Справа № 201/12849/26
Провадження № 2-о/201/423/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2026 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра в складі:
головуючого - судді Покопцевої Д.О.,
присяжних - Рудченко А.В., Шутька В.В.,
при секретарі - Піняєві В.Д.,
за участю:
представника заявника лікаря-психіатра дитячого - ОСОБА_1 ,
прокурора - Богонець О.О.
особи, відносно якої вирішується питання надання психіатричної допомоги у примусовому порядку неповнолітнього ОСОБА_2 ,
законного представника - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за заявою лікаря-психіатра дитячого Комунального некомерційного товариства «Регіональний медичний центр родинного здоров`я» Дніпропетровської обласної ради Кульбіцької М.О. про застосування відносно неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку,
ВСТАНОВИВ:
24.08.2026р. до Соборного районного суду міста Дніпра надійшла заява лікаря-психіатра дитячого Комунального некомерційного товариства «Регіональний медичний центр родинного здоров`я» Дніпропетровської обласної ради (далі - КНТ «РМЦРЗ» ДОР) ОСОБА_1 про застосування відносно неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку.
Заява обґрунтована тим, що 21.08.2026р. ОСОБА_2 був доставлений бригадою швидкої медичної допомоги за направленням лікаря-психіатра та за заявою його матері ОСОБА_2 до приймального відділення КНТ «РМЦРЗ» ДОР у важкому стані. При огляді черговим лікарем-психіатром та комісією лікарів-психіатрів 22.08.2026 та 23.08.2026р.р. встановлено, що неповнолітній ОСОБА_2 страждає на тяжкий психічний розлад у формі гострого поліморфного психотичного розладу з симптомами шизофренії. Психічний стан хворого характеризується маревними ідеями очищення організму від токсинів, відмовою від їжі протягом тривалого часу з періодами сухого голодування, маревними ідеями отруєння та забруднення, вираженою амбівалентністю, психомоторним збудженням, агресивністю щодо рідних та медичного персоналу, а також відсутністю критики до свого стану. Внаслідок наявного тяжкого психічного розладу ОСОБА_2 перебуває в стані безпорадності, не спроможний самостійно задовольняти свої основні життєві потреби та створює реальну загрозу заподіяння шкоди своєму здоров`ю і життю через фізичне виснаження. Неповнолітній ОСОБА_2 на момент госпіталізації відмовлявся від проходження лікування в усвідомленому порядку, що обумовило звернення до суду.
У судовому засіданні представник заявника - лікар-психіатр дитячий ОСОБА_1 підтримала заяву про примусову госпіталізацію неповнолітнього ОСОБА_2 до психіатричного стаціонару з підстав, викладених у заяві.
Неповнолітній ОСОБА_2 пояснив, що психічно хворим себе не вважає, причиною поміщення його в стаціонар психлікарні вказує те, що його оговорила матір, яка хоче «закрити його в психушці» (досл). Вважає, що потребує обстеження лікарями у м. Києві. Голодуванням він лікує тромбофлебіт судин, якого не видно на МРТ, тому що тромби невеликі. Голодувати треба 30 днів, він голодував 24 дні. Від голодування шлунок значно зменшився, тому він не міг пити. На 24 день голодування його за викликом матері доставили у лікарню до лікаря-психіатра. Не заперечує продовжити отримувати лікування від психіатра на дому, призначені медичні препарати буде приймати. Його план - продовжити самолікування вдома, шляхом подальшого голодування, яке він буде контролювати. Ліки впродовж періоду голодування приймати не буде.
Законний представник неповнолітнього - його матір ОСОБА_2 - не заперечувала проти задоволення заяви лікаря-психіатра. Суду пояснила, що у січні 2026р. син вже перебував на стаціонарному лікуванні в лікаря-психіатра, та вмовив її забрати його додому. Тоді лікарі пояснили їй, що вдома слід постійно контролювати прийом ліків її сином, щоб в нього не розвинулася шизофренія. До серпня в нього були 5 спроб голодування, але короткі, по 3-5 днів. Оскільки вдома син ліки приймати відмовився, сталося загострення. Після того, як син не їв 24 дні та припинив пити, вона викликала швидку, і сина помістили в лікарню.
Прокурор не заперечує проти задоволення заяви про примусову госпіталізацію у психіатричному стаціонарі неповнолітнього ОСОБА_2 .
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, думку прокурора, дослідивши надані письмові докази та матеріали медичної документації, встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що 21.08.2026р. ОСОБА_2 був доставлений до приймального відділення КНТ «РМЦРЗ» ДОР бригадою швидкої медичної допомоги згідно з супровідним листком № 1146 у зв`язку з погіршенням психічного стану, відмовою від їжі та води й наявністю маревних ідей.
Підставою для огляду та госпіталізації стала заява матері ОСОБА_2 від 22.08.2026р. про відмову сина від їжі та рідини понад три тижні, виснаження та маревний стан.
Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 475, ОСОБА_2 з 08.01.2026 по 15.01.2026р.р. проходив лікування в стаціонарі КНТ «РМЦРЗ» ДОР з діагнозом: F23.10 - гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії, без зазначення асоційованого гострого стресу та був виписаний з рекомендаціями підтримуючої терапії, які належним чином не виконував. Також, в даній виписці лікаря зазначено, що ОСОБА_2 відмовлявся від продовження проходження госпіталізації у медичному закладі.
Відповідно до висновку комісії лікарів-психіатрів № 1934 від 24.08.2026р., ОСОБА_2 страждає на тяжкий психічний розлад - гострий поліморфний психотичний розлад з симптомами шизофренії. За результатами огляду встановлено, що хворий ОСОБА_2 виявляє ознаки тяжкого психічного захворювання у зв`язку з чим, його загальний стан важкий. На момент огляду свідомість ясна. Орієнтування у місці та власній особі збережене, у часі залишається порушеним. Зберігаються патологічні переконання маячного рівня щодо «очищення від токсинів», забруднення та необхідності особливого ставлення до харчування і питного режиму. Необхідність психіатричного лікування та госпіталізації не усвідомлює, критика до свого стану істотно знижена. Зберігається високий ризик заподіяння шкоди власному здоров`ю внаслідок патологічної відмови від їжі та порушення питного режиму, обумовлених психотичними переконаннями у зв`язку з чим, комісія дійшла висновку про те, що ОСОБА_2 потребує госпіталізації до психіатричного відділення на підставі ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу».
Відповідно до ст. 3 Конституції України, людина її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Частиною 2 ст. 28 Конституції України передбачено, що жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.
Згідно із ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про психіатричну допомогу», кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу доки наявність такого розладу не буде встановлена на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Згідно із ст. 4 Закону України «Про психіатричну допомогу», психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально - правовими обмеженнями.
Нормою ст. 7 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлюються підстави діагностики психічного розладу та лікування особи, яка страждає на психічний розлад. Забороняється визначати стан психічного здоров`я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психіатричного огляду особи, крім випадків проведення судово -психіатричної експертизи посмертно.
Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 11 Закону України «Про психіатричну допомогу», психіатричний огляд проводиться з метою з`ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання. Рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем - психіатром за заявою, яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого огляду. Із заявою можуть звернутись родичі особи, яка підлягає психіатричному огляду, лікар, який має будь - яку медичну спеціальність, інші особи.
З наявних у справі матеріалів вбачається, що ОСОБА_2 має документально підтвердження психічних проблем.
Крім того, комісія лікарів-психіатрів, яка оглядала ОСОБА_2 , надала свою медичну оцінку психічного стану останнього.
Відтак, суд доходить висновку, що в розумінні положень ч. ч. 1, 4 ст. 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» такі дії комісії лікарів - психіатрів є правомірними, і засновані на законі.
Висновок комісії лікарів-психіатрів містить певні посилання, які, у сукупності з іншими встановленими обставинами справи, дають суду підстави вважати, що у ОСОБА_2 наявний психічний розлад, і у суду не має сумнівів в правильності висновків комісії лікарів - психіатрів, в зв`язку із чим, суд вважає, що стан здоров`я ОСОБА_2 може вимагати невідкладної психіатричної допомоги.
Таким чином, у суду не має сумнівів у подоланні презумпції психічного здоров`я, яка гарантована ОСОБА_2 положеннями ст. 3 Закону України «Про психіатричну допомогу», оскільки наявність розладу його психічного здоров`я повністю встановлена і доведена належними та допустимими доказами, які зібрані по справі.
Підстави, за якими відбувається госпіталізація особи за судовим рішенням, передбачені ст. 14 Законом України «Про психіатричну допомогу».
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про психіатричну допомогу», особа може бути госпіталізована до психіатричного закладу в примусовому порядку на підставах, передбачених ст.14 цього закону. Порядок примусової госпіталізації визначено ст.16 цього ж Закону, в якій зазначено, що особа, яку було госпіталізовано до психіатричного закладу за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов`язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів психіатричного закладу для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадках, коли госпіталізація особи до психіатричного закладу в примусовому порядку визнається доцільною, представник психіатричного закладу, в якому перебуває особа, протягом 24 годин направляє до суду за місцем знаходження психіатричного закладу заяву про госпіталізацію особи до психіатричного закладу в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону.
Згідно вимог статті 14 Закону України «Про психіатричну допомогу», особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
За приписами ст. 341 ЦПК України, заява про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку розглядається судом у такі строки з дня її надходження до суду: про госпіталізацію особи до психіатричного закладу - протягом 24 годин. Справа за заявою про госпіталізацію у примусовому порядку розглядається в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку, з обов`язковою участю прокурора, лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника особи, щодо якої розглядаються питання, пов`язані з наданням психіатричної допомоги.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 342 ЦПК України, залежно від встановлених обставин суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні, яке підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання. Рішення про задоволення заяви лікаря-психіатра, представника психіатричного закладу є підставою для надання відповідної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Отже, судом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_2 страждає на тяжкий психічний розлад та позбавлений можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними в частині забезпечення базовим фізіологічним потребам, а відмова від прийому їжі та рідини створює безпосередню загрозу його життю. Лікування пацієнта можливе виключно в умовах психіатричного стаціонару, оскільки, як він сам пояснив, вдома він продовжить голодування, під час якого ліки приймати не буде.
Тому суд вважає, що заявлені вимоги про госпіталізацію неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до закладу з надання психіатричної допомоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню судом.
У відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення необхідно допустити до негайного виконання.
Керуючись ст. ст. 76, 81, 89, 95, 264-265, 339-342 ЦПК України, суд,
ВИРІШИВ:
Заяву лікаря-психіатра дитячого Комунального некомерційного товариства «Регіональний медичний центр родинного здоров`я» Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_1 про застосування відносно неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку - задовольнити.
Надати дозвіл на госпіталізацію неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Комунального некомерційного товариства «Регіональний медичний центр родинного здоров`я» Дніпропетровської обласної ради для надання йому психіатричної допомоги у примусовому порядку в умовах стаціонару.
Рішення суду підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя: Д.О. Покопцева
Присяжні: А.В. Рудченко
В.В. Шутько