ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
03 вересня 2026 року Справа №160/27097/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Секірська А.Г., перевіривши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, Національної гвардії України в особі Головного управління Національної гвардії про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
01.09.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України (далі - відповідач І), Національної гвардії України в особі Головного управління Національної гвардії (далі - відповідач ІІ) з такими позовними вимогами:
1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України та Національної гвардії України в особі Головного управління Національної гвардії України щодо невключення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги дитини загиблого військовослужбовця головного сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
2) зобов`язати Національну гвардію України в особі Головного управління Національної гвардії України включити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , до кола осіб, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у відповідності до Постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», дитину загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За приписами пунктів 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв`язку з чим вона має бути залишена без руху з таких підстав.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Позивачем в позовній заяві визначено коло відповідачів: 1) військова частина НОМЕР_1 ; 2) Національна гвардія України в особі Головного управління Національної гвардії України, та заявлено позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України та Національної гвардії України в особі Головного управління Національної гвардії України щодо невключення ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги дитини загиблого військовослужбовця головного сержанта ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зобов`язання Національної гвардії України в особі Головного управління Національної гвардії України включити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , до кола осіб, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у відповідності до Постанови КМУ від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», дитину загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1 частини другої статті 2 КАС України).
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Отже, підставою для звернення до суду із позовом є порушення прав, свобод та інтересів позивача рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. У свою чергу, законодавством визначено вичерпний перелік форм захисту прав позивачем.
Так, частиною першою статті 160 КАС України передбачено, що у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Частиною п`ятою наведеної статті визначені вимоги, яким повинна відповідати позовна заява. Зокрема, в ній зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів (пункт 4); виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини (пункт 5); у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача (пункт 9).
Предметом оскарження до суду першої інстанції можуть бути індивідуальні акти, дії чи бездіяльність кожного з відповідачів, зазначених у позовній заяві, а позовні вимоги про зобов`язання вказаного суб`єкту владних повноважень вчинити певні дії є способом поновлення порушених прав позивача, які мають бути похідними від основної вимоги про визнання протиправними відповідних рішень, дій чи бездіяльності відповідача.
Суд зазначає, що протиправною бездіяльністю є зовнішня форма поведінки (діяння) суб`єкта владних повноважень, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, що на підставі закону чи іншого нормативно-правового акта належать до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.
Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача. Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.
За своїм смисловим навантаженням термін «законний інтерес» є тотожним «охоронюваному законом інтересу», оскільки саме законність обумовлює надання інтересу правової охорони.
Поняття законного (охоронюваного законом) інтересу міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004, згідно з яким поняття «охоронюваний законом інтерес» у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Ознаки, притаманні законному інтересу, визначені у вже згадуваному Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року у справі № 1-10/2004. Поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який:
а) виходить за межі змісту суб`єктивного права;
б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони;
в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб;
г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права;
д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом;
є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.
Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.
З огляду на вимоги статей 2, 5 КАС України, об`єктом судового захисту в адміністративному судочинстві є не будь-який законний інтерес, а порушений суб`єктом владних повноважень.
Для визначення інтересу як об`єкту судового захисту в порядку адміністративного судочинства, окрім загальних ознак інтересу, він повинен містити спеціальні, визначені КАС України. Якщо перша група ознак необхідна для віднесення тієї чи іншої категорії до інтересу, то друга - дозволяє кваліфікувати такий інтерес як об`єкт судового захисту в адміністративному судочинстві.
Зі змісту наведених правових норм випливає, що судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, який має такі ознаки:
(а) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання;
(б) пов`язаний з конкретним матеріальним або нематеріальним благом;
(в) є визначеним. Благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним. У позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає;
(г) є персоналізованим (суб`єктивним). Тобто належить конкретній особі - позивачу (на це вказує слово «її»);
(д) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.
Такий підхід у питанні судового захисту законних інтересів осіб сформовано Верховним Судом у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17 та застосовано у низці постанов, зокрема від 11 липня 2019 року у справі № 826/14642/15, від 31 березня 2021 року у справі № 640/21611/19, від 15 липня 2021 року у справі № 826/25318/15.
Також у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 522/3665/17 Верховний Суд визначив загальні підходи до визначення ознак «потерпілого» від порушення законного інтересу:
(а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов;
(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;
(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);
(г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.
Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
У рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України. Для реалізації кожним конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
Гарантоване статтею 55 Конституції України та конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним і стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
За правилами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту адміністративним судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.
Так, в додатках до позовної заяви міститься заява ОСОБА_1 командиру військової частини НОМЕР_1 про виплату одноразової грошової допомоги відповідно до пункту 2 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 та відповідь військової частини НОМЕР_1 від 12.11.2025 №25/35/10/4-М-608.
Натомість доказів того, що позивач звертався з відповідними заявами до відповідача-ІІ - Національної гвардії України в особі Головного управління Національної гвардії України і цей суб`єкт владних повноважень відмовив у задоволенні цих заяв додатки до позовної заяви не містять.
З огляду на наведене, суд пропонує позивачу на виконання вимог частини першої, пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України усунути недоліки позовної заяви шляхом надання уточненої позовної заяви з обґрунтуванням, якими саме діями, бездіяльністю, рішеннями відповідача-ІІ - Національної гвардії України в особі Головного управління Національної гвардії України порушено права позивача станом на дату звернення до суду з цим позовом, викласти обставини, в чому саме полягає бездіяльність цього суб`єкта владних повноважень.
Крім того, у позовній заяві позивач зазначає третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_6 .
Частиною п`ятою статті 161 КАС України передбачено, що у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.
Згідно із частиною другою статті 49 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.
Відповідно до частини четвертої статті 49 КАС України у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Зазначаючи у позовній заяві третіх осіб - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_6 , позивач не надає клопотання про залучення третіх осіб з обґрунтуванням, на якій підставі така третя особа має бути залучена до участі у справі, яким чином рішення у справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки стягувача у виконавчому провадженні.
У позовній заяві позивач зазначає: «Мені відомо, що рішенням комісії Національної гвардії України одноразову грошову допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, призначено матері загиблого ОСОБА_3 , батькові ОСОБА_4 , дитині ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у рівних частинах без урахування мене як повнолітньої дитини загинувшого військовослужбовця».
Разом з тим, доказів наявності такого рішення до позовної заяви не додано, що унеможливлює визначення наявності впливу рішення у цій справі на права та інтереси цих осіб.
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї (частина перша статті 80 КАС України).
Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви (частина друга статті 79 КАС України).
Відповідно до частини другої статті 80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Таким чином, у разі необхідності позивач має право звернутися з обґрунтованою заявою (клопотанням) про залучення до участі у справі третіх осіб, надавши докази на підтвердження необхідності залучення у зв`язку з впливом рішення у справі на їх права та обов`язки (копії рішення про призначення їм спірної допомоги у рівних частинах), у разі неможливості надати такі докази - зазначити причини.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
УХВАЛИВ:
Позовну заяву військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, Національної гвардії України в особі Головного управління Національної гвардії про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом 7-и (семи) календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника) або у паперовій формі:
- уточненої позовної заяви з обґрунтуванням, якими саме діями, бездіяльністю, рішеннями відповідача-ІІ - Національної гвардії України в особі Головного управління Національної гвардії України порушено права позивача станом на дату звернення до суду з цим позовом, викласти обставини, в чому саме полягає бездіяльність цього суб`єкта владних повноважень;
- обґрунтованої заяви (клопотання) про залучення до участі у справі третіх осіб, надавши докази на підтвердження необхідності залучення у зв`язку з впливом рішення у справі на їх права та обов`язки (копії рішення про призначення їм спірної допомоги у рівних частинах), у разі неможливості надати такі докази - зазначити причини.
Якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, позовна заява буде повернута позивачеві та вважатиметься неподаною.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя А.Г. Секірська