ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року Справа №160/14568/26
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ніколайчук С.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
УСТАНОВИВ:
29.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому позивач просить:
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 постанову про закриття адміністративного провадження у справі щодо неявки за повісткою від 15.12.2025 у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно військового квитка перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після оновлення застосунку Резерв+ виявив, що має порушення правил ВОД у зв`язку із не прибуттям за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_4 , дата звернення до поліції 14.02.2026 рік. Жодних повісток про необхідність з`явитись до РТЦК він не отримував. Вважає, що дії відповідача у вигляді внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про розшук позивача протиправними. З урахуванням обставин, викладених у позові, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою від 01 червня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/14568/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 09.06.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_3 виданим 24.10.2017 року, перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), що підтверджується витягом із за стосунку Резерв+.
Позивачем у застосунку «Резерв+» 28.04.2026 року виявлено графу «порушення правил військового обліку», не прибув за повісткою до ТЦК та СП. У розділі правопорушення зазначено № адміністративної справи F1791797, стаття 210-1 КУпАП, дата порушення 13.08.2025, дата завершення справи 09.10.2025,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 має відстрочку від мобілізації до 01.08.2026 року по догляду за родичем з інвалідністю, що теж відображено у застосунку Резерв+.
Позивач, звернувся до суду з цим позовом та просить зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 винести постанову про закриття адміністративного провадження у справі щодо неявки за повісткою від 15.12.2025 у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача викладеним у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Відповідно до статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а за правопорушення, передбачені, зокрема, статтями 210, 210-1 цього Кодексу, вчинені в особливий період, відповідно до частини сьомої статті 38 КУпАП, адміністративне стягнення може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
За змістом статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 284 КУпАП за наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу, орган (посадова особа) виносить постанову про закриття справи.
Отже, питання щодо наявності підстав для закриття справи про адміністративне правопорушення та прийняття відповідної постанови належить до компетенції органу (посадової особи), уповноваженого розглядати відповідну справу.
Верховний Суд у постанові від 16.07.2018 у справі №520/6459/17 звертав увагу на те, що суд, розглядаючи спір у порядку адміністративного судочинства, не вправі перебирати на себе повноваження суб`єкта владних повноважень щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції такого суб`єкта, та самостійно приймати постанову замість відповідного органу.
При цьому адміністративний суд, здійснюючи перевірку рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 2 КАС України не підміняє такий орган та не перебирає на себе його компетенцію, а перевіряє, чи прийняті відповідні рішення, вчинені дії або допущена бездіяльність на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Разом з тим, суд звертає увагу, що наведені позивачем обставини щодо порушення строків притягнення до адміністративної відповідальності самі по собі не можуть бути підставою для зобов`язання відповідача прийняти постанову конкретного змісту без встановлення факту існування відповідної справи про адміністративне правопорушення, її предмета, дати її порушення, дати виявлення правопорушення та інших обставин, які мають значення для застосування статті 38 КУпАП.
Як убачається з матеріалів справи, у застосунку «Резерв+» позивачу відображалась інформація про адміністративну справу №F1791797 за статтею 210-1 КУпАП, із зазначенням дати порушення 13.08.2025 та дати завершення справи 09.10.2025.
Водночас позовні вимоги заявлені щодо необхідності закриття провадження у справі стосовно неявки за повісткою від 15.12.2025.
Таким чином, наявні у матеріалах справи відомості не дають можливості ототожнити адміністративну справу №F1791797, інформація про яку відображалась у застосунку «Резерв+», із справою щодо неявки за повісткою від 15.12.2025, про закриття якої просить позивач.
Крім того, судом не встановлено та матеріалами справи не підтверджено, що станом на час звернення позивача до суду відповідачем було розпочато та не завершено провадження у справі про адміністративне правопорушення саме щодо неявки позивача за повісткою від 15.12.2025, а також що така справа перебувала на розгляді у відповідача.
За таких обставин вимога про зобов`язання відповідача винести постанову про закриття конкретного адміністративного провадження є передчасною, оскільки суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення щодо провадження, існування якого належними та допустимими доказами у справі не підтверджено.
При цьому суд вважає необхідним зазначити, що неявка за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у визначені в повістці дату, час та місце за своєю правовою природою є одноактним правопорушенням, яке вичерпується фактом неприбуття особи у визначений час, а не триваючим правопорушенням.
Такий підхід відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 11.04.2018 у справі №804/401/17, відповідно до якого триваючим є правопорушення, пов`язане з тривалим і безперервним невиконанням встановленого законом обов`язку, яке припиняється після виконання такого обов`язку або припинення його дії.
Зазначений правовий підхід застосовано судами й до правопорушень, передбачених статтею 210-1 КУпАП, пов`язаних із неявкою за конкретним викликом до ТЦК та СП. Зокрема, у судовій практиці 2026 року зазначено, що таке правопорушення не є триваючим, а має одноактний характер, у зв`язку з чим строки, передбачені частиною сьомою статті 38 КУпАП, не можуть обчислюватися від дати подальшого виявлення факту неявки як триваючого правопорушення.
Водночас у цій справі позивач не просить суд скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки, як убачається з матеріалів справи, така постанова щодо неявки за повісткою від 15.12.2025 відповідачем не приймалась.
Отже, за відсутності встановленого факту існування незакінченої справи про адміністративне правопорушення щодо неявки за повісткою від 15.12.2025 та з огляду на неможливість перебрання судом повноважень суб`єкта владних повноважень щодо прийняття постанови у справі про адміністративне правопорушення, підстави для задоволення заявленої позовної вимоги відсутні.
Водночас саме по собі відображення у застосунку «Резерв+» інформації про порушення правил військового обліку не є доказом наявності незакінченого провадження у конкретній справі про адміністративне правопорушення та не може без встановлення відповідних обставин слугувати достатньою підставою для зобов`язання відповідача прийняти постанову про закриття такого провадження.
Щодо доводів позивача про протиправність внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про його розшук, суд зазначає, що така вимога у прохальній частині позову самостійно не заявлена. Відтак суд не має правових підстав виходити за межі заявлених позовних вимог та вирішувати питання щодо правомірності відповідних відомостей у Реєстрі як самостійного предмета спору.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак сплачений позивачем відповідно до квитанції про сплату від 28.05.2026 року судовий збір у розмірі 1064, 96 грн не підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. 139, 241-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя С.В. Ніколайчук