ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
28 серпня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 728/2570/25
Головуючий у першій інстанції - Глушко О. І.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1208/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого-судді Висоцької Н. В.,
суддів Мамонової О. Є., Шитченко Н. В.,
із секретарями Хілик М. О., Зіньковець О. О.
учасники справи:
заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури
позивач Батуринська міська рада Ніжинського району Чернігівської області,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03 березня 2026 року у справі за позовом заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2025 року перший заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Батуринської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Батуринської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574, площею 0,1 га, розташовану у АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що земельна ділянка, передана у власність ОСОБА_1 площею 0,1 га, з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574, для індивідуального садівництва, розташована у межах прибережної захисної смуги озер в басейні р. Сейм, сформована за рахунок земель водного фонду, що підтверджено інформацією Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського від 20.01.2025 № 991-001-149/991-083 та схемою накладення земельної ділянки, виготовленою сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_2 .
Оскільки спірну земельну ділянку протиправно передано у власність фізичної особи через її належність до земель водного фонду, відтак, на підставі ст. 387 ЦК України, її слід витребувати на користь держави в особі Батуринської міської ради, як законного розпорядника земель цієї категорії.
Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03.03.2026 позовні вимоги першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Батуринської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки задоволено повністю.
Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Батуринської міської ради земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574, площею 0,1 га, розташовану у АДРЕСА_1 .
Заходи забезпечення позову, які застосовані згідно з ухвалою Бахмацького районного суду Чернігівської області від 01.10.2025 у виді арешту земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574 площею 0.1 га, розташовану в АДРЕСА_1 , належну на праві приватної власності ОСОБА_1 та заборони державним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, які стосуються земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574 площею 0.1 га, - скасовано після набрання даним рішенням законної сили.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Чернігівської обласної прокуратури: 8028,00 грн в рахунок повернення судових витрат із яких: 3028,00 грн судового збору та 5000,00 грн, понесених за розроблення схеми розташування земельної ділянки згідно договору.
В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574 площею 0.1 га, яка надана у власність ОСОБА_1 , розташована у АДРЕСА_1 в межах прибережної захисної смуги озер в басейні р. Сейм, відноситься до земель водного фонду і відповідно надання її у приватну власність заборонено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03.03.2026 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що рішення є незаконним, ухвалено з порушення норм матеріального права.
Заявник посилається на пропуск строку позовної давності при зверненні з цим позовом. ОСОБА_1 зазначає, що право власності за ним зареєстровано в Державному реєстрі речових прав (запис зроблено 04.08.2021), держава втратила володіння землею, а отже, цей позов є віндикаційним. Відтак на правовідносини, що виникли між сторонами, розповсюджується загальна позовна давність тривалістю 3 роки, яка обчислюється з дня державної реєстрації права власності - 04.08.2021, а з позовом прокурор звернувся лише 30.09.2025.
Стверджує, що судом першої інстанції порушено принцип субсидіарності, оскільки прокуратурою обґрунтовано звернення до суду лише загальними нормами земельного та водного законодавства, а не бездіяльністю Батуринської міської ради.
ОСОБА_1 вважає неналежними доказами як лист Деснянського басейнового управління водних ресурсів, який фактично є інформаційною довідкою, складеною на основі координат Google, так і відповідь Центральної геофізичної обсерваторії, яка не є експертним висновком щодо меж землеустрою через відсутність у штаті установи сертифікованих інженерів-землевпорядників. Суд, визначивши схему ФОП ОСОБА_2 належним доказом на підтвердження доводів позову, не звернув увагу на те, що акт приймання робіт підписано 25.07.2025, а саму схему з розрахунками виготовлено 02.08. 2025. Крім того, ФОП ОСОБА_2 не попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України.
Заявник посилається на те, що чинний Генеральний план м. Батурин (2006 року) не містить обмежень щодо спірної ділянки. Відсутність меж у Генплані свідоме рішення архітекторів при плануванні міста.
ОСОБА_3 зазначає, що є особою з інвалідністю внаслідок війни, і позбавлення його земельної ділянки, право на яку гарантовано державою, є непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном та порушує ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Наголошує на тому, що судом не надано належної правової оцінки доказам, доданим ОСОБА_1 до відзиву на позов, а саме: витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7418714242020 від 29.09.2020 та витягну з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 269534201 від 09.08.2021. Спірну земельну ділянку сформовано та зареєстровано в Державному земельному кадастрі 29.09.2020 на підставі належним чином розробленого та погодженого проекту землеустрою.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.
У відзиві на апеляційну скаргу Ніжинська окружної прокуратури Чернігівської області просить апеляційної скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Прокурор посилається на те, що позов подано в межах строку позовної давності, оскільки з огляду на приписи ст. 256, 257, п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положення ЦК України, за період з 01.02.2021 і дотепер позовна давність не сплинула.
Вказує на те, що Батуринська міська рада не вживала будь-яких заходів щодо повернення спірної земельної ділянки і повідомила про можливий майбутній розгляд питання про її витребування на пленарному засіданні сесії міської ради. Прокуратура набула право на представництво інтересів держави в особі Батуринської міської ради, оскільки невжиття заходів з усунення наявних порушень може призвести до погіршення природного стану водного об`єкту та прибережної захисної смуги.
Заявник наголошує на тому, що спірну земельну ділянку сформовано за рахунок земель водного фонду, що підтверджується належними доказами: інформацію з Деснянського БУВР Державного агентства водних ресурсів України від 15.11.2024 та Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського від 20.01.2025, а також схемою накладення земельної ділянки, виготовленою сертифікованим інженером-землевпорядником ФОП ОСОБА_2 .
Стверджує, що проєкт землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі і межах, встановлених законодавством. Відсутність проєктної документації щодо встановлення прибережної захисної смуги навколо водного об`єкту - озера з місцевою назвою «Вісімка» в басейні р. Сейм не означає її відсутність з огляду на те, що ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України її визначено як території вздовж водойми на відстані 100 м від урізу води.
Вважає, що добросовісність відповідача в цьому випадку виключається з огляду на те, що ОСОБА_1 набув спірну земельну ділянку на безоплатній основі згідно з рішенням Батуринської міської ради та в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих, характерних для земель водного фонду природних ознак спірної земельної ділянки знав або, проявивши розумну обачність, міг і зобов`язаний був знати про те, що земельна ділянка водного фонду вибула з володіння держави з порушенням вимог закону. На час отримання у власність спірної земельної ділянки ОСОБА_1 відповідно до відкритих даних Державного земельного кадастру та сервісу Google Earth Pro міг пересвідчитись, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574 знаходилась поряд з водним об`єктом.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що рішенням 37 сесії 8 скликання Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність» за №8 від 27.07.2020 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,10 га для індивідуального садівництва в м. Батурин Бахмацького (нині Ніжинського) району Чернігівської області (а.с. 29 т. 1).
У подальшому, рішенням 5 сесії 9 скликання Батуринської міської ради Ніжинського району Чернігівської області «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність» №2 від 26.01.2021 ОСОБА_1 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передано безоплатно у власність земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574 площею 0,1 га для індивідуального садівництва по АДРЕСА_1 (а.с. 30 т. 1).
На підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам для індивідуального садівництва (КОД КВЦПЗ 01.05) в АДРЕСА_1 , виготовленого ФОП ОСОБА_4 , (кваліфікований сертифікат інженера-землевпорядника №013498 від 05.07.2017), в Державному земельному кадастрі 29.09.2020 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574 площею 0,1 га із внесенням запису з встановленням цільового призначення - для індивідуального садівництва (01.05), категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, відомості про обмеження у користуванні земельної ділянки - не встановлені (а.с. 182 т. 1).
Відповідно до розділу 3 Пояснювальної записки, яка є частиною зазначеного проекту землеустрою, передбачено зміну угіддя з пасовища на багаторічні насадження, в межах категорії одного цільового призначення.
Земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574 площею 0,1 га для індивідуального садівництва сформована за рахунок земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної власності площею 26,0150 га з видом угідь - пасовища, яка розташована у АДРЕСА_1 (а.с. 44-45 т. 1).
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №243138268 від 05.02.2021 та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №443789727 від 16.09.2025 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574 площею 0,1 га зареєстровано за ОСОБА_1 01.02.2021 згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 56468475 від 05.02.2021; документи подані для державної реєстрації: рішення органу місцевого самоврядування № 2, 05 сесії 9 скликання Батуринської міської ради Бахмацького району Чернігівської області від 26.01.2021 (а.с.86, 185 т. 1).
Відповідно до витягу № НВ-9978164742025 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574 становить 6209, 45 грн, дата формування витягу 16.09.2025 (а.с. 85 т. 1).
Відповідно до інформації Деснянського басейнового управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України № 1187/3-1/ДС/25-24 від 15.11.2024, за інформацією Відкритих даних земельного кадастру (https://kadastr.live/) та результатів інвентаризаційних водних об`єктів Чернігівської області (2021 р.) поблизу земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574 розташовані водні об`єкти: озеро з місцевою назвою «Вісімка» в басейні р. Сейм (координати Google - 51.337005, 32.898895) площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,8 тис. м куб. та озеро з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм (координати Google - 51.338598, 32.899579) площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,0 тис. м куб.
Паспорти зазначеного водного об`єкта у відповідності до Порядку розроблення паспорта водного об`єкта, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.03.2013 № 99 на зберігання до Деснянського БУВР не надходили.
З урахуванням вимог ст. 88 Водного кодексу України ширина прибережних захисних смуг для озер становить 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. У межах існуючих населених пунктів прилежна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації (комплексних планів просторового розвитку територій територіальних громад, генеральних планів населених пунктів).
Проєкти землеустрою щодо встановлення меж та розмірів прибережних захисних смуг вищевказаного водного об`єкта на території Батуринської міської ради поблизу земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574 на замовлення Деснянського БУВР не розроблялися, на погодження не надавалися.
Інформація щодо погодження чи затвердження власником чи землекористувачем в порядку, встановленому ст. 186 Земельного кодексу України, проєкту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки або іншої документації із землеустрою, на підставі якої здійснювалось її формування, а також картографічні матеріали з відображенням прибережних захисних смуг вказаних водних об`єктів, в межах компетенції, в управлінні відсутня (а.с. 15-16 т. 1).
Відповідно до інформації Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського від 20.01.2025 № 991-001-149/991-083 земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574 площею 0,1 га, як на момент виділення у приватну власність у 2021 році, так і на даний час, повністю накладається на прибережну захисну смугу шириною 100 м (ПЗС) старичних озер, які розташовані в заплаві річки Сейм, та, відповідно до вимог Водного кодексу України відноситься до земель водного фонду (а.с. 19 т. 1).
За повідомленням Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної військової адміністрації від 24.01.2025 генеральний план міста Батурина розроблений ДП «Дніпромісто» та затверджений у 2006 році; надано викопіювання зі схеми Проектного плану у складі Генерального плану міста Батурин у межах запитуваної частини, яка надавалася додатком, з позначенням меж населеного пункту, додано експлікацію та умовні позначення видів функціонального призначення території (а.с. 22-24 т. 1).
Згідно з повідомленням Батуринської міської ради від 12.02.2025 №13-07/175 на запит виконувача обов`язків заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури, паспорти водних об`єктів, проектна та виконавська документація з питань очищення, розширення, паспортизації, днопоглиблення, інвентаризації водойм, а саме, «Вир» та «Вісімка», а також чинна містобудівна документація станом на 2020, 2021 та 2024 роки у матеріалах Батуринської міської ради відсутні. Озера з місцевою назвою «Вир» та «Вісімка» не перебувають на балансі Батуринської міської ради і не передавались іншим підприємствам, установам чи організація. Землевпорядна документація щодо встановлення прибережної захисної смуги Батуринською міською радою не розроблялася (а.с. 28 т. 1).
Згідно з поземельною книгою, яка відкрита 29.09.2020 на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574, відповідно до запису від 29.09.2020 №001, вказана земельна ділянка відноситься до категорії земель: землі сільськогосподарського призначення; код виду цільового призначення: 01.05 для індивідуального садівництва, площа 0,1000 га.
Державна реєстрація в Державному земельному кадастрі проведена державним кадастровим реєстратором на підставі документації із землеустрою, розробленої ФОП ОСОБА_4 ; координати поворотних точок меж земельної ділянки: 1) Х 5680646.2702, Y 4327971.8027, відстань 35,58 м.; 2) Х 5680617.5691, Y 4327992.8312, відстань 28.8 м; 3) Х 5680601.3494, Y 4327969.0367, відстань 35.56 м; 4) Х 5680630.8108, Y 4327949.1238, відстань 27.45 м.
Відповідно до запису про виникнення права від 06.02.2021 №003 власником земельної ділянки є ОСОБА_1 , форма власності приватна, дата державної реєстрації речового права на нерухоме майно 01.02.2021, орган державної реєстрації прав Бахмацька міська рада Чернігівської області, реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі прав 40413084 (а.с. 31-41 т. 1).
22.07.2025 між Чернігівською обласною прокуратурою та ФОП ОСОБА_2 укладено договір № 9/25, за умовами якого ФОП ОСОБА_2 взяв на себе зобов`язання виконати роботи по виконанню дослідження з визначення поворотних точок меж земельної ділянки водного фонду (частини прибережних захисних смуг озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,0 тис. м куб., озера з місцевою назвою «Вісімка» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,8 тис. м куб.) в межах земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574 і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної межі (а.с. 96-99 т. 1).
До вказаного договору додано схему розташування земельної ділянки кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574 на території Батуринської ОТГ, для індивідуального садівництва, яка розташована в прибережній захисній смузі оз. «Вісімка» в басейні р. Сейм; каталог координат окружної межі земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574 та каталог координат прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вісімка» (а.с. 91-95 т. 1).
За даними схеми розташування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574 на території Батуринської ОТГ, для індивідуального садівництва, яка розташована в прибережній захисній смузі оз. «Вісімка» в басейні р.Сейм, виконаної ФОП ОСОБА_2 , площа перетину (накладки) земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574 із прибережною захисною смугою озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,0 тис. м куб. та прибережною захисною смугою озера з місцевою назвою «Вісімка» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,8 тис. м куб., складає 100%, у зв`язку з чим поворотні точки меж земельної ділянки водного фонду і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної межі, не виготовлялись. Такі поворотні точки є тотожні поворотним точкам меж земельної ділянки із кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574, відомості про які містяться у Державному земельному кадастрі (а.с. 91 т. 1).
У листі від 05.08.2025 №52-77-5142вих-25, адресованому Батуринській міській раді, Ніжинська окружна прокуратура відповідно до ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», просила повідомити чи вживалися та чи будуть вживатися заходи, спрямовані на витребування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574 у власніть Батуринської територіальної громади з метою встановлення наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді (а.с. 100-102).
Виходячи з відповіді на вищевказаний запит прокуратури, Батуринська міська рада Ніжинського району Чернігівської області у листі від 18.08.2025 № 13-07/791 повідомила, що для здійснення витребування вищезазначеної земельної ділянки, необхідно рішення сесії міської ради, яке надає повноваження на звернення до суду та визначає уповноважену особу, яка буде представляти інтереси, тому лист з проханням надати запитувану інформацію буде внесено на розгляд пленарного засідання (а.с. 103 т. 1).
У листі від 25.09.2025 №52-77-6248вих-25 Ніжинська окружна прокуратура, в порядку ч. 2 ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», повідомила Батуринську міську раду про те, що окружною прокуратурою до Бахмацького районного суду Чернігівської області буде пред`явлено позов в інтересах держави в особі Батуринської міської ради до ОСОБА_1 про витребування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574, площею 0,1 га, яка розташована у АДРЕСА_1 (а.с. 104 т. 1).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574 площею 0.1 га, яка надана у власність ОСОБА_1 , розташована у м. Батурин по вул. Набережна в межах прибережної захисної смуги озер в басейні р. Сейм та згідно вимог Водного кодексу України відноситься до земель водного фонду, отже не може перебувати у приватній власності.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про охорону земель» об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.
Статтею 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема на землі історико-культурного призначення, землі водного фонду.
Згідно з ч. 1 ст. 58 ЗК України, ст. 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.
Відтак положеннями ст. 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди.
Відповідно до ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.
Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені змістом ч. 2 ст. 59 ЗК України.
Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту (ч. 4 ст. 59 ЗК України).
За змістом наведених норм права землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами; внутрішніми морськими водами та територіальним морем, як землі, зайняті водним фондом України, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм не можуть передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.
Крім того, за положеннями ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається ст. 60-62 ЗК України, ст. 1, 88-90 ВК України.
Відповідно до ст. 60 ЗК України, ст. 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
Прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій установлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.
Згідно зі ст. 61 ЗК України, ст. 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 № 486 затверджено Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них (далі Порядок № 486).
Відповідно до п. 1 Порядку № 486, цей Порядок встановлює єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них.
Пунктами 4, 5 Порядку № 486 визначено, що у межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88-91 ВК України. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Мінприроди, Держводагентством та територіальними органами Держземагентства, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.
Водночас відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-184цс15, Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 810/726/18, від 24 квітня 2019 року у справі № 826/13358/17, при наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги, необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон.
Вищезазначений висновок узгоджується також зі змістом постанов Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14.
Верховний Суд у постанові від 08 листопада 2023 року у справі № 372/4149/18, застосовуючи зазначені норми права, виходив з того, що суди повинні встановити фактичні обставини справи на момент виникнення спірних правовідносин відповідно до диспозиції зазначених норм та на підставі наданих сторонами доказів, надати оцінку юридичним фактам, що мають значення для справи, зокрема встановити категорію землі, факт її зміни та підстави цієї зміни.
Велика Палата Верховного Суду вже неодноразово зазначала про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього кодексу (висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц; від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 70); від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 80); від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 96); від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (пункт 45)).
Установлюючи фактичні обставини справи, суд має застосовувати всі можливі джерела та засоби доказування, передбачені нормами матеріального та процесуального права, відповідно до положень процесуального закону.
Згідно з ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу для своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, при з`ясуванні того, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
Звернувшись з цим позовом, прокурор посилався на те, що належна ОСОБА_1 на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,1 га з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574, розташована у межах прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вісімка» в басейні р. Сейм і відповідно до вимог ВК України відноситься до земель водного фонду.
На підтвердження цих доводів прокурором надано лист Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського, за змістом якого земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574 площею 0,1 га, як на момент виділення у приватну власність у 2021 році, так і наразі, повністю накладається на прибережну захисну смугу шириною 100 м (ПЗС) старичних озер, які розташовані в заплаві річки Сейм, і відповідно до вимог Водного кодексу України відноситься до земель водного фонду (а.с. 19 т. 1); та картографічні матеріали ФОП ОСОБА_2 , відповідно до яких спірна земельна ділянка фактично розташована в межах прибрежної захисної смуги озер в басейні р. Сейм (а.с. 91 т. 1).
Апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про те, що відповідь Центральної геофізичної обсерваторії ім. Бориса Срезневського не є належним доказом на підтвердження доводів позову через відсутність у штаті цієї установи сертифікованих інженерів-землевпорядників.
Положенням про Центральну геофізичну обсерваторію ім. Бориса Срезневського, затвердженим наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій 15 березня 2018 року № 169 передбачено, що вказана організація виконує, зокрема функції щодо ведення в межах компетенції державного водного кадастру за розділом «Поверхневі води» та державний облік поверхневих вод.
ФОП ОСОБА_2 у ході робіт встановлено, що площа перетину (накладки) земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574 із прибережною захисною смугою озера з місцевою назвою «Вісімка» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,8 тис. м куб., складає 100%, у зв`язку з чим для кожної ділянки поворотні точки меж земельної ділянки водного фонду і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної межі, не виготовлялись. Такі поворотні точки є тотожні поворотним точкам меж земельної ділянки із кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574, відомості про яку міститься у Державному земельному кадастрі.
Відомості про ОСОБА_2 внесено до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, що діє на підставі кваліфікаційного сертифікату № 002432, виданого відповідно до наказу Державного агенства земельних ресурсів України від 23 січня 2013 року № 22 (а.с. 95 т. 1).
Доводи ОСОБА_1 про неналежність, як доказу, схеми ФОП ОСОБА_2 є необґрунтованими та спростовуються наданими доказами до матеріалів справи, які судом першої інстанції оцінені відповідно до положень ст. 89 ЦПК України.
Підставою проведення робіт ФОП ОСОБА_2 є договір № 41/25 від 22 липня 2025 року, укладений між Чернігівською обласною прокуратурою (замовник) та ФОП Вовкогоном С. Ф. (виконавець) (а.с. 96-98 т. 1).
Відповідно до п. 1.1 указаного договору, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи по виконанню дослідження з визначення поворотних точок меж земельної ділянки водного фонду (частини прибережних захисних смуг озера з місцевою назвою «Вир» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,0 тим. м куб., озера з місцевою назвою «Вісімка» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,8 тис. м куб.) в межах земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574, і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної межі.
Кінцевий термін виконання робіт за договором - не пізніше 10 календарних днів з моменту отримання від замовника вихідних даних та документів, визначених в п. 2.1.1 договору (п. 4.2 договору).
Сторони домовились про те, що виконавець зобов`язується не пізніше 5 календарних днів після настання кінцевого терміну, визначеного в п. 4.2 договору (з урахуванням умов п. 5.2), передати замовникові результати виконаних робіт та скласти й підписати зі свого боку акт виконаних робіт у 2-х примірниках (пункт 5.3 указаного договору).
Пунктом 7.1 договору № 41/25 від 22 липня 2025 року погоджено, що договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2025 року.
25 липня 2025 року Чернігівською обласною прокуратурою та ФОП ОСОБА_2 підписано акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) (а.с. 99 т. 1).
При виготовленні ФОП ОСОБА_2 схеми розташування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574 встановлено, що площа перетину (накладки) спірної земельної ділянки із прибережною захисною смугою озера з місцевою назвою «Вісімка» в басейні р. Сейм площею водного дзеркала 1,8 га, об`ємом 45,8 тис м куб, складає 100%, у зв`язку з чим для кожної ділянки поворотні точки меж земельної ділянки водного фонду і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної межі, не виготовлялись. Такі поворотні точки є тотожні поворотним точкам меж земельної ділянки із кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574, відомості про яку містяться у Державному земельному кадастрі.
Зважаючи на те, що договір № 41/25 від 22 липня 2025 року діє до 31 грудня 2025 року та відомості поворотних точок меж земельної ділянки із кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574 ФОП ОСОБА_2 взято з відомостей, які містяться у Державному земельному кадастрі, відсутні підстави для висновку про розбіжність у датах складання схеми розташування земельної ділянки та акту здачі-прийняття робіт.
Не впливають на правильність висновків суду першої інстанції доводи скаржника про те, що ФОП ОСОБА_2 не попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, оскільки ним виконано роботи на підставі цивільно-правового договору. За умовами п. 6.1. договору № 41/25 від 22.07.2025 за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність згідно із законодавством та цим договором. Складені на виконання умов договору ФОП ОСОБА_2 схема розташування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574, каталог координат її окружної межі та каталог координат прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «ВІСІМКА» не є експертним висновком. Указані документи є письмовими доказами, яким судом надано відповідну правову оцінку в ході судового розгляду і які в належний спосіб відповідачем не спростовані.
Помилковими є і аргументи ОСОБА_1 про те, що зазначені в листі Деснянського БУВР від 15.11.2024 відомості викладені довільно на основі координат Google.
Відповідно до п. 1 Положення про Деснянське басейнове управління водних ресурсів, затверджене наказом державного агенства водних ресурсів України від 25.09.2023 № 123, яке розміщене в мережі Інтернет на офіційному сайті управління, є бюджетною неприбутковою організацією, яка належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів - Державного агенства водних ресурсів.
Інформація, зазначена у листі Деснянського БУВР від 15.11.2024, надана на запит Ніжинської окружної прокуратури та для її отримання використано відкриті дані земельного кадастру (http://kadastr.live/) та результати інвентаризаційних водних об`єктів Чернігівської області (2021 р.) поблизу земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574, а отже, є належним доказом у справі.
ОСОБА_1 , заперечуючи належність всіх наданих прокурором доказів, відповідних доказів на спростування наведеної в них інформації суду не надав. Таким доказом міг бути експертний висновок, який би підтвердив, що спірна земельна ділянка не входить до прибережної захисної смуги і відповідно не відноситься до земель водного фонду, проте відповідач з клопотанням про призначення експертизи ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не звертався.
Доводи скаржника про те, що спірна земельна ділянка сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі на підставі належним чином розробленого та погодженого проекту землеустрою, відтак доводи прокурора про її належність до земель водного фонду слід відхилити, є безпідставними, оскільки вони спростовуються встановленими у цій справі фактичними обставинами справи та наявними у справі доказами. Саме по собі належне розроблення та погодження проекту землеустрою не нівелює існування прибережної захисної смуги біля водойми та знаходження спірної ділянки в межах цієї смуги.
Відповідач помилково вважає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доказам, доданим ОСОБА_1 до відзиву на позов. Приєднаний до відзиву витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7418714232020 від 29.09.2020 (а.с. 182 т. 1) та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 243138268 від 05.02.2021 (а.с. 185 т. 1) не спростовує факт розташування земельної ділянки [номер приховано]:01:000:0574 у межах прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вісімка» в басейні р. Сейм, а отже її формування за рахунок земель водного фонду.
Не можуть бути підставою для скасування правильного рішення суду першої інстанції твердження ОСОБА_1 про те, що є непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном та порушує ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, створюючи індивідуальний та надмірний тягар, оскільки порушено його права на землю, яку держава сама йому виділила 5 років тому, враховуючи, що відповідач є особою з інвалідністю внаслідок війни, який втратив здоров`я захищаючи незалежність та цілісність України.
Реалізація особою пільг, наданих їй як особі з інвалідністю внаслідок війни, не може здійснюватись всупереч вимог закону.
При вирішенні вказаних позовних вимог обов`язковим є ретельне з`ясування питання щодо правомірності та пропорційності втручання держави у право власності відповідачів на мирне володіння майном (земельними ділянками).
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;
- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;
- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.
Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07).
Колегія суддів ураховує, що позов прокурора у справі, яка є предметом апеляційного перегляду, спрямований на захист суспільного інтересу та на відновлення становища, яке існувало до порушення права держави на землі водного фонду, які входять до прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вісімка» в басейні р. Сейм.
Установивши, що спірна земельна ділянка знаходиться у межах прибережної захисної смуги озера з місцевою назвою «Вісімка» в басейні р. Сейм, тобто відноситься до земель водного фонду і не могла бути передана у приватну власність відповідно до вимог законодавства України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог прокурора про витребування земельної ділянки на користь держави в особі міської ради.
Повернення державі земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, своєю чергою, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель водного фонду.
Право держави витребувати земельну ділянку з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи визначено законодавством України. Відповідні приписи стосовно охорони земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.
При вирішенні вказаних позовних вимог обов`язковим є ретельне з`ясування питання щодо правомірності та пропорційності втручання держави у право власності відповідачів на мирне володіння майном (земельними ділянками).
На переконання колегії суддів, витребування спірної земельної ділянки у ОСОБА_1 є законним, пропорційним та виправданим заходом, який переслідує легітимну мету та необхідний у демократичному суспільстві, не суперечить принципу «належного урядування» та не порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.
Оскільки ОСОБА_1 отримав спірну земельну ділянку в приватну власність безоплатно, у разі її витребування без попередньої компенсації її вартості він не понесе непропорційний тягар відповідальності за порушення порядку виділення земельної ділянки у власність. Отже правильним є висновок суду першої інстанції, що можливість витребування на користь держави земельної ділянки особою, яка незаконно або свавільно заволоділа нею, має нормативну основу в національному законодавстві, а також має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Ця мета відповідає загальним інтересам суспільства. Відповідач може клопотати перед органами місцевого самоврядування про надання йому іншої земельної ділянки у порядку, встановленому законом.
Колегія суддів ураховує, що позов прокурора у справі, яка є предметом апеляційного перегляду, спрямований на захист суспільного інтересу та на відновлення становища, яке існувало до порушення права держави на землі водного фонду.
Відповідно до Закону № 4292-ІХ, який було ухвалено 12 березня 2025 року було посилено захист прав добросовісного набувача шляхом реалізації наведених вище конвенційних положень та актуальної практики ЄСПЛ у справах за заявами проти України щодо необхідності справедливої компенсації добросовісному набувачеві у разі позбавлення його майна на користь держави.
Відповідно до пояснювальної записки до проєкту Закону № 4292-ІХ метою його ухвалення було, зокрема, унеможливлення застосування правил негаторного позову до випадків, якщо органом державної влади або місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялись будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна стала фізична особа та/або юридична особа, що діє на основі приватної власності, а саме в частині застосування позовної давності та стягнення справедливої компенсації на користь добросовісного набувача без необхідності додаткового звернення добросовісного набувача з позовами щодо відшкодування шкоди, завданої йому внаслідок позбавлення його майна.
Вказаний Закон набув чинності 09 квітня 2025 року.
Законом № 4292-ІХ статтю 390 ЦК України доповнено частиною п`ятою такого змісту: «5. Суд одночасно із задоволенням позову органу державної влади, органу місцевого самоврядування або прокурора про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Суд постановляє рішення про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади, за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. Перерахування грошових коштів як компенсації вартості нерухомого майна з депозитного рахунку суду здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади. Держава чи територіальна громада, яка на підставі рішення суду компенсувала добросовісному набувачеві вартість майна, набуває право вимоги про стягнення виплачених грошових коштів як компенсації вартості майна до особи, з вини якої таке майно незаконно вибуло з володіння власника. Порядок компенсації, передбачений цією частиною, не застосовується щодо об`єктів приватизації, визначених Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Для цілей цієї статті під вартістю майна розуміється вартість майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви».
Також Законом № 4292-ІХ статтю 391 ЦК України доповнено частиною другою такого змісту: «Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб`єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу».
Із системного аналізу вказаних норм випливає, що за наслідками розгляду справи про витребування нерухомого майна від добросовісного набувача на користь держави чи територіальної громади суд ухвалює рішення про витребування майна виключно за умови попереднього внесення органом державної влади, органом місцевого самоврядування або прокурором вартості такого майна на депозитний рахунок суду. При цьому, ухвалюючи рішення про витребування майна, суд вирішує питання про здійснення органом державної влади або органом місцевого самоврядування компенсації вартості такого майна добросовісному набувачеві. Перерахування грошових коштів здійснюється без пред`явлення добросовісним набувачем окремого позову до держави чи територіальної громади (постанова Верховного Суду від 28 січня 2026 року у cправі № 922/2555/21).
Проте, суд виходить з того, що відповідно до схеми розташування земельної ділянки, зробленої ФОП ОСОБА_2 , спірна земельна ділянка розташована не просто в межах прибережної захисної смуги, а у безпосередній близькості біля водойми - на березі озера. Відтак ОСОБА_1 в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих, характерних для земель водного фонду природних ознак (наявність водойми) знав або, проявивши розумну обачність, міг і зобов`язаний був знати про те, що земельна ділянка водного фонду вибула з володіння держави з порушенням вимог закону.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21 (провадження № 12-73гс24) суд зазначив про необхідність оцінки добросовісності кінцевого набувача, пропорційності застосовуваних до нього засобів та можливості відшкодування кінцевому набувачеві збитків за негаторним позовом.
Добросовісність та недобросовісність характеризують насамперед ступінь обізнаності набувача про правомірність набуття майна в особи, яка немає права на його відчуження. Водночас такі категорії, як добросовісність, яка належить до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України), а також недобросовісність не можуть тлумачитися або застосовуватися формально, ґрунтуватися на припущеннях.
Добросовісність набувача презюмується, тобто набувач вважається добросовісним доки не буде доведено протилежне. Добросовісність дій набувача визначається судом у кожному конкретному випадку.
Основними критеріями, які визначають добросовісність / недобросовісність набувача майна, є такі категорії, як «знав / не знав», «міг знати / не міг знати».
За загальним правилом, під поняттям «знав» необхідно розуміти не лише безпосередню обізнаність особи в тому, що вона набуває майно в суб`єкта, який не наділений правом на його відчуження, а й водночас усвідомлення факту порушення своїми діями прав іншої особи. Що ж до поняття «міг знати», то воно характеризує недобросовісність того володільця (набувача), який хоч і не був безпосередньо інформований про відсутність у відчужувача права на відчуження майна, але, проявивши принаймні розумну обачність, міг знати про це (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 18 вересня 2025 року у справі № 922/82/20).
Водночас саме об`єктивні характеристики майна можуть враховуватися під час оцінки добросовісності / недобросовісності набувача, зокрема, якщо ознака випливає з самого певного місцезнаходження земельної ділянки водного фонду.
Право держави витребувати земельну ділянку з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи визначено законодавством України. Відповідні приписи стосовно охорони земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.
З врахуванням викладеного доводи апеляційної скарги, що повернення спірної земельної ділянки за вказаних умов у власність територіальної громади через 5 років після набуття ОСОБА_1 права власності на неї, ставить під сумнів легітимність мети втручання держави у право відповідача на мирне володіння майном та пропорційність по відношенню до переслідуваної мети, а відтак і справедливий баланс між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, є необґрунтованими.
Враховуючи встановлені обставини, втручання держави у право власності ОСОБА_1 є виправданим, оскільки недотримання законодавчої заборони надання у приватну власність визначеної категорії земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі, як національного багатства та положення законодавства України про зобов`язання органів влади діяти в межах своїх повноважень та у порядку передбаченому законом.
Недотримання такого порядку тягне за собою свавілля державних органів та знищення правового порядку у державі. "Суспільним", "публічним" інтересом у вимогах прокурора можна вважати також забезпечення охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення, засмічення, та інших дій, які можуть погіршити його природний стан, завдавати шкоди здоров`ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об`єктів водного промислу, завдати інших екологічних проблем.
Твердження ОСОБА_1 про порушення принципу субсидіарності з огляду на те, що прокуратура обґрунтувала звернення до суду лише загальними нормами земельного та водного законодавства, а не бездіяльністю Батуринської міської ради, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані, з огляду на таке.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (у редакції, чинній на час звернення до суду) визначено, що представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Звернувшись з цим позовом, прокурор зазначив, що Батуринська міська рада, як орган, уповноважений розпоряджатися спірною земельною ділянкою, не вживала заходів щодо її повернення у власність держави і лише розглядатиме питання про витребування вказаної ділянки на пленарному засіданні.
Матеріали справи містять відповідь Батуринської міської ради від 18 серпня 2025 року на звернення прокурора, за змістом якої для здійснення витребування земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:000:0574 необхідне рішення сесії міської ради, яке надає повноваження на звернення до суду та визначає уповноважену особу, яка буде представляти інтереси (а.с. 103 т. 1), та повідомлення прокурора, надіслане Батуринській міській раді від 25 вересня 2025 року, про намір звернутися до суду з цим позовом.
Водночас, матеріали справи не містять інформації про те, що орган місцевого самоврядування розглянув зазначене питання на сесії, а також ухвалив з цього приводу відповідне рішення. Враховуючи те, що Батуринська міська рада наявність підстав для представництва прокурором в суді не оскаржувала, доказів самостійного здійснення заходів, спрямованих на повернення спірної ділянки у власність держави не надала, а навпаки підтримала заявлений позов, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставні.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги про пропуск строку позовної давності, колегія суддів враховує наступне. Заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу. Отже вимоги щодо позовної давності на даний позов не поширюються, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, допоки існують правовідносини та правопорушення. Отже, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.
Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд приходить висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 03 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02.09.2026.
Головуючий Судді: