П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 вересня 2026 року
м. Рівне
Справа № 949/2303/25
Провадження № 22-ц/4815/654/26
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді : Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструка С.В., Хилевича С.В.
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Фінкевича В.Г. на рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 17 грудня 2025 року, ухвалене в складі судді Тарасюка А.М. дата складання повного тексту судового рішення 22 грудня 2025 року, у справі №949/2303/25,
в с т а н о в и в :
В жовтні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов мотивовано тим, що 22 вересня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 102889442 в електронній формі, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 9800,00 грн строком на 105 днів.
На підставі договору відступлення права вимоги №88-МЛ/Т від 28 грудня 2022 року, ТОВ «Мілоан» відступило позивачу за плату право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.
Відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим на дату відступлення права вимоги новому кредитору виникла заборгованість у розмірі 38416,00 грн, яка складається з тіла кредиту в розмірі 9800,00 грн, відсотків в розмірі 27636,00 грн та комісії за видачу кредиту в розмірі 980,00 грн.
Просив суд про задоволення позову.
Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 17 грудня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за Кредитним договором №102889442 від 22.09.2022 в розмірі 38416,00 грн.
Вирішено питання про стягнення судових витрат.
Не погоджуючись із рішенням суду, представник відповідача адвокат Фінкевич В.Г. подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем надано суду документи, які підтверджують перебування ОСОБА_1 з 03.12.2022 року до 13.07.2024 року на військовій службі за призовом по мобілізації у в/ч НОМЕР_1 .
Вказує, що платіжне доручення, надане позивачем, є підробленим, оскільки не містить усіх реквізитів платіжного документа, в тому числі і реквізитів рахунку отримувача коштів, код банку отримувача, підпис банку про виконання платіжного доручення.
Разом з тим вважає, що відповідач не отримував повідомлення про відступлення права вимоги від первісного кредитора до нового кредитора.
Окрім того, позивач не надав доказів оплати первісному кредитору права вимоги до ОСОБА_1 .
Вважає, що заборгованості за кредитним договором № 102889442 не існувало.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам судове рішення в повній мірі не відповідає.
Судом встановлено, що 22 вересня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №102889442, відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, надати позичальнику грошові кошти у сумі 9800,00 грн строком на 105 днів, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. (пункти 1.1, 1.2, 1.3 договору).
Відповідно до п. 1.5 договору, загальні витрати позичальника за пільговий період складають 2450,00 грн в грошовому виразі та 22,711.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за пільговий період), загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 28910,00 грн в грошовому виразі та 1025,00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка за весь строк кредитування). Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника за пільговий період складає 12250,00 гривень. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (за весь строк кредитування) складає 38710,00 гривень.
Згідно з п.п. 1.5.1 - 1.6 договору, комісія за надання кредиту: 980,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1470,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 26460,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована.
Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2, 2.3 цього договору.
За умовами п. 2.1 договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_6.
Відповідно до п. 6.1. та п. 6.5 договору, цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний, зокрема, через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби та прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Як вбачається з довідки ТОВ «Мілоан» від 18.07.2025, ОСОБА_1 , з яким укладено договір про споживчий кредит №102889442 від 22.09.2022 року ідентифікований товариством. Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором V89056, який відправлено позичальнику 22.09.2022 о 16:46 на номер телефону НОМЕР_3 .
Відповідно до виписки з особового рахунка за кредитним договором №102889442 від 22.09.2022, станом на 19.09.2025 року заборгованість відповідача за вищевказаним кредитним договором становить 38416,00 грн., з яких 9800,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 27636,00 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків та 980,00 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.
З відомостей про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №102889442 від 22 вересня 2022 року вбачається надання кредиту, нарахування комісії та процентів.
28.12.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК "Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги №88-МЛ/Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК "Кредит-Капітал», а останнє набуло право грошової вимог до боржників за кредитними договорами, вказаними в Реєстрі боржників.
Згідно витягу з реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги №88-МЛ/Т від 28.12.2022 року, ТОВ «ФК "Кредит-Капітал» набуло права вимоги у тому числі до відповідача за кредитним договором №102889442 від 22.09.2022 на суму 36064,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з досудовою вимогою щодо погашення заборгованості за кредитним договором та повідомляв про відступлення права вимоги, що підтверджується доданою письмовою претензією №22206122/87 від 12.09.2025.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1ст. 3 ЦК України).
Спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, і як наслідок виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач і звернувся з цим позовом до суду.
Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до положень статті 207 ЦК України, електронний документ прирівнюється до письмової форми правочину.
Спеціальне законодавство у сфері електронної комерції (Закони України «Про електронну комерцію» та «;Про електронні документи та електронний документообіг») не заперечує юридичної сили електронних документів та договорів, укладених шляхом обміну електронними повідомленнями.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Убачається, що ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису, шляхом використання одноразового ідентифікатора V89056 уклав договір про надання йому споживчого кредиту №102889442 від 22 вересня 2022 року, за умовами якого кредитор надав боржнику кредит у сумі 9800,00 грн строком кредитування на 105 днів, за яким нараховується процентна ставка 1,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду та стандартна процентна ставка 3.00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.
Оскільки ОСОБА_1 вважається ознайомленим з умовами правил в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», тобто до моменту підписання кредитного договору, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач був повністю ознайомлений з порядком укладення та підписання кредитного договору, про що свідчить використання ним електронного підпису одноразового ідентифікатору.
Відтак, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про укладеність вищевказаного договору про надання кредиту між відповідачем та ТОВ «Мілоан».
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір не визнано недійсним.
Разом з тим, кредитний договір містить персональні дані відповідача, зокрема, РНОКПП, серію та номер паспорта громадянина України, місце проживання відповідача, електронну пошта та номер мобільного телефону.
Доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, реквізити банківської картки на яку кредитором здійснювалося перерахування позичених грошових коштів № НОМЕР_4 ) були використані товариством для укладення кредитних договорів від його імені, відповідачем не надані.
До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій не звертався.
Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не був позбавлений можливості надати суду відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження цих доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до них.
Факт перерахування коштів за договором №102889442 від 22 вересня 2022 року у розмірі 9800,00 грн підтверджується платіжним дорученням 51396806 від 22.09.2022 року.
Вказане, на думку колегії суддів, свідчить саме про волевиявлення відповідача щодо встановлення кредитних правовідносин з ТОВ «Мілоан».
Доводи апеляційної скарги про те, що надане позивачем платіжне доручення є підробленим, колегія суддів відхиляє, оскільки апелянт не навів жодних конкретних обставин, які б свідчили про недостовірність цього письмового доказу та не зазначив у чому саме полягають ознаки його підроблення. Такі твердження мають характер припущень.
Тому, колегія суддів вважає, що із відповідача беззаперечно підлягає стягненню основна заборгованість за тілом кредиту у розмірі 9800,00 грн та заборгованість за комісією за видачу кредиту у розмірі 980,00 грн.
Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів повідомлення відповідача про відступлення права вимоги та доказів оплати первісному кредитору за договором відступлення права вимоги колегія суддів відхиляє, оскільки відповідні документи були долучені до позовної заяви.
Разом з тим, колегія суду не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення процентів в розмірі 27636, 00 грн у зв`язку з наступним.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 як військовослужбовцю, не повинні були нараховуватися проценти за кредитними договорами на підставі пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» заслуговують на увагу, оскільки довідкою №1799 від 14 грудня 2022 року, виданої Військовою частиною НОМЕР_5 , солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації у Військовій частині НОМЕР_5 з 3 грудня 2022 року.
На підставі витягу з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 встановлено, що солдата ОСОБА_1 , який самовільно залишив військову частину 26 січня 2024 року, увільнено від займаної посади, а також призупинено військову службу з 13 липня 2024 року.
Отже, проценти підлягають нарахуванню за період з 22 вересня 2022 року (дата укладення договору) по 02 грудня 2022 року, а саме день з якого ОСОБА_1 мав статус військовослужбовця.
Разом з тим, визначаючи період, за який підлягають стягнення проценти за користування кредитними коштами, колегія суддів враховує, що в анкеті-заяві на кредит та прийнятті рішення по заяві №102889442 строк кредиту визначено тривалістю 15 днів до 07 жовтня 2022 року, тоді як у кредитному договорі зазначено 105 днів.
При цьому, згідно з рішенням генерального директора ТОВ «Мілоан» О. Вініченко «Прийняття рішення по заяві 102889442», були погоджені наступні умови кредитування по заяві 102889442: замовлена сума: 9800,00 грн., замовлений строк: 15 днів, погоджена сума: 9800,00 грн., погоджений строк: 15 днів, комісія за надання: 10.00% одноразово, ставка процентів: 1.00% за кожен день користування.
Згідно із ч.8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Висновком Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, зробленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21), стверджується, що у разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.
Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, в тому числі графіком платежів та анкетою-заявою, а не завуальованими, двозначними, умовами, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом поза чітко вказаного строку кредитування.
Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначав, що з огляду на приписи частини четвертої ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
За таких обставин при визначенні періоду користування кредитними коштами колегія суддів виходить із погодженого сторонами в анкеті-заяві строку кредитування - 15 днів.
Оскільки пунктом 1.5.2. кредитного договору передбачено нарахування процентів за ставкою 1.00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, то з відповідача за період з 22 вересня 2022 року по 07 жовтня 2022 року підлягає стягненню заборгованість за процентами в сумі 1470,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 11270,00 грн.
Інші доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження і зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та до тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.
Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн. Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме 710,48 грн. (29,33%) .
Відповідачем при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3634,00 грн. З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених вимог апеляційної скарги, а саме 2567,86 грн. (70,67 %) .
Згідно ч.10 ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином, з урахуванням положень ч.10 ст.141 ЦПК України, до стягнення з позивача на користь відповідача підлягає сума судового збору в розмірі 3169,77 грн (2567,86 - 710,48 = 1857,38 грн).
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Фінкевича В.Г. задовольнити частково.
Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 17 грудня 2025 року скасувати.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором в розмірі 11270,00 грн.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1857,38 грн понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 03 вересня 2026 року.
Головуючий суддя: Гордійчук С.О.
Судді : Боймиструк С.В.
Хилевич С.В.