Справа №573/2468/25
Номер провадження 22-ц/816/2520/26
Категорія - 16
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 вересня 2026 року м. Суми
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Черних О.М. (суддя-доповідач), суддів: Криворотенка В.І., Худика А.М.,
з участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В.
в присутності:
представника позивача - адвоката Даценка Артура Миколайовича
відповідачів:
представника Миколаївської селищної ради - Просвіркіна -Максимів Марії Сергіївни
ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми апеляційну скаргу представника Комунального закладу Сумської обласної ради «Улянівська спеціальна школа» адвоката Даценка Артура Миколайовича на рішення Буринського районного суду Сумської області від 02.06.2026 ухваленого під головуванням судді Гука Т.Р. у справі № 573/2468/25 за позовом Комунального закладу Сумської обласної ради «Улянівська спеціальна школа» до Миколаївської селищної ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення,
У С Т А Н О В И В:
1.Описова частина
Короткий зміст вимог позову
КЗ СОР «Улянівська спеціальна школа» звернувся до суду з позовом до Миколаївської селищної ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Миколаївської селищної ради від 22.05.2025.
Свої позовні вимоги мотивує тим, що рішенням 23 сесії 5 скликання Улянівської селищної ради від 19.12.2008 земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:00:003:0628, загальною площею 5,2138 га призначена для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти передана в постійне користування КЗ СОР «Улянівська спеціальна школа» та 02.11.2009 був виданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №285217.
24.03.2021 закладом було зареєстроване право постійного користування вищезазначеною земельною ділянкою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
22.05.2025 Миколаївською селищною радою прийнято рішення «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності та подальше надання у власність земельних ділянок під об`єктами нерухомого майна». Даним рішенням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні КЗ СОР «Улянівська спеціальна школа», з метою формування окремої земельної ділянки під об`єктом нерухомості, що перебуває у приватній власності, при цьому, жодних змін у рішення від 19.12.2008 селищна рада не вносила та не скасовувала його.
Вказав, що об`єкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці є самочинним будівництвом.
Вважає, що оскільки до закладу освіти, як до постійного землекористувача, селищна рада за отриманням згоди не зверталась, то рішення прийняте Миколаївською селищною радою не у відповідності до норм чинного законодавства, порушує охоронювані законом інтереси закладу освіти щодо користування земельною ділянкою, перешкоджає нормальному навчальному процесу.
На підставі викладеного, позивач просив суд першої інстанції визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської селищної ради від 22.05.2025 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності та подальше надання у власність земельних ділянок під об`єктами нерухомого майна».
Короткий зміст рішення першої інстанції
Рішенням Буринського районного суду Сумської області від 02.06.2026 у задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах у силу принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об`єктів нерухомості, які на ній розміщені, користування земельною ділянкою під об`єктом нерухомості не може здійснювати ніхто, окрім власника нерухомості. Наслідком набуття іншою особою права власності на нерухоме майно є припинення користування попереднім землекористувачем відповідною частиною земельної ділянки під нерухомим майном.
У цьому випадку вилучення земельної ділянки у постійного землекористувача на користь власника нерухомості не відбувається, а тому до спірних правовідносин стаття 149 ЗК України застосуванню не підлягає.
Вказав, що прийняття Миколаївською селищною радою рішенням «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності та подальше надання у власність земельних ділянок під об`єктами нерухомого майна» від 22.05.2025, яким надано дозвіл ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на розроблення технічної документації із землеустрою, щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер [номер приховано]:00:003:0628, без отримання згоди КЗ СОР «Улянівська спеціальна школа», який є постійним користувачем даної земельної ділянки, не є підставою для визнання протиправним та скасування вказаного рішення селищної ради.
Короткий зміст апеляційної скарги
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, представник позивача звернувся з апеляційною скаргою до апеляційного суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Вказує, що рішення Буринського районного суду Сумської області від 02.06.2026 ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зазначив, що суд першої інстанції не повно з`ясував фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам
Зауважує, що відповідно до позиції, висловленої у постанові Верховного Суду від 03.11.2022 у справі № 420/2218/19 дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання вільної земельної ділянки у власність чи користування.
Вважає, що своїм рішенням від 22.05.2025 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності та подальше надання у власність земельних ділянок під об`єктами нерухомого майна» Миколаївська селищна рада не вправі була припиняти право постійного користування земельною ділянкою, зареєстрованого за КЗ СОР «Улянівська спеціальна школа» .
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2026 справу передано судді-доповідачеві - Черних О.М.
Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 03.07.2026 відкрито апеляційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Сумського апеляційного суду у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ від 03.07.2026 справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Позиція апеляційного суду
2. Мотивувальна частина
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вислухавши суддю-доповідача, представника позивача - адвоката Даценко А.М., представника відповідача Миколаївської селищної ради - адвоката Просвіркіна-Максимів М.С., Долю В.М., ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Фактичні обставини справи
Рішенням виконавчого комітету Улянівської селищної Ради народних депутатів Білопільського району Сумської області від 17.12.1993 №115 «Про приватизацію житла» надано дозвіл ОСОБА_1 провести приватизацію квартири, що підтверджується архівним витягом з вказаного рішення, виданого архівним відділом Сумською РВА Сумської області 10.07.2025 №426/04-01 (а.с.25).
17.12.1993 виконавчим комітетом Улянівської селищної Ради народних депутатів видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на будинок, який розташований в АДРЕСА_1 (а.с.35).
З архівного витягу із рішення виконавчого комітету Улянівської селищної Ради народних депутатів Білопільського району Сумської області від 22.12.1993 №117 «Про приватизацію земельних ділянок», виданого архівним відділом Сумською РВА Сумської області 11.07.2025 №440/04-01 вбачається, що було вирішено передати у приватну власність ділянки, що були раніше надані громадянам в межах норм, передбачених ст. 56, 57, 67 Земельного Кодексу України для ведення особистого підсобного господарства громадянці ОСОБА_1 , мешканці АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 0,15 га (а с.25).
З довідки філіалу «Білопільська ГВД» КП «Сумське міське БТІ» СМР №67 від 11.04.2024 виданої ОСОБА_1 вбачається, що нерухоме майно: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 право власності в БТІ зареєстроване 02.01.1994 за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на будинок виданого виконкомом Улянівської селищної ради Білопільського району Сумської області 17.12.1993 б/н. станом на 31.12.2012 до ДРРПнНМ не внесене (а.с.29).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав 01.05.2024 державним реєстратором Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області Ярмоленко О.В., на підставі свідоцтва про право власності виданого 02.01.1994 виконавчим комітетом Улянівської селищної ради народних депутатів, за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 91,8 кв.м., житловою площею 53,5 кв.м. під літ.А1, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.27).
Рішенням №57 виконавчого комітету Улянівської селищної ради народних депутатів Білопільського району, Сумської області від 21.09.1995 «Про приватизацію житлових будинків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 » надано дозвіл громадянці ОСОБА_3 провести приватизацію будинку по АДРЕСА_2 в розмірі частини (а.с.34).
Відповідно до копії свідоцтва про право власності на квартиру, виданого 31.10.1995 виконавчим комітетом Улянівської Ради народних депутатів, ОСОБА_2 є власником частини будинку, квартири АДРЕСА_3 (а.с.35).
Відповідно рішення виконавчого комітету Миколаївської селищної ради Сумського району Сумської області №122 від 23.05.2023 «Про переведення квартири з категорії «будинку квартирного типу» в категорію «житлового будинку садибного типу» по АДРЕСА_4 та присвоєння йому адресного номера» було вирішено: перевести житловий будинок АДРЕСА_5 з категорії «будинку квартирного типу» в категорію «житлового будинку садибного типу». Присвоїти адресний номер будинок АДРЕСА_4 . ОСОБА_2 зареєструвати об`єкт нерухомого майна в установленому чинним законодавством порядку (а.с.26).
Згідно висновку щодо технічної можливості поділу (виділу) об`єкту нерухомого майна філіалу «Білопільська ГВД» КП «Сумське міське БТІ» СМР від 23.12.2023 №121/2 виданого власнику ОСОБА_2 про те, що на підставі свідоцтва про право власності на квартиру, виданого виконкомом Улянівської селищної ради Білопільського району Сумської області їй належить житлова трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 , зміна загальної та житлової площі з 42,0 кв.м на 44,8 кв.м відбулася у зв`язку з демонтажем двох печей у кімнатах «1-7» та «1-8». За технічними показниками об`єкт нерухомого майна може бути переведено з категорії «нежитлова будівля» у категорію «житловий будинок садибного типу» (а.с.27 ).
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав 29.12.2023 державним реєстратором Білопільської міської ради Сумської області Пєшковою О.М., на підставі рішення Миколаївської селищної ради від 23.05.2023 «Про переведення квартири з категорії «будинку квартирного типу» в категорію «житлового будинку садибного типу» по АДРЕСА_4 та присвоєння йому адреси» за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на житловий будинок, загальною площею 77,7 кв.м, житловою площею 44,8 кв.м, з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.28 ).
Згідно державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №285216, виданого 02.11.2009 на підставі рішення 23 сесії 5 скликання Ульянівської селищної ради від 19.12.2008 КЗ СОР «Улянівська загальноосвітня школа-інтернат для дітей сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» є постійним користувачем земельної ділянки площею 5,2138 га, яка розташована по АДРЕСА_6 (а.с.4).
З інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку вбачається, що територіальна громада в особі Миколаївської селищної ради є власником земельної ділянки площею 5,2138 га, кадастровий номер: [номер приховано]:00:003:0628, призначеної для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, яка розташована по АДРЕСА_6 , а право постійного користування зазначеною земельною ділянкою належить КЗ СОР «Улянівська спеціальна школа» (а.с.6 ).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 24.03.2021 державним реєстратором Білопільської міської ради Сумської області Пєшковою О.М., на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, серія та номер ЯЯ №285216, виданого 02.11.2009 Улянівською селищною радою, внесено запис під індексним номером 57334631 від 29.03.2021 про реєстрацію за КЗ СОР «Улянівська спеціальна школа» права користування на вищевказану земельну ділянку (а.с.3).
12.11.2024 ОСОБА_1 подала до Миколаївської селищної ради заяву, в якій просила надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, орієнтовною площею 0,10 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.30).
Згідно листа №356 від 19.03.2025 Миколаївська селищна рада Сумського району Сумської області звернулася до КЗ СОР «Улянівська спеціальна школа» повідомила, що мешканці АДРЕСА_4 та вул. І.Виговського, звернулись до селищної ради із заявами про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), на якій розташовані належні їм господарські будівлі та споруди. Однак, під час розгляду звернень було встановлено, що зазначені будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці з кадастровим номером [номер приховано]:00:003:0628, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, яка перебуває у постійному користуванні КЗ СОР «Улянівська загальноосвітня школа школа-інтернат». З огляду на викладене селищна рада просила розглянути можливість внесення змін у землевпорядну документацію щодо розмежування земельної ділянки та виключення з її складу територій, на яких розташовані господарські будівлі та споруди мешканців. Також пропонувала ініціювати звернення до відповідних органів державної влади (зокрема, Держгеокадастру та обласної державної адміністрації) щодо зміни цільового призначення відповідної частини земельної ділянки, що дозволить мешканцям реалізувати свої майнові права відповідно до чинного законодавства (а.с.33 ).
Згідно листа №175 від 14.04.2025 КЗ СОР «Улянівська спеціальна школа» повідомила, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:00:003:0628 перебуває у постійному користуванні закладу освіти на підставі рішення власника - Сумської обласної ради. Рішення про внесення змін до землевпорядної документації на вищезазначену земельну ділянку та вирішення її фактичної долі може бути прийняте виключно Сумською обласною радою (а.с.31).
12.05.2025 ОСОБА_2 звернулася з заявою до Миколаївської селищної ради в якій просила надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, орієнтовною площею 0,15 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.32).
Рішенням 53 сесії 8 скликання Миколаївської селищної ради Сумської області від 22.05.2025 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності та подальше надання у власність земельних ділянок під об`єктами нерухомого майна» надано дозвіл ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер [номер приховано]:00:003:0628, адреса: АДРЕСА_4 , яка перебуває у постійному користуванні КЗ СОР «Улянівська спеціальна школа», з метою формування окремих земельних ділянок під об`єктом нерухомості, що перебуває у приватній власності (а.с.4, з.с.-5).
Мотивувальна частина та застосовані норми права
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з п.10 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Частиною 1 ст.155 Земельного кодексу України (далі ЗК України), у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Частинами 1, 10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законом України визнаються незаконними в судовому порядку.
Зі змісту наведених норм вбачається, що у разі звернення з вимогами про скасування, зокрема, правового акта індивідуальної дії, виданого органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, встановленню та доведенню підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами, а метою захисту порушеного або оспорюваного права є відповідні наслідки у вигляді відновлення порушеного права або охоронюваного інтересу особи, яка звернулась за їх захистом.
У відповідності до ч.2 ст.95 ЗК України, порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, установленому законом.
Передумовами та матеріальними підставами для захисту права користування земельною ділянкою у судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод в користуванні, користування з порушенням законодавства - без оформлення права користування, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо). Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 910/1016/17, від 20.11.2018 у справі №921/7/18, від 15.06.2023 у справі №924/295/22, від 12.09.2023 у справі №914/198/23.
Під час розгляду справи встановлено, що у КЗ СОР «Улянівська спеціальна школа» є постійним користувачем земельної ділянки площею 5,2138 га, кадастровий номер: [номер приховано]:00:003:0628, призначеної для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти, яка розташована по АДРЕСА_6
Згідно зі ст.92 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння й користування земельною ділянкою, яка перебуває в державній або комунальній власності, без установлення строку.
У відповідності до ч.2 ст.92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають зокрема, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.
Колегія суддів зауважує, що пунктом 10 Розділу VІІ Прикінцеві та Перехідні положення Закону України «Про державний земельний кадастр» встановлено, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим законом, є дійсними.
Норми статті 125 ЗК України і Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» пов`язують виникнення права на земельну ділянку з моментом державної реєстрації відповідного права. Державні акти про право власності або право постійного користування на земельну ділянку є документами, що посвідчують відповідне право.
При цьому, Конституційний Суд України рішенням від 22.09.2005 року № 5-рп/2005 (справа №1-17/2005) визнав неконституційним положення п.6 розділу X «Перехідні положення» ЗК України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але відповідно до норм ЗК України не можуть мати їх на такому праві - без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
Конституційний Суд України вказав на те, що юридичні особи на цій підставі не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою. Таким чином, документ, яким посвідчено право постійного користування земельною ділянкою (державний акт на право постійного користування землею), виданий відповідно до законодавства, яке діяло раніше, є дійсним та залишається чинним.
Згідно з п.3 ст.151-2 Конституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Враховуючи викладене, право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не припиняється навіть у тому разі, якщо особа, яка за чинним законом не може набути таке право, не здійснить переоформлення цього права в інший правовий титул. Право постійного користування зберігається і є чинним до приведення прав та обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства й переоформлення права постійного користування у право власності чи оренду.
Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 10.10.2018 у справі №907/916/17, від 31.01.2019 у справі №914/839/18, від 12.01.2021 у справі №908/1947/19.
Апеляційним судом встановлено, що Рішенням 53 сесії 8 скликання Миколаївської селищної ради Сумської області від 22.05.2025 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності та подальше надання у власність земельних ділянок під об`єктами нерухомого майна» надано дозвіл ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер [номер приховано]:00:003:0628, адреса: АДРЕСА_4 , яка перебуває у постійному користуванні КЗ СОР «Улянівська спеціальна школа», з метою формування окремих земельних ділянок під об`єктом нерухомості, що перебуває у приватній власності.
Вказане рішення було прийнято на підставі п.34 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування», заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05.11.2019 у справі №906/392/1 зазначила, що вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди враховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140- 149 Земельного кодексу України.
Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним (пункт 7.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.11.2019 у справі №906/392/18).
Статтею 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці (п. «е» ч.1).
У відповідності до ч.1, 2 ст.120 ЗК України та ст. 377 ЦК України (в редакціях, чинних на момент набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на нерухоме майно) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Таким чином, зазначені норми закріплюють принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, відповідно власники споруди мають право на користування земельною ділянкою, на якій вона розташована (правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №921/158/18, Верховного Суду від 04.10.2022 у справі №910/5210/20).
Сам принцип єдності долі земельної ділянки та об`єкта нерухомості означає, що неможлива ситуація, при якій у двох осіб є однакові права на земельну ділянку. В момент, коли одна особа внаслідок придбання об`єкта нерухомості набуває права на землю, інша особа їх втрачає, і це відбувається в силу згаданого вище принципу єдності.
Відповідно до ч.5 ст.116 ЗК України (у редакції, чинній на момент прийняття спірного рішення) земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
При цьому, колегія суддів враховує, що у спірних правовідносинах положення ч.5 ст.116 ЗК України, ст.120 ЗК України, статті 377 ЦК України (щодо переходу права на земельну ділянку, яка перебувала на праві постійного користування, у зв`язку з набуттям іншою особою права власності на нерухоме майно, розташоване на частині цієї земельної ділянки) необхідно застосовувати таким чином:
«У разі набуття права власності на нерухомість, яка розташована на частині земельної ділянки, наданій іншій особі на праві постійного користування, право на оформлення землекористування для обслуговування такої нерухомості виникає автоматично в силу принципу єдності долі нерухомості і земельної ділянки та не вимагає отримання згоди постійного землекористувача».
Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.11.2023 у справ №916/3030/22.
Відтак, для безперешкодного та повноцінного використання об`єкта нерухомого майна ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з дотриманням принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будівель або споруд, має гарантоване право отримати від власника земельної ділянки відповідне речове право у розмірі, необхідному для експлуатації та обслуговування належного їй об`єкта нерухомого майна.
Разом з тим, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2025 у справі № 922/908/22 зауважено, що площа земельної ділянки повинна відповідати площі, яку безпосередньо займають відповідні об`єкти нерухомого майна, а також може бути дещо більше такої площі, у разі необхідності обслуговування цих об`єктів, при цьому така площа повинна бути обґрунтованою у відповідній технічній документації із землеустрою. Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки у будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19).
Таким чином, право користування земельною ділянкою виникає виключно в межах, необхідних для обслуговування та експлуатації належного власнику нерухомого майна, і не може поширюватися на інші частини земельної ділянки.
Як вбачається з рішення 53 сесії 8 скликання Миколаївської селищної ради Сумської області від 22.05.2025 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності та подальше надання у власність земельних ділянок під об`єктами нерухомого майна» надано дозвіл ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки (кадастровий номер [номер приховано]:00:003:0628, адреса: АДРЕСА_4 , яка перебуває у постійному користуванні КЗ СОР «Улянівська спеціальна школа», з метою формування окремих земельних ділянок під об`єктом нерухомості, що перебуває у приватній власності.
У контексті земельних правовідносин Велика Палата Верховного Суду (справа № 380/624/16-ц) постанова від 17.10.2018 неодноразово наголошувала, що рішення органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є лише початковою стадією процедури безоплатної приватизації або передачі землі у користування. Такий дозвіл не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі безумовного набуття права власності на земельну ділянку. Він лише наділяє особу правом звернутися до розробника землевпорядної документації для ідентифікації бажаної ділянки на місцевості. Процес приватизації завершується лише після погодження проєкту, його державної реєстрації у Державному земельному кадастрі та остаточного затвердження відповідним органом.
Отже, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, правильно виходив із того, що позивач не довів наявності у нього порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або законного інтересу.
При цьому, апеляційний суд враховує висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду, викладені в постанові від 23.11.2023 у справі №916/3030/22, про те, що оформлення власником нерухомості прав на землю шляхом виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (тобто формування нової земельної ділянки під нерухомістю) не порушує прав постійного землекористувача, оскільки не позбавляє його можливості самостійно оформити право на належну йому частину земельної ділянки, яка залишається після вилучення її частин, необхідних для обслуговування об`єктів нерухомості.
Таким чином, власник нерухомого майна не позбавлений права та можливості самостійно оформити право на належну йому частину земельної ділянки, яка розташована під об`єктом нерухомості та необхідна для його обслуговування, відповідно до порядку надання земельних ділянок державної та комунальної власності в користування, передбаченого 123, 124 ЗК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.)
Судові витрати
Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України резолютивна частина постанови суду апеляційної інстанції складається, в тому числі, і з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням того, що апеляційним судом апеляційна скарга залишена без задоволення, понесені судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375; 381-382 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу представника Комунального закладу Сумської обласної ради «Улянівська спеціальна школа» адвоката Даценка Артура Миколайовича на рішення Буринського районного суду Сумської області від 02.06.2026 залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 вересня 2026 року.
Головуючий - О.М. Черних
Судді: В.І. Криворотенко
А.М. Худик