
Так, за приписами п. 4 розділу ІІІ Інструкції № 232 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, мають право за бажанням отримати або речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього.
Своєю чергою, пунктом 29 розділу V Інструкції № 232 визначено, що у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, за призовом осіб офіцерського складу предмети речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, не видаються.
Аналіз змісту вказаних положень свідчить, що норма пункту 29 розділу V Інструкції № 232 не суперечить праву військовослужбовця на отримання компенсації за неотримане речове майно, що належало до видачі, яке передбачено Порядком № 178, натомість встановлює лише неможливість видачі предметів речового майна особистого користування, які не були отримані за період проходження служби, у разі звільнення військовослужбовців з військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період.
Тобто, пунктом 29 розділу V Інструкції № 232 передбачає лише обмеження права військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період під час звільнення на отримання речового майна, яке не було отримане під час проходження служби, проте, жодним чином не позбавляє їх права на отримання компенсації за неотримане речове майно, право на яку вони мають відповідно до Закону № 2011-ХІІ.
Згідно із пунктом 30 розділу Інструкції № 232, особи сержантського, старшинського та рядового складу речовим майном забезпечуються за відповідними Нормами. Видача речового майна проводиться після прибуття їх до місця служби і зарахування до списків військової частини.
Відповідно, пункт 29 Розділу V Інструкції № 232 обмежує лише право зазначених військовослужбовців на отримання неотриманого речового майна під час звільнення, проте не скасовує їхнє право на грошову компенсацію за таке майно. Це право гарантовано Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Слід зазначити, що жодна норма чинного законодавства України не виключає можливості виплати грошової компенсації вартості неотриманого речового майна військовослужбовцям, які проходили службу за призовом у період мобілізації на особливий період.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Отже, у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
З урахуванням наведених вище правових норм, суд вважає, що відповідачем протиправно відмовлено у вирахуванні ОСОБА_1 довідки про вартість речового майна у зв`язку з тим, що позивач призваний на військову службу під час мобілізації в особливий період.
Пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Крім того, суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Таким чином, на переконання суду, з метою ефективного захисту порушених прав позивача необхідно визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо невирахування в довідці про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 фактичну вартість за неотримане речове майно та зобов`язати відповідача видати ОСОБА_1 нову довідку про вартість речового майна, що належало до видачі станом на день звільнення з військової служби.
Заявлені позивачем позовні вимоги щодо визнання протиправними дій щодо ненарахування та невиплати при звільненні з військової служби компенсації за неотримане речове майно пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати підписання наказу про виключення зі списків особового складу та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату такої компенсації, задоволенню не підлягають з огляду на їх передчасність, оскільки адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Суд зазначає, що позивач, заявляючи позовну вимогу про перерахунок та виплату компенсації за все належне, але неотримане речове майно протягом проходження військової служби, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження військової частини з питання розрахунку вартості такого майна для подальшого проведення компенсації.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.
Щодо позовної вимоги про стягнення з В/ч НОМЕР_1 на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн., то такі до стягнення не підлягають, оскільки представником позивача вибрано неналежний спосіб захисту прав позивача.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невирахування в довідці про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 фактичної вартості за неотримане речове майно для проведення подальшого нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 нову довідку про вартість речового майна, що належало до видачі станом на день звільнення з військової служби за формою визначеною Порядком виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Суддя А.Я. Ксензюк