ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
03 вересня 2026 року Справа № 160/27084/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Пляшкова Катерина Олександрівна, перевіривши матеріали адміністративного позову керівника Криворізької централізованої окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави до Криворізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -
УСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 01.09.2026 надійшла позовна заява керівника Криворізької централізованої окружної прокуратури Дніпропетровської області (далі - прокурор) в інтересах держави до Криворізької міської ради (далі - відповідач) з такими вимогами:
- визнати протиправним та скасувати рішення сімдесят п`ятої сесії восьмого скликання Криворізької міської ради від 27.05.2026 № 4557 «Про реорганізацію та перепрофілювання окремих комунальних закладів дошкільної освіти Саксаганського району»;
- скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.06.2026 № 100227127[телефон приховано] про перебування комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу № 90 Криворізької міської ради у стані припинення;
- скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.06.2026 № 100227127[телефон приховано] про перебування комунального закладу дошкільної освіти (дитячий садок) № 240 Криворізької міської ради у стані припинення;
- скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.06.2026 № 100227127[телефон приховано] про перебування комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 32 Криворізької міської ради у стані припинення;
- скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.06.2026 № 100227127[телефон приховано] про перебування комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу № 156 Криворізької міської ради у стані припинення;
- скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.06.2026 № 100227127[телефон приховано] про перебування комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 191 Криворізької міської ради у стані припинення;
- скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.06.2026 № 100227127[телефон приховано] про перебування комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 197 Криворізької міської ради у стані припинення.
У обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішенням Криворізької міської ради від 27.05.2026 № 4557 «Про реорганізацію та перепрофілювання окремих комунальних закладів дошкільної освіти Саксаганського району» перепрофільовано (змінено тип) Комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 202 Криворізької міської ради; реорганізовано комунальні заклади дошкільної освіти шляхом їх приєднання до інших комунальних закладів дошкільної освіти, а саме: Комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу № 90 Криворізької міської ради, Комунальний заклад дошкільної освіти (дитячий садок) № 240 Криворізької міської ради, Комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 32 Криворізької міської ради, Комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) компенсуючого типу № 156 Криворізької міської ради, Комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 191 Криворізької міської ради, Комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 197 Криворізької міської ради; після виконання заходів з реорганізації вирішено перепрофілювати (змінити тип) таких комунальних закладів дошкільної освіти: Комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 14 Криворізької міської ради, Комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 42 Криворізької міської ради, Комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 261 Криворізької міської ради, Комунальний заклад дошкільної освіти (ясла-садок) № 57 Криворізької міської ради.
Із рішення від 27.05.2026 № 4557 слідує, що його прийняття обґрунтоване наступним: з метою приведення у відповідність до чинного законодавства України типу окремих комунальних закладів освіти; ураховуючи звернення виконкому Саксаганської районної у місті ради; ураховуючи звернення департаменту освіти і науки виконкому Криворізької міської ради; керуючись Цивільним кодексом України, законами України «Про освіту», «Про дошкільну освіту», «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
У самому рішенні відсутні будь-які об`єктивні обставини, крім формальних посилань на звернення виконкому районної в місті ради та Департаменту освіти і науки виконкому Криворізької міської ради (виконавчого органу самої міської ради), які б зумовили необхідність реорганізації КЗДО (ясла садок) компенсуючого типу № 90 КМР, КЗДО (дитячий садок) № 240 КМР, КЗДО (ясла садок) № 32 КМР, КЗДО (ясла-садок) компенсуючого типу № 156 КМР, КЗДО (ясла садок) № 191 КМР, КЗДО (ясла-садок) № 197 КМР. Відсутній аналіз дійсних потреб територіальної громади.
Виходячи зі змісту протоколу засідання постійної комісії з питань освіти, науки, молоді, культури та спорту, сім`ї і дітей від 27.05.2026 № 40, причинами реорганізації закладів дошкільної освіти № 90, № 240, № 32, № 156, № 191, № 197 КМР стали зменшення кількості вихованців у них, а також відсутність укриттів.
При цьому, інтереси та потреби дітей, які станом на 27.05.2026 були вихованцями реорганізованих закладів дошкільної освіти, прийняттям оскаржуваного рішення не враховано через віддаленість від дому, переповненістю груп, відсутністю достатніх місць в найпростіших укриттях, що перебувають на обліку у закладах дошкільної освіти, до яких приєднано реорганізовані заклади дошкільної освіти.
Крім того, прокурор вважає, що вказане рішення ухвалене із порушенням встановленої законодавством процедури. Так, з сайту Криворізької міської ради встановлено, що громадські слухання щодо доцільності/недоцільності реорганізації окремих комунальних закладів дошкільної освіти Саксаганського району, інформаційно роз`яснювальна робота серед населення, заінтересованих груп територіальної громади не організовувалися та не проводилися.
Прокурор вважає, що рішення від 27.05.2026 № 4557 підлягає визнанню протиправним та скасуванню, оскільки воно прийнято з порушенням встановленої законодавством процедури та порушує гарантоване Конституцією України право на освіту.
Обґрунтовуючи підстави представництва, прокурор зазначив, що державний інтерес полягає в забезпеченні гарантованих Конституцією та законами України права на освіту, на збереження мережі комунальних закладів дошкільної освіти. Зважаючи, що освіта, у тому числі дошкільна, є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об`єднаного спільними цінностями і культурою, та держави, порушення гарантованого статтею 53 Конституції України права на освіту беззаперечно свідчить про порушення інтересів держави, які охоплюють інтереси мешканців територіальної громади.
Також прокурором зазначено, що у спірних правовідносинах відсутній орган, який уповноважений здійснювати представництво інтересів держави, оскільки Криворізька міська рада, яка покликана захищати права територіальної громади, їх порушує внаслідок прийняття незаконних рішень та є відповідачем у справі.
У зв`язку з тим, що у одній справі одна й та ж особа не може бути одночасно позивачем та відповідачем, а інший орган, який має повноваження щодо захисту інтересів держави, у тому числі територіальної громади, з вказаного питання відсутній, то захист інтересів держави у даних спірних правовідносинах, у силу вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» має здійснювати прокурор, реалізовуючи субсидіарну функцію.
Таким чином, прокурор звертається до суду з заявою з огляду на те, що у даному випадку відсутній державний орган, який уповноважений здійснювати представництво інтересів держави у спірних правовідносинах.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до частини сьомої статті 160 КАС України, у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частин третьої-п`ятої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому саме полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Разом з тим, варто вказати, що перевірка права прокурора на звернення до адміністративного суду передує розгляду питання щодо правомірності дій (бездіяльності) відповідача, що оскаржуються (розгляду справи по суті). Встановлення обставин, що свідчать про відсутність у прокурора підстав для представництва інтересів держави, а отже і права на звернення до суду, є перешкодою для розгляду справи по суті.
Відповідно до частини першої статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII) представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
У частині третій статті 23 Закону № 1697-VII визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
При цьому, положеннями частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII закріплено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.
Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
З наведених положень слідує, що прокурор у визначених законом випадках наділений повноваженнями здійснювати представництво інтересів держави або конкретної особи шляхом звернення до суду з позовом, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване.
Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає у чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту і зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень на звернення до суду з позовом прокурор зазначає про це в позовній заяві та в такому випадку прокурор набуває статусу позивача. Підставою для представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Отже виключними випадками, за умови настання яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» навів мотиви, згідно з яким інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Ці висновки Конституційний Суд України зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який вже втратив чинність. Однак, висловлене цим Судом розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, застосованого у статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Тому, суд вважає, що «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20, від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18.
Громада володіє деякими ознаками суб`єкта публічно-правових відносин, яка може мати власні (публічні) інтереси, що є відмінними від інтересів конкретної (приватної) особи. При цьому, Основним Законом України (статті 13, 23, 41, 43, 89 та 95) передбачено, що суспільні (публічні) інтереси підлягають самостійному захисту, а також обов`язковому врахуванню при прийнятті найважливіших рішень на рівні держави або відповідної територіальної громади.
Хоча у Конституції України не йдеться про захист прокурором інтересів суспільства, але інтерес держави є насамперед інтересом більшості членів суспільства, якому вона служить. Отже, інтерес держави охоплює суспільні (публічні) інтереси. Тому прокурор може захищати і суспільні інтереси, зокрема, громад з тих самих підстав, що й інтереси держави. З наведеного констатується, що звернення прокурора з позовом в інтересах держави охоплює, у тому числі, й захист інтересів громади.
Це відповідає правовим позиціям, викладеним Верховним Судом у постанові від 29.11.2022 у справі № 240/401/19.
Виходячи з таких критеріїв, у разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.07.2022 у справі № 910/5201/19.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Аналіз положень частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
(1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
(2) у разі відсутності такого органу.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
При цьому варто зауважити, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, зокрема, замінює відповідного суб`єкта владних повноважень в судовому провадженні у разі, якщо той всупереч закону не здійснює захисту чи робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити, причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16 та від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Звертаючись до суду з цим адміністративним позовом, прокурор послався на порушення інтересів держави у сфері забезпечення права на дошкільну освіту, збереження мережі комунальних закладів дошкільної освіти.
Правові, організаційні та економічні засади функціонування системи дошкільної освіти з метою забезпечення цілісного та всебічного розвитку дитини шляхом виховання, навчання, соціалізації та формування необхідних життєвих навичок і компетентностей визначає Закон України від 06.06.2024 № 3788-IX «Про дошкільну освіту» (далі - Закон № 3788-IX).
У частині першій статті 32 Закону № 3788-IX визначено, що рішення про утворення, реорганізацію, перепрофілювання (зміну типу організації освітньої діяльності), ліквідацію закладу дошкільної освіти приймає його засновник.
Засновником закладу дошкільної освіти може бути орган державної влади від імені держави, відповідна рада від імені територіальної громади (громад), фізична та/або юридична особа (у тому числі релігійна організація, статут (положення) якої зареєстровано у встановленому законодавством порядку), рішенням та за рахунок майна яких засновано заклад дошкільної освіти або які в інший спосіб відповідно до законодавства набули прав і обов`язків засновника.
Заклади дошкільної освіти утворюються з урахуванням соціально-економічних, національних, культурно-освітніх, духовних і мовних потреб населення (частина друга статті 32 Закону № 3788-IX).
У частині третій статті 32 Закону № 3788-IX визначено, що у разі реорганізації чи ліквідації державного або комунального закладу дошкільної освіти та наявності потреб дітей, які проживають на відповідній території, у здобутті дошкільної освіти засновник зобов`язаний забезпечити можливість здобуття безоплатної дошкільної освіти такими дітьми в закладі дошкільної освіти з відповідним типом організації освітньої діяльності та з урахуванням їхніх особливих освітніх потреб.
Ліквідація комунального закладу дошкільної освіти чи припинення освітньої діяльності для певної вікової категорії вихованців у сільській місцевості допускається лише після громадського обговорення проекту відповідного рішення засновника, який оприлюднюється не менше ніж за один рік до прийняття відповідного рішення.
Реорганізація і ліквідація комунальних спеціальних дитячих садків, що діють як окремі юридичні особи або як дошкільні підрозділи (спеціальні групи) у спеціальних закладах загальної середньої освіти, допускаються лише після погодження проекту відповідного рішення засновника центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Відповідно до абзацу четвертого частини четвертої статті 37 Закону № 3788-IX засновник закладу дошкільної освіти зобов`язаний у разі реорганізації, перепрофілювання (зміни типу організації освітньої діяльності), ліквідації, припинення діяльності закладу дошкільної освіти обов`язково забезпечити вихованцям можливість продовжити здобуття дошкільної освіти.
Так, предметом спору у цій справі є рішення засновника - Криворізької міської ради щодо реорганізації та перепрофілювання окремих комунальних закладів дошкільної освіти Саксаганського району.
При цьому, звертаючись до суду з цим позовом, прокурор стверджує, що у межах спірних правовідносин відсутній орган, який уповноважений здійснювати представництво інтересів держави, оскільки Криворізька міська рада, яка покликана захищати права територіальної громади, є порушником інтересів держави та є відповідачем у цій справі.
Проте суд не погоджується з такими твердженнями прокурора, оскільки відповідно до частини третьої статті 48 Закону № 3788-IX центральний орган виконавчої влади із забезпечення якості освіти та його територіальні органи, зокрема:
у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки, аналізують діяльність місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів з питань освіти (за наявності) в частині дотримання вимог законодавства з питань освіти і забезпечення якості освіти на відповідній території та надають їм відповідні висновки і рекомендації, що протягом п`яти робочих днів з дня їх надання оприлюднюються на офіційних веб-сайтах центрального органу виконавчої влади із забезпечення якості освіти, його територіального органу та відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування;
звертаються до суду з позовами до місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо усунення порушень та виконання вимог законодавства у сфері дошкільної освіти.
Центральним органом виконавчої влади із забезпечення якості освіти є Державна служба якості освіти України, територіальним органом якої, повноваження якого поширюються на території Дніпропетровської та Запорізької областей, є Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби якості освіти України.
З огляду на викладене, а також враховуючи, що предметом спору у цій справі є рішення органу місцевого самоврядування - Криворізької міської ради, як засновника закладів дошкільної освіти, а підставами позову є порушення таким органом законодавства у сфері дошкільної освіти - статей 32, 37 Закону № 3788-IX, то суд дійшов висновку, що відповідно до положень частини третьої статті 48 цього Закону уповноваженим органом на здійснення захисту інтересів держави у межах спірних правовідносин є саме Південно-Східне міжрегіональне управління Державної служби якості освіти України, яке аналізують діяльність місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів з питань освіти (за наявності) в частині дотримання вимог законодавства з питань освіти і забезпечення якості освіти та може звертатися до суду з позовами до місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо усунення порушень та виконання вимог законодавства у сфері дошкільної освіти.
За таких обставин суд вважає хибними твердження прокурора про відсутність органу, який уповноважений здійснювати представництво інтересів держави у межах спірних правовідносин.
Як вже вище вказано, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах і, визначаючи правовий статус прокурора у судовому процесі для представництва інтересів держави, законодавець зобов`язав останнього навести належне обґрунтування щодо наявності/відсутності таких повноважень. Втім, враховуючи встановлені вище обставини щодо наявності уповноваженого органу, суд дійшов висновку, що прокурор не довів наявність правових підстав для самостійного звернення до суду з цим позовом.
Крім того, суд також враховує правові висновки Конституційного Суду України, викладені в рішенні від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025, який констатував, що словосполучення «у виключних випадках», яке міститься в пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, вказує на обмежувальний характер останнього. Він не наділяє прокуратуру універсальними повноваженнями щодо представництва інтересів держави в суді та не встановлює для неї загальної чи альтернативної компетенції, а стосується представництва інтересів держави в суді лише у виняткових, нетипових за своєю юридичною природою обставинах.
Враховуючи наявність уповноваженого органу та ненадання разом із позовною заявою доказів дотримання прокурором вимог частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено наявність у нього підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави, що відповідно до частини четвертої статті 53 КАС України має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Керуючись статтями 53, 160, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву повернути позивачеві.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова