02.09.2026 Справа № 756/4454/26
Справа № 756/4454/26
Провадження № 2/756/5478/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2026 року м. Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Шролик І.С.,
секретаря судового засідання - Сєди С.В.,
за участю представника позивача - ОСОБА_1 ,
відповідача - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини,
У С Т А Н О В И В :
Стислий зміст заявлених вимог
У березні 2026 року позивач ОСОБА_3 через свого представника ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом, в якому просила визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання матері ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 10.10.2019 між нею та відповідачем зареєстрований шлюб. Від шлюбних відносин у сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_4 .
Спільне життя сторін не склалося, шлюбні відносини припинені, а шлюб розірвано за рішенням суду. У 2022 році у зв`язку зі збройною агресією проти України позивач разом із малолітньою донькою виїхала до Королівства Швеція, де їм надано тимчасовий захист. Дитина проживає разом із матір`ю в орендованому житлі, відвідує навчальний заклад, а позивач має роботу та постійний дохід.
Досягти згоди щодо місця проживання дитини сторони не змогли, оскільки відповідач наполягає на поверненні дитини в Україну. Позивач посилалася також на неналежне ставлення відповідача до виконання батьківських обов`язків та вважає, що якнайкращим інтересам дитини відповідає її проживання разом із матір`ю в безпечних та звичних для неї умовах.
Рух справи
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 19.03.2026 позовну заяву залишено без руху. 25.03.2026 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 30.03.2026 відкрито провадження у справі, визначено, що справа підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження, та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 20.05.2026 витребувано у Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської РДА в місті Києві висновок щодо питання визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 разом із матір`ю ОСОБА_3 .
У підготовчому засіданні 22.07.2026 представник третьої особи подала заяву про неможливість виконання ухвали суду та надання висновку, оскільки позивач разом із дитиною проживає у Королівстві Швеція, що унеможливлює обстеження умов проживання дитини та складення відповідного акта.
Ухвалою суду від 22.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02 вересня 2026 року.
Позивач у судове засідання не з`явилася. У заяві, поданій до суду 22.07.2026, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила розглядати справу за її відсутності.
Предстаник позивчса в судовому засіданні 02 версня 2026 року підтримав заявлені вимоги з мотивів викладених у позовній заяві.
Відповідач у судовому засіданні позов визнав у повному обсязі. Погодився, що задля безпеки дитини вона повинна проживати з матірю за межами України. Водночас відповідач заявив клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що заявлена до стягнення сума є неспівмірною зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Встановлен судом обставини справи
Судом встановлено, що 10.10.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрований шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Сторони є батьками малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 19.08.2025 шлюб між сторонами розірвано.
Сторони проживають окремо, згоди про місце проживання малолітньої дитини не досягли.
Як вбачається з нотаріально засвідчених перекладів документів, виданих компетентними органами Королівства Швеція, позивачу та її доньці надано тимчасовий захист та видано посвідки на проживання у Королівстві Швеція, строком до 04.03.2027.
Малолітня ОСОБА_4 проживає разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується посвідкою на проживання та договором найму житла.
Згідно з довідкою освітнього центру «Альвстранден» (м. Хагфорс) від 03.02.2026 дитина у 2025/2026 навчальному році навчається у зазначеному навчальному закладі.
Позивач працевлаштована в муніципалітеті Хагфорс та має самостійний дохід, що підтверджується трудовим договором і довідкою про розмір заробітної плати.
Висновку органу опіки та піклування щодо розв`язання спору суду не надано. Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації повідомила суд про неможливість його складення у зв`язку з проживанням дитини за межами України.
Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення
Відповідно до ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
За приписами ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 161 СК України орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17.10.2018 у справі № 402/428/16-ц вказала, що «Декларація прав дитини не є міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України», а «законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною».
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 у справі № 607/20787/19 зазначено, що «сама по собі обставина проживання дитини за кордоном (незалежно від того чи вивезена дитина за кордон до звернення до суду з позовом про визначення місця її проживання чи після) не впливає на вирішення судами України спору про визначення місця її проживання. Проживання дитини за кордоном не є самостійною підставою для відмови у позові про визначення місця проживання такої дитини разом з одним з батьків в Україні, а факт повернення дитини в Україну не є передумовою для вирішення спору між батьками про визначення місця проживання такої дитини».
Щодо відсутності висновку органу опіки та піклування суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою; орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2023 у справі № 523/19706/19 зазначено, що «передбачена частинами четвертою та п`ятою статті 19 СК України обов`язковість висновку органу опіки та піклування у відповідних категоріях цивільних справ не може абсолютизуватися. У разі, якщо з тих чи інших причин такий висновок отримати не можна, суд має вирішити спір за наявними у справі доказами».
Оскільки дитина разом із матір`ю проживає за межами України, орган опіки та піклування позбавлений можливості обстежити умови її проживання та скласти висновок, а тому суд вирішує спір за наявними у справі доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Згідно з ч. 4 цієї статті у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Судом встановлено, що дитина сторін з 2022 року проживає разом з матір`ю, яка забезпечує її утримання, догляд та виховання, має самостійний дохід і належні житлові умови; за місцем проживання дитина навчається, там сформувалося її звичне соціальне середовище.
Обставин, які в розумінні ч. 2 ст. 161 СК України перешкоджали б проживанню дитини разом із матір`ю, судом не встановлено.
Відповідач позов визнав, проти визначення місця проживання дитини разом із матір`ю не заперечував.
Визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує прав, свобод та інтересів інших осіб, у тому числі малолітньої дитини, та відповідає її якнайкращим інтересам.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Визначаючи місце проживання дитини за місцем проживання матері, суд виходить із того, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово (ч. 1 ст. 29 ЦК України), а місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання того з батьків, з ким вона проживає (ч. 4 ст. 29 ЦК України), у зв`язку з чим зазначення в резолютивній частині конкретної адреси, яка може змінюватися, не є необхідним.
Визначення місця проживання дитини разом із матір`ю не позбавляє відповідача батьківських прав та не звільняє його від виконання батьківських обов`язків щодо дитини.
Розподіл судових витрат.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи; до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни його розміру, порядок сплати та умови повернення визначаються в договорі про надання правничої допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, водночас процесуальний закон містить критерії, які застосовуються при розподілі таких витрат між сторонами.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надала: договір про надання правової (правничої) допомоги № 25-09/2025 від 25.09.2025, укладений з адвокатом Шияном О.А.; ордер серії АІ № 2011353 від 26.09.2025; рахунок-фактуру № 25-09/2025 від 25.09.2025 на суму 28 755,00 грн; детальний опис робіт (послуг), виконаних адвокатом; довідку АТ КБ «Приватбанк» від 15.02.2026 про надходження 26.09.2025 на рахунок адвоката коштів у сумі 28 755,00 грн.
За умовами п. 4.1 договору клієнт зобов`язується оплатити адвокату винагороду (гонорар) за фактично надані послуги в сумі 28 755,00 грн. Отже, до відшкодування заявлено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 28 755,00 грн, які позивач фактично понесла.
Передбачена п. 4.2 договору додаткова винагорода в розмірі 4 200,00 грн за кожне судове засідання, в якому взяв участь адвокат, доказами понесення таких витрат не підтверджена, а тому предметом розподілу між сторонами не є.
Відповідач заявив клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на їх неспівмірність зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг, а також фінансовим становищем через ураження й пошкодження підприємтсва його перевели на неповний робочий тиждень.
Велика Палата Верховного Суду в додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц зазначила, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін».
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04, п. 268) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Оцінивши доводи клопотання, суд враховує, що позов не містить вимог майнового характеру, справа не належить до категорії складних і вирішена по суті в першому ж судовому засіданні у зв`язку з визнанням позову відповідачем, без дослідження значного обсягу доказів. Згідно з детальним описом робіт адвокатом надано послуги з консультування клієнта, опрацювання документів та нормативно-правових актів, аналізу судової практики, збирання доказів і складення позовної заяви; у подальшому у справі подано клопотання про долучення доказів, заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та заяву про розгляд справи за відсутності позивача, які не потребували значних затрат часу.
За таких обставин суд, керуючись ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України, дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, до 7 000,00 грн, що відповідає критеріям реальності та розумності таких витрат, складності справи, обсягу фактично виконаної адвокатом роботи та часу, об`єктивно необхідного для її виконання. У задоволенні вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в решті слід відмовити.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Оскільки позов задоволено, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн та судовий збір у розмірі 1331,20 грн, сплачений згідно з квитанцією від 14.03.2026.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 15, 76-81, 89, 133, 137, 141, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. 19, 141, 160, 161 СК України, суд
У Х В А Л И В :
Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем проживання її матері ОСОБА_3 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 331,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 );
Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ).
Третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37371727, місцезнаходження: м. Київ, вул. Левка Лук`яненка, 2-Д).
Повний текст рішення складений 03 вересня 2026 року.
Суддя Ірина ШРОЛИК