ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
02 вересня 2026 року м. Полтава Справа №440/921/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув у письмовому провадженні заяву адвоката Ковердяєвої Любові Володимирівни про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, та
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 у справі №440/921/24 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Суд зобов`язав Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 зі встановленням місяця підвищення доходів - січень 2008 року та за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 у фіксованому щомісячному розмірі відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (у відповідній редакції), за вирахуванням фактично сплачених сум.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 31.07.2024 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 у справі №440/921/24 - без змін.
Рішення суду набрало законної сили 31.07.2024, виконавчий лист не видавався.
20.07.2026 до суду надійшла заява представника позивача, адвоката Ковердяєвої Любові Володимирівни про зміну способу та порядку виконання рішення суду.
У поданій заяві представник позивача, посилаючись на невиконання Військовою частиною НОМЕР_1 судового рішення у справі №440/921/24 в частині сплати на користь позивача нарахованої суми індексації грошового забезпечення, просила суд змінити спосіб і порядок виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 у справі №440/921/24 шляхом стягнення з боржника на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 211708,97 грн.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 заяву призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника.
У судове засідання учасники справи не з`явились.
Заявник (стягувач) надав до суду клопотання про розгляд заяви без його участі.
Представник боржника надав до суду заперечення проти зміни способу і порядку виконання судового рішення, у яких стверджував про відсутність правових підстав для зміни способу і порядку виконання рішення суду у цій справі із зобов`язання провести виплату на стягнення сум пенсії /а.с. 105-106/. Так, на переконання боржника, запропонована стягувачем (позивачем) зміна способу виконання судового рішення у справі №440/921/24 шляхом зміни зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення із урахуванням раніше проведених виплат на стягнення такої виплати спричинить відмінності між обраним позивачем та визначеним судом у рішенні способом захисту порушеного права і способом виконання судового рішення, внаслідок чого змінить рішення суду по суті за відсутності на це процесуальних повноважень і що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті, що не передбачено статтею 378 КАС України.
За змістом частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, з огляду на відсутність перешкод для розгляду заяви державного виконавця, суд розглянув заяву у порядку письмового провадження.
Суд розглянув заяву у порядку письмового провадження, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Розглянувши подану заяву та матеріали адміністративної справи, суд дійшов такого висновку.
Згідно з частиною першою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Частиною третьою цієї статті визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Суд зауважує, що під зміною способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти вжиття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановлені в рішенні суду порядок та спосіб. Водночас змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Так, у цій справі позивачем було заявлено вимоги про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 зі встановленням місяця підвищення доходів - січень 2008 року та за період з 01.03.2018 по 30.11.2023 у фіксованому щомісячному розмірі.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 у справі №440/921/24 зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 зі встановленням місяця підвищення доходів - січень 2008 року та за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 у фіксованому щомісячному розмірі відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (у відповідній редакції), за вирахуванням фактично сплачених сум.
На виконання рішення суду позивачу нарахована доплата у розмірі 211708,97 грн, фактичну виплату якої не проведено з огляду на відсутність бюджетних асигнувань на зазначені цілі.
Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 15 Закону України "Про Збройні Сили України" фінансування Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Фінансування Сил спеціальних операцій Збройних Сил України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, які виділяються Міністерству оборони України окремим рядком на утримання Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, а також інших джерел, передбачених законодавством.
Фінансування витрат Міністерства оборони України на виконання завдань, до яких можуть залучатися з`єднання, частини і підрозділи Збройних Сил України, визначених частиною третьою статті 1 цього Закону, здійснюється Кабінетом Міністрів України за рахунок коштів, що виділяються у встановленому законом порядку на виконання цих завдань, або додаткових коштів (надходжень).
Контроль за виконанням Державного бюджету України в частині, що стосується витрат на забезпечення функціонування Збройних Сил України, здійснюється згідно із законом.
Відповідно до статті 20 Бюджетного кодексу України у бюджетному процесі на рівні державного бюджету застосовується програмно-цільовий метод.
Відповідальний виконавець бюджетних програм визначається головним розпорядником бюджетних коштів за погодженням з Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом). Відповідальним виконавцем бюджетних програм може бути головний розпорядник бюджетних коштів за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом, та/або розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, який забезпечує виконання бюджетних програм у системі головного розпорядника.
Відповідальний виконавець бюджетних програм у процесі їх виконання забезпечує цільове та ефективне використання бюджетних коштів протягом усього строку реалізації відповідних бюджетних програм у межах визначених бюджетних призначень.
За бюджетними програмами, здійснення заходів за якими потребує нормативно-правового визначення механізму використання бюджетних коштів, головні розпорядники коштів державного бюджету розробляють проекти порядків використання коштів державного бюджету (в тому числі за бюджетними програмами, вперше визначеними законом про Державний бюджет України) та забезпечують їх затвердження протягом 30 днів з дня набрання чинності законом про Державний бюджет України. За рішенням Кабінету Міністрів України (у формі протокольного рішення) порядки використання коштів державного бюджету затверджуються Кабінетом Міністрів України або головним розпорядником коштів державного бюджету за погодженням з Міністерством фінансів України. Про затвердження таких порядків інформується Комітет Верховної Ради України з питань бюджету.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 у редакції наказу від 14.02.2020 №44, ці Правила визначають механізм фінансового забезпечення військових частин, кораблів, військових навчальних закладів, військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
За визначенням, наведеним у пункті 1.2 розділу І Правил №280, фінансове забезпечення - це система заходів, що включає фінансове планування, отримання, зберігання, економне, ефективне та цільове використання коштів відповідно до вимог законодавства, організацію обліку та звітності із метою виконання військовою частиною покладених на неї завдань.
У силу пункту 1.3 Правил №280, розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є, зокрема командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів).
Як передбачено у пункті 1.3 вказаних Правил, розпорядниками бюджетних коштів за кошторисом Міністерства оборони України є: Міністр оборони України - головний розпорядник; командувачі (начальники) видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, інших органів військового управління (крім військових комісаріатів (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки)), Голова Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, які включені до мережі головного розпорядника коштів, - розпорядники коштів нижчого рівня; командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, - розпорядники коштів нижчого рівня (для - розпорядники коштів третього рівня).
Розпорядники бюджетних коштів реалізують свої функції таким чином: головний розпорядник - через Департамент фінансів Міністерства оборони України; розпорядники коштів другого рівня - через фінансово-економічні управління командувань видів Збройних Сил України, інших органів військового управління, управління фінансово-економічної діяльності Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту; розпорядники коштів третього рівня - через фінансові органи військових частин.
Згідно з пунктом 1.4 розділу І Правил №280 забезпечувальний фінансовий орган згідно зі своїми повноваженнями здійснює координацію діяльності структурних підрозділів Міністерства оборони України, Апарату Головнокомандувача Збройних Сил України, Генерального штабу Збройних Сил України, видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, органів військового управління, які в установленому законодавством порядку визначені відповідальними виконавцями (співвиконавцями) бюджетних програм (підпрограм) щодо забезпечення військових частин бюджетними асигнуваннями та коштами за напрямами відповідальності цих служб забезпечення.
Військова частина має право отримувати бюджетні асигнування на утримання тільки від одного забезпечувального фінансового органу.
До основних завдань фінансового забезпечення військової частини, з-поміж іншого, належить своєчасна та повна виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, а також заробітної плати працівникам та інших передбачених законодавством виплат.
Забезпечувальний фінансовий орган стосовно військових частин, які зараховані на його фінансове забезпечення, серед іншого, зобов`язаний надавати бюджетні асигнування та здійснювати фінансування військових частин у порядку, визначеному законодавством.
Тож суд зазначає, що грошові кошти у вигляді заборгованості зі сплати грошового забезпечення, які належать стягувачу, не є власністю Військової частини НОМЕР_1 , не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України. Водночас стягнення з суб`єкта владних повноважень коштів, які знаходяться на його рахунках, але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб`єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Таким чином, оскільки виконання рішення суду у справі №440/921/24 пов`язане з бюджетним фінансуванням, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призвести до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат з виплати заборгованості пенсії позивачу.
Подібний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 24.07.2023 у справі №420/6671/18.
Представник боржника у запереченнях на заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду зазначив, що асигнувань для виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 у справі №440/921/24 на казначейський рахунок військової частини НОМЕР_1 не надходило. При цьому відповідач добровільно виконав рішення суду в частині перерахунку розміру грошового забезпечення та нарахування заборгованості; боржник від виконання судового рішення не ухиляється, остаточне виконання рішення пов`язано із надходженням фінансового ресурсу та здійснення відповідних асигнувань видатків на виконання рішення суду.
Суд зазначає, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
Зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов`язання здійснити виплату на стягнення такої виплати призведе до зміни суті ухваленого судом рішення з виходом за межі позовних вимог та вирішенням питання, що не було предметом дослідження судом при розгляді справи по суті.
Такі висновки щодо правозастосування у спірних відносинах наведені у постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справах №№ 21-394а14, 21-475а14, від 25.11.2014 у справі №21-506а14, від 13.01.2015 у справі №21-604а14, від 17.02.2015 у справі №21-622а14 та Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №281/1820/14-а, від 22.03.2018 у справі №281/3087/14-а, від 12.04.2018 у справі №759/1928/13-а, від 08.05.2018 у справі №266/935/17, від 27.06.2018 у справі №713/1062/17, від 10.07.2018 у справі №490/9519/16-а, від 16.07.2020 у справі №130/2176/17, від 11.11.2020 у справі №817/628/15, від 17.02.2021 у справі №295/16238/14-а, від 24.07.2023 у справі №420/6671/18.
Відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, у разі наявності у головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.
Так, Міністерством оборони України фінансування видатків на виконання судових рішень як немайнового характеру, так і майнового характеру здійснюється по КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки", внаслідок чого зміна способу і порядку виконання судового рішення, про яку просить позивач (стягувач), не призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат з виплати заборгованості грошового забезпечення позивачу.
Щодо посилань заявника на приписи абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України у редакції Закону від 21.11.2024 №4094-IX, суд звертає увагу на таке.
Законом №4094-IX частину третю статті 378 КАС України доповнено абзацом другим, відповідно до якого невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.
Тож наведеною нормою визначений конкретний перелік судових рішень, за якими можлива зміна способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.
Такими судовими рішеннями фактично є лише рішення суду у справах, перелік яких наведено у пункті 2 частини першої статті 263 КАС України ("соціальні спори"), до яких справи про нарахування та виплату військовослужбовцям грошового забезпечення не належать.
А оскільки спір у справі №440/921/24 виник щодо нарахування та виплати військовослужбовцю Збройних Сил України індексації грошового забезпечення, підстав для застосування наведених вище приписів абзацу другого частини третьої статті 378 КАС України у редакції Закону від 21.11.2024 №4094-IX у спірних відносинах немає.
За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви адвоката Ковердяєвої Любові Володимирівни про зміну способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 у справі №440/921/24.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 372, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви адвоката Ковердяєвої Любові Володимирівни про зміну способу і порядку виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 у справі №440/921/24 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання, однак може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Олександр КУКОБА