ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" вересня 2026 р. справа № 300/2647/26
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до територіального управління служби судової охорони в Івано-Франківській області (далі - Територіальне управління, відповідач), в якому просить:
визнати протиправною відмову Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області щодо зарахування ОСОБА_1 до стажу служби у Службі судової охорони час її роботи у державних органах з 23.10.2007 по 30.09.2019;
зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби у Службі судового охорони часу роботи у державних органах з 23.10.2007 по 30.09.2019.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є співробітником Служби судової охорони, зокрема, відповідно до наказу Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області від 20.01.2020 №8 к прийнята на службу до Служби судової охорони та призначена на посаду провідного спеціаліста фінансово-економічного відділу. При цьому, відповідно до Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 №1052/0/15-19, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» і постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб», має право на зарахування до її вислуги років час її попередньої роботи в державних органах. Проте відповідач протиправно відмовив їй у зарахуванні до вислуги років в Службі судової охорони час проходження служби на посаді державної служби.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
07.05.2026 через підсистему «Електронний суд» Територіальним управлінням скеровано відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог. Так, на переконання Територіального управління, до вислуги років зараховуються: час роботи в державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, затвердженим Головою Служби судової охорони. Зокрема, Наказом Служби судової охорони «Про затвердження Переліку посад співробітників Служби судової охорони середнього та вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах» №454 від 24.10.2022, було затверджено перелік посад співробітників Служби судової охорони середнього та вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах. До таких посад належить: перший заступник Голови Служби судової охорони, заступники Голови Служби судової охорони; Начальники управлінь, відділів та їх заступники центрального органу управління Служби судової охорони. Натомість, позивач прийнята на службу у Службі судової охорони наказом територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області від 20.01.2020 №8К та призначена на посаду провідного спеціаліста фінансово-економічного відділу територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області. 22.05.2023 відповідно до наказу територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області від 19.05.2023 №212о/с позивач призначена на посаду начальника фінансово-економічного відділу територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області. Відтак, на думку відповідача, за період проходження служби ОСОБА_1 жодного разу не перебувала на посадах, які визначені вище вказаним Переліком посад співробітників Служби судової охорони середнього та вищого складу. З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с. 27-29).
03.06.2026 позивач подала суду заяву про уточнення позовних вимог, яка не впливає на предмет спору, відповідно до якої зазначила, що при складанні позову нею вказано вимогу щодо зарахування до стажу служби у Службі судової охорони часу роботи у державних органах з 23.10.2007 по 30.09.2019, при цьому було упущено зарахування даного періоду також до вислуги років, що випливає безпосередньо зі змісту ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Суд розглянувши подану заяву, вважає за можливе її прийняти та в подальшому розгляд справи здійснено в межах позовних вимог про визнання протиправною відмови Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області щодо зарахування ОСОБА_1 до вислуги років та до стажу служби у Службі судової охорони часу роботи у державних органах з 23.10.2007 по 30.09.2019 та зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років та до стажу служби у Службі судового охорони час роботи у державних органах з 23.10.2007 по 30.09.2019.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 відповідно до наказу Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області від 20.01.2020 №8к прийнята на службу до Служби судової охорони та призначена на посаду провідного спеціаліста фінансово-економічного відділу (а.с. 17).
В подальшому продовжує проходити службу в Територіальному управлінні Служби судової охорони у Івано-Франківській області, чого не заперечує відповідач.
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач працювала:
на посаді економіста 2 категорії фінансового сектору відділу фінансових ресурсів та бухгалтерського обліку УМВС України в Івано-Франківській області з 23.10.2007 по 13.07.2009;
на посаді бухгалтера 2 категорії СРСМ «Грифон» при УМВС України у Івано-Франківській області з 14.07.2009 по 19.08.2014;
на посаді головного спеціаліста відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку УМВС України в Івано-Франківській області з 20.08.2014 по 06.11.2015;
на посаді головного спеціаліста відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Івано-Франківській області з 07.11.2015 по 30.09.2019 (а.с 11-13).
12.03.2026 позивач звернулася до відповідача з рапортом щодо проведення перерахунку вислуги років та зарахування до стажу служби в Службі судової охорони періоду з 23.10.2007 по 30.09.2019 - часу роботи в державному органі (а.с. 8).
Територіальне управління листом від 31.03.2026 №40-06-75 відмовило у проведенні перерахунку вислуги та зарахування вказаного періоду до вислуги років, посилаючись на Наказ Служби судової охорони від 24.10.2022 №454 та наказ Служби судової охорони від 05.12.2022 №519 (зі змінами), а саме з мотивів відсутності підстав такого зарахування, оскільки посади на яких позивач перебувала та перебуває з моменту внесення змін до Положення про проходження служби співробітниками Судової охорони, не були віднесені до Переліку посад співробітників Служби судової охорони середнього та вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах (а.с. 9-10).
Вважаючи протиправною відмову у зарахуванні до стажу служби в Службі судової охорони спірних періодів роботи, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Положеннями ст. 160 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) встановлено, що підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу здійснює Служба судової охорони.
Згідно зі ст. 161 Закону №1402-VIII, Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах. Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України. Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби.
Відповідно до ст. 164 Закону №1402-VIII, спеціальні звання лейтенант Служби судової охорони; старший лейтенант Служби судової охорони віднесені до спеціальних звань середнього складу Служби судової охорони.
Частиною 4 ст. 163 Закону №1402-VIII в редакції до 23.05.2021 було передбачено, що до стажу служби у Службі судової охорони зараховується стаж служби в поліції, органах внутрішніх справ, військова служба в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону.
Водночас ч. 6 ст. 163 Закону №1402-VIII в редакції до 23.05.2021 визначала, що порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони визначається у відповідному положенні, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.
Верховною Радою України прийнято Закон України №1417-IX від 27.04.2021 «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який набув чинності з 23.05.2021, та деяких законів України щодо врегулювання окремих питань правового статусу працівників Служби судової охорони», яким Закон України «Про судоустрій і статус суддів» зокрема доповнено ст. 162-1.
Згідно з ч. 2 ст. 162-1 Закону №1402-VIII, порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони регулюється цим Законом та положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 04.04.2019 №1052/0/15-19 затверджено Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (далі Положення).
Відповідно до п. 5 Положення у попередній редакції, час проходження служби у Службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах.
До стажу служби у Службі зараховується стаж служби в поліції, органах внутрішніх справ, військова служба в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 18.11.2021 №2236/0/15-21 внесено зміни до Положення, згідно з якими пункт 5 розділу І викладено в такій редакції:
«Час проходження служби у Службі зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах.
Стаж служби у Службі дає право на встановлення співробітнику надбавки за стаж служби, надання додаткової оплачуваної відпустки.
До стажу у Службі (у календарному обчисленні) зараховуються періоди, визначені Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей».
Пункт 5 Положення містить бланкетну норму, яка слугує підставою для звернення до положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей» (далі - Постанова №393).
Закон №2262-ХІІ визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Так, згідно з пунктом «б» ч. 1 ст. 1-2 Закону №2262-ХІІ, право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби), зокрема, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони.
Пунктом «и» ч. 1 ст. 17 Закону №2262-ХІІ визначено, що особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «з» статті 12 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у закладах вищої освіти із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Державному бюро розслідувань, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Пунктом «и» частини першої статті 17 Закону №2262-ХІІ визначено, що час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, Національне антикорупційне бюро України, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію, Бюро економічної безпеки України або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національним антикорупційним бюро України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони.
Абзацом 12 пункт 1 абзац дванадцятий постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2019 №435 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393» викладений у такій редакції: час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу або службу в органи Служби безпеки, Управління державної охорони, органи внутрішніх справ, Національну поліцію, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, що затверджуються відповідно Службою безпеки, Управлінням державної охорони, Міністерством внутрішніх справ, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації, Міністерством юстиції, Міністерством фінансів, а також у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони.
Механізм виплати грошового забезпечення працівникам Служби судової охорони, визначено Порядком виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 26.08.2020 року №384 (далі - Порядок №384).
Приписам даного Порядку №384 передбачено, що до щомісячних основних видів грошового забезпечення працівників ССО, серед іншого, належить надбавка за стаж служби (підп. 3 п. 5 розділу І Порядку №384). Грошове забезпечення виплачується співробітникам, які призначені на штатні посади, серед іншого, в територіальний орган Служби судової охорони. Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат (п.п. 8, 9 розділу І Порядку №384).
До вислуги років для виплати співробітникам надбавки за стаж служби зараховуються періоди, які визначені Законом №2262-ХІІ, Постановою №393 (п. 19 розділу ІІ Порядку №384).
Як встановлено судом та не заперечується учасниками справи, позивачу з 20.01.2020 присвоєно спеціальне звання лейтенант Служби судової охорони, що відносяться до спеціальних звань середнього складу Служби судової охорони.
Аналіз положень пункту «и» ч. 1 ст. 17 Закону №2262-ХІІ, абзацу 12 п. 1 Постанови №393, п. 5 Положення, пунктів 8, 9 розділу І та пунктів 17-19 розділу ІІ Порядку №384 дає підстави суду дійти висновку, що вказаними нормами права визначено за особою, у разі її переходу на службу до Служби судової охорони, право на зарахування до стажу в Службі судової охорони, періоду (часу) роботи в державних органах та органах місцевого самоврядування. При цьому, суд констатує, що таке право закріплене в Законі №2262-XII та Положенні, порядок його підтвердження та обчислення - у Постанові №393, а порядок його реалізації - у Порядку №384.
На виконання вимог пункту «и» ч. 1 ст. 17 Закону №2262-ХІІ, наказом Служби судової охорони від 24.10.2022 №454 затверджено Перелік посад співробітників Служби судової охорони середнього і вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах.
До такого Переліку віднесено наступні посади:
1. Перший заступник Голови Служби судової охорони, заступники Голови Служби судової охорони;
2. Начальники управлінь, відділів та їх заступники центрального органу управління Служби судової охорони.
Наказом Служби судової охорони від 05.12.2022 №519 до вказаного вище Переліку внесено зміни, у зв`язку з чим останній викладено у новій редакції, а саме:
« 1. Перший заступник Голови Служби судової охорони, заступники Голови Служби судової охорони;
2. Начальники управлінь, відділів, служб, секторів та їх заступники центрального органу управління Служби судової охорони».
Таким чином, перелік, затверджений наказом Служби судової охорони від 24.10.2022 №454 (зі змінами), включає лише керівні посади центрального органу управління Служби судової охорони.
Водночас, нормами чинного законодавства право зарахування до стажу служби у Службі судової охорони, яке дає право на встановлення співробітнику надбавки за стаж служби, надання додаткової оплачуваної відпустки, не ставлять у залежність від того, в центральному чи територіальному органі Служби судової охорони вони проходять службу.
Суд зазначає, що якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання для співробітників Служби судової охорони певних гарантій, а саме зарахування до стажу служби у Службі судової охорони стажу служби в органах місцевого самоврядування у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, що затверджується Головою Служби судової охорони за правилами, встановленими пунктом «и» частини першої статті 17 Закону № 2262-ХІІ, держава, у даному випадку в особі Територіального управління Служби судової охорони в Івано-Франківській області безпідставно, відступаючи від гарантованих позивачу прав та правомірних сподівань, не зарахувала до стажу ОСОБА_1 службу в державних органах, як особі, на яку поширюється дія Закону №2262-ХІІ.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається зі змісту записів трудової книжки серії НОМЕР_1 , позивач працювала у державних органах з 23.10.2007 по 30.09.2019, а саме: на посаді економіста 2 категорії фінансового сектору відділу фінансових ресурсів та бухгалтерського обліку УМВС України в Івано-Франківській області з 23.10.2007 по 13.07.2009; на посаді бухгалтера 2 категорії СРСМ «Грифон» при УМВС України у Івано-Франківській області з 14.07.2009 по 19.08.2014; на посаді головного спеціаліста відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку УМВС України в Івано-Франківській області з 20.08.2014 по 06.11.2015; на посаді головного спеціаліста відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Івано-Франківській області з 07.11.2015 по 30.09.2019 (а.с 11-13).
Дана обставина відповідачем не оспорюється, крім цього, та обставина, що позивач у ці періоди працювала саме в державних органах, відповідачем також не оспорюється.
Суд визнає безпідставними твердження відповідача про те, що позивач проходить службу у Службі судової охорони на посаді ТУ Служби, що не входить до переліку посад затвердженого наказом №454 від 24.10.2022 з урахуванням наступного.
Верховний Суд, вирішуючи спори щодо призначення пенсій та зарахування стажу для осіб, визначених Законом №2262-ХІІ, неодноразово зазначав про те, що цей Закон для окремих категорій осіб передбачає гарантії формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії. Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами, покладених на них обов`язків, зокрема, щодо створення та затвердження списку посад. Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на встановлену державою гарантію для окремих категорій осіб як складової їхнього правового статусу, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Крім того, принцип юридичної визначеності, закріплений у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності - в даному випадку відсутність визначеного переліку посад середнього і вищого складу Служби судової охорони для обрахунку стажу.
Такі висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 14.08.2019 у справі №1740/2508/18, від 20.09.2019 у справі №813/904/15, від 18.11.2019 №813/5876/15.
Верховний суд у постанові від 30.06.2026 у справі №240/8720/24 дійшов висновку: «Відсутність затвердженого переліку посад та механізму переходу з роботи в державних органах на службу в Службу судової охорони не може бути підставою для відмови у зарахуванні позивачу до вислуги років часу попередньої роботи в державних органах.
Так, пункт 1 абзацу дванадцятого Порядку №393 регламентує зарахування до вислуги років час роботи в державних органах у разі переходу на службу до Служби судової охорони на посади середнього і вищого складу згідно з переліком посад, затвердженим Головою Служби судової охорони.
Таким чином, застосування цієї норми з урахуванням конкретних обставин можливе за призначення на посаду середнього і вищого складу Служби судової охорони до затвердження наказом Служби судової охорони від 24.10.2022 №454 переліку посад співробітників Служби судової охорони середнього і вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах».
З урахуванням викладеного, вказані посилання відповідача суперечать принципу правової визначеності та, на думку суду, не можуть свідчити на користь правомірності його дій.
Також суд звертає увагу, що з 20.01.2020 відбувся фактичний перехід позивача на службу до Служби судової охорони на посаду провідного спеціаліста фінансово-економічного відділу територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області з присвоєнням спеціального звання лейтенант Служби судової охорони, а з 22.05.2023 - на посаду начальника фінансово-економічного відділу територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області, тобто з урахуванням вимог статті 164 Закону №1402-VIII позивача зараховано до середнього складу Служби судової охорони.
При цьому, на момент призначення позивача на посаду провідного спеціаліста фінансово-економічного відділу територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області переліка посад співробітників Служби судової охорони середнього і вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах затвердженого наказом Служби судової охорони від 24.10.2022 №454 ще взагалі не існувало, а тому його дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки указане суперечило б принципу дії норм права в часі, який знаходить висвітлення в Конституції України, а саме у частині першій статті 58, та за змістом якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Відтак, не зарахування відповідачем періодів роботи в державних органах до стажу служби позивача у Службі судової охорони суперечить приписами закону, а покликання відповідача, що наказом Служби судової охорони №454 від 24.10.2022 затверджений перелік посад співробітників Служби судової охорони середнього та вищого складу, на яких, у разі переходу на службу до Служби судової охорони, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах, а посада в ТУ Служби, на якій позивач проходить службу у Службі судової охорони, не входить до переліку посад, затвердженого наказом Служби судової охорони №454 від 24.10.2022, як на підставу для відмови позивачу у зарахуванні спірних періодів до стажу служби у Службі судової охорони, є протиправним.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Таким чином, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, то в силу вимог частини 1 статті 132, частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 1 064,96 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43213960, вул. Національної Гвардії, будинок 14-А, місто Івано-Франківськ, 76014) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області щодо зарахування ОСОБА_1 до вислуги років та до стажу служби у Службі судової охорони часу роботи у державних органах з 23.10.2007 по 30.09.2019.
Зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43213960, вул. Національної Гвардії, будинок 14-А, місто Івано-Франківськ, 76014) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до вислуги років та до стажу служби у Службі судового охорони час роботи у державних органах з 23.10.2007 по 30.09.2019.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Територіального управління Служби судової охорони в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 43213960, вул. Національної Гвардії, будинок 14-А, місто Івано-Франківськ, 76014) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Позивачу та відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».
Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя /підпис/ Кафарський В.В.