ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2026 року Луцьк Справа № 140/2238/26
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
20.02.2026 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 (далі - ВЧ НОМЕР_2 , відповідач 2) про визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття рішення про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №153 від 11.02.2025 у повному розмірі та зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ №153 від 11.02.2025 у повному обсязі в розмірі 1 млн грн з врахуванням виплачених сум; зобов`язання Військову частину НОМЕР_2 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ №153 від 11.02.2025 у повному обсязі в розмірі 1 млн грн з врахуванням виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно відмовив у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" (далі - Постанова №153), у повному обсязі (виплачена пропорційно до його участі у бойових діях), оскільки вважає, що у нього наявні всі визначені даним нормативним актом умови для її отримання.
Також вказує на те, що ним отримано поранення під час захисту Батьківщини, що по вимогах даної постанови дає право на виплату одноразової грошової допомоги у повному обсязі. З врахуванням вказаного просив позовні вимоги задовольнити повністю.
20.02.2026 протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Димарчук Т.М. для розгляду даної справи.
У зв`язку з відрахуванням зі штату Волинського окружного адміністративного суду 23.03.2026 судді Димарчук Т.М. на підставі наказу голови суду від 25.02.2026 №02-07/4/26 розпорядженням керівника апарату суду від 16.03.2026 №01-87/360/26 призначено повторний автоматизований розподіл справи, за результатами якого згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Денисюка Р.С. для розгляду вказаної справи.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач Військова частина НОМЕР_1 у поданому відзиві позовні проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав, що одноразова грошова допомога визначена Постановою №153 позивачу була виплачена пропорційно днях у яких він приймав участь у бойових діях станом на момент набрання постановою чинності.
Вказує на те, що посилання позивача, як на підставу отримання ним одноразової грошової допомоги у зв`язку з пораненням є необгрунтованим, зважаючи на те, шо таке поранення ним отримано після набрання законної сили вказаним нормативним актом.
Вважають, що у даному випадку відповідачем 1 повністю дотримано вимоги Постанови №153 при виплаті одноразової грошової допомоги позивачу. Враховуючи вказане просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
У відзиві на позов Військова частина НОМЕР_2 , позовні вимоги заперечила та вказала на те, що оскільки позивач станом на момент набрання Постановою №153 чинності брав безпосередню участь в бойових діях в сукупності 115 днів, то йому грошова допомога визначена п. 4 Постанови №153 була нарахована та виплачена з розрахунку 1/6 від 1 мільйона гривень за кожні 30 днів участі в бойових діях. У відповідності до даних норм позивачу було виплачено 500000 грн, що ним і не заперечується. Вважають, що за наявних обставин дії відповідачів відповідають вимогам чинного законодавства.
Представник позивача у відповіді на відзив ще раз наголосив на протиправності відмови відповідача у виплаті даної грошової допомоги.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 на момент набрання чинності Постановою №153 проходив військову службу за контрактом від 13.08.2024 у Військовій частині НОМЕР_2 ( а.с.7 - 8).
Позивач брав безпосередню участь в бойових діях під час здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України у період з 10.10.2024 по 03.01.2025, з 15.01.2025 по 24.02.2025, з 15.04.2025 по 14.07.2025, що підтверджується довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 27.07.2025 №2633 (а.с.10).
ВЧ НОМЕР_2 здійснено виплату одноразової грошової допомоги, визначеної Постановою №153 у сумі 500000 грн (фактично 492500 з утриманням військового збору 1,5%) (а.с.11,34,35).
Вважаючи бездіяльність відповідачів щодо невиплати одноразової грошової допомоги в розмірі 1000000 гривень протиправною позивач звернувся із позовом до суду.
Предметом спірних правовідносин у даній справі є невиплата одноразової грошової допомоги на підставі п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану".
При вирішенні спірних правовідносин суд застосовує наступні нормативні акти.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.
За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.
Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 14 ст. 2 Закону №2232-XII).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII)).
За правилами ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Ч. 4 ст. 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
11.02.2025 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану", пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі Постанова № 153).
Пунктом 3 Постанови № 153, чинної станом на час виникнення спірних відносин установлено, що учасникам експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.
Пунктом 4 Постанови №153 (із змінами, внесеними згідно з постановою КМУ №942 від 30.07.2025) установлено, що: громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;
виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:
були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;
проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу "молодший лейтенант";
проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин, приписи Постанови №153 встановлюють такі обов`язкові умови, в разі виконання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень (диспозиція правової норми), а саме:
1) приналежність військовослужбовця на дату виплати до певної категорії: особи рядового, сержантського і старшинського складу рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;
2) вік на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою №153: до 25 років;
3) факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, тобто після 24 лютого 2022 року, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні";
4) фактичне проходження служби на дату звернення за вказаною виплатою;
5) безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних бойових дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 (11 лютого 2025 року) (абз.2 п.4); або які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абз 3 п.4); або безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) (абз.4 п.4).
Варто зауважити, що така винагорода виплачується військовослужбовцям за умови, якщо вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення.
Разом з тим, Міністром оборони України видано Доручення №5601/уд від 26.09.2025 (далі - Доручення №5601/уд), яким командирів військових частин зобов`язано провести аналіз наявності зазначених вище військовослужбовців (у тому числі, які після 13.02.2025 загинули (померли) або були звільнені зі служби та виключені зі списків особового складу військових частин (установ) та не отримали Винагороду, за результатами аналізу скласти контрольні списки; провести серед цих військовослужбовців роз`яснювальну роботу щодо умов та особливостей виплати Винагороди; організувати роботу, в тому числі шляхом здійснення відповідних запитів до інших військових частин (установ), в яких проходили службу військовослужбовці або до яких вони відряджались для виконання бойових (спеціальних) завдань; за результатами проведеної роботи здійснювати розрахунки потреби в коштах для виплати винагороди та до 10.09.2025 подати узагальнену інформацію (заявки) за підпорядкованістю до Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України; у разі документального підтвердження факту невиплати Винагороди військовослужбовцям за місцем фактичного проходження служби на день після набрання чинності Постановою (з 13.02.2025) по даний час, виплату провести за місцем проходження служби таких військовослужбовців станом на день видання цього доручення у відповідності до вимог пункту 4 Постанови згідно наказів командирів військових частин (установ).
Підготовку проектів наказів для здійснення виплат, передбачених Постановою, покласти на відповідні служби персоналу (підрозділи, що відповідають за облік особового складу).
Отже, Постанова КМУ №153 від 11.02.2025 запровадила механізм додаткової мотивації військовослужбовців віком до 25 років, які були призвані або прийняті на військову службу під час воєнного стану та безпосередньо брали участь у бойових діях. Право на одноразову винагороду у розмірі 1 млн. грн. виникає за умови відповідності визначеним критеріям щодо віку, проходження служби, участі у бойових діях та відсутності дисциплінарних чи кримінальних порушень. Доручення Міністерства оборони №5601/уд додатково покладає саме на командирів військових частин обов`язок забезпечити виявлення осіб, які мають право на таку виплату, та організувати її фактичне нарахування і виплату, у тому числі тим військовослужбовцям, які раніше її не отримали.
Як вже зазначав суд вище, Постанова №153 встановлює певні критерії виплати допомог нею передбачених, з наявністю у військовослужбовця станом на момент набрання нею чинності відповідних умов.
Відповідачами не заперечується та обставина, що позивач на момент набрання нормативним актом чинності мав право на отримання одноразової грошової допомоги, однак ставиться під сумнів його право на отримання її в розмірі саме 1000000 гривень.
ВЧ НОМЕР_2 позивачу 01.02.2026 було виплачено одноразову грошову допомогу визначену Постановою №153 у сумі 500000 гривень, що відповідає пропорційності часу в яких позивач брав участь у бойових діях на момент набрання постановою чинності (а.с.11).
З приводу цього суд зазначає наступне.
Абзацом 2 пункту 4 визначено, що право на виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 1000000 гривень, мають право військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153 (13.02.2025).
Тобто визначальною умовою для виплати допомоги в розмірі 100000 гривень є участь військовослужбовця в бойових діях станом на 13.02.2025 не менше 6 місяців.
Так дійсно відповідно до довідки №2633 від 27.07.2025 позивач сумарно приймав участь у бойових діях 218 днів, однак станом на 13.02.2025 кількість таких днів становила 115.
Оскільки, позивач сумарно станом на 13.02.2025 приймав участь в бойових діях менше 6 місяців, то право на виплату одноразової допомоги в розмірі 1000000 він не набув.
Суд зазначає, що визначальним для виплати одноразової грошової допомоги в розмірі 1 мільйона гривень сумарна кількість днів в бойових діях саме станом на момент набрання постановою чинності, а не загальна кількість днів.
На момент набрання Постановою №153 чинності 13.02.2025 абзац 3 п.4 передбачав, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).
З 07.08.2025 вказаний пункт звучить так: військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);
Враховуючи вказану норму та те, що позивач станом на 13.02.2025 сумарно брав участь в бойових діях менше 6 місяців, що підтверджується відповідними довідками (а.с.10,36) то виплата відповідачем 2 даної допомоги у відповідності до абз.3 п.4 Постанови №153 є правомірною.
Що стосується посилань позивача та його представника на те, що позивач отримав поранення при захисті Вітчизни, яке підтверджується довідкою ВЛК №2025-0305-1449-5388-3 від 05.03.2025, що дає йому право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 1000000 гривень, то суд вказане до уваги не приймає враховуючи наступне.
Абзац 4 пункту 4 Постанови №153 встановлює, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;
За змістом даної норми військовослужбовець може отримати цю виплату лише коли він отримав поранення чи захворювання пов`язане із захистом Вітчизни до набрання чинності Постановою №153.
Як вбачається із довідки ВЛК №2025-0305-1449-5388-3 від 05.03.2025 (а с.5), довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 27.02.2025 №1294/ВЛК (а.с.6) ОСОБА_1 отримав поранення 24.02.2025 року, тобто після набрання чинності Постановою №153, що в свою чергу виключає виплату одноразової грошової допомоги відповідно до абз.4 п.4 даної постанови.
Отже, виходячи із вищенаведеного відповідачем 2 виплата одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у розмірі 500000 гривень, що відповідає пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) грунтується на вимогам чинного законодавства та є правомірною.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що за обставин цієї справи відповідачами належними та допустимими доказами доведено правомірність своїх дій щодо виплати одноразової грошової допомоги, визначеної Постановою №153 ОСОБА_1 у розмірі 500000 гривень.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволені позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя Р.С. Денисюк