Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Харків
03 вересня 2026 р. справа № 520/17918/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною відмови, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_2 , викладену у відповіді від 16.06.2026, щодо відсутності підстав для проведення перерахунку, нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 ;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 , яка полягає у непроведенні повного, належного, обґрунтованого та помісячного перерахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за весь період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , починаючи з дати фактичного направлення/зарахування до військової частини НОМЕР_2 , але не пізніше 20.04.2022, по 21.04.2026 включно;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 провести повний перерахунок індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за весь період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , починаючи з дати фактичного направлення/зарахування до військової частини НОМЕР_2 , але не пізніше 20.04.2022, по 21.04.2026 включно, із визначенням по кожному місяцю: посади позивача; військового звання; тарифного розряду; посадового окладу; окладу за військовим званням; інших постійних складових грошового забезпечення; базового місяця / місяця підвищення доходу; індексу споживчих цін; суми належної поточної індексації; наявності або відсутності права на індексацію-різницю; суми фактично нарахованої індексації; суми фактично виплаченої індексації; суми недоплати за кожен місяць;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 всю належну індексацію грошового забезпечення за весь період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 , починаючи з дати фактичного направлення/зарахування до військової частини НОМЕР_2 , але не пізніше 20.04.2022, по 21.04.2026 включно, яка не була нарахована, була нарахована неправильно або була виплачена не в повному обсязі, з урахуванням раніше фактично виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з 20.04.2022 року по 21.04.2026 року, коли був звільнений з військової служби за станом здоров`я та виключений зі списків особового складу військової частини. Позивач вказує, що під час проходження військової служби відповідач мав здійснювати належне нарахування та виплату йому грошового забезпечення, у тому числі індексації. У зв`язку з наявністю сумнівів щодо правильності її нарахування та виплати 03.06.2026 року позивач звернувся до відповідача із рапортом про проведення повної перевірки, перерахунку та виплати належної індексації за весь період проходження служби. Листом від 16.06.2026 року військова частина НОМЕР_2 повідомила про відсутність підстав для перерахунку, зазначивши, що грошове забезпечення та індексація за період служби нараховувалися відповідно до вимог чинного законодавства. Позивач вважає таку відмову протиправною та необґрунтованою, оскільки відповідач не надав повного помісячного розрахунку індексації, не обґрунтував визначені базові місяці, не перевірив наявність підстав для виплати індексації-різниці та не надав доказів проведення належного остаточного розрахунку при звільненні. У зв`язку з викладеним позивач просить суд визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_2 та зобов`язати відповідача провести повний перерахунок, нарахувати і виплатити йому належні суми індексації грошового забезпечення.
Ухвалою суду від 29.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі без виклику сторін.
Ухвалою суду від 24.08.2026 витребувано у Військової частини НОМЕР_2 належним чином засвідчені копії документів та відомості щодо: періоду проходження ОСОБА_1 військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 та дати його зарахування до списків особового складу; займаних позивачем посад, військових звань та основних складових грошового забезпечення за період з 21.04.2022 по 21.04.2026; нарахованих та фактично виплачених ОСОБА_1 сум грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення за кожен місяць спірного періоду, із зазначенням розміру нарахованої та виплаченої індексації; документів (розрахунків), на підставі яких здійснювалося нарахування індексації грошового забезпечення позивачу; документів та матеріалів, на підставі яких Військовою частиною НОМЕР_2 надано відповідь від 16.06.2026 щодо відсутності підстав для проведення перерахунку, нарахування та виплати індексації грошового забезпечення. Витребувані докази зобов`язано надати до суду строк п`яти днів з моменту отримання копії ухвали.
Відповідачем 28.08.2026 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній не визнав позовні вимоги в повному обсязі та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що розрахунок грошового забезпечення позивача за період проходження військової служби здійснювався відповідно до вимог чинного законодавства, а підстави для проведення додаткового перерахунку та виплати індексації грошового забезпечення відсутні. Також відповідач послався на особливості законодавчого регулювання індексації у 2023 році та зазначив, що право позивача на індексацію-різницю не є автоматичним і потребує встановлення конкретних обставин та проведення відповідних розрахунків. У зв`язку з цим відповідач вважав свої дії правомірними та просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Також, відповідач подав до суду витребувані судом документи.
Інші заяви по суті справи від учасників не надходили.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом установлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 у період з 27.04.2022 по 21.04.2026, що підтверджується матеріалами справи.
03.06.2026 позивач звернувся до відповідача з рапортом щодо проведення повного перерахунку, нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за весь період проходження військової служби.
Листом від 16.06.2026 військова частина НОМЕР_2 повідомила позивача про відсутність підстав для проведення перерахунку та додаткового нарахування індексації грошового забезпечення, зазначивши, що грошове забезпечення за період з 20.04.2022 по 21.04.2026 розраховувалося відповідно до вимог чинного законодавства.
Позивач не погодився з такою відповіддю, вважаючи її необґрунтованою, оскільки відповідачем не було надано повного та помісячного розрахунку індексації, не перевірено правильність визначення базових місяців, наявність права на індексацію-різницю та повноту виплати належних сум.
У зв`язку з цим позивач вважає протиправною відмову відповідача та його бездіяльність щодо непроведення належного перерахунку індексації грошового забезпечення за весь період проходження військової служби та звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі за текстом - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-XII).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03 липня 1991 року «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон № 1282-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 1282-XII , в редакції від 02 грудня 2012 року, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
Законом № 911-VIII від 24 грудня 2015 року, який набрав чинність з 01 січня 2016 року, внесені зміни у частину першу статті 4 Закону № 1282-XII, число « 101» замінено числом « 103».
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін (частини друга четверта статті 4 Закону № 1282-XII).
Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 1282-XII підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частина друга статті 5 Закону № 1282-XII).
Згідно з положеннями частини шостої статті 5 Закону № 1282-XII проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до статті 6 Закону № 1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються, як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі за текстом - Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 (в редакції чинній на час виникнення спору), підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
З аналізу положень Закону № 2011-XII та Закону № 1282-ХІІ вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
З огляду на предмет спору та заявлені позовні вимоги, суд вважає за необхідне окремо дослідити питання щодо наявності у позивача права на нарахування та виплату поточної індексації грошового забезпечення за кожен із спірних періодів, а також питання щодо наявності підстав для нарахування та виплати індексації-різниці відповідно до положень пункту 5 Порядку № 1078.
Досліджуючи питання щодо нарахування та виплати позивачу поточної індексації грошового забезпечення за спірні періоди, суд виходить із такого.
Судом установлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 у період з 27.04.2022 по 21.04.2026, що підтверджується наявними в матеріалах справи витягами з наказів командира Військової частини НОМЕР_2 по стройовій частині.
Досліджуючи питання щодо правильності нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період, судом ураховано наявні в матеріалах справи документи, зокрема, довідки про розміри нарахованого та виплаченого грошового забезпечення та інших виплат позивачу.
Відносно поточної індексації за 2022 рік суд зазначає таке.
Згідно з наявними у матеріалах справи відомостями, у період проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 у 2022 році позивачу щомісячно нараховувалась та виплачувалась поточна індексація грошового забезпечення. Отже, за період з квітня по грудень 2022 року відповідачем здійснювалося нарахування та виплата позивачу поточної індексації грошового забезпечення.
При цьому позивачем зазначені обставини не спростовано, належних та допустимих доказів невірного нарахування або неповної виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період суду не надано.
Також у позовній заяві позивач не навів конкретних обставин, які б свідчили про неправильність здійснених відповідачем розрахунків індексації за 2022 рік, не зазначив конкретних місяців, за які така індексація була нарахована неправильно або не в повному обсязі, та не надав власного розрахунку відповідних сум.
Отже, судом не встановлено протиправності дій відповідача при розрахунку і виплаті поточної індексації позивачу аза 2022 рік.
Щодо поточної індексації за 2023 рік суд зазначає таке.
Законом України від 03.11.2022 № 2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон № 2710-IX) було зупинено на 2023 рік дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII.
Таким чином, у період з 01.01.2023 по 31.12.2023 законодавцем було встановлено особливий порядок правового регулювання питання індексації грошових доходів населення, за якого проведення індексації грошових доходів за вказаний період не здійснювалося.
За таких обставин у відповідача у 2023 році були відсутні передбачені чинним на той час законодавством правові підстави для проведення розрахунку та нарахування позивачу поточної індексації грошового забезпечення. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов`язаний діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому не міг здійснювати нарахування та виплату індексації всупереч встановленому законодавством порядку.
При цьому посилання позивача на загальні положення Закону № 1282-XII щодо обов`язковості індексації грошового забезпечення не спростовують встановленого законодавцем спеціального правового регулювання на 2023 рік, оскільки саме законодавцем було визначено особливості застосування зазначеного Закону у відповідному бюджетному періоді.
Позивачем також не надано суду доказів наявності у відповідача обов`язку здійснювати нарахування та виплату йому поточної індексації грошового забезпечення саме за 2023 рік, а також не наведено правових підстав, які б свідчили про протиправність нездійснення такого нарахування у зазначений період.
Отже, враховуючи встановлене законодавством зупинення дії Закону № 1282-XII у 2023 році, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для нарахування та виплати позивачу поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023.
У зв`язку з цим суд не вбачає протиправності у діях (бездіяльності) відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за 2023 рік.
Відносно поточної індексації грошового забезпечення за 2024 рік суд зазначає таке.
Відповідно до статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 01.01.2024.
Таким чином, для роботодавців, які підвищували посадові оклади (тарифні ставки) до 01.01.2024, тобто по грудень 2023 року включно, базовим місяцем для проведення індексації є грудень 2023 року.
За офіційними даними Державної служби статистики України, індекси споживчих цін у 2024 році становили: за січень - 100,4 % (дата опублікування в газеті «Урядовий кур`єр» № 31 від 13.02.2024); за лютий - 100,3 % (12.03.2024); за березень - 100,5 % (11.04.2024); за квітень - 100,2 % (14.05.2024); за травень - 100,6 % (12.06.2024); за червень - 102,2 % (12.07.2024).
Отже, при обчисленні індексу споживчих цін наростаючим підсумком за період з січня по червень 2024 року величина індексу споживчих цін перевищила встановлений пунктом 1-1 Порядку № 1078 поріг індексації у розмірі 103 % лише за підсумками червня 2024 року. До червня 2024 року включно перевищення індексом споживчих цін встановленого порога індексації у 103 % не відбулося.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
З огляду на те, що індекс споживчих цін за червень 2024 року був офіційно опублікований у газеті «Урядовий кур`єр» 12.07.2024, право на проведення індексації грошових доходів виникає з 01.08.2024.
Таким чином, індексації у межах прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн підлягають грошові доходи, зокрема грошове забезпечення позивача, починаючи з серпня 2024 року.
Як убачається з наявної у матеріалах справи довідки про розміри видів грошового забезпечення, у 2024 році позивачу фактично нараховувалася та виплачувалася поточна індексація грошового забезпечення за період із серпня по грудень 2024 року.
Отже, відповідачем у 2024 році було здійснено нарахування та виплату позивачу поточної індексації саме з моменту виникнення відповідного права, а саме з серпня 2024 року, що відповідає вимогам статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» та пункту 1-1 Порядку № 1078.
При цьому, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідачем неправильно визначено період виникнення права на поточну індексацію за 2024 рік, неправильно проведено її розрахунок або виплачено її не в повному обсязі. Власного розрахунку сум індексації, які, на думку позивача, підлягали додатковому нарахуванню та виплаті за 2024 рік, позивачем також не наведено.
За таких обставин суд не вбачає протиправності у діях (бездіяльності) відповідача щодо нарахування та виплати позивачу поточної індексації грошового забезпечення за 2024 рік, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо поточної індексації грошового забезпечення за 2025 рік суд зазначає таке.
Статтею 34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. При цьому сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.
Таким чином, січень 2025 року є базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін з метою проведення індексації грошових доходів населення у 2025 році. Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 індексація грошових доходів проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила встановлений поріг індексації, який становить 103 %.
Аналізуючи офіційні дані, що містяться у зведеній таблиці індексів споживчих цін Державної служби статистики України за 2025 рік, суд зазначає, що у січні-липні 2025 року величина індексу споживчих цін не досягла рівня, необхідного для перевищення встановленого порога індексації у розмірі 103 %. Відтак у відповідному періоді були відсутні передбачені законодавством підстави для нарахування та виплати позивачу поточної індексації грошового забезпечення за січень-червень 2025 року.
Водночас, як убачається з наявної у матеріалах справи довідки про розміри видів грошового забезпечення, у 2025 році позивачу фактично нараховувалася та виплачувалася поточна індексація грошового забезпечення починаючи з липня по грудень 2025 року.
Таким чином, відповідачем у 2025 році здійснювалося нарахування та виплата поточної індексації грошового забезпечення у відповідності до вимог чинного законодавства та з урахуванням установленого порядку обчислення індексу споживчих цін.
При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів неправильності проведених відповідачем розрахунків індексації за 2025 рік, не наведено конкретних обставин, які б свідчили про порушення відповідачем порядку її обчислення, а також не надано власного розрахунку сум, які, на думку позивача, підлягали додатковому нарахуванню та виплаті.
За таких обставин судом не встановлено протиправності у діях (бездіяльності) відповідача щодо нарахування та виплати позивачу поточної індексації грошового забезпечення за 2025 рік, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо поточної індексації грошового забезпечення за 2026 рік суд зазначає таке.
Статтею 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи із січня 2026 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. При цьому сума індексації, яка склалася у грудні 2025 року, у січні 2026 року не нараховується.
Таким чином, січень 2026 року є початковим місяцем для обчислення індексу споживчих цін у 2026 році, а обчислення такого індексу для цілей подальшої індексації розпочинається з лютого 2026 року.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 індексація грошових доходів проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила встановлений поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Згідно з офіційними даними Державної служби статистики України, індекс споживчих цін у лютому 2026 року становив 101,0 %, у березні 2026 року - 101,7 %, у квітні 2026 року - 101,4 %.
При цьому індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком за лютий-березень 2026 року, становив 102,7 %, що не перевищувало встановленого порога індексації у розмірі 103 %. У свою чергу, за результатами квітня 2026 року індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком за лютий-квітень 2026 року, становив 104,2 %, тобто перевищив установлений поріг індексації у розмірі 103 %.
Водночас відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Отже, право на отримання поточної індексації грошових доходів у 2026 році виникло з червня 2026 року, тобто після офіційного опублікування індексу споживчих цін за квітень 2026 року.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 по 21.04.2026 включно та був звільнений з військової служби.
Таким чином, станом на дату звільнення позивача - 21.04.2026 - величина індексу споживчих цін, необхідна для виникнення права на поточну індексацію грошового забезпечення, ще не перевищила встановлений поріг індексації, оскільки перевищення такого порога відбулося лише за підсумками квітня 2026 року, а відповідна індексація підлягала нарахуванню починаючи з червня 2026 року.
Відтак у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування та виплати позивачу поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2026 по 21.04.2026.
При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів протилежного, не наведено конкретних обставин, які б свідчили про виникнення у нього права на отримання поточної індексації до дати звільнення, а також не надано власного розрахунку сум, які, на його думку, підлягали нарахуванню та виплаті за вказаний період.
За таких обставин суд не вбачає протиправності у діях (бездіяльності) відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2026 по 21.04.2026, а позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо визначення права позивача на отримання індексації-різниці відповідно до положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, суд зазначає таке.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 військовослужбовець має право на отримання суми індексації-різниці (фіксованої індексації) за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.
Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування врахуванню підлягає: розмір підвищення доходу в березні 2018 року; сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року; чи перевищує розмір підвищення доходу суму можливої індексації.
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзац 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 09.05.2023 у справі №400/12702/21 та від 18.10.2023 у справі №380/14195/22.
За висновком Верховного Суду, викладеному у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 560/13302/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 03.05.2023 у справі № 160/10790/22 та від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло саме у зв`язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі Постанови №704, та виходячи із приписів абзаців 4, 6 Порядку №1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку №1078.
Разом з тим у цій справі судом встановлено, що позивач у лютому та березні 2018 року не проходив військову службу та не отримував грошового забезпечення, у зв`язку з чим відсутні відомості щодо розміру його грошового забезпечення у зазначених місяцях та, відповідно, неможливо визначити розмір підвищення грошового доходу у березні 2018 року, необхідний для застосування положень абзаців третього - шостого пункту 5 Порядку № 1078.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність у позивача правових підстав для нарахування та виплати індексації-різниці відповідно до зазначених положень Порядку №1078.
Так, судом у ході розгляду справи досліджено питання щодо правомірності нарахування та виплати позивачу як поточної індексації грошового забезпечення, так і індексації-різниці відповідно до положень пункту 5 Порядку № 1078 за заявлений позивачем період.
За результатами оцінки наявних у матеріалах справи доказів судом не встановлено порушення відповідачем прав та законних інтересів позивача у сфері грошового забезпечення. Матеріалами справи підтверджується, що у періоди, за які у позивача виникало право на отримання поточної індексації, відповідні суми йому нараховувалися та виплачувалися. Водночас правових підстав для нарахування індексації за період, коли її проведення було законодавчо зупинено, судом не встановлено.
Також судом досліджено питання наявності у позивача права на отримання індексації-різниці відповідно до абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку № 1078 та встановлено відсутність передбачених законодавством передумов для її визначення і виплати, з огляду на те, що у березні 2018 року позивач не отримував грошового забезпечення, а відтак відсутня можливість визначити розмір підвищення його грошового доходу у порядку, передбаченому зазначеною нормою.
При цьому, позовна заява не містить належного та конкретного обґрунтування того, які саме дії або бездіяльність відповідача призвели до порушення прав позивача, у чому саме полягала неправильність проведених відповідачем розрахунків індексації, за які конкретно місяці та в якому розмірі, на думку позивача, виникла недоплата. Позивачем також не наведено конкретного розрахунку сум, які, на його переконання, підлягали додатковому нарахуванню та виплаті, та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження таких доводів.
Саме по собі посилання позивача на неналежне нарахування та виплату індексації без зазначення конкретних порушень з боку відповідача, без визначення періодів, складових та сум можливої недоплати не є достатнім для висновку про протиправність дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Отже, за результатами всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи судом не встановлено протиправних дій або бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення, а також факту порушення прав та законних інтересів позивача.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових та службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною відмови, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 03 вересня 2026 року.
Суддя Олексій КОТЕНЬОВ